Рішення № 127399143, 07.05.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2025 року Справа № 160/20856/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіМаковської О.В. за участі секретаря судового засіданнядубовика Г.Е. за участі: представника позивача представника відповідача представника третьої особи з самостійними вимогами - представника третьої особи без самостійних вимог Горєлова П.В. Кутакова П.В. Каранди О.О. Бойка Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат" до Державної служби геології та надр України, третя особа з самостійними вимогами на предмет спору - ТОВ «Тіберіус Плюс», третя особа, яка не заявляє самосійних вимог на предмет спору - Служба Безпеки України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат" до Державної служби геології та надр України, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІБЕРІУС ПЛЮС», в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Державної служби геології та надр України щодо ухилення від розгляду по суті заяви ТОВ «ТІБЕРІУС ПЛЮС» №1707/24-1 від 17.07.2024, із доданими до неї документами, про внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами №3640 від 31.12.2004;

- зобов`язати Державну службу геології та надр України розглянути по суті заяву ТОВ «ТІБЕРІУС ПЛЮС» №1707/24-1 від 17.07.2024, із доданими до неї документами, про внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами №3640 від 31.12.2004;

- зобов`язати Державну службу геології та надр України видати наказ про внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами №3640 від 31.12.2004 в частині власника спецдозволу на підставі поданої ТОВ «ТІБЕРІУС ПЛЮС» заяви від 17.07.2024 про внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами №3640 від 31.12.2004.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що рішення відповідача є необґрунтованим та не відповідає критеріям, визначеним в ст. 2 КАС України. Позивач розцінює поведінку відповідача як таку, що спрямована на ухилення від прийняття законного рішення про заміну надрокористувача за спеціальним дозволом №3640 від 31.12.2004. Також, позивач зазначає, що відповідачем обмежено позивача в отриманні правомірних очікувань щодо отримання вигоди від реалізації, передбаченого нормами чинного законодавства України права відчуження прав на користування надрами , що належить позивачу на підставі Спеціального дозволу №3640 від 31.12.2004 у визначений Держгеонадра термін.

Крім того, позивач вважає, що подані на розгляд відповідача документи та їх зміст повною мірою відповідають вимогам чинного законодавства України, зокрема положенням ст.ст. 13, 16, 16-1, 16- 3, 16-5 Кодексу України про надра, тобто, єдиним правомірним рішенням Держгеонадра за результатами розгляду заяви від 17.07.2024, на думку позивача, є внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами №3640 від 31.12.2004 в частині заміни надрокористувача в зв`язку із відчуженням права користування надрами згідно з договором від 25.06.2024. Вказані обставини стали підставою для звернення до суд з даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

До суду від позивача надійшло клопотання про перехід зі спрощеного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Від відповідача до суд надійшло клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Службу Безпеки України.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог. В обгрунтування власної правової позиції зазначено, що наказом Державної служби геології та надр України від 27.03.2023 №170 «Про утворення дорадчо-консультативного органу Державної служби геології та надр України» утворено Робочу групу з питань надрокористування. Згідно із Положенням - формою роти Робочої групи є засідання. Відповідач вказує, що у зв`язку з тим, що кінцевим бенефіциарним власником ТОВ «Мотронівський ГЗК» - є ОСОБА_1 , особа до якої застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні санкції, Робоча група, як консультативний орган запропонувала розглянути питання щодо подальшої дії спеціального дозволу після 26.07.2024 (тобто, після спливу 30-денного терміну передбаченого законодавством).

Також, відповідач вважає, що прийняття рішення щодо внесення чи невнесення змін до спеціального дозволу на користування надрами є дискреційними повноваженнями відповідача.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТОВ «Тіберіус Плюс» надійшла позовна заява, в якій товариство просить:

1. Прийняти до розгляду позовну заяву ТОВ «Тіберіус Плюс» та розглянути її в межах справи №160/20856/24.

2. Задовольнити позов повністю та:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України №394 від 29.08.2024 (з додатком) про відмову у внесені змін до спеціального дозволу на користування надрами №3640 від 31.12.2004 за заявою ТОВ «Тіберіус Плюс» від 02.08.2024.

- зобов`язати Державну службу геології та надр України (ідентифікаційний код юридичної особи: 37536031) прийняти рішення у формі наказу про внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами №3640 від 31.12.2004 в частині власника спецдозволу на підставі поданої ТОВ «Тіберіус Плюс» (ідентифікаційний код юридичної особи: 35917522) заяви №3007/24-2 від 02.08.2024 (вхідний номер: 574- ЗН/1-24) про внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами №3640 від 31.12.2004 та внести відповідні зміни до Державного реєстру спеціальних дозволів на користування надрами.

- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення.

- стягнути судові витрати з відповідача.

3. В задоволенні позовної заяви ТОВ «Мотронівський ГЗК» в частині зобов`язання Державної служби геології та надр України розглянути по суті заяву ТОВ «Тіберіус Плюс» №1707/24-1 від 17.07.2024, із доданими до неї документами, про внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами №3640 від 31.12.2004 - відмовити.

Дана позовна заява обгрунтована тим, що спірні правовідносини виникли в зв`язку з необхідністю внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами №3640 від 31.12.2004 внаслідок відчуження права користування надрами надрокористувачем ТОВ «Мотронівський ГЗК» на користь ТОВ «Тіберіус Плюс».

В позовній заяві зазначено, що позивач наполягає на протиправності поведінки Держгеонадра за наслідками розгляду заяви ТОВ «Тіберіус Плюс» №1707/24-1 від 17.07.2024 про внесення змін до спеціального дозволу №3640. Разом з тим, 02.08.2024 ТОВ «Тіберіус Плюс» звернулось до Державної служби геології та надр України з заявою №3007/24-2 про внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами №3640 (з додатками). Проте 02.09.2024 на офіційному веб-сайті Державної служби геології та надр України в мережі інтернет (https://www.geo.gov.ua/diyalnist/nakazy/) оприлюднено наказ №394 від 29.08.2024 про відмову у внесені змін до спеціальних дозволів на користування надрами у зв`язку з виявленням у поданих документах недостовірних відомостей.

Таким чином, ТОВ «Тіберіус Плюс» заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, які ґрунтуються на наступному. На підставі ст. 16-1 Кодексу України про надра 25.06.2024 ТОВ «Тіберіус Плюс» уклало з ТОВ «Мотронівський ГЗК» договір купівлі - продажу права на користування надрами, відповідно до умов якого продавець (надрокористувач) ТОВ «Мотронівський ГЗК» передав, а ТОВ «Тіберіус Плюс» (покупець) прийняв право користування надрами (видобування) Малишевське родовище ділянки Мотронівсько-Аннівська та Північно-Західна, що належить продавцю на підставі спеціального дозволу на користування надрами №3640 від 31.12.2004.

