Ухвала суду № 127406656, 31.03.2025, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/9376/24

Провадження №2/367/1757/2025

УХВАЛА

Іменем України

31 березня 2025 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді Третяк Я.М.,

за участю секретаря Люліної О.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бучанської міської ради Київської області, третя особа - ОСОБА_3 , про визнання бездіяльності незаконною, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з позовом, в якому просила визнати незаконною бездіяльність та зобов`язати Бучанську міську раду виконати рішення, прийняте комісією з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Бучанської міської ради згідно абзацу першого пункту четвертого Витягу з Протоколу № 2 позачергового засідання комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Бучанської міської ради від 11.01.2024, а саме невідкладно вжити заходи щодо виконання робіт з демонтажу (ліквідації) аварійно небезпечних частин несучих конструкцій зруйнованого пожежею внаслідок військової агресії російської федерації об?єкта готельно-ресторанного комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 3210800000:01:042:0071.

Ухвалою судді від 20.09.2024 за вказаним позовом відкрито провадження в цивільній справі за правилами загального позовного провадження.

У підготовчому засіданні позивач вважала можливим закрити підготовче засідання та призначити справу до судового розгляду. Зазначила, що заявлений нею позов має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Представник відповідача у підготовчому засіданні просила прийняти відзив на позовну заяву та просила суд зупинити провадження у вказаній справі до набрання законної сили в іншій справі, до вирішення якої неможливо розглянути вказану справу.

Позивач у підготовчому засіданні проти зупинення провадження у вказаній спарві заперечувала.

Вирішуючи питання щодо можливості призначення справи до судового розгляду, суд зважає на таке.

ОСОБА_1 , звертаючись до суду з вказаним позовом зазначила, що суміжною з її земельною ділянкою є земельна ділянка комунальної власності за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 3210800000:01:042:0071, на якій розташований об`єкт готельно-ресторанного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який належить на праві приватної власності ОСОБА_3 11.04.2022 на вказаному об`єкті виникла пожежа, у зв`язку з чим Бучанським РУ ГУ ДСНС України у Київській області було складено акт про пожежу. Внаслідок пожежі вказана будівля була знищена та за результатами комісійного обстеження було складено акт обстеження нерухомого майна, пошкодженого ( знищеного) внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією російської федерації № 1686 від 17.05.2022. На підставі вказаного акта ТОВ «Науково-виробниче об`єднання «УКРБУДЕКСПЕРТ» було виготовлено технічний звіт від 19.08.2022, відповідно до якого внаслідок виявлених пошкоджень було рекомендовано виконання невідкладних робіт щодо демонтажу (ліквідації) об?єкта ресторанно-готельного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». На замовлення Бучанської міської ради було проведено роботи з технічного обстеження та оцінки технічного стану конструкцій вказаного комплексу та складено технічний звіт від 01.02.2023 та акт технічного обстеження. 10.01.2024 на підставі розпорядження міського голови № 214 від 05.12.2019 «Про утворення комісії по обстеженню об`єктів будівництва та об`єктів благоустрою на території Бучанської міської об`єднаної територіальної громади» комісією по обстеженню об`єктів будівництва та об`єктів благоустрою на території Бучанської міської об`єднаної територіальної громади було здійснено комісійне обстеження конструкцій зруйнованого комплексу, за результатами якого було складено відповідний акт. На підставі вказаного акта 11.01.2024 Бучанською міською радою було проведено позачергове засідання комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, відповідно до протоколу № 2 якого, серед іншого, було вирішено власнику будівлі по АДРЕСА_1 виконати демонтаж пошкоджених конструкцій будівлі ресторанно-готельного комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Також, було вирішено в разі невиконання власником зазначених вимог вжити заходів щодо демонтажу аварійних конструкцій вказаної будівлі. Позивач зазначає, що наразі будівля ресторанно-готельного комплексу її власником не демонтажна. Незважаючи на невиконання власником будівлі робіт щодо її демонтажу, Бучанська міська рада самостійно не вжила заходів щодо виконання рішення, прийняте комісією з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Бучанської міської ради згідно абзацу першого пункту четвертого Витягу з Протоколу № 2 позачергового засідання комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Бучанської міської ради від 11.01.2024. Таку бездіяльність відповідача позивач вважає незаконною, а тому просила суд зобов`язати Бучанську міську раду виконати зазначене рішення щодо демонтажу об?єкта готельно-ресторанного комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

У п. 24 рішення в справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20.07.2006 Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у справі «Занд проти Австрії» від 12.10.1978 вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або надання адміністративних послуг.

Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення дій.

Справи, що відносяться до юрисдикції адміністративних судів, визначено статтею 19 КАС України.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак, сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Таким чином, спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, й ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов`язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів (правові позиції викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року в справі № 361/2965/15-а та від 09 листопада 2021 у справі № 542/1403/17).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.01.2024 у справі №736/1435/21.

Частиною 1 статті 2 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України

Згідно з приписами підпункту 5 пункту "а" частини 1 статті 36-1 цього Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать утворення місцевих комісій з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій для координації діяльності, пов`язаної із забезпеченням захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій, запобігання виникненню надзвичайних ситуацій і реагування на них.

За змістом ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать забезпечення виконання передбачених законодавством вимог щодо пожежної та техногенної безпеки на відповідних територіях; вжиття у разі надзвичайних ситуацій необхідних заходів відповідно до закону щодо забезпечення державного і громадської безпеки і порядку, життєдіяльності підприємств, установ та організацій, врятування життя людей, захисту їх здоров`я, збереження матеріальних цінностей.

Механізм виконання робіт з демонтажу будівель і споруд або їх частин, пошкоджених або зруйнованих внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів, на підставі відповідних рішень, прийнятих за результатами обстеження відповідно до Порядку проведення обстеження прийнятих в експлуатацію об`єктів будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 № 257, визначено Порядком виконання робіт з демонтажу об`єктів, пошкоджених або зруйнованих внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2022 № 474.

Згідно з приписами пункту 4 рішення про демонтаж окремих об`єктів приймає виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради або у випадках, передбачених законодавством, місцеві державні, військово-цивільні або військові адміністрації на підставі звіту, складеного за результатами обстеження.

Відповідно до п. 6 цього Порядку замовниками демонтажу є виконавчі органи відповідних сільських, селищних, міських рад, а у випадках, передбачених законодавством, місцеві державні, військово-цивільні або військові адміністрації.

Окрім того, у вказаному Порядку закріплено, що його дія поширюється на демонтаж об`єктів будь-якого призначення незалежно від класу наслідків та форми власності, крім об`єктів оборонного і спеціального призначення, об`єктів культурної спадщини та об`єктів, на які поширюється дія Закону України Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку (абз. 2 п. 2 Порядку).

За таких обставин, Бучанська міська рада при вирішенні питання місцевого значення щодо демонтажу пошкодженого об`єкту готельно-ресторанного комплексу «Старий млин» реалізує свої владні управлінські функції щодо організації та забезпечення цивільного захисту.

У свою чергу, позивач оскаржує бездіяльність Бучанської міської ради в частині реалізації повноважень щодо організації та забезпечення цивільного захисту, вимог щодо відновлення порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивач у даному позові не заявляла.

Таким чином, виходячи з суб`єктного складу сторін, предмету спору, що стосується виконання суб`єктом владних повноважень прийнятого ним рішення в межах наданих законом повноважень у сфері організації та забезпечення цивільного захисту, зазначений спір не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, так як пов`язаний із вирішенням публічно-правового спору фізичної особи з із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його бездіяльності, вчинених ним під час здійснення владних управлінських функцій.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлений спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини другої статті 256 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Згідно із приписами статі 200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 200, 255, 256, 259, 260, 353 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Бучанської міської ради Київської області, третя особа - ОСОБА_3 , про визнання бездіяльності незаконною, зобов`язання вчинити дії закрити на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Я.М.Третяк