Рішення № 127399539, 16.05.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2025 року Справа№640/11140/22

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2022 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (надалі ГУ ПФУ в м. Києві, відповідач), в якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, що полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" компенсації за втрату частини доходів (пенсії) у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 01.04.2011 року по 18.09.2019 року;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 компенсацію за втрату частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.04.2011 року 18.09.2019 року в сумі 54853,69 грн та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 01.04.2011 року по 18.09.2019 року в сумі 8533,00 грн.;

- стягнути судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач здійснив нарахування та виплату пенсії на виконання судового рішення з порушенням строків виплати за період з 01.04.2011 року 18.09.2019 року в сумі 54853,69, що зумовлює нарахування компенсації інфляційних втрат та 3% річних від суми грошового зобов`язання 8533,00 грн., згідно норм Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ, ст. 625 ЦК України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі № 640/11140/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

23 серпня 2022 року до суду надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача зазначив, що постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 18.02.2011 по справі №2а-818/11 зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплачувати позивачу державну пенсію в розмірі не нижче 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком, встановлених ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 75 % мінімальних пенсій за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням виплат, які йому здійснювались, починаючи з 30 червня 2010 року. Зазначену постанову відповідачем виконано в межах зобов`язальної частини, кошти в сумі 33577,10 грн за період з 01.12.2010 по 22.07.2011 нараховані. Однак, Управління вважає, що фактичною підставою для звернення до суду із даним позовом стала незгода позивача із діями та бездіяльністю Головного управління під час виконання постанови, тому мала право звернутися до суду із заявою відповідно до ст. 383 КАС України, отже відсутні підстави стверджувати про виникнення між позивачем та Головним управлінням нового спору. Разом з цим, виплачуючи позивачу пенсію та доплати у порядку та розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 27.11.2011 року №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Головне управління діє правомірно. Також, у позовній заяві позивач самостійно розрахувала свій розмір пенсії, а також суму заборгованості, яка виникла на момент звернення позивача до суду, що є дискреційними повноваженнями відповідача. Щодо стягнення інфляційних втрат за період з 01.04.2011 по 18.09.2019 в сумі 54853,69 грн представник відповідача зазначає, що позивачу нараховані та виплачені суми на виконання постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 18.02.2011 по справі №2а-818/11, та оскільки сума сплаченої пенсії на виконання судового рішення носить одноразовий характер, а саме в розмірі 33577,10 грн, то вона не підпадає під визначення доходів, передбаченого Законом України «Про компенсацію громадянами втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», за порушення строків виплати яких сплачується компенсація. Враховуючи викладене, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року прийнято до провадження адміністративну справу № 640/11140/22 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію як особа з інвалідністю 2 групи внаслідок захворювання, пов`язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали Чорнобильської катастрофи».

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 18.02.2011 у справі №2а-818/11 зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплачувати ОСОБА_1 державну пенсію в розмірі не нижче 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком, встановлених ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням виплат, які йому здійснювались, починаючи з 30 червня 2010 року.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28.03.2011 у справі №2а-818/11 виправлено описку в резолютивній частині постанови, а саме: дату, з якої зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу, замість «з 30 червня 2010 року» зазначити «з 01 грудня 2010 року».

01.04.2021 року позивачу виданий виконавчий лист №2а-818/11.

Постановою від 11.05.2011 року відкрито виконавче провадження № 26369160 з виконання виконавчого листа №2а-818/11 виданого 01.04.2021 року.

Листом від 24.10.2017 року №60065/09 відповідач повідомив управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в м. Києві про здійснення нарахування на виконання рішення суду 33577,10 грн.

18.09.2019 року на виконання постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 18.02.2011 у справі №2а-818/11 позивачу виплачено заборгованість пенсії у розмірі 33577,10 грн.