ТОВ "Мотронівський ГЗК" зазначає, що зміни до спеціального дозволу на користування надрами вносяться шляхом внесення дозвільним органом відповідної інформації до Державного реєстру спеціальних дозволів на користування надрами. У разі внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами дозвільний орган одночасно вносить відповідні зміни до угоди про умови користування надрами.

На виконання вимог Кодексу України про надра ТОВ «Тіберіус Плюс» звернулось до Держгеонадра з заявою від 02.08.2024 №3007/24-2, за результатами розгляду якої відповідачем відмовлено у внесенні відповідних змін.

Вказані обставини стали підставою для звернення ТОВ «Тіберіус Плюс» до суду з позовною заявою в статусі третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2024 залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Службу безпеки України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.09.2024 клопотання ТОВ "Мотронівський ГЗК" задоволено. Подальший розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 09.10.2024.

Від ТОВ «Мотронівський ГЗК» до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що порядок внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами регулюється ст.16-5 Кодексу про надра України у відповідності до норм якої ТОВ «Тіберіус Плюс» звернулось до відповідача з відповідною заявою. Позивач також звертає увагу, що в обґрунтування своїх заперечень відповідач у відзиві зазначає, що ним залишено подану заяву від 17.07.2024 про внесення змін до спеціального дозволу №3640 від 31.12.2024 без розгляду саме через те, що ТОВ «Тіберіус Плюс» подано не повну інформацію про кінцевого бенефіціарного власника та що ним зазначено яка саме інформація має бути надана.

Також, у відповіді Держгеонадра №4624/07/2-24 від 19.07.2024, в обґрунтування залишення заяви без розгляду зазначено, що актуальну на дату подання заяви інформацію (дані), що дає змогу встановити кінцевого бенефіціарного власника надана не в повному обсязі доцільно доповнити надану інформацію.

Також, позивач вказує, що відповідачем зазначено, що повторне звернення ТОВ «Тіберіус Плюс» від 25.07.2024 було залишено без розгляду листом від 29.07.2024 №4797/07/2-24 через відсутність інформації про характер впливу бенефіціарного власника в інформаційній довідці від 16.07.2024 №1607/24-1.

Позивач вважає, що такі твердження відповідача спростовуються наданими в якості доказів обґрунтування своїх заперечень копіями документів, а саме:

- Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно ТОВ «Тіберіус Плюс» де в розділі Інформація про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи зазначено Тип бенефеціарного володіння: Прямий вирішальних вплив відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу:100.

- Інформаційною довідкою №1607/24-1 від 16.07.2024, яка містить в собі інформацію відповідно до вимог частини 5 ст.165 Кодексу України про надра , в якій, в тому числі, зазначена інформація щодо характеру та міри (рівень, ступінь, частка) бенефіціарного володіння: 100%.

- Схематичним зображенням структури власності, якою визначено прямий вирішальний в плив кінцевого бенефіціарного власника ТОВ «Тіберіус Плюс».

Таким чином, позивач вважає, що відповідачем не доведено наявність підстав для прийняття оскаржуваного рішення та відсутність протиправності його дій.

У зв`язку з оголошенням у місті Дніпро тривалої повітряної тривоги, справу, призначену на 09.10.2024 знято з розгляду та відкладено на 30.10.2024.

В підготовче засідання 30.10.2024 з`явились представник позивача та представник третьої особи ТОВ «Тіберіус Плюс». Розгляд справи відкладено на 20.11.2024.

У зв`язку з перебуванням судді Маковської О.В. у щорічній відпустці, справу призначену на 20.11.2024 відкладено на 11.12.2024.

Від третьої особи СБУ до суду надійшло клопотання про передачу справи за територіальною підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.

У зв`язку з оголошенням у місті Дніпро тривалої повітряної тривоги, справу, призначену на 11.12.2024 знято з розгляду та відкладено на 18.12.2024.

Від позивача до суду надійшли заперечення на клопотання про передачу справи за територіальною підсудністю, яке обгрунтовано тим, що згідно з інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцем знаходження ТОВ «Тіберіус Плюс» є: Україна, 51700, Дніпропетровська обл., Кам`янський р-н, місто Вільногірськ, вул.Молодіжна, будинок 48А/1. Відтак, доводи Служби в цій частині не відповідають дійсності та спростовуються офіційною інформацією. Місцем знаходження позивача є: 51700, Дніпропетровська обл., м. Вільногірськ, вул. Молодіжна, буд. 30-А, приміщ. 3, що підпадає під територіальну юрисдикцію Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

В підготовче засідання сторони не з`явились. Розгляд справи відкладено на 15.01.2025.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору СБУ до суду надійшли пояснення у справі, в яких зазначено, що відповідно до Указу Президента України від 24.06.2021 №266/2021 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», застосовано персональні спеціально економічні та інші обмежувальні санкції до ОСОБА_1 , який є кінцевим бенефіціаром ТОВ «Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат», у вигляді анулювання спеціального дозволу на користування надрами №3640 від 31.12.2004. Указом Президента України 24.06.2024 №376/2024 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 24.06.2024 «Про застосування, скасування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до ОСОБА_1 , який є кінцевим бенефіціаром ТОВ «Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат», у вигляді анулювання спеціального дозволу на користування надрами №3640 від 31.12.2004. В своїх поясненнях третя особа зазначає, що кінцевим бенефіціарним власником позивача є особа, до якої на день укладення договору від 25.06.2024 застосовано санкції у виді блокування активів, а саме: Дмитро Фірташ (Указ Президента України 376/2024 від 24.06.2024 Додаток 1, позиція 390 витяг з Державного реєстру санкцій додаємо). Укладений договір, на думку третьої особи, був спрямований на порушення застосованих санкцій.

Від позивача до суду надійшли заперечення на пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору СБУ, в яких позивач зазначає, що висновок Служби безпеки України про те, що укладений договір був спрямований на порушення застосованих санкцій, на думку позивача, є хибним та безпідставним, оскільки здійснений без урахування норм спеціального законодавства України, яким регламентується порядок укладення договорів купівлі-продажу спеціальних дозволів на користування надрами та реалізація виконання застосування санкцій.

