Рішення № 127409553, 19.05.2025, Тиврівський районний суд Вінницької області

Справа № 128/230/25

Провадження №2/145/415/2025

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2025 р. селище Тиврів

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі: головуючого судді Патраманського І. І. ,

за участю: секретаря судового засідання Кушко А.О.

розглянувши упорядку спрощеногопозовного провадженнябез повідомлення(виклику)сторін цивільнусправу запозовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал», місце знаходження: вул. Набережно-Лугова, буд. 8, місто Київ, 04071, ЄДРПОУ 39992082

в особі представника позивача адвоката Ушакевич Марини Петрівни,

до

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,зареєстрованоїза адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

20.02.2025 до Тиврівського районного суду Вінницької області з Вінницького районного суду Вінницької області за підсудністю надійшла цивільна справа № 128/230/25 за позовом ТОВ «ФК «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

ТОВ «ФК «Профіт Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № Z62.00601.006018094 від 29.11.2019 в сумі 255961,09 грн.

Позовні вимогимотивовано тим,що 29.11.2019між первіснимкредитором АТ«Ідея Банк»та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № Z62.00601.006018094, відповідно до умов якого кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит на наступних умовах: сума кредиту - 95661,00 грн, строк кредитування до 29.11.2024, процентна ставка - 15,00% річних, а позичальник зобов`язався одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за кредитне обслуговування) і платою за послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Натомість відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором в повному обсязі не виконав.

Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором № Z62.00601.006018094 від 29.11.2019 станом на 19.12.2023 заборгованість становить 255961,09 грн, яка складається з: заборгованості за основним боргом - 93107,85 грн, заборгованості за відсотками - 46079,86 грн, заборгованості по оплаті за обслуговування кредиту 116773,38 грн.

19.12.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Оптіма Факторинг» укладено договір факторингу № 19/12-2023, відповідно до умов якого АТ «Ідея Банк» відступило ТОВ «Оптіма Факторинг» свої права вимоги в розмірі заборгованості боржників перед АТ «Ідея Банк» та визначені в реєстрі боржників.

22.12.2023 між ТОВ «Оптіма Факторинг» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» укладено договір факторингу № 19/12-2023, відповідно до умов якого ТОВ «Оптіма Факторинг» відступило, а ТОВ «ФК «Профіт Капітал» прийняло права вимоги за кредитним договором № Z62.00601.006018094 від 29.11.2019.

У зв`язку з викладеним, позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № Z62.00601.006018094 від 29.11.2019 в сумі 255961,09 грн, яка складається з: заборгованості за основним боргом - 93107,85 грн, заборгованості за відсотками - 46079,86 грн, заборгованості по оплаті за обслуговування кредиту - 116773,38 грн. Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 7000 грн та витрати на сплату судового збору в розмірі 3839,41 грн.

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 24 лютого 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи суд вирішив проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за відсутності клопотань будь-якої із сторін про інше. Учасникам справи встановлено строки для подання заяв по суті справи.

Копію ухвали було направлено учасникам справи, зокрема, відповідачу на зареєстровану адресу проживання 24.02.2025 (а.с. 61). Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яку 10.03.2025 повернуто до суду з довідкою про причини повернення, у якій зазначено, що адресат відсутній за вказаною адресою (а.с. 62). З урахуванням викладено на офіційному веб-порталі судової влади України 11.03.2025 розміщено оголошення про виклик відповідачки до суду.

Відповідно доч.7ст.128ЦПК Україниу разіненадання учасникамисправи інформаціїщодо їхадреси судоваповістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Згідно з ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться.

Частиною 10 ст. 130 ЦПК України передбачено, що якщо місцеперебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження до суду відомостей щодо його виклику до суду в порядку, визначеному цим Кодексом.

Частиною восьмою статті 178 ЦПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Аналогічне положення міститься і в ч. 2 ст. 191 ЦПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотань про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу не надходило. Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не подав. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про вирішення спору за наявними у справі матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом на підставі досліджених доказів, які містяться в матеріалах справи.

29.11.2019 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту та страхування № Z62.00601.006018094 (далі - кредитний договір) (а.с. 5). Договір містить підписи сторін.

Відповідно до п. 1.2., 1.3., 1.4. кредитного договору сума кредиту - 95661,00 грн, процентна ставка - змінювана 15,00% річних, строк кредитування - 60 місяців.

