Рішення № 127407245, 15.05.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/7464/25-ц

пр. 2-5136/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2025 року Печерський районний суд м. Києва в складі

головуючого судді Бусик О.Л.

при секретарі Романенко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживачів, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ КБ "Приватбанк" про захист прав споживачів.

В обґрунтування позову зазначала, що ОСОБА_1 , є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк» з 25 серпня 2015 року.

30 травня 2024 року близько 17:00 на номер мобільного телефону НОМЕР_1 , що належить позивачу був здійснений дзвінок особою, яка представилась працівником компанії «Київстар» та задала йому запитання: «Скажіть будь ласка чи належно працює Ваша сім-картка та чи є відсутніми перебої у зв`язку».

На дане запитання ОСОБА_1 надано ствердно позитивну відповідь «Так, все працює в порядку», після чого дзвінок автоматично вимкнувся.

В подальшому через невеликий проміжок часу, декілька хвилин, позивач вияв, що сім-картка працює неналежно, фактично не функціонує, була відсутньою можливість писати смс-повідомлення та робити дзвінки.

Близько 21:00 30.05.2024 р. позивачем шляхом перегляду власного електронного кабінету у Додатку «Приват 24» виявлено, що у проміжок часу з 16:45 по 17:27 30.05.2024 р., невідомими особами було здійснено несанкціонований вхід у його додаток, отримано доступ до належних йому грошових коштів на двох картках, укладено кредитні договори, виконано транзакції на рахунки третіх осіб, які позивачу невідомі, на суму 207 282 грн.

Дізнавшись, що позивач став жертвою шахрайства останній негайно близько 21:59 30.05.2024 р. зателефонував на гарячу лінію «Приватбанку» 3700 повідомив про шахрайські дії невідомих осіб щодо себе, попросив заблокувати картки, на що оператор відповів згодою.

Окрім того, о 22:01 30.05.2024 р. додатково його дружина ОСОБА_2 зі свого номеру телефону оператора МТС зробила дзвінок на гарячу лінію «Приватбанку» 3700 проінформувавши в більш деталізованому вигляді та формі про обставини події, яка мала місце декілька годин тому, адже позивач був в стані сильного душевного хвилювання, шоці, потребував медичної допомоги і був позбавлений можливості послідовно описати перебіг подій.

На звернення дружини позивача оператор повідомив повторно, що картки будуть заблоковані до яких був доступ та порекомендував відразу на наступний день звернутись до Банку для з`ясування обставин справи та подати заяву до правоохоронних органів за фактом шахрайства.

На наступний день 31.05.2024 р. позивач звернувся до місцевого структурного підрозділу АТ КБ «Приватбанку», взяв виписку по рахунку, попросив провести службове розслідування по такому факту, повернути незаконно списані кошти та розірвати укладені кредитні Договори, на що отримав негативну відповідь, що кошти повертати ніхто не буде, а кредит в подальшому має сплачувати позивач.

31.05.2024 р. позивачем скеровано заяву до Відділення поліції № 3 (м. Гусятин) Чортківського РВП ГУНП у Тернопільській області про відкриття кримінального провадження та внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, проте останню зареєстровано лише 03.06.2024 р.

04.06.2024 р. внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом вчинення протиправних шахрайських дій невідомими особами відносно ОСОБА_1 , за ч.4 ст. 190 КК України.