Позивач акцентує увагу, що положеннями Кодексу про надра передбачена можливість зміни кінцевого бенефіціарного власника надрокористувача, у разі застосування персональних спеціальних санкцій та встановлено термін для вчинення таких дій.

Крім того, позивач зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 16-1 Кодексу України про надра надрокористувач, що має спеціальний дозвіл на користування надрами, може повністю або частково відчужувати права на користування надрами, надані йому спеціальним дозволом на користування надрами, іншій юридичній особі чи фізичній особі - підприємцю шляхом укладення договору купівлі-продажу таких прав або вносити такі права як вклад до статутного капіталу створеного за його участю суб`єкта господарювання, за умови що на таку юридичну особу чи фізичну особу - підприємця або суб`єкта господарювання не поширюються обмеження, встановлені частинами третьою - шостою статті 13 цього Кодексу.

Таким чином, Законом встановлено єдине обмеженням щодо укладення договору купівлі продажу прав на користування надрами відносно набувача таких прав. При цьому, заборони та обмеження щодо можливості відчуження прав користування надрами з підстав застосування до кінцевого бенефіціарного власника надрокористувача, який здійснив відчуження своїх прав, наданих спеціальним дозволом на користування надрами спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), не передбачено Законом.

Позивач зазначає, що кінцевим бенефіціарним власником набувача (ТОВ «Тіберіус Плюс») прав за договором №25/06-24 купівлі-продажу права користування надрами за спеціальним дозволом на користування надрами №3640 від 31.12.2004 є громадянин України ОСОБА_2 , що підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та інформаційною довідкою №1607/24-1 від 16.07.2024. З огляду на викладене, ТОВ «Тіберіус Плюс», як новий власник спеціального дозволу, із кінцевим бенефіціаром до якого не застосовані санкції відповідає вимогам Кодексу України про надра, встановлених до набувача прав на користування надрами положеннями ч.1 ст.16-1 та відповідно має право на внесення змін до Спеціального дозволу на користування надрами у відповідності до Закону.

Продаж права на користування надрами, надані йому спеціальним дозволом на користування надрами у порядку визначеному нормами чинного законодавства України здійснено позивачем , протягом тридцятиденного строку встановленого ч. 7 ст. 13 Кодексу .

Позивач також звертає увагу суду, що відповідно до п.3 Указу Президента України №376/2024 від 24.06.2024 він набрав чинності 26.06.2024 року (дата публікації в офіційному виданні «Урядовий кур`єр» №129). Договір купівлі-продажу права на користування надрами між позивачем та ТОВ «Тіберіус Плюс» укладено 25.06.2024, тобто до дня набрання чинності Указом Президента України №376/2024 від 24.06.2024.

З огляду на викладене, позивач вважає, що договір №25/06-24 купівлі-продажу права користування надрами за спеціальним дозволом на користування надрами №3640 від 31.12.2004 укладено відповідно до норм чинного законодавства України та не є спрямованим на порушення застосованих санкцій, а отже не має ознак нікчемного у розумінні статті 228 Цивільного кодексу України і не суперечить застосованим санкціям.

У зв`язку з перебуванням судді Маковської О.В. у щорічній відпустці, справу призначену на 15.01.2025 відкладено на 29.01.2025.

У зв`язку з перебуванням судді Маковської О.В. на лікарняному, справу призначену на 29.01.2025 відкладено на 12.02.2025.

У зв`язку з тим, що суддя Маковська О.В. в період з 10.02.2025 по 14.02.2025 приймала участь у підвищенні кваліфікації, справу призначену на 12.02.2025 відкладено на 26.02.2025.

В підготовче засідання 26.02.2025 з`явились позивач, відповідач та представник третьої особи СБУ. Розгляд справи відкладено на 14.03.2025.

Від СБУ до суду надійшли додаткові пояснення у справі, в яких зазначено, що оскільки оскаржуване рішення Державною службою геології та надр України у справі було прийнято на підставі відповідних рішень РНБО та які введені Указами Президента України № 266/2021 від 24.06.2021 та № 376/2024 від 24.06.2024, які є чинним та не скасовані у встановленому законом порядку, то підстави для скасування такого рішення відсутні, так як укладений договір був спрямований на порушення застосованих санкцій. За таких обставин, СБУ вважає, що Державна служба геології та надр України діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому вимоги позовної заяви не підлягають задоволенню.

Від позивача до суду надійшли заперечення на пояснення СБУ, в яких зазначено, що першу публікацію Указу Президента України від 24.06.2024 №376/2024 здійснено в офіційному друкованому виданні «Урядовий кур`єр» - 26.06.2024. Зазначений факт, підтверджується інформацією щодо дати набрання чинності Указом Президента України від 24.06.2024 №376/2024, що міститься на офіційному веб-сайті Верховна рада України / Законодавство України з посиланням на дату його публікації відповідно до норм чинного законодавства України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/376/2024/card4#Future). З урахуванням викладеного, на думку позивача, твердження Служби безпеки України, щодо набрання чинності Указом Президента України від 24.06.2024 №376/2024 з дня його опублікування на офіційному сайті офісу Президента України в день його прийняття є необґрунтованими.

В підготовче засідання 14.03.2025 сторони з`явились. У зв`язку з оголошенням повітряної тривоги та запереченнями представника СБУ проти розгляду справи під час повітряної тривоги, розгляд справи відкладено на 26.03.2025.

До суду від СБУ надійшли додаткові пояснення, в яких вказується, що відповідно до умов договору купівлі-продажу, укладеного 25.06.2024 між ТОВ «Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат» (кінцевим бенефіціаром якого є ОСОБА_1 ) та ТОВ «Тіберіус Плюс» на підставі статті 16-1 Кодексу України про надра, ТОВ «Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат» передав, а ТОВ «Тіберіус Плюс» прийняв право користування надрами (видобування) Малишевське родовище ділянки Мотронівсько-Аннівська та Північно-Західна, що належить ТОВ «Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат» на підставі спеціального дозволу на користування надрами №3640 від 31.12.2004.

Представник третьої особи звертає увагу, що договір укладено 25.06.2024, тобто під час дії спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), застосованих до ОСОБА_1 , а отже на його думку, такий правочин порушує публічний порядок та є нікчемним.

В підготовче засідання 26.03.2025 всі учасники процесу з`явились. В підготовчому засіданні розглянуто клопотання СБУ про передачу справи за підсудністю. Заявник та представник відповідача підтримали дане клопотання, представник позивача та представник ТОВ «Тіберіус Плюс» проти клопотання заперечували та надали відповідні обгрунтування. Суд на місці ухвалив відмовити в задоволенні даного клопотання про що зазначено в протоколі судового засідання.