Згідно з п. 1.5. кредитного договору під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені цим договором та договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, за надання яких встановлена плата відповідно до п. 5 додатку № 1 як «інші послуги банку». Комісійна винагорода за переказ коштів та приймання готівки з подальшим зарахуванням на рахунки в банку, інші комісії за відкриття і ведення рахунку сплачуються згідно діючих тарифів банку.

Відповідно до п. 1.7. банк надає позичальнику кредит шляхом переказу коштів в розмірі 83183,48 грн на рахунок позичальника, який відкритий в АТ «Ідея Банк», та позичальник доручає банку оплатити страховий внесок за рахунок кредиту в розмірі 12477,52 грн

Відповідно до п. 2 кредитного договору нанесенням власноручного підпису під цим договором страхувальник акцептував оферту ПрАТ «Страхова компанія «Уніка Життя» на укладення договору добровільного страхування життя, якою визначено страховий внесок в розмірі 15%, що склав 12477,52 грн.

Відповідно до п. 4 кредитного договору сторони дійшли згоди про те, що в додатку № 1, що є невід`ємною частиною договору, зрозуміло та доступно викладено: а). детальний розпис складових загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки, б). графік платежів з повернення кредиту, сплати процентів за його користування, в). сум комісійної винагороди та інших платежів за договором.

У Додатку № 1 до договору кредиту та страхування № Z62.00601.006018094 від 29.11.2019 - паспорті споживчого кредиту, який власноручно підписаний ОСОБА_1 , наведено основні умови кредитування. В п. 5 паспорту споживчого кредиту наведено графік платежів. Так, щомісячний платіж складається з: погашення суми кредиту (графа 5), проценти за користування кредитом (графа 6), інші послуги банку (графа 7.4.) (а.с. 6).

Відповідно до ордеру розпорядження № 1 від 29.11.2018 про видачу кредиту ОСОБА_1 на підставі договору № Z62.00601.006018094 від 29.11.2019 було перераховано грошові кошти в сумі 95661,00 грн та ордеру розпорядження № 2 від 29.11.2019 про сплату страхового платежу було сплачено страховий платіж відповідно до умов кредитного договору в сумі 12477,52 грн (а.с.7).

В банківській виписці від 19.12.2023 за кредитним договором № Z62.00601.006018094 від 29.11.2019 містяться записи за 29.11.2019 про видачу кредиту ОСОБА_1 в сумі 95661,00 грн, про оплату страхового платежу в сумі 12477,52 грн, а також часткового виконання умов кредитного договору шляхом сплати на рахунок кредитора грошових коштів в загальній сумі 17021,00 грн, з яких: 2553,15 грн скеровано в рахунок погашення основного боргу, 3677,29 грн - в рахунок погашення процентів, 10790,56 грн - в рахунок погашення плати за обслуговування кредиту (а.с. 8).

Відповідно до довідки - розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № Z62.00601.006018094 від 29.11.2019 борг станом на 19.12.2023 становить 255961,09 грн, з яких: заборгованість за основним боргом - 93107,85 грн, заборгованість за відсотками - 46079,86 грн, заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями - 116773,38 грн. (а.с. 10).

В матеріалах справи містяться копія паспорта громадянина України ОСОБА_1 , копія картки платника податків ОСОБА_1 , які засвідчені ОСОБА_1 власноручним підписом та звірені з оригіналом спеціалістом банку (а.с. 11-13).

19.12.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Оптіма Факторинг» було укладено договір факторингу № 09/12-2023, відповідно до умов якого та згідно реєстру боржників, АТ «Ідея Банк» відступило свої права вимоги ТОВ «Оптіма Факторинг» за первинними договорами в розмірі заборгованостей боржників, визначених в реєстрі боржників, у тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором № Z62.00601.006018094 від 29.11.2019 (а.с. 14-25).

22.12.2023 між ТОВ «Оптіма Факторинг» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» було укладено договір факторингу № 22/12-2023, відповідно до умов якого та згідно реєстру боржників, ТОВ «Оптіма Факторинг» відступило свої права вимоги ТОВ «ФК «Профіт Капітал» в розмірі заборгованостей боржників, визначених в реєстрі боржників, у тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором № Z62.00601.006018094 від 29.11.2019 (а.с. 26-34).

