Рішення № 127399581, 16.05.2025, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2025 року м. Житомир справа № 240/21463/24

категорія 108020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Він-Вуд" до Житомирської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІН-ВУД" (далі - ТОВ "Він-Вуд") із позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA101000/2024/00069/1 від 14.03.2024;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови Житомирської митниці Державної митної служби України в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2024/006511 від 14.03.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що уповноваженою особою позивача подано до Житомирської митниці митну декларацію для митного оформлення імпорту товару фанери. На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару за ціною договору, разом з митною декларацією декларант надав митниці необхідні і достатні документи, які підтверджують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. Однак відповідач безпідставно прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, що відповідно призвело до надмірної сплати митних платежів. При цьому, жодних доказів щодо наявності у поданих декларантом документах певних розбіжностей, наявних ознак підробки або відсутності всіх відомостей відповідач не надав.

28.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання у справі на 18.12.2024.

17.12.2024 до суду надійшов відзив на позов Житомирської митниці (а.с. 147-155), в якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказав, що під час проведення відповідно до положень статті 54 МК України митного контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення за митною декларацією, встановлено розбіжності у поданих документах та запропоновано декларанту надати додаткові документи.

На вимогу митного органу були надані додаткові документи, проте вони також не підтвердили заявлену митну вартість товару, а тому митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч.3 ст.64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару.

З наведених підстав відповідач вважає, що рішення відповідача прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені митним законодавством, тому у задоволенні позову просить відмовити.

18.12.2024 суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження у справі та призначив судове засідання з розгляду справи по суті на 16.01.2025.

16.01.2025 в судовому засіданні представник позивача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, наданих поясненнях. Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду, занесеною секретарем судового засідання до протоколу судового засідання від 16.01.2025 суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Згідно з ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

15.08.2023 між ТОВ "Він-Вуд" (покупець) та компанією "Estonian Plywood AS" (Естонія) (продавець) було укладено контракт №15/08, згідно з умовами якого продавець зобов`язується передати у власність, а покупець зобов`язується прийняти та сплатити товар (фанеру клеєну) на умовах зазначених у проформі інвойс до цього контракту.

Відповідно до п.1.2. цього контракту, кількість товару, що постачається за цим контрактом, визначено у проформі інвойс до цього контракту. Товар поставляється протягом терміну дії цього договору окремими партіями відповідно до проформи інвойсу до цього контракту. Найменування та партії товару, умови поставки поставляється протягом терміну дії цього контракту, якісні, технічні та інші характеристики товару зазначаються у проформі інвойс до цього контракту.

Ціна товару визначається та підтверджується відповідно до проформи інвойс до цього контракту, що обумовлюють обсяг та ціну кожного постачання товару (п.2.2 контракту).

Усі платежі за цим контрактом здійснюються шляхом банківського переказу на рахунок продавця згідно із проформою інвойс до цього контракту не пізніше строку дії контракту (п.3.1 контракту).

01.02.2024 компанією "Estonian Plywood AS" (Естонія) було виставлено ТОВ "Він-Вуд" комерційну пропозицію на березову фанеру.

09.02.2024 компанією "Estonian Plywood AS" (Естонія) виставлено позивачу фактуру-проформу №ЕРW-007339 на оплату товару (фанери клеєної) у відповідному асортименті, вартість якої складає 24 420,42 євро.

Аналогічна вартість товару у відповідному асортименті зазначена також в рахунку-фактурі від 01.03.2024 №ЕРW-006461.

19.02.2024 на виконання своїх зобов`язань щодо оплати товару, позивач здійснив платіж на рахунок "Estonian Plywood AS" (Естонія) у розмірі 24 420,42 євро, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №3. В даному документі вказано, що призначення платежу "передоплата за фанеру відповідно до контракту №15/08 від 15.08.2023, фактура-проформа №ЕРW-007339".