Також в підготовчому засіданні оголошено позовну заяву третьої особи ТОВ «Тіберіус Плюс», яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору. Представник позивача підтримав дану позовну заяву. Представник відповідача та третьої особи - СБУ заперечували проти прийняття даної позовної заяви.

Питання про прийняття позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору відкладено на наступне судове засідання 10.04.2025.

В підготовче засідання 10.04.2025 всі учасники процесу з`явились. Продовжено розгляд позовної заяви третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 прийнято позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ТОВ «Тіберіус Плюс». Розгляд справи розпочато спочатку. Призначено підготовче засідання на 30.04.2025.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву третьої особи з самостійними вимогами, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог. В обгрунтування власної правової позиції відповідач зазначає, заявлені вимоги суперечать фактичним обставинам справи, є надуманими й не ґрунтуються на вимогах закону. наголошує, що права ТОВ «Тіберіус Плюс» не були порушені, адже відповідні права та обов`язки надрокористувача не перейшли до набувача ТОВ «Тіберіус Плюс» зігдно ст.16-1 Кодексу України про надра.

Від СБУ до суду надійшли пояснення, в яких зазначено, що відчуження позивачем 25.06.2024 згаданого спецдозволу суперечило моральним засадам суспільства, оскільки цей нематеріальний актив був на день укладення правочину заблокованим, і ним було заборонено розпоряджатись.

В підготовче засідання 30.04.2025 всі учасники процесу з`явились. На розгляд сторін поставлено питання про закриття підготовчого провадження. Сторони не заперечували.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено до розгляду по суті на 07.05.2025.

В судове засідання 07.05.2025 з`явились всі учасники процесу та надали пояснення по суті заявлених вимог та заперечень.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Мотронівський ГЗК» є власником спеціального дозволу на користування надрами №3640 виданого Державною службою геології та надр України 31.12.2004, кінцевим бенефіціаром якого є ОСОБА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021 «Про застосування персональних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), затверджений Указом Президента України від 24.06.2021 №266/2021, введено персональні санкції щодо ОСОБА_1 строком на 3 роки (п. 538 Додатку 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021).

В подальшому, Указом Президента України 24.06.2024 №376/2024 (набрав чинності з дня опублікування - 26.06.2024) Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 24 червня 2024 року "Про застосування, скасування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до ОСОБА_1 , строком на 10 років. (додаток до Указу № 1, п. 390).

Судом встановлено, що 25.06.2024 між ТОВ «Мотронівський ГЗК» (продавець) та ТОВ «Тіберіус Плюс» (покупець) укладено договір №25/06-24 купівлі-продажу права користування надрами за спеціальним дозволом на користування надрами №3640 від 31.12.2004, за умовами якого (п.1) продавець передає покупцеві, а покупець приймає право користування ділянкою надр: Малишевське родовище ділянки Мотронівсько-Аннівська та Північно-Західна, масцезнаходження: Дніпропетровська область, Кам`янський район (раніше Верхньодніпровський та П`ятихатський райони); вид користування надрами: видобування корисних копалин.

З метою внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами в зв`язку із укладеним договором, 17.07.2024 ТОВ «Тіберіус Плюс» звернулось до Державної служби геології та надр України з заявою №1707/24-1, в якій товариство просило внести зміни до спеціального дозволу на користування надрами №3640 ВІД 31.12.2004.

До заяви було додано:

1. Копія договору купівлі-продажу права користування надрами від 25.06.2024.

2.Лист-згода надрокористувача - ТОВ «Мотронівський ГЗК» на внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами, засвідчений 16.07.2024 приватним нотаріусом Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області за №1482, із зазначенням підстави відчуження права на користування надрами (шляхом купівлі-продажу).

3. Довідка щодо виконання особливих умов спеціального дозволу №3640 від 31.12.2004 та Програми робіт (додаток №2 до Угоди про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин від « 14» серпня 2020 року № 3640).

4. Пояснювальна записка №01-15/121 від 16.07.2024.

5. Довідка №01-15/120 від 15.07.2024 щодо відсутності заборгованості по сплаті рентної плати за користування надрами.

6.Інформація з ЄДР щодо покупця.

7. Інформаційна довідка №1607/24-1 від 16.07.2024 р. щодо бенефіціарного власника позивача.

8. Схематичне зображення структури власності позивача.

За результатами розгляду заяви, відповідач листом від 19.07.2024 №4624/07/2-24 повідомив позивача про залишення заяви без розгляду з підстав того, що (за змістом листа) «актуальна на дату подання заяви інформація (дані), що дає змогу встановити кінцевого бенефіціарного власника, - прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження, держава громадянства (підданства), а якщо кінцевий бенефіціарний власник є іноземцем і громадянином (підданим) декількох держав - усі держави його громадянства (підданства), серія (за наявності) та номер документа (документів), що посвідчує особу та підтверджує громадянство (підданство), зокрема, але не виключно, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), характер та міра (рівень, ступінь, частка) бенефіціарного володіння (вигоди, інтересу, 2 впливу) надана не в повному обсязі - доцільно доповнити надану інформацію».

Судом встановлено, що ТОВ «Тіберіус Плюс» 02.08.2024 звернулось до відповідача із заявою №3007/24-2 про внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами.

За результатами розгляду заяви від 02.08.2024, Державною службою геології та надр України прийнято наказ від 29.08.2024 №394 «Про відмову у внесенні змін до спеціальних дозволів на користування надрами», яким відповідно до п.1 відмовлено у внесенні змін до спеціальних дозволів на користування надрами відповідно до положень статті 16-5 Кодексу України про надра та вимог статті 16-3 Кодексу України про надра згідно з додатком до наказу, а саме (за текстом додатку): «за результатами розгляду зазначеної заяви суб`єкта господарювання з доданими до неї документами, поданих відповідно до вимог статті 16-5 Кодексу України про надра, враховуючи відсутність порушень надрокористувачем умов користування надрами, передбачених угодою про умови користування надрами та відсутність податкового боргу з рентної плати згідно з листом Державної податкової служби України, відмовити у внесенні змін у зв`язку з виявленням у поданих документах недостовірних відомостей».

Позивач ТОВ «Мотронівський ГЗК» вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо ухилення від розгляду заяви ТОВ «Тіберіус Плюс» від 17.07.2024 №1707/24-1, у зв`язку з чим звернувся до суду з позовом.