Матеріали справи містять копії виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, свідоцтва про реєстрацію фінансової установи щодо ТОВ «ФК «Профіт Капітал» (а.с. 44-46)

Дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно доположень ст.638ЦК Українидоговір єукладеним,якщо сторонидосягли згодиз усіхістотних умовдоговору. Істотнимиумовами договорує умовипро предметдоговору,умови,що визначенізаконом якістотні абоє необхіднимидля договорівданого виду,а такожусі тіумови,щодо якихза заявоюхоча боднієї ізсторін маєбути досягнутозгоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 639ЦК Українипередбачено,що договірможе бутиукладений убудь-якійформі,якщо вимогищодо формидоговору невстановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно доположень ст.640ЦК України договірє укладенимз моментуодержання особою,яка направилапропозицію укластидоговір,відповіді проприйняття цієїпропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно ст. 1046 за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно із ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно із ч. 2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" у договорі про споживчий кредит зазначаються, зокрема, тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; загальний розмір наданого кредиту; порядок та умови надання кредиту; строк, на який надається кредит; процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності) тощо.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 525 ЦК України, передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Висновки суду щодо заявлених позовних вимог.

Судом встановлено, що між АТ «Ідея Банк» та відповідачкою було укладено кредитний договір, який відповідає вимогам цивільного законодавства, що висуваються до договорів такого типу, на виконання умов укладеного договору кредитодавцем здійснено перерахування коштів на рахунок позичальника. Таким чином, кредитний договір відповідно до положень ЦК України є укладеним. Банком виконано свої зобов`язання за умовами кредитного договору, натомість відповідачка свої зобов`язання за умовами договору не виконала. Враховуючи викладене, АТ «Ідея Банк» відступило права вимоги за кредитним договором, укладеними з відповідачем, ТОВ «Оптіма Факторинг», яке, в свою чергу, відступило права вимоги за кредитним договором ТОВ «ФК «Профіт Капітал» відповідно до укладених договорів факторингу. Укладені договори факторингу відповідають вимогам цивільного законодавства. Таким чином, ТОВ «ФК «Профіт Капітал» є новим кредитором по відношенню до боржника ОСОБА_1 за укладеним 29.11.2019 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 кредитним договором № Z62.00601.006018094.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором заборгованість ОСОБА_1 становить 255961,09 грн, яка складається з: заборгованості за основним боргом - 93107,85 грн, заборгованості за відсотками - 46079,86 грн, заборгованості по оплаті за обслуговування кредиту - 116773,38 грн.

Суд погоджується із розрахунком заборгованості за основною сумою боргу та нарахованими процентами.

Водночас суд не погоджується із розрахунком заборгованості по оплаті за обслуговування кредиту виходячи з наступного.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено судом, кредитний договір № Z62.00601.006018094 від 29.11.2019 в п. 1.5. містить умову про надання банком позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості за надання яких встановлена плата відповідно до п. 5 додатку № 1 як «інші послуги банку». В п. 5 додатку № 1 - паспорті споживчого кредиту встановлено графік щомісячних платежів, до складу яких входить, серед іншого, плата за інші послуги банку, зміст яких не наведено.

Отже, встановлення плати за обслуговування кредиту не прив`язано до факту та обсягу надання послуг із обслуговування кредиту, а одразу встановлено в графіку платежів.

6 листопада 2023 року Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду виніс постанову у справі №204/224/21 за касаційною скаргою банку за позовом банку до фізичної особи про стягнення заборгованості за кредитним договором. У справі, яка переглядалася, суд установив, що у вересні 2019 року між банком та фізичною особою було укладено кредитний договір, умовами якого (пункт 1.2 та розділ 4) передбачено обов`язок позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). Тобто, обставини тієї справи є ідентичними цій справі.

У зазначеній постанові Верховний суд дійшов таких висновків.

10 червня 2017 року набув чинності Закон «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Закон «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Відповідно до частини першої статті 11 Закону «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Необхідність внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов`язанні з розрахунково-касовим обслуговуванням, передбачено в розділі 4 «Графік платежів/розрахунок загальної вартості кредиту для клієнта та реальної процентної ставки» кредитного договору. Переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), у договорі не зазначено.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У зв`язку з викладеним Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду відступив від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі №172/410/21, в якій суд за аналогічних обставин дійшов протилежного висновку. З урахуванням викладеного висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення комісії є правильними.