11.03.2024, з метою імпорту товару на територію України декларантом ФОП ОСОБА_1 , до Житомирської митниці було подано митну декларацію №24UA101020009281U1 з метою імпорту товару «фанера клеєна, яка складається винятково з листів деревини», що ввозився на адресу ТОВ "Він-Вуд", разом з переліченими документами:

- пакувальний лист №ЕРW-005777 від 01.03.2024;

- інвойс № EPW-006461 від 01.03.2024;

- автотранспортна накладна CMR № б/н від 01.03.2024;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №033657

від 01.03.2024;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 2670 від 01.03.2024;

- контракт № 15/08 від 15.08.2023;

- договір про надання послуг митного брокера 10/01 від 10.01.2023;

- договір (контракт) на перевезення 627-Т123 від 29.09.2023;

- декларація (інвойс) складена уповноваженим експортером № EPW-006461 від 01.03.2024;

- лист б/н від 01.03.2024.

Для визначення митної вартості товару, що імпортувався на територію України, було обрано основний метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), митна вартість вказана 24 420,42 євро євро.

В подальшому, при перевірці правильності визначення митної вартості, Житомирська митниця дійшла висновку, що документи, подані для митного оформлення містили розбіжності не містили всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а також відомості що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Внаслідок вищезазначеного, декларанту надіслано повідомлення про необхідність надання додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації (в т.ч. для підтвердження витрат на транспортування); 2) прайс-лист виробника товару; 3) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; 4) копію митної декларації країни відправлення.

На вимогу митного органу декларантом додатково надано:

- балансову довідка № 01-03 від 01.03.2024;

- прибуткову накладну № 36 від 07.02.2024;

- калькуляцію транспортних витрат № б/н від 01.03.2024;

- прайс-лист на лютий 2024 від 01.02.2024;

- експертний висновок № В-309 від 12.03.2024;

- копіюмитноїдеклараціїкраїнивідправлення№ 24EE4100E0024771B0 від 01.03.2024;

- проформу інвойс № EPW-007339 від 09.02.2024;

- платіжну інструкцію в іноземній валюті № 3 від 19.02.2024;

- комерційну пропозиція від 01.02.2024;

- договір про надання транспортно-експедиторських послуг від 29.09.2023 №1627- Е/23;

- заявку про надання транспортно-експедиторських послуг від 29.02.2024 №2;

- контракт на надання послуг з перевезення від 04.01.2021 №GL-321/21/1;

- договір на перевезення №040324-1 від 04.03.2024;

- договір транспортного експедирування №GLF-0304/23 від 12.09.2024;

- договір №061023-1 від 06.10.2023;

- протоколузгодженнярозбіжностейдодоговорупронадання транспортно- експедиторських послуг від 29.09.2023 №1627-Е/23 від 29.09.2023.

За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів Житомирською митницею прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA101000/2024/00069/1 від 14.03.2024, згідно з яким митну вартість товару визначено зарезервнимметодом, із врахуванням обмежень, передбачених частиною 3 статті 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожих товарів: за МД № 2 23UA101020030036U0 від 10.08.2023 - "Фанера клеєна, яка складається винятково з листів деревини (іншої, ніж бамбук), кожний лист завтовшки не більш як 6 мм, що має хоча б один зовнішній шар з берези (Betula spp.), у листах, з покриттям та без покриття - 29,425 м3: - Березова фанера, сорту Kilo: - арт. Р065х1560х3090ЕХ100, розміром 6,5х1560х3090ЕХ мм - 1,567 м3; - арт. P180x1500x3000EX100, розміром 18,0х1500х3000ЕХ мм - 1,782 м3; - арт. Р180х1525x3050EX100, розміром 18,0х1525х3050ЕХ мм - 2,093 м3; - арт. Р180х1560х3090ЕХ100, розміром 18,0х1560х3090ЕХ мм - 1,562 м3; - арт. Р400х1500х3000ЕХ100, розміром 40,0x1500x3000EX мм - 1,260 м3; - арт. Р150х1525х3050ЕХ100, розміром 15,0х1525х3050ЕХ мм - 1,465 м3; - арт. Р150х1560х3090ЕХ100, розміром 15,0х1560х3090ЕХ мм - 1,302 м3; - арт. Р180х1525х3050ЕХ100, розміром 18,0х1525х3050ЕХ мм - 5,275 м3; - арт. P210х1560х3090ЕХ100, розміром 21,0x1560х3090ЕХ мм - 1,518 м3. - плiвкова березова фанера, дротяна ciткa темна, 2-го сорту DE ll GRADE: - арт. Р090х1500х3000ЕХ100, розміром 9,0х1500х3000ЕХ мм - 1,661 м3; - арт. P150x1500х2500ЕХ100, розміром 15,0х1500х2500ЕХ мм - 1,519 м3; - арт. Р210х1500х2500ЕХ100, розміром 21,0х1500х2500ЕХ мм - 1,575 м3. - Плiвкова березова фанера, 2-го сорту FO II GRADE: - арт. Р120х1250х2500ЕХ100, розміром 12,0х1250х2500ЕХ мм - 1,463 м3; - арт. Р150х1500х3000ЕХ100, розміром 15,0х1500х3000ЕХ мм - 1,080 м3; - арт. Р210х1500х3000ЕХ100, розміром 21,0х1500х3000ЕХ мм - 1,512 м3. - Березова фанера, сорту WGEWGE, EN 636-2 S: - арт. P150x1525х3050ЕХ100, розміром 15,0х1525х3050ЕХ мм - 2,791 м3. Торговельна марка: ESTPLY Виробник: Estonian Plywood AS. Країна виробництва: EE" - 1307,90 євро за м3 з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року."