Враховуючи викладене, позивач просив: визнати недійсним кредитний договір № 24053036456181 від 30.05.2024 р. на суму 49 200 грн. який укладений між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 ; визнати недійсним кредитний договір № 24053036456190 від 30.05.2024 р. на суму 17 200 грн. який укладений між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 ; визнати недійсними, безпідставними, як такі, що були вчинені не за розпорядженням та без дозволу ОСОБА_1 , банківські операції (транзакції) по рахунку № НОМЕР_2 , які відбулися 30.05.2024 р., в часові проміжки з 16:54 по 16:58 30.05.2024 р. на загальну суму 49 998,78 грн.; визнати недійсними, безпідставними, як такі, що були вчинені не за розпорядженням та без дозволу ОСОБА_1 , банківські операції (транзакції) по рахунку № НОМЕР_3 , які відбулися 30.05.2024 р., в часові проміжки з 16:45 по 17:27 30.05.2024 р. на загальну суму 86 430,00 грн.; зобов`язати Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» відновити залишок коштів на картковому рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 до того стану, в якому він перебував перед виконанням фінансових операцій 30.05.2024 з 16:54 год. по 16:58 год., тобто станом на 00:00 год. 30.05.2024.; зобов`язати Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» відновити залишок коштів на картковому рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_4 до того стану, в якому він перебував перед виконанням фінансових операцій 30.05.2024 з 16:45 год. по 17:27 год., тобто станом на 00:00 год.30.05.2024.

Ухвалою судді від 17 лютого 2025 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

03 березня 2025 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання проти позову заперечила з наступних підстав.

Позивачем було підписано Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ще з 05.11.2012р.

Підписанням заяви позивач приєднався до договору про надання банківських послуг, в тому числі в частині умов кредитування рахунку.

ОСОБА_1 повідомив, що після спілкування зі зловмисникам в нього виявилась заблокованою sim-картка фінансового номера НОМЕР_5 . В ході звернення до оператора мобільного зв`язку "Київстар" та банк, клієнтом змінено "фінансовий" номер телефону на новий НОМЕР_6 .

Враховуючи аналогічні випадки шахрайських дій, пов`язаних із перевипуском (підміною) фінансового номера телефону, ймовірно мала місце ситуація із заміною sim-картки через відправку sms.

Усвідомивши шахрайські дії, ОСОБА_1 звернувся на лінію клієнтської підтримки "3700" та із заявою до правоохоронних органів.

Під час перевірки вищевказаних обставин встановлено, що компрометація входу під акаунтом "Приват24" клієнта ОСОБА_1 та подальше викрадення коштів, відбулася з вини самого клієнта. Потерпілий під впливом шахраїв надав доступ останнім до перевипуску sim-картки "фінансового" номера НОМЕР_5 та ймовірно іншу інформацію конфіденційного характеру, що в свою чергу дозволило зловмисникам змінити пароль на вхід в "Приват24" та в подальшому авторизуватися в WEB-версії програми, оформити кредитні угоди по програмі "Кредит готівкою" на 49200 грн та 17200 грн відповідно з подальшим переказом коштів на картку стороннього банку.

Таким чином, факт шахрайства по відношенні ОСОБА_1 , став можливим через порушення клієнтом "Умов і правил надання банківських послуг".

06 березня 2025 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій останній підтримав позовну заяву вказуючи на те, що Банком не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б підтверджували, конкретні дії позивача, які ним вчинені, внаслідок яких зловмисники отримали доступ до конфіденційної інформації, через яку відбулись протиправні дії щодо такого, вказували на чіткі відомості, вид конфіденційної інформації чи/або об`єкт персональних даних, що були розголошені, у зв`язку з чим твердження відповідача, що саме завдяки діям позивача, які виявились у порушенні Умов та правил надання банківських послуг останньому заподіяно з боку шахраїв шкоду, є припущенням, а не конкретним фактом, обґрунтованим документально. Окрім того, у поданому відзиві не вказано на чіткі та конкретні дії вчинені позивачем, внаслідок яких зловмисники отримали доступ до конфіденційної інформації, за допомогою якої в подальшому здійснили списання коштів з рахунку ОСОБА_1 . Банком лише зазначено на ймовірність вчинення таких дій.

Ухвалою суду від 08 квітня 2025 року клопотання позивача про витребування доказів у справі №757/7464/25-ц за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживачів - задоволено.