В кредитному договорі № Z62.00601.006018094 від 29.11.2019, укладеним між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , банк не зазначив перелік банківських послуг, за які встановлено комісію за обслуговування кредиту та не навів перелік інших послуг банку, за які встановлено щомісячну плату. Позивачем не наведено та не надано достатніх доказів, які б у своїй сукупності доводили факт надання споживачеві послуги за обслуговування кредиту, інших послуг, їх переліку, чи надавались вони частіше одного разу на місяць, що обумовлює їх платність. Водночас, плата за інші послуги банку встановлена відповідачу незалежно від факту надання цих послуг.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що встановлені пунктом 1.5 та розділом 5 додатку № 1 до кредитного договору умови щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати комісію за обслуговування кредиту та інші послуги банку суперечать положенням статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», а тому, відповідно до ч. 5 ст. 12 цього закону, є нікчемними.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду. Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не "породжує" (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.

Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої удової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22)).

З урахуванням наведеного, оскільки судом встановлено нікчемність умов кредитного договору щодо нарахування щомісячної комісії за обслуговування кредиту та інших послуг банку, суд констатує відсутність порушеного права позивача в цій частині позовних вимог та, як наслідок, доходить висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості по нарахованій комісії в сумі 116773,38 грн. Водночас, суд, встановивши, що грошові кошти в сумі 10790,56 грн, які було сплачено відповідачкою на рахунок первісного кредитора та останнім зараховано в якості погашення комісії за обслуговування кредиту, умову про нарахування якої суд визнав нікчемною, вважає за доцільне здійснити перерахунок заборгованості за процентами та тілом кредиту, шляхом зарахування сплачених на погашення комісії коштів в рахунок погашення тіла кредиту та процентів за ним. Оскільки загальна сума заборгованості за тілом кредиту та процентами складає 139187,71 грн, вона підлягає зменшенню на розмір грошових коштів, спрямованих на погашення комісії, а саме: на 10790,56 грн.

Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором № Z62.00601.006018094 від 29.11.2019 в розмірі 128397,15 грн.

Розподіл процесуальних витрат.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу та пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду..

Згідно із ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позовної заяви до суду сплачено судовий збір в розмірі 3839,41 грн, що підтверджено платіжною інструкцією від 12.12.2024 № 13175 (а.с. 4). Крім цього, позивачем заявлено до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн, що підтверджено договором про надання правничої допомоги від 01.07.2024 №02-24, додатковою угодою від 01.07.2024 № 1/1, актом № 1 прийому-передачі реєстру боржників від 21.11.2024, актом прийому-передачі наданої правової допомоги № 1 від 12.12.2024, наказом № 02-к від 28.06.2024, платіжною інструкцією від 20.12.2024 № 1084 (а.с. 35-43).

Зважаючи на висновок суду про часткове задоволення позову в загальному розмірі 128397,15 грн, що складає 50,16% розміру заявлених позовних вимог, з відповідачки слід стягнути на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог витрати на сплату судового збору в розмірі 1925,85 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3511,20 грн.

Враховуючи викладене,керуючись статтями2,3,5,10,12,13,76-81,133,137,141,258,259,263-265,268,273ЦПК України,суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Профіт Капітал»до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості закредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 накористь Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Фінансовакомпанія «ПрофітКапітал»заборгованість за кредитним договором від 29.11.2019 № Z62.00601.006018094 у розмірі 128397 (сто двадцять вісім тисяч триста дев`яносто сім) грн 15 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1925 (одна тисяча дев`ятсот двадцять п`ять) грн 85 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3511 (три тисячі п`ятсот одинадцять) грн 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання рішення в повному обсязі.

Учасник справи,якому повнерішення судуне буловручено удень йогопроголошення абоскладення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження нарішення суду,якщо апеляційнаскарга поданапротягом тридцятиднів здня врученняйому повногорішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текстсудового рішенняскладено 19травня 2025року.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал», місце знаходження: вул. Набережно-Лугова, буд. 8, місто Київ, 04071, ЄДРПОУ 39992082

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

Суддя Патраманський І. І.