У спірному рішенні (розділ 33) митний орган зазначає, що документи, подані позивачем під час митного оформлення, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар та містять наступні розбіжності:

- до митного оформлення додатково надано проформу-інвойс від 09.02.2024 №EPW- 007339 відповідно до якого оплата за товар здійснюється в розмірі 100% передплати 09.02.2024. Згідно із відомостями, що містяться у платіжній інструкції в іноземній валюті № 3 оплата за товар здійснена не у відповідності до вимог проформи-інвойсу, а саме 19.02.2024. У зв`язку із тим, що товар не оплачений у встановлені продавцем строки, його ціна може бути змінена для покупця. Враховуючи виявлені розбіжності, платіжна інструкція № 3 від 19.02.2024 не могла бути використана як належний та допустимий доказ фактично сплаченої ціни за товар;

- в автотранспортній накладній CMR № б/н від 01.03.2024 зазначено що перевезенням товару здійснювалось перевізником ФОП ОСОБА_2 . Для підтвердження витрат на транспортування товарів до митного оформлення надано договір на транспортно- експедиційніпослугивід04.03.2024№040324-1, який складено післятого як перевізник взяв вантаж до перевезення, що може свідчити про те що даний договір нестосуєтьсяперевезенняданоїпартіїтовару. Враховуючи зазначене, для підтвердження транспортних витрат, до митного оформлення не надано весь ланцюг взаємовідносинучасниківперевезень. ВідповіднодонакладноїCMR№ б/н від 01.03.2024 (гр13) та додатково наданої копії митної декларації країни відправлення 24EE4100E0024771B0 від 01.03.2024 (гр.29) вантаж планувався транспортуватись через п/п Рава-Руська Хребенне (Львівська обл.). В зв`язку з ситуацією на західних кордонах, вантаж перетнув кордон у п/п Ужгород - Вишнє Нємецьке (Закарпатська митниця) 09.03.2024. До митного оформлення надано заявку на перевезення від 29.02.2024 №2, відповідно до якої сторони домовились про транспортування вантажу через п/п Ужгород - Вишнє Нємецьке (Закарпатська митниця), що суперечить автотранспортній накладній та копії митної декларації країни відправлення. У митного органу, виникли сумніви в дійсності такої заявки від 29.02.2024, адже на дату її укладання сторони не могли знати про ситуацію на кордоні. Таким чином відомості про витрати на транспортування оцінюваного товару не базувалися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддавались обчисленню,щопозбавиломитнийорганможливості перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України є складовою митної вартості;

- у додатково наданому прайс-листі від 01.02.2024 опис товару, запропонованого до

продажу відрізняється від опису товару, що наведений у інших товарно-супровідних документах та графі 31 митної декларації № 24UA101020009281U1;

- копія митної декларації країни відправлення № 24EE4100E0024771B0 не містить відомостей про опис товару, що був вивезений з митної території Естонії за цим документом;

- додатково наданий експертнийвисновок №В-309від 12.03.2024 неміг бути використанийдляпідтвердженняцінитовару, не використаний для підтвердження ціни товару, у зв`язку з тим, що долучені до нього додатки з мережі Інтернет подані митному органу в поганій якості (нечіткість зображення), що позбавило останній можливості перевірити наявність в них посилання на джерело їх отримання, опис та якісні характеристики товарів, використаних для порівняння з оцінюваними.