Витребувано у Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (вул. Грушевського, 1Г, м. Київ) відомості про надходження від/щодо ОСОБА_1 30.05.2024 р., заяв/повідомлень на Гарячу лінію «3700» про шахрайство, шляхом несанкціонованого доступу третіх осіб до Електронного кабінету такого у Додатку «Приват24»; про звернення ОСОБА_1 31.05.2024 р., до відділення АТ КБ «Приватбанку» щодо отримання виписки по рахунку, здійснення службового розслідування за фактом шахрайства, розірвання укладених 30.05.2024 р. кредитних Договорів та повернення незаконно списаних коштів.

16 квітня 2025 року від представника відповідача до суду надійшла заява про виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 08.04.2025 р. про витребування доказів.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, які підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банку або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частина перша статті 215 ЦК України передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як встановлено судом, 30 травня 2025 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено два договори "Кредит готівкою" № 24053036456181 на суму 49 200 грн. та 24053036456190 на суму 17 200 грн. Суми коштів зараховано на карти позивача.

Сторонами не заперечується та як вбачається з виписок по картках позивача, кошти на загальну суму 136 428, 78 грн., різними платежами, були переведені на інші рахунки.

Переказ коштів був здійснений окремими платежами, кошти були переведені на інші рахунки за допомогою інтернет-банкінгу «Приват24». Для реєстрації в системі були введені особисті дані авторизації у сервісі «Приват24». Після чого транзакції було підтверджено за допомогою особистих даних клієнта.

Відповідно до листа 04 червня 2024 року Криворізького УП ГУ НП в Дніпропетровській області за заявою позивача про вчинення кримінального правопорушення відкрито кримінальне провадження № 12024211140000074 за частиною четвертою статті 190 КК України, в якому останній є потерпілим.

Відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Водночас загальний порядок виконання платіжних операцій (зокрема з використанням платіжних карток) в Україні визначається Законом України «Про платіжні послуги» та Положенням про порядок емісій та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року № 164 (далі - Положення № 164).

Згідно з пунктом 140 розділу VІІ Положення № 164 користувач зобов`язаний, зокрема не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем.

До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання належних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.

Платник для ініціювання платіжних операцій має право використовувати один або кілька засобів дистанційної комунікації з банком платника. Порядок застосування дистанційної комунікації, передавання платіжної інструкції, права, обов`язки та відповідальність сторін порядок вирішення спорів у разі їх виникнення визначаються умовами договору між банком платника та платником (пункт 46 розділу ІІ Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року № 163).

Контроль за рухом і цільовим використанням коштів за операціями з використанням платіжних інструментів здійснюється власником рахунку (пункт 15 розділу І Положення № 164.

Установлено, що між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» укладено договір про надання банківських послуг. Укладення такого договору здійснюється на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, які викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/terms.

Відповідно до пункту 2.1.4.5.1 Умов, Клієнт зобов`язаний не передавати Картки, ПІНи, постійний пароль, одноразові паролі і контрольну інформацію третім особам, не використовувати Картки або нанесені на них дані в цілях, не передбачених цим Договором, або що суперечать чинному законодавству.

Згідно з пунктом 1.1.10.10.1 Умов Клієнт несе повну відповідальність за всі платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу та/або за несанкціоноване отримання грошових коштів з рахунку третіми особами, якщо його дії чи бездіяльність призвели до втрати платіжного інструменту або індивідуальної облікової інформації, розголошення ПІНу/індивідуальної облікової інформації або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжну операцію з використанням Платіжного інструменту.

Установлено, що 30 травня 2025 року був здійснений вхід в акаунт позивача системи Приват24 з нетипового пристрою та змінений пароль для входу. Аналізом зміни акаунту "Приват24" під логіном "НОМЕР_5" встановлено, що відбулася зміна пароля на вхід в "Приват24" клієнта з використанням PIN-коду картки НОМЕР_7 .

Надалі, 30 травня 2025 року через систему Приват24 було здійснено оформлення договорів «Кредит готівкою», який підписано простим електронним підписом.

Для авторизації в Банку позивачка використовувала фінансовий номер мобільного телефону " НОМЕР_5 , який до вчинення оспорюваних транзакцій не змінювався.