Оскільки фактично погашення заборгованості з виплати пенсії перед позивачем відбулося більш ніж через 8 років, протягом яких грошова одиниця поступово знецінювалася у зв`язку з інфляційними процесами та неправомірна бездіяльність відповідача стосовно виплати пенсії позивачу призвела до втрати частини доходів, позивач звернувся до суду.

Згідно з приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач, мотивуючи позовну заяву, посилається на норми Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ, ст. 625 ЦК України та просить суд стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 компенсацію за втрату частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.04.2011 року 18.09.2019 року в сумі 54853,69 грн та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 01.04.2011 року по 18.09.2019 року в сумі 8533,00 грн.

За змістом частини 3 статті 11 та частини 1 статті 13 ЦК України, цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Стягнення з боржника інфляційних втрат регулюється статтею 625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Законодавець у частині 1 статті 509 ЦК України, визначив зобов`язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У силу норм частини другої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, якими є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Так, законодавцем окреслено, що грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань відносяться також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо, які мають бути виражені у грошових одиницях.

Поряд з цим, як зазначалось вище, стягнення інфляційних втрат регулюється статтею 625 ЦК України.

Суд вважає, що за змістом частини другої статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18.07.2018 в справі № 2а-11853/10/1570.

За результатами системного аналізу законодавчих приписів, які регулюють спірні правовідносини, та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність цивільно-правових відносин між позивачем та ГУ ПФУ в м. Києві (відповідачем), як суб`єктом владних повноважень, відсутність цивільно-правового порушення з боку відповідача, який мав би складатися з протиправної поведінки (умисне протиправне користування відповідачем коштами належними позивачеві), що спричинила збитки, вини заподіювача шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між ними.

Таким чином, в цій справі у відповідача не виникло перед позивачем грошового зобов`язання в порядку статті 11 Цивільного кодексу України, як зобов`язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України, а відтак, відповідач не є боржником, що прострочив виконання грошового зобов`язання, у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічні правові висновки щодо застосування вказаних норм права викладені в постановах Верховного Суду від 15.04.2021 в адміністративній справі № 807/542/17, від 26.07.2021 в адміністративній справі № 712/23614/12.

Отже, підстави для стягнення на користь позивача суми 3% річних та втрат від інфляції відсутні.

Аналогічне правозастосування положень статті 625 Цивільного кодексу України висловлено Верховним Судом у постанові від 27.08.2020 у справі № 804/871/16, від 18.07.2018 у справі № 2а-11853/10/1570, від 08.02.2018 у справі № 826/22867/15.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом із тим, у постанові від 16.05.2018, Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що приписи статті 625 Цивільного кодексу України поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Оскільки в межах спірних в цій справі правовідносин у відповідача не виникло перед позивачем грошового зобов`язання в порядку статті 11 Цивільного кодексу України, як зобов`язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України, тобто, відповідач не є боржником, що прострочив виконання грошового зобов`язання, у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України, то й застосування правових наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання до цих правовідносин неможливо.

За результатами системного аналізу законодавчих приписів, які регулюють спірні правовідносини, та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність цивільно-правових відносин між позивачем та відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, відсутність цивільно-правового порушення з боку відповідача, який мав би складатися з протиправної поведінки (умисне протиправне користування відповідачем коштами належними позивачеві), що спричинила збитки, вини заподіювача шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між ними.

Зобов`язання щодо сплати заборгованості по пенсії, яке виникає із судового рішення до цих зобов`язань не відноситься, а тому до цих правовідносин та зобов`язань не може застосовуватись положення ст.625 ЦК України.

Отже, відповідач не є боржником, що прострочив виконання грошового зобов`язання, у розумінні ст. 625 ЦК України, тому положення ст. 625 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин - правовідносини, що склались між позивачем та відповідачем, є публічними, а не цивільно-правовими.

Разом з тим, питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159.