Третя особа з самостійними вимогами на предмет спору ТОВ «Тіберіус Плюс» вважає протиправним наказ відповідача від 29.08.2024 №394 про відмову товариству у внесенні змін до спеціального дозволу на користування надрами від 31.12.2024 №3640, у зв`язку з чим товариство звернулось до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Щодо позовної заяви ТОВ «Мотронівський ГЗК», суд доходить висновку про відмову в її задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В той же час, згідно частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 8 частини 1 статті 4 КАС України позивачем визначено як особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, або адміністратор за випуском облігацій, який подає позов до адміністративного суду на захист прав, свобод та інтересів власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Верховний Суд у постанові від 03.07.2019 у справі №527/451/17 зазначив, що захист прав здійснюється у разі їх порушення. З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства.

Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Об`єктом судового захисту є права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб.

Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону, в адміністративного суду відсутні підстави для задоволення позову.

Верховний Суд у вказаній вище постанові зазначив, що вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення).

Таким чином, обов`язковою умовою для визнання протиправним рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень є наявність факту порушення останнім прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулась за їх судовим захистом.

Відсутність порушеного права (свободи, охоронюваного законом інтересу) чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову.

Судом встановлено, що ТОВ «Мотронівський ГЗК» звернулось до суду з позовними вимогами про визнання протиправної, на його думку, бездіяльності відповідача щодо ухилення від розгляду по суті заяви ТОВ «Тіберіус Плюс» про внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами.

За таких обставин, оскільки позов пред`явлено особою, відносно якої оскаржувані дії (бездіяльність) відповідачем не вчинялись, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позову ТОВ «Мотронівський ГЗК».

Щодо позовної заяви третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору - ТОВ «Тіберіус Плюс», суд доходить висновку про наявність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Правовідносини в сфері користування надрами, зокрема, порядок та підстави внесення змін до спеціальних дозволів на користування надрами, врегульовані Кодексом України про надра (надалі -Кодекс).

Відповідно до частини 7 ст. 24 Кодексу користувачі надр мають право повністю або частково відчужувати права на користування надрами, надані їм спеціальним дозволом на користування надрами, шляхом укладення договору купівлі-продажу або внесення таких прав як вклад до статутного капіталу створених за їх участю суб`єктів господарювання або як вклад у спільну діяльність, з урахуванням положень статті 16-1 цього Кодексу.

Частина 1 статті 16-1 Кодексу визначає, що набувачем прав може бути особа на яку не поширюються обмеження, встановлені частинами 3 - 6 статті 13 цього Кодексу.

Згідно з приписами статті 13 Кодексу, користувачами надр не можуть бути

1) юридичні особи, зареєстровані у державі, визнаній Верховною Радою України державою-агресором;

2) юридичні особи, у яких: істотну участь має держава, визнана Верховною Радою України державою-агресором; істотну участь мають юридичні особи, зареєстровані у державі, визнаній Верховною Радою України державою-агресором; істотну участь мають або є кінцевими бенефіціарними власниками фізичні особи - громадяни та (або) резиденти держави, визнаної Верховною Радою України державою- агресором.

Відповідно до частини 6 статті 13 Кодексу, у разі застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) у вигляді анулювання або зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами відповідно до Закону України «Про санкції» до кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи, яка є користувачем надр, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, відповідно анулює або зупиняє дію спеціального дозволу на користування надрами такого користувача через 30 днів з дня застосування таких санкцій, якщо через 30 днів з дня видання указу Президента України про застосування відповідної санкції особа, до якої її застосовано, залишається кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи, що є власником відповідного спеціального дозволу на користування надрами.

Як зазначалось вище, 25.06.2024 між надрокористувачем ТОВ «Мотронівський ГЗК» та ТОВ «Тіберіус Плюс» укладено договір купівлі-продажу права користування надрами за спеціальним дозволом на користування надрами №3640 від 31.12.2004, за яким ТОВ «Тіберіус Плюс» є покупцем права користування надрами, тобто, набувачем в розумінні ст. 16-1 Кодексу України про надра.

Відповідно до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, набувач прав є юридичною особою, створеною та зареєстрованою згідно законодавства України.

Учасником товариства, на момент виникнення спірних правовідносин, є громадянин України - ОСОБА_2 . Розмір частки в статутному капіталі складає 100%.

Таким чином, суд доходить висновку, що набувач прав за спеціальним дозволом на користування надрами №3640, а саме: ТОВ «Тіберіус Плюс» не є особою, на яку поширюються обмеження, встановлені частинами 3 - 6 статті 13 Кодексу.

Відповідно до п 9 ст. 16-5 Кодексу, відчуження шляхом укладення договору купівлі-продажу права на користування надрами є підставою для внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами. При цьому відповідні зміни вносяться виключно в частині власника спеціального дозволу на користування надрами.

Для набуття права на користування надрами особа, з якою власник спеціального дозволу на користування надрами уклав договір купівлі-продажу відповідних прав на користування надрами, або особа, до статутного капіталу якої внесено як вклад право користування надрами, звертається до відповідного дозвільного органу із заявою про внесення змін до такого спеціального дозволу на підставі пункту 9 частини 1 статті 16-5 Кодексу (ст. 16-1).

Для внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами до заяви додається:

інформація (у формі довідки, що складається надрокористувачем та засвідчується його підписом) про виконання особливих умов спеціального дозволу на користування надрами, до якого планується внести зміни, та програми робіт, виконання якої передбачено угодою про умови користування надрами;

пояснювальна записка, що складається надрокористувачем та засвідчується його підписом, яка містить характеристику об`єкта (місцезнаходження, площа), обґрунтування необхідності внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами відповідно до підстави внесення змін.

У разі якщо заявник є юридичною особою, він також подає разом із заявою актуальну на дату подання заяви інформацію (дані), що дає змогу встановити кінцевого бенефіціарного власника, - прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження, держава громадянства (підданства), а якщо кінцевий бенефіціарний власник є іноземцем і громадянином (підданим) декількох держав - усі держави його громадянства (підданства), серія (за наявності) та номер документа (документів), що посвідчує особу та підтверджує громадянство (підданство), зокрема, але не виключно, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), характер та міра (рівень, ступінь, частка) бенефіціарного володіння (вигоди, інтересу, впливу) або обґрунтована причина його (їх) відсутності, а також актуальну інформацію (дані) щодо структури власності юридичної особи,

У випадку, передбаченому пунктом 9 частини 1 цієї статті, набувач прав, передбачених спеціальним дозволом на користування надрами, також подає лист-згоду надрокористувача на внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами, засвідчений нотаріально, із зазначенням підстави відчуження права на користування надрами (шляхом купівлі-продажу або внесення як вклад до статутного капіталу іншої юридичної особи).