На виконання прийнятого рішення митним органом було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2024/006511 від 14.03.2024.

У подальшому товар випущено у вільний обіг на підставі митної декларації №24UA101020009831U2 від 14.03.2024 із забезпеченням сплати митних платежів у порядку, передбаченому ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України 89 009,16 грн.

Позивач, не погоджуючись із такими рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови в прийнятті митної декларації, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає про таке.

Частиною 1 статті 246 Митного кодексу України у редакції, на час виникнення спірних правовідносин (далі МК України) встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Положеннями частини 1 статті 257 МК України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

У частині 6 цієї правової норми зазначено, що умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пункту 341 частини 1 статті 4 МК України митні органи центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, митниці та митні пости.

Згідно зі статтею 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що Фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частин 1, 2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно із частиною 4 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини 10 цієї статті.

У частині 5 цієї правової норми надається визначення терміну ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

Згідно частини 2 названої правової норми документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок фактура (інвойс), або рахунок проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини 3 цієї правової норми у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У пункті 1 частини 4 статті 54 МК України встановлено обов`язок митного органу здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Разом з тим, згідно частини 3 статті 53 МК України, якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 13 липня 2021 року у справі № 200/6521/20-а наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Суд зазначає, що Житомирською митницею в якості підстави для надання позивачем додаткових документів у повідомленні зазначено, що заявлена декларантом митна вартість товару є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів, а документи, подані для митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Митний орган зазначає, що до митного оформлення додатково надано проформу-інвойс від 09.02.2024 №EPW- 007339 відповідно до якого оплата за товар здійснюється в розмірі 100% передплати 09.02.2024. Згідно із відомостями, що містяться у платіжній інструкції в іноземній валюті № 3 оплата за товар здійснена не у відповідності до вимог проформи-інвойсу, а саме 19.02.2024. У зв`язку із тим, що товар не оплачений у встановлені продавцем строки, його ціна може бути змінена для покупця. Враховуючи виявлені розбіжності, платіжна інструкція № 3 від 19.02.2024 не могла бути використана як належний та допустимий доказ фактично сплаченої ціни за товар.

Суд зауважує, що положеннями Контракту №14/08 від 15 серпня 2023 року передбачено, що ціна товару визначається та підтверджується відповідно до проформи інвойс до цього контракту, що обумовлюють обсяг та ціну кожного постачання товару (п.2.2 контракту) та усі платежі за цим контрактом здійснюються шляхом банківського переказу на рахунок продавця згідно із проформою інвойс до цього контракту не пізніше строку дії контракту (п.3.1 контракту). Контракт набирає чинності в день підписання і діє до 31.12.2025 (а. 10.1 контракту).

Як видно з проформи-інвойса від 09.02.2024 №EPW-007339, в ній вказано період оплати 100% передплати 09.02.2024, а оплачено 19.02.2024 згідно з платіжною інструкцією в іноземній валюті № 3 з вказівкою про призначення платежу "передоплата за фанеру відповідно до контракту №15/08 від 15.08.2023, фактура-проформа №ЕРW-007339".

Узагальнюючи викладене суд вважає, що висновок митного органу не відповідає обставинам справи - оплата товару позивачем здійснена в межах строку договору, та в платіжній інструкції чітко видно призначення оплати.

Стосовно висновку Житомирської митниці, що в автотранспортній накладній CMR № б/н від 01.03.2024 зазначено, що перевезення товару здійснювалось перевізником ФОП ОСОБА_2 , та пункт пропуску в заявці на перевезення від 29.02.2024 №2 суперечить відомостям у автотранспортної накладної та митної декларації країни відправлення, а отже існують сумніви у достовірності декларування витрат на транспортування, суд зазначає наступне.

23.09.2023 ТОВ "Глобал Оушен Лінк" (експедитор) уклало з ТОВ "Він-Вуд" (клієнт) договір №1627-Т/23 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення у контейнерах експортно-імпортних та транзитних вантажів за умовами якого експедитор надає транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення вантажів у контейнерах а також додаткові послуги необхідні для організації доставки вантажу.

