Ухвала суду № 127399338, 16.05.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

16 травня 2025 рокуСправа №160/12322/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., перевіривши у м. Дніпрі матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

30 квітня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному обсязі мені індексації грошового забезпечення за період з 29.12.2014 року по 02.02.2024 роки.

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити мені індексацію грошового забезпечення за період з 29.12.2014 року по 28.02.2018 року відповідно до Порядку №1078, з урахуванням базового місяця січень 2008 року.

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 при нарахуванні та виплаті індексації мого грошового забезпечення в період з 01.03.2018 року по 02.02.2024 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату індексації мого грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 02.02.2024 року, із урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та сплатити мені компенсацію втрати частини доходів на суму заборгованості частини недоотриманого грошового забезпечення з 29.12.2014 року по день фактичної виплати заборгованості.

Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/12322/25 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року вищезазначену позовну заяву залишено без руху, позивачу запропоновано усунути недоліки у встановлений судом строк протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

12 травня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву про усунення недоліків позовної заяви, яка надійшла від позивача в підсистемі «Електронний Суд».

Оцінюючи стан усунення недоліків позовної заяви, суд зазначає наступне.

В ухвалі про залишення недоліків позовної заяви судом зазначено: «до позовної заяви не долучено доказів на підтвердження порушення прав позивача за період з 29.12.2014 року по 28.02.2018 року, або ж обґрунтування неможливості їх надання та дійсності такого порушення виходячи принаймні зі стверджуваних обставин.

Отже, позивачу належить додати до суду засвідчені належним чином документи на підтвердження порушення її прав за період з 29.12.2014 року по 28.02.2018 року або обґрунтувати неможливість їх надання з одночасним обґрунтуванням дійсності такого порушення виходячи принаймні зі стверджуваних обставин».

Позивач не звернув увагу на цей недолік позовної заяви, подана заява не містить обґрунтування щодо вказаного зауваження. Тобто, недолік позовної заяви не усунуто.

Також суд констатував пропуск позивачем строку звернення до суду за період з 19.07.2022 року по 02.02.2024 року.

В поданій заяві позивач визнає пропуск строку звернення до суду, однак зазначає, що лише з 02.02.2025 року їй стало відомо про порушення своїх прав під час повторно призову на військову службу.

Позивач надала наказ від 02.02.2024 року, яким її виключено зі списків особового складу військової частини, а також наказ від 03.02.2025 року, яким її зараховано до списків особового складу іншої військової частини. Жоден з цих наказів не містить відомостей про те, як позивачу нараховувалась індексація грошового забезпечення. Позивач навела абстрактні посилання на значущість цих наказів для її обізнаності про характер та обсяг нарахувань, які їй не було виплачено, однак що конкретно в наданих наказах забезпечило обізнаність позивача про порушення її прав позивач не зазначає. В свою чергу в наказах в наявності відомості про вислугу років, відсоткове значення премій, отримання одноразових додаткових видів грошового забезпечення, підстави для їх надання. Ці накази не містять відомостей ані про розмір, ані про порядок обчислення індексації грошового забезпечення за спірні періоди.

Отже, посилання позивача на отримання цих наказів судом відхиляються.

Позивач просила врахувати обставини збройної агресії проти України, однак суд вже зазначав, що позивач «не пояснює як обставини запровадження воєнного стану впливали на можливість звертатись до суду». Позивач з 02.02.2024 року втратила статус військовослужбовця. З 03.02.2025 року позивач повторно набула такий статус.

Відповідно, вказане безумовно свідчить про те, що для позивача існували поважні причини для пропуску строку звернення до 02.02.2024 року, а також знов починаючи з 03.02.2025 року, суд визнає відповідні доводи обґрунтованими.

Однак, строку звернення до суду став пропущеним раніше початку повторного проходження позивачем військової служби, в зв`язку з чим ця обставина не впливає на поновлення строку звернення до суду.

Тобто, позивач з 29.12.2014 до 02.02.2024 року проходила військову службу. До 18.07.2022 року строк звернення до суду не обмежувався, в зв`язку з чим пропущеним не є. З 19.07.2022 року по 02.02.2024 року строк звернення до суду існував. Дійсно, позивач проходила військову службу в цей період, а тому лише після припинення такого проходження могла вільно розпоряджатися своїми правами. Після такого припинення позивач один рік не була військовослужбовцем (початок нового проходження військової служби мав місце 03.02.2025 року). Як наслідок, саме в зв`язку з тим, що позивач протягом року після припинення військової служби, не перебуваючи в статусі військовослужбовця, не зверталась до суду за захистом своїх прав, суд визнає такий строк пропущеним. Повторне проходження військової служби могло б зупинити перебіг ще непропущеного строку, однак не поновити вже пропущений строк.

Суд повторює, що позивач не обґрунтувала яким саме чином зміст наказів, які не містять будь-яких відомостей щодо індексації грошового забезпечення, вплинули на її обізнаність про порушення її прав щодо індексації грошового забезпечення. Однак оскільки позов на захист прав подано, позивач поза розумним сумнівом є обізнаною про порушення своїх прав. Відповідно, суд повторює свій висновок про те, що за відсутності документального підтвердження іншої дати обізнаності про порушення своїх прав (отримання листа, остаточного розрахунку і тд, що мало б місце до звернення до суду та в межах такого строку звернення до суду), позивач є обізнаною про порушення своїх прав щодо розміру грошового забезпечення в зв`язку з отриманням такого грошового забезпечення.

Також позивач зазначала, що бездіяльність відповідача має триваючий характер, а тому може бути оскаржене впродовж усього часу її перебігу. Це твердження суперечить власному твердженні позивача про те, що строк звернення до суду пропущено. Окрім цього, суд зазначав позивачу, що «з урахуванням правового висновку, що міститься у постанові Cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.03.2025 року у справі №460/21394/23, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 Кодексу законів про працю України, почався 01 липня 2023 року».

Тобто, спори щодо розміру грошового забезпечення вирішуються з урахуванням обмеженого строку звернення до суду, який не є нескінченним через триваючу бездіяльність. В зворотному випадку не йшлося б про те, що «з урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, відлік строку звернення до суду з цим позовом розпочався 01 липня 2023 року та мав би сплинути 30 вересня 2023 року» - строк би не спливав ніколи, оскільки на момент звернення особи до суду очевидно, що порушення її прав все ще триває, тобто не йдеться про припинення триваючої бездіяльності. Однак строк звернення до суду все ж має свій перебіг та може сплинути.

Відповідно до ч.2 ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку чи з ініціативи суду.

Зважаючи на намагання позивача усунути недоліки позовної заяви, однак вжиття з цього приводу недостатніх заходів, беручи до уваги предмет спору та суть правовідносин між його учасниками, з метою забезпечення виконання завдання адміністративного судочинства суд вважає за доцільне продовжити строк для усунення недоліків позовної заяви на п`ять днів з дня отримання копії цієї ухвали

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за доцільне продовжити строк для усунення недоліків позовної заяви на п`ять днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Керуючись ст. ст. 121, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Продовжити ОСОБА_1 на п`ять днів строк для усунення недоліків по справі №160/12322/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування постанов, згідно ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року.

Копію ухвали надіслати особі, що звернулася із позовною заявою та повідомити позивача про необхідність протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали усунути, визначенні даним судовим рішенням недоліки, та роз`яснити, що у разі не усунення у визначений судом термін недоліків, позов буде повернуто позивачеві відповідно до приписів п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Суддя Н.В. Боженко