Стаття 16 Кодексу визначає, що подання заяви разом з необхідними документами для отримання, продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами, внесення змін до нього, а також внесення змін до угоди про умови користування надрами здійснюються заявником в електронній формі через електронний кабінет надрокористувача на Державному геологічному веб-порталі, формування та ведення якого забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.08.2024 ТОВ «Тіберіус Плюс» у встановленому Кодексом порядку звернулось до Державної служби геології та надр України з заявою про внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами №3640 в зв`язку із укладенням договору купівлі-продажу від 25.06.2024.

Заява зареєстрована Держгеонадра 02.08.2024 за №574-ЗН/1-24.

До заяви додано наступні документи:

1. Відомості про кінцевого бенефіціарного власника (актуальні на дату подання заяви) прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження, держава громадянства (підданства), серія номер документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство (підданство), (зокрема, паспорт громадянина України для виїзду за кордон), місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків, характер та міра бенефіціарного володіння, або обгрунтована причина його (їх) відсутності; актуальна інформація (дані) щодо структури власності юридичної особи.

2. Інформація (у формі довідки, що складається надрокористувачем та засвідчується його підписом) про виконання особливих умов спеціального дозволу на користування надрами, до якого планується внести зміни, та програми робіт, виконання якої передбачено угодою про умови користування надрами.

3. Пояснювальна записка, що складається надрокористувачем та засвідчується його підписом, яка містить характеристику об`єкта (місцезнаходження, площа), обґрунтування необхідності внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами відповідно до підстави внесення змін.

4. Лист-згода надрокористувача на внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами, засвідчений нотаріально, із зазначенням підстави відчуження права на користування надрами (шляхом купівлі-продажу або внесення як вклад до статутного капіталу іншої юридичної особи).

5. Паспорт з безконтактним електронним носієм №008897702.

6. Виписка з КВЕД.

7. Структура власності ТОВ «Тіберіус Плюс».

Отже, суд звертає увагу, що подані заявником документи відповідають визначеному в ст. 16-5 Кодексу переліку.

Порядок розгляду заяв та прийняття рішення про надання (відмову у наданні) спеціального дозволу на користування надрами, продовження строку дії, внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами визначений в ст. 16-3 Кодексу.

Підставою для прийняття рішення про відмову в наданні спеціального дозволу на користування надрами, продовженні строку його дії, внесенні змін до спеціального дозволу на користування надрами є:

1) виявлення у поданих документах недостовірних відомостей;

2) наявність обмежень щодо можливості заявника набувати прав користування надрами, визначених частинами 3 - 6 статті 13 цього Кодексу;

3) відсутність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про кінцевого бенефіціарного власника або інформації про його відсутність та/або наявність невідповідності відомостей про кінцевого бенефіціарного власника, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інформації (даним), що дає змогу встановити кінцевого бенефіціарного власника, поданій заявником, а в разі зареєстрованого іноземного представництва - інформації про кінцевого бенефіціарного власника відповідно до Закону України "Про забезпечення прозорості у видобувних галузях";

4) наявність підстав, передбачених частинами 6 - 8 статті 16-4 цього Кодексу, - у разі подання заяви про продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами.

Підставою для прийняття рішення про відмову у внесенні змін до спеціального дозволу на користування надрами, крім передбачених частиною 11 цієї статті, також є підстави, визначені частиною 14 статті 16-5 цього Кодексу, у якій зазначено, що у випадках, передбачених пунктами 9, 11, 13-15 частини 1 цієї статті, додатковою підставою для відмови

у внесенні змін до спеціального дозволу на користування надрами є наявність інформації про неусунення надрокористувачем порушень умов користування надрами, передбачених угодою про умови користування надрами, до якої-вносяться зміни, за результатами здійснення останнього заходу державного нагляду (контролю) або наявність податкового боргу з рентної плати.

Наказом Держгеонадра №394 від 29.08.2024 відмовлено ТОВ «Тіберіус Плюс» у внесенні змін до спеціальних дозволів на користування надрами відповідно до положень статті 16-5 Кодексу України про надра та вимог статті 163 Кодексу України про надра згідно з додатком до цього наказу.

В додатку до наказу Держгеонадр від 29.08.2024 №394 відповідачем зазначено: «за результатами розгляду зазначеної заяви суб`єкта господарювання з доданими до неї документами, поданих відповідно до вимог статті 16-5 Кодексу України про надра, враховуючи відсутність порушень надрокористувачем умов користування надрами, передбачених угодою про умови користування надрами та відсутність податкового боргу з рентної плати згідно з листом Державної податкової служби України, відмовити у внесенні змін зв`язку з виявленням у поданих документах недостовірних відомостей».

Суд також звертаю увагу, що наведені в спірному наказі підстави суперечать доводам відповідача, що надані під час судового розгляду.

Так, з заяв по суті спору вбачається, що у внесені змін до спеціального дозволу відмовлено через відсутність у поданих заявником документах інформації вид впливу бенефіціарного власні у заявника, а також нікчемність укладеного договору про відчуження прав за спеціальним дозволом. Проте, доказів наявності в поданих заявником документах недостовірних відомостей відповідачем не надано.

Надаючи оцінку доводам учасників справи в цій частині, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Інформаційна довідка та схематичне зображення структури власності ТОВ «Тіберіус Плюс», що подані набувачем разом з заявою від 02.08.2024 містять інформацію, що кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Тіберіус Плюс» є громадянин України ОСОБА_2 , громадянин України, прямий вирішальний вплив (ПВВ 100%).

За вказаних обставин, суд розцінює посилання відповідача про відсутність у поданих документах інформації про форму впливу власника ТОВ «Тіберіус Плюс» як безпідставні.

Щодо посилань відповідача та третьої особи - СБУ на нікчемність укладеного позивачем та ТОВ «Тіберіус Плюс» договору від 25.06.2024, суд зазначає наступне.

Як зазначалось вище, бенефіціарним власником ТОВ «Мотронівський ГЗК» є громадянин України - ОСОБА_1 .

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021 «Про застосування персональних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), затверджений Указом Президента України від 24.06.2021 №266/2021, щодо зазначеної особи запроваджено персональні санкції (п. 538 Додатку 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 червня 2021 року), в тому числі, в виді «блокування активів» та анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами, строком на три роки.