В п. 3.1.2 цього договору зазначено, експедитор укладає від свого імені договори з портами, перевізниками, складами, судноплавними компаніями, їх агентами, експедиторськими та іншими організаціями на перевезення, перевалку, збереження вантажів та необхідні додаткові роботи та послуги тощо.

В п. 3.2.1 договору вказано, що в разі необхідності експедитор змінює вид транспорту, маршрут, порядок перевезення та виконання транспортно-експедиторських послуг, діє в інтересах клієнта.

Отже, зміна маршруту на розсуд експедитора передбачена договором та залучення інших перевізників до виконання перевезень. В матеріалах справи є договори транспортного експедирування укладені ТОВ "Глобал Оушен Лінк" з іншими перевізниками для здійснення послуг перевезення, що не суперечить умовам наведеного вище договору.

Також, суд зазначає, що товарно-транспортна накладна (CMR) у розумінні приписів ч. 2 ст. 53 МК України не є документом, інформація з якого впливає на визначення митної вартості товарів, тому доводи митного органу про те, що перевезення товару здійснювалось перевізником ФОП ОСОБА_2 , з яким укладено договір на транспортно- експедиційніпослугивід04.03.2024№040324-1 після того як перевізник взяв вантаж до перевезення і це вплинуло на транспортні витрати не приймаються судом.

Транспортні витрати ТОВ "Він-Вуд" підтверджені належними документами - договором від 23.09.2023 №1627-Т/23 з ТОВ "Глобал Оушен Лінк" про надання транспортно-експедиторських послуг; довідкою ТОВ "Глобал Оушен Лінк" № 2670 від 01.03.2024 про транспортні витрати; рахунком на оплату №033657 від 01.03.2024, заявкою на перевезення від 29.02.2024 №2.

Також відповідач зазначив, що додатково наданий експертний висновок № В-309від 12.03.2024 не міг бути використаний для підтвердження ціни товару, оскільки долучені до висновку додатки з мережі Інтернет подані митному органу в поганій якості (нечіткість зображення), що позбавляє митний орган можливості перевірити наявність в них посилання на джерело їх отримання, опис та якісні характеристики товарів, використаних для порівняння з оцінюваними.

Щодо неврахування митним органом, згідно оскаржуваного рішення, висновку Житомирської торгово-промислової палати від 12.03.2024 № В-309 щодо визначення цінових характеристик ввезеного товару у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджували б цінову інформацію, яка лягла в основу висновку про вартість оцінюваного товару суд зазначає, що у розділі "Загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна" Національного стандарту №1 Загальні засади оцінки майна і майнових прав, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440, відсутній обов`язок оцінювача формувати додатки до висновку.

Слід зауважити, що експертний висновок взагалі не може містити документального підтвердження числових значень, оскільки митну вартість підтверджують документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України, і експертний висновок у цьому переліку відсутній.

Натомість, частина 1 статті 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в України" передбачає, що торгово-промислові палати мають право проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість.

Відповідно до частини другої статті 11 цього Закону методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України.

Декларант долучив експертний висновок, згідно яким вартість пред`явленої продукції станом на 12.03.2024 складає 24 420,42 євро.

Також суд вважає безпідставними доводи відповідача, зазначені у спірному рішенні, що додатково наданий прайс - лист на продукцію містить опис товару, який відрізняється від опису товару, що наведений у інших товарно-супровідних документах та графі 31 митної декларації № № 24UA101020009281U1, оскільки наданий прайс-лист є документом, який відповідно до частини четвертої статті 53 МК України є додатковим, його подання для підтвердження митної вартості товарів не є обов`язковим.

Відповідно до правової позиції, яка викладена в постанові Верховного Суду від 23.10.2020 у справі № 810/690/17, в комерційній практиці при просуванні товару на ринок одним із методів встановлення контактів з потенційними покупцями є направлення продавцем комерційної пропозиції (оферти) або прейскуранта (прайс-листа). При розгляді наданих декларантом каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару контролюючий орган має упевнитись, що інформацію, яка міститься в зазначених документах, можна ідентифікувати з поставкою оцінюваних товарів. Позивачем при митному оформленні товарів був поданий митниці прайс-лист, в якому ціна товарів, пред`явлених до митного оформлення, збігається з задекларованою позивачем ціною товарів. Прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товарів.

