Рішення № 127409673, 16.05.2025, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 486/241/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"16" травня 2025 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючої - судді Лузан Л.В., за участю секретаря судового засідання Гоженко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ

у лютому2025року Товариствоз обмеженоювідповідальністю «Кошельок» звернулося до Южноукраїнського міського суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 16 лютого 2022 року сторони уклали між собою договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №3112423768-617850. За умовами договору ТОВ «Кошельок» надало відповідачці кредит у сумі 10000,00 грн зі строком користування коштами протягом 22 календарних днів з дати отримання кредиту, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит до 09 березня 2022 року (лояльний період), з можливістю пролонгації вказаного строку, а також сплачувати проценти за користування ним у наступному порядку: протягом лояльного періоду в розмірі 1,85 % за кожен день користування коштами від суми залишку заборгованості за кредитом, а з наступного дня після закінчення лояльного періоду нарахування процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 2,20 % за кожен день користування коштами від суми залишку заборгованості за кредитом.

Позичальниця свої зобов`язання належним чином не виконала, в зв`язку з чим станом на 15 січня 2025 року виникла заборгованість у загальному розмірі 46961,73 грн, у тому числі: заборгованість за позикою в розмірі 10000,00 грн, заборгованість за процентами в розмірі 23870,00 грн, інфляційні втрати за період понадстрокового користування кредитом у розмірі 10438,73 грн (за період з 07 червня 2022 року по 15 січня 2025 року); проценти за понадстрокове користування кредитом у розмірі 2653,00 грн (за період з 07 червня 2022 року по 15 січня 2025 року).

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідачки в повному обсязі.

Ухвалою судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 14 лютого 2025 року справу передано на розгляд за підсудністю до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області.

В судове засідання представник позивача не з`явився, проте в матеріалах справи (позові) міститься заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, судом відповідно до ч.ч. 7, 8ст. 128 ЦПК Українивважається належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи за місцем її реєстрації, причину неявки суду не повідомила.

Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки представник позивача у позові не заперечував проти такого порядку вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Згідно ч. 1ст.626ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Ч. 1ст. 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України,зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1ст.1055ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.207ЦК України (в редакції на час укладення договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Згідно ч. 2 ст.639ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що учасники кредитних правовідносин з дотриманням положень ст.11Закону України«Про електроннукомерцію» уклали між собою кредитний договір в електронній формі, узгодили в ньому усі істотні умови, відповідно до ст.12Закону України«Про електроннукомерцію» позичальниця підписала договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином відповідачка набула статусу, прав та обов`язків позичальниці в кредитних правовідносинах.

Відповідно до ст.1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст.629ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст.611,612,623-625,1049,1050ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема повинен достроково повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

Як убачається з матеріалів справи, 16 лютого 2022 року між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №3112423768-617850, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язується надати позичальниці кредит у розмірі 10000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальниця зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі.

Відповідно до п.2.1 вказаного договору, кредит надається строком на 22 дні від дати отримання кредиту позичальником (лояльний період).

Згідно п.2.2 вищевказаного договору сторони погодили, що встановлений в п.2.1 договору строк лояльного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом оплати ним протягом лояльного періоду всіх фактично нарахованих процентів.

Пунктом 1.9 вказаного вище договору передбачено, що за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку: виключно на період строку визначеного в п.п.2.1, 2.2 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за лояльною процентною ставкою в розмірі 140,70 % річних, що становить 1,85 % від суми кредиту за кожний день користування ним.

Згідно п. 3.6 договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні ст.212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку користування кредитом (продовження загального строку дії договору) на наступних умовах:

- зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення лояльного періоду (п.3.7 договору);

- з наступного дня після закінчення лояльного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 803 % річних, що становить 2,2 % в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

З матеріалів справи також убачається, що кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання шляхом перерахування позичальниці кредиту на її особисту банківську картку, що підтверджується повідомленням ТОВ «ТАС ЛІНК».

Зі свого боку відповідачка взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором, станом на 15 січня 2025 року заборгованість за кредитним договором становить 33870,00 грн, в тому числі заборгованість за кредитом у розмірі 10000,00 грн, заборгованість за процентами в розмірі в 23870,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст.12, ч.ч. 1, 5, 6 ст.81,78 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Між тим, відповідачкою не спростовано розрахунок заборгованості за кредитним договором, не надано доказів його неправильності або альтернативного розрахунку.

Що стосується вимог позивача про застосування наслідків невиконання позичальницею грошового зобов`язання, то в цій частині суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Однак, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З огляду на викладене, нараховані позивачем проценти за понадстрокове користування позичальницею кредитними коштами та інфляційні втрати за період з 07 червня 2022 року по 15 січня 2025 року стягненню не підлягають.

За встановленого, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором у загальному розмірі 33870,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача (згідно розміру задоволених вимог) також підлягають стягненню понесені останнім судові витрати (судовий збір) у розмірі 1744,13 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 282, 284, 289 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (місцереєстрації: АДРЕСА_1 ,реєстраційний номероблікової карткиплатника податків: НОМЕР_1 ) на користьТовариства зобмеженою відповідальністю«Кошельок» (місцезнаходження: Київська область, Києво-Святошинський район, село Чайки, вулиця Антонова, будинок, 8а; код ЄДРПОУ 40842831) заборгованість за договором про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №3112423768-617850 від 16 лютого 2022 року, що утворилася станом на 15 січня 2025 року в розмірі 33870,00 грн, у тому числі заборгованість за кредитом у розмірі 10000,00 грн, заборгованість за процентами в розмірі 23870,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (місцереєстрації: АДРЕСА_1 ,реєстраційний номероблікової карткиплатника податків: НОМЕР_1 ) на користьТовариства зобмеженою відповідальністю«Кошельок» (місцезнаходження: Київська область, Києво-Святошинський район, село Чайки, вулиця Антонова, будинок, 8а; код ЄДРПОУ 40842831), судовий збір у розмірі 1744,13 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідачки, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя Л.В. Лузан