Як зазначає відповідач у відзиві та сторонами не заперечується, строк дії обмежувальних заходів, згідно рішення РНБО України від 18.06.2021 спливає 24.06.2024.

Указом Президента України від 24.06.2024 №376/2024 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 24.06.2024 "Про застосування, скасування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" за яким відносно ОСОБА_1 запроваджено обмежувальні заходи (санкції), в тому числі, у виді: «блокування активів», ) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами (анулювання спеціального дозволу на користування надрами №3640, зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами.

Відповідно до п.3 Указу, останній набирає чинності з дня його опублікування.

Відповідно до частини 3 статті 106 Конституції України, Президент України на основі та на виконання як Конституції, так і законів України видає укази і розпорядження, які є обов`язковими до виконання на території України.

Положеннями статті 107 Конституції України визначено, що РНБО є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України. РНБО координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони. Головою РНБО є Президент України. Рішення РНБО вводяться в дію указами Президента України.

Стаття 57 Конституції України визначає, що кожному гарантується право знати свої права і обов`язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно- правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

З метою впорядкування офіційного оприлюднення нормативно-правових актів, що їх приймають, зокрема Президент України, забезпечення регулювання суспільних правовідносин на основі чинних актів, запобігання перекрученням їх змісту, визначення порядку набрання ними чинності, відповідно до статті 57, частин 2 та 5 статті 94, частини 2 статті 102 Конституції України, Указом Президента України від 10.06.1997 №503/97 «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» встановлено, що закони України, інші акти Верховної Ради України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України не пізніш як у п`ятнадцятиденний строк після їх прийняття у встановленому порядку і підписання підлягають оприлюдненню державною мовою в офіційних друкованих виданнях.

Відповідно до частини 1 статті 1 Указу Президента України від 10.06.1997 №503/97 «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» закони України, інші акти Верховної Ради України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України не пізніш як у п`ятнадцятиденний строк після їх прийняття у встановленому порядку і підписання підлягають оприлюдненню державною мовою в офіційних друкованих виданнях.

Громадяни, державні органи, підприємства, установи, організації під час здійснення своїх прав і обов`язків повинні застосовувати закони України, інші акти Верховної Ради України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, опубліковані в офіційних друкованих виданнях або одержані у встановленому порядку від органу, який їх видав.

Указ Президента України №376/2024 від 24.06.2024 вперше опубліковано 26.06.2024 в газеті Урядовий кур`єр №129(7789).

Отже, рішення Ради національної безпеки і оборони України від 24.06.2024, введене в дію указом Президента України №376/2024 від 24.06.2024 набрало чинності 26.06.2024.

З цього приводу, суд бере до уваги інформацію щодо дати набрання чинності указом Президента України, розміщену на офіційному веб-порталі Верховної Ради України в мережі Інтернет.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Велика Палата Верховного Суду в рішенні від 08.09.2021 (справа №9901/14/21) дійшла наступного висновку (за текстом рішення): «Так, відповідно до пункту 1 Указу Президента України від 10 червня 1997 року № 503/97 «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» закони України, інші акти Верховної Ради України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України не пізніш як у п`ятнадцятиденний строк після їх прийняття у встановленому порядку І підписання підлягають оприлюдненню державною мовою в офіційних друкованих виданнях. Офіційними друкованими виданнями є: «Офіційний вісник України», газета «Урядовий кур`єр». Офіційним друкованим виданням, в якому здійснюється офіційне оприлюднення законів, актів Президента України, є також інформаційний бюлетень «Офіційний вісник Президента України». Оскаржуваний позивачем Указ оприлюднено в Офіційному віснику Президента України від 21 червня 2018 року № 16, в газеті «Урядовий кур`єр» від 23 червня 2018 року №Ц8 та Офіційному віснику України від 10 липня 2018 року № 52. Таким чином, про порушення своїх прав, свобод чи інтересів позивач міг дізнатись з 21 червня 2018 року - з моменту офіційного оприлюднення Указу та набуття чинності запровадженими ним санкціями».

Також, в рішенні від 08.04.2025 у справі №990/142/25 Верховний Суд зазначив (за текстом рішення), «що з метою впорядкування офіційного оприлюднення нормативно-правових актів, що їх приймають, зокрема Президент України, забезпечення регулювання суспільних правовідносин на основі чинних актів, запобігання перекрученням їх змісту, визначення порядку набрання ними чинності, відповідно до статті 57, частин 2 та 5 статті 94, частини 2 статті 102 Конституції України, Указом Президента України від 10 червня 1997 року № 503/97 «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» (далі - Указ N9 503/97) установлено, що закони України, інші акти Верховної Ради України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України не пізніш як у п`ятнадцятиденний строк після їх прийняття у встановленому порядку і підписання підлягають оприлюдненню державною мовою в офіційних друкованих виданнях. Указом № 503/97 також визначено, що Офіційними друкованими виданнями є: «Офіційний вісник України»; газета «Урядовий кур`єр» (частина 2 статті 1 Указу). Частиною 4 статті 1 Указу № 503/97 встановлено, що офіційним друкованим виданням, в якому здійснюється офіційне оприлюднення законів, актів Президента України, є також інформаційний бюлетень «Офіційний вісник Президента України». Отже, Указ Президента України від 21 травня 2021 № 203/2021 набув чинності 25 травня 2021 року (з моменту опублікування у газеті «Урядовий кур`єр»), а тому останнім днем на його оскарження було 26 листопада 2021 року.»

Щодо доводів відповідача про відсутність у ТОВ «Тіберіус Плюс» порушеного, внаслідок рішення суб`єкта владних повноважень, права, як наслідок відсутності правових підстав для звернення до суду з даним позовом, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 13 Кодексу України про надра, користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.

За приписами ст. 14 Кодексу, одним із видів користування надрами є видобування корисних копалин.

Згідно зі ст. 19 Кодексу, право користування надрами надається шляхом надання спеціального дозволу на користування надрами.

Пункт 7 ч. 1 ст. 24 Кодексу наділяє надрокористувача правом повністю або частково відчужувати права на користування надрами, надані їм спеціальним дозволом на користування надрами, шляхом укладення договору купівлі-продажу. При цьому, права та обов`язки користувача надр виникають з дня, наступного за днем внесення інформації про спеціальний дозвіл на користування надрами до Державного реєстру спеціальних дозволів на користування надрами.