Отже, прайс - лист є комерційним документом, він не є розрахунковим документом, а тому не є доказом взаєморозрахунків між сторонами контракту.

Стосовно доводів відповідача, що копія митної декларації країни відправлення № 24EE4100E0024771B0 не містить відомостей про опис товару, що був вивезений з митної території Естонії за цим документом суд зазначає, що в даній митній декларації вказано в графі опис товару - фанера березова, в графі реєстраційний номер - №ЕРW-007339, що є фактурою-проформою від 09.02.2024 компанії "Estonian Plywood AS" (Естонія) на оплату товару (фанери клеєної) у відповідному асортименті, вартість якої складає 24 420,42 євро. Тобто, доводи відповідача спростовуються, адже в митній декларації країни відправлення № 24EE4100E0024771B0 вказані відповідні реквізити на підставі яких можна достовірно встановити який саме товар вивозиться.

Підсумовуючи зазначене суд вважає, що позивач надав митному органу пакет документів, що підтверджує договірну вартість імпортованого товару у розмірі 24 420,42 євро і такі документи містять всі обов`язкові документи, передбачені статтею 53 МК України та підтверджують складові визначення вартості товару, що підлягав розмитненню.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про безпідставність прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості товарів №UA101000/2024/00069/1 від 14.03.2024.

Оскільки картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товару, транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2024/006511 від 14.03.2024 є похідною від рішення про коригування митної вартості товарів та прийнята на його підставі, така також підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши надані сторонами у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, приймаючи до уваги викладене вище, суд прийшов до висновку, що доводи позивача, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.

З огляду на наведене, суд вважає за необхідне задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Станом на день постановлення рішення по суті спору на підтвердження розміру витрат, понесених позивачем у зв`язку з розглядом справи, суду надано платіжне доручення про сплату судового збору в розмірі 6 056,00 грн.

За таких обставин суд доходить висновку про стягнення судових витрат у вигляді судового збору в розмірі 6 056,00 грн.

Також позивачем заявлено клопотання про стягнення з відповідача на його користь судових витрат, пов`язаних з розглядом справи на професійну правничу допомогу в сумі 16 000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат представником позивача надано: договір про надання правничої допомоги від 02.10.2023, рахунки від 31.10.2024, 03.02.2025, платіжну інструкцію від 01.11.2024, ордер від 01.11.2024 серії АМ № 1105847, платіжна інструкція №350 від 01.11.2024 на суму 12 000 грн, платіжна інструкція №2077 від 19.12.2024 на суму 2 000 грн, платіжна інструкція №2131 від 03.02.2025 на суму 2 000 грн, акт наданих послуг від 03.02.2025.

Частиною п`ятою статті 134 КАС України вказано, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Перевіряючи обґрунтованість визначеної адвокатом вартості наданих послуг (16 000,00 грн), суд зазначає про таке.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням не тільки того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

При цьому, як зазначалося вище, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої винесено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

З урахуванням обставин даної справи, а саме: виходячи з обсягу та характеру доказів у справі (відсутності експертиз, відсутності виклику свідків, тощо) а також враховуючи те, що згідно даних КП «ДСС» в провадженні Житомирського окружного адміністративного суду перебувало декілька позовних заяв товариства до митниці про визнання протиправними і скасування рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, прийнятих за обставин, що є аналогічними даній справі, а тому для складання такої позовної заяви адвокатом не витрачено значних зусиль та часу, суд вважає розмір вартості наданих послуг визначених неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, а відтак, вимоги про відшкодування 16 000,00 грн, як витрат на правничу допомогу - необґрунтованими.

З огляду на наведене, з урахуванням фактичного обсягу виконаної роботи та її складності, суд вважає розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці Державної митної служби України у розмірі 4 000,00 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Він-Вуд" (вул. Сергія Параджанова, 84, м. Житомир, 10001. ЄДРПОУ: 43786487) до Житомирської митниці (вул. Перемоги, 25, м.Житомир, 10003, ЄДРПОУ: 44005610) про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови, задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів №UA101000/2024/00069/1 від 14.03.2024 та картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2024/006511 від 14.03.2024.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Він-Вуд" за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці судові витрати в розмірі 10 056 (десять тисяч п`ятдесят шість) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Єфіменко

Повний текст складено: 16 травня 2025 р.

16.05.25