Частиною 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», встановлено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. При цьому компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Право на отримання пенсії є конституційною гарантією. Суми пенсії є власністю позивача, оскільки з його заробітної плати протягом трудової діяльності здійснювалися утримання (страхові внески) з метою подальшої їх виплати у вигляді пенсії при досягненні особою пенсійного віку та набуття страхового трудового стажу.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Таким чином, положення зазначених статей Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, - один і більше календарних місяців, дається визначення поняття «доходи» для цілей цього Закону, а також порядок обчислення суми компенсації.

Відповідно до вимог ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 21 лютого 2001 року № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159).

Згідно п. 3 Порядку №159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, як, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Таким чином, основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому, виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Отже, Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», пов`язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

У свою чергу, слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсації, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 522/5664/17, від 05.10.2018 у справі № 162/787/16-а.

Крім того слід зазначити, що, коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. А отже, визначальними обставинами для виплати компенсації, є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.

Відповідно до позиції Верховного Суду від 31.03.2020 у справі № 817/621/18, коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. А отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону, є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.

З огляду на викладене, право на компенсацію позивач набуває після набрання законної сили судовим рішенням та у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі цього рішення.

У даному випадку, заборгованість в сумі 33577,10 грн відповідачем визнана. У позові позивач просить стягнути компенсацію за період з 01.04.2011 року 18.09.2019 року в сумі 54853,69 грн на підставі постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 18.02.2011 у справі №2а-818/11. Тож, кошти ГУ ПФУ в м. Києві фактично виплачені позивачу лише 18.09.2019 року, без нарахуванням компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати.

Також, слід зазначити, що остаточна сума компенсації, відповідно до приписів законодавства, підлягає розрахунку на день виплати боргу та не залежить від дати ухвалення судового рішення.

Щодо розрахунку позивача, доданого до позову, слід зазначити наступне. Дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Відповідно до вимог частини другої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

У цій справі повноваження пенсійного органу не є дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії, тобто нарахування та виплата компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати здійснюється одночасно з виплатою заборгованості з пенсії.

Пенсійний фонд є спеціально уповноваженим органом державної влади, що здійснює обчислення та за наявності підстав проводить перерахунок пенсії.

Враховуючи викладене, суд не може перебирати на себе повноваження відповідача щодо розрахунку суми компенсації. Відповідач є спеціально уповноваженим органом державної влади, що здійснює обчислення та за наявності підстав проводить перерахунок пенсії, а тому, суд не може керуватися розрахунками позивача щодо розміру складових власної пенсії, у тому числі компенсацій.

Аналогічні висновки Верховного Суду викладені в постанові від 12.06.2018 по справі № 154/2002/16.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, нарахованої на виконання постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 18.02.2011 у справі №2а-818/11 та зобов`язання Головне управління Пенсійного Фонду України в м. Києві здійснити розрахунок та виплату позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії на виконання постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 18.02.2011 у справі №2а-818/11, у відповідності до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати».

Таким чином, у спірних правовідносинах, на думку суду, відповідач діяв з порушенням меж повноважень, визначених Законами України, необґрунтовано та не пропорційно, чим порушив вимоги ст. 18 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано і пропорційно.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б доводили необґрунтованість заявленого позову, відповідач суду не надав, а отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

Щодо витрат на правову допомогу, а саме: підготовка позовної заяви 4000 грн, участь представника позивача (адвоката) у одному судовому засіданні 2000 грн, суд зазначає, що жодних доказів надання вказаних послуг у зв`язку з розглядом даної справи суду не надано, у зв`язку з чим відповідне клопотання не підлягає задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 32, 139, 243 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не нарахування та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, нарахованої та виплаченої на виконання постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 18.02.2011 у справі №2а-818/11.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в м. Києві (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, код ЄДРПОУ 42098368) здійснити розрахунок та виплату ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії на виконання постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 18.02.2011 у справі №2а-818/11, у відповідності до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати».

4. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Судове рішення складено та підписано 16 травня 2025 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (Шостого апеляційного адміністративного суду) протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.М. Чучко