Отже, суд доходить висновку, що ТОВ «Тіберіус Плюс», як набувач права користування надрами наділений правом звернення до Держгеонадра з метою зобов`язання вчинення передбачених законом дій для отримання в користування надр шляхом внесення змін до спеціального дозволу №3640 в частині зміни надрокористувача.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що оскаржуване рішення відповідача перешкоджає реалізації його права у здійсненні підприємницької діяльності в сфері надрокористування на підставі спеціального дозволу на користування надрами, при цьому, необгрунтована відмова в задоволені заяви товариства про внесення змін до дозвільного документа в частині заміни надрокористувача порушує права ТОВ «Тіберіус Плюс».

Щодо тверджень відповідача та третьої особи - СБУ про нікчемність укладеного позивачем та ТОВ «Тіберіус Плюс» договору від 25.06.2024, суд зазначає наступне.

Бенефіціарним власником ТОВ «МГЗК» є громадянин України ОСОБА_1 до якого Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 18 червня 2021 року «Про застосування персональних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), затверджений Указом Президента України від 24 червня 2021 року №266/2021, запроваджено персональні санкції (п. 538 Додатку 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 червня 2021 року), строком на три роки. Дія вказаних санкція сплинула 24.06.2024.

У зв`язку зі спливом дії санкцій, сторонами укладено договір від 25.06.2024, про що зазначалось вище.

В подальшому, Указом Президента України №376/2024 від 24.06.2024 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 24 червня 2024 року "Про застосування, скасування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" за яким відносно ОСОБА_1 запроваджено обмежувальні заходи (санкції). Даний Указ набирає чинності з дня його опублікування.

Судом встановлено, що Указ Президента України №376/2024 від 24.06.2024 вперше опубліковано 26.06.2024 в газеті Урядовий кур`єр N9129(7789), а тому набирає чинності 26.06.2024.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що в день укладення договору 25.06.2024, на бенефіціарного власника ТОВ «МГЗК» ОСОБА_1 , санкції, визначені Указом Президента України від 24.06.2021 №266/2021 не діяли у зв`язку із закінченням їх терміну (3 роки), а санкції, визначені Указом Президента України №376/2024 від 24.06.2024, ще не почали діяти, оскільки набрали чинності 26.06.2024.

Таким чином, доводи відповідача та третьої особи СБУ про нікчемність договору є безпідставними.

Щодо доводів відповідача про те, що прийняття рішення про внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами є дискреційними повноваженнями, суд зазначає наступне.

В адміністративному судочинстві добросовісність (несвавільність, розумність, справедливість) рішення суб`єкта владних повноважень означає, що при його прийнятті повинен бути застосований певний стандарт поведінки посадових осіб, що характеризується законністю, транспарентністю та повагою до прав та інтересів суб`єкта приватного права (від лат. Uberrima fides - найбільш добросовісний).

Враховуючи зміст статті 8 Конституції України та практику Конституційного Суду України (зокрема, Рішення від 20.06.2019 №6-р/2019), верховенство права слід розуміти, зокрема, як механізм забезпечення контролю над використанням влади державою та захисту людини від свавільних дій державної влади.

Європейська Комісія «За демократію через право» (Венеціанська Комісія) на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року у Доповіді «Верховенство права» вказала, що основними критеріями розуміння верховенства права є, зокрема: доступність закону (закон має бути зрозумілим, чітким та передбачуваним); питання юридичних прав мають бути вирішені нормами права, а не на основі дискреції; рівність перед законом; влада має здійснюватися у правомірний, справедливий та розумний спосіб; елементами верховенства права є: законність, включаючи прозорий, підзвітний та демократичний процес введення в дію приписів права; юридична визначеність; заборона свавілля; рівність перед законом.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) (рішення у справі «Олександр Волков проти України», заява № 21722/11, пункт 170) законодавство повинно забезпечувати певний рівень юридичного захисту проти свавільного втручання з боку державних органів. Існування конкретних процесуальних гарантій є у цьому контексті необхідним. Те, які саме гарантії вимагаються, певною мірою залежить від характеру та масштабів зазначеного втручання (подібні висновки були також застосовані ЄСПЛ у справі «Р.G. та J.Н. проти Сполученого Королівства» (P.G. and J.Н. v. the United Kingdom), заява № 44787/98, пункт 46).

Крім того, ЄСПЛ у справі «Lupsa v. Romania» (заява № 10337/04, пункт 34) зазначив, що національне право має передбачати засіб правового захисту від свавільного втручання державних органів у права, гарантовані Конвенцією. Наділення виконавчих органів широкими дискреційними повноваженнями, які надають їм необмежену владу у питаннях, що зачіпають основоположні права, суперечитиме принципу верховенства права, одному з фундаментальних принципів, закріплених Конвенцією.

Враховуючи викладене, суд зазначає про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору ТОВ «Тіберіус Плюс».

Щодо вимоги ТОВ «Тіберіус Плюс» про встановлення судового контроль за виконанням судового рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Здійснивши системний аналіз положень КАС України, суд вважає, що зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджуються належними та допустимими доказами.

З огляду на не наведення заявником аргументів на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів, як встановлення судового контролю і ненадання останнім доказів в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для задоволення вимог про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в даній справі.

Зі змісту позовної заяви не вбачається, що загальний порядок виконання судового рішення не дасть в подальшому очікуваного результату, або, що відповідач буде створювати перешкоди для виконання такого рішення.

Позовна заява не містить жодних обґрунтувань та доказів, які б підтверджували необхідність застосування процесуального інституту судового контролю за виконанням судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Під час розгляду справи відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами обґрунтованості оскаржуваного рішення та не спростовано доводів позивача щодо недотримання відповідачем основних принципів адміністративного судочинства, зокрема урахування відповідачем усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), неупередженості та дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

Відповідно до статті 139 КАС України сплачений ТОВ «Тіберіус Плюс» судовий збір в розмірі 6056,00 грн. грн., підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст.2, 77, 90, 139, 241-246, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ТОВ "Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат" відмовити.

Позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ТОВ «Тіберіус Плюс» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України №394 від 29.08.2024 про відмову у внесені змін до спеціального дозволу на користування надрами №3640 від 31.12.2004 за заявою ТОВ «Тіберіус Плюс» від 02.08.2024.

Зобов`язати Державну службу геології та надр України прийняти рішення у формі наказу про внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами №3640 від 31.12.2004 в частині власника спецдозволу на підставі поданої ТОВ «Тіберіус Плюс» заяви №3007/24-2 від 02.08.2024 про внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами №3640 від 31.12.2004 та внести відповідні зміни до Державного реєстру спеціальних дозволів на користування надрами.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби геології та надр України на користь ТОВ «Тіберіус Плюс» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 6056,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 15.05.2025.

Суддя О.В. Маковська