Позивачем не оспорено в судовому порядку жодної із операцій здійсненої по картковому рахунку, як цього вимагає пункт 140 розділу VІІ Положення № 164. Правомірність проведеної операції до моменту оскарження презюмується.

За результатами перевірки, проведеної Банком з приводу заяви позивача щодо здійснення шахрайських операцій з його рахунком встановлено, що незаконне заволодіння грошовими коштами клієнта Банку ОСОБА_1 сталося з вини самого позивача.

Позивачем не надано доказів про блокування у ПрАТ "Київстар" його сім-картки, не ставилося ним й звернення до ПрАТ "Київстар" чи видавався дублікат телефонного номера, який є фінансовим номером позивача у АТ КБ "ПриватБанк", внаслідок якого мав місце переказ коштів.

У постанові Верховного Суду від 07 грудня 2020 року у справі № 182/5175/16-ц прописано: "На позивача за зустрічним позовом покладено обов`язок нерозголошення (не розкриття) інформації за рахунком, паролів, ПІН-кодів, CVV-кодів, як і обов`язок повідомлення банку в разі втрати, викрадення платіжної картки та розголошення. Враховуючи, що операція з переказу спірних коштів була проведена в мережі Інтернет з підтвердженням платежу 3D Secure, списання коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 відбулося за електронною ідентифікацією електронного платіжного засобу і його користувача, а позичальник підтвердив факт надходження на його телефон відповідних повідомлень від АТ КБ Приватбанк, то останнє не повинно нести відповідальність за дану операцію.

Згідно частини першої статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина п`ята статті 81 ЦПК).

Суд приходить до висновку, що здійснення фінансових операцій по рахунку позивача, 30 травня 2025 року стало можливим через введення позивачем підтверджень авторизації в Приват24 та повідомлення невстановленим особам під час телефонного дзвінка паролю з sms-повідомлення Банку.

Сам по собі факт внесення в ЄРДР відомостей за заявою позивача про заволодіння коштами шахрайським способом не підтверджує наведених у позовній заяві обставин.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 викладено правовий висновок, застосований також у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17, про презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована. З урахуванням принципів цивільного права, зокрема добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) мають тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності.

У Постанові Верховного Суду від 01 липня 2020 р. у справі № 712/9107/18 (провадження № 61-9877св19) зазначаються правові висновки щодо провини в подібних ситуаціях саме позивача/клієнта через його власну недбалість та бездіяльність по захисту власних персональних даних (номери карток та ПІН-кодів) та власного мобільного фінансового телефону, що надало змогу третім особам отримати вільний доступ до карток ПриватБанка клієнта в системі „Приват24, а тому клієнт повинен нести відповідальність за свої власні дії.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1, 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У постанові Великої Палати Верховного від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, зазначено, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд зазначає, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження неправомірних дій відповідача АТ КБ «Приватбанк», внаслідок яких списано грошові кошти з карток позивача.

У постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року по справі № 686/17744/21. Вказано, що встановлення точного часу повідомлення банку клієнтом (користувачем) про втрату фінансового номеру телефону, при підозрі доступу третіх осіб до фінансового номеру телефону та інших неправомірних дій таких осіб, має вирішальне значення при визначенні того, за проведення яких операцій несе відповідальність клієнт, оскільки до моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

Враховуючи, що звернення позивача до банку було зафіксовано 30 травня 2025 року о 22.00 год., тобто після здійснення 30 травня 2025 року (16.45 год. - 17.27 год.) спірних транзакцій, суд виходив із того, що відповідальність за проведення цих спірних транзакцій у справі несе позивач.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до статті 141 ЦПК України у разі відмови у позові судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статями 11, 203, 215, 629, 634, 1054 ЦК України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», законом України «Про платіжні послуги», статтями 1-23, 76-82,89, 95, 258-259, 263-265, 256, 274-279, 352-355 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживачів - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 19 травня 2025 року.

Суддя О.Л. Бусик