Рішення № 127398996, 16.05.2025, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2025 р. Справа № 640/27151/21

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Світ інструменту Україна" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

27.09.2021 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Світ інструменту Україна" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA100310/2021/000024/2 від 24.03.2021.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 23.03.2021 з метою здійснення митного оформлення товару відповідачу була подана митна декларація № UA100310/2021/407495 на товари за 77 позиціями, в якій митна вартість придбаного товару визначена за основним методом ціною договору. На підтвердження заявленої вартості позивач надав низку необхідних і достатніх документів. Однак за результатами розгляду поданої митної декларації відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA100310/2021/000024/2 від 24.03.2021. При цьому митним органом коригування вартості відповідачем здійснено вибірково щодо позицій за №№ 6/1, 8/1, 26/1, 30/1, 34/1, 46/1, 49/1, 50/1, 71/1 задекларованого товару. Внаслідок збільшення митної вартості вказаних товарів сума митних платежів, які підлягали сплаті позивачем збільшилась: мито ? на 4075,54 грн; податок на додану вартість ? на 16 174,45 грн. Всього митні платежі збільшились внаслідок коригування на суму 20 249,99 грн. Позивач вважає прийняте рішення протиправним, а тому оскаржує його в судовому порядку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.10.2021 відкрито провадження у справі за вказаним позовом. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

01.11.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та просить відмовити у його задоволенні.

Відповідач зазначає, що до митного оформлення, в тому числі для підтвердження митної вартості товару, позивач подав електронну митну декларацію № UA100310/2021/407495 разом із необхідним для митного оформлення пакетом документів. На виконання положень ст. 52-64 Митного кодексу України (далі МК України) за результатами опрацювання документів, поданих разом з митною декларацією № UA100310/2021/407495 встановлено, що надані позивачем документи містять розбіжності, не підтверджують в повному обсязі заявлену митну вартість товару, не містять усіх необхідних відомостей щодо числового значення складових митної вартості, витрат на транспортування та страхування, а також відсутні належні підтвердження оплати товару та додаткових витрат. Отже, з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості.

Відповідач звертає увагу на те, що з огляду на виявлені розбіжності та відсутність необхідних відомостей декларанту були направлені повідомлення з пропозицією надати додаткові документи, однак запитувані документи у повному обсязі надані не були. За результатами проведених консультацій та враховуючи подані декларантом документи і відомості, митна вартість товару була визначена за резервним методом.

Отже, на думку відповідача, митний орган діяв правомірно, прийнявши оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA100310/2021/000024/2 від 24.03.2021.

Разом із відзивом відповідачем подано клопотання про заміну сторони у справі у зв`язку з реорганізацією Київської митниці Держмитслужби шляхом приєднання до Державної митної служби України та утворення Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України.

Також 01.11.2021 до суду надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Відповідач посилається на те, що позивач пропустив встановлений законом шестимісячний строк звернення до суду з цим позовом, який має обчислюватися з дня прийняття рішення про коригування митної вартості товарів № UA100310/2021/000024/2 від 24.03.2021. Відтак, на думку відповідача, позивач пропустив встановлений частиною другою статті 122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду, а тому позовну заяву слід залишити без розгляду як таку, що подана з пропущенням строку звернення до суду без поважних причин.

13.12.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України № 2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду", який набрав чинності 15.12.2022.

Пунктом 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя та невідкладно, протягом десяти робочих днів, передає судові справи, які перебувають у його провадженні, до Київського окружного адміністративного суду.

Законом України від 16.07.2024 № 3863-IX "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ" внесено зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2825-IX від 13.12.2022 та викладено цей пункт у новій редакції.

Серед іншого новою редакцією зазначеного пункту передбачено таке.

Не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративні справи, які були передані до Київського окружного адміністративного суду та розподілені між суддями до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до цього Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд.

На виконання вищевказаних законодавчих приписів відповідна адміністративна справа передана для розгляду та вирішення Вінницьким окружним адміністративним судом.

Автоматизованою системою документообігу суду головуючим суддею для розгляду справи визначено суддю Сала П.І.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 07.03.2025 адміністративну справу № 640/27151/21 прийнято до свого провадження. Водночас відповідачем у такій ухвалі визначено правонаступника первісного відповідача, а саме Київську митницю (код ЄДРПОУ 43997555). Також Київській митниці встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15 днів з дня отримання копії ухвали.

14.03.2025 через підсистему "Електронний суд" подано клопотання, в якому, у зв`язку з незмінністю позиції митного органу у справі № 640/27151/21, представник відповідача просить суд при вирішенні справи врахувати наявні у справі відзив, додані до нього докази та клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою суду від 15.05.2025 відмовлено у задоволенні клопотань відповідача про заміну сторони у справі правонаступником та про залишення позовної заяви без розгляду.

Інших заяв (клопотань) від учасників справи до суду не надходило.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив, що між ТОВ "Світ Інструменту Україна" (Покупець) та компанією MATRIZE Handels GmbH, Китай (Продавець) укладено контракт № CHN-MIU/137/011219 від 01.12.2019 (далі ? контракт), згідно з умовами якого Продавець продав, а Покупець купив на умовах FOB Ningbo згідно з Incoterms 2010 товари-інструменти, найменування, кількість, ціна та вартість яких зазначені в Інвойсах, що є невід`ємною частиною контракту.

На виконання вказаного контракту 03.02.2021 було виставлено Commercial Invoice № 21-0029-К137, відповідно до якого фактична вартість товару склала 73074,98 дол. США. Згідно із специфікацією від 03.02.2021 № 21-0029-К137 сторони узгодили поставку товару на суму 73074,98 дол. США.

17.11.2020 для організації перевезення товарів до України позивач уклав з ТОВ "Мартім" (експедитор) договір про надання транспортно-експедиторських послуг № 171120.

Відповідно до рахунку на оплату № 1663 від 16.03.2021 між ТОВ "Мартім" та ТОВ "Світ Інструменту Україна" послуги з перевезення становлять 246 579,13 грн.

23.03.2021 з метою здійснення митного оформлення товару відповідачу була подана митна декларація № UA100310/2021/407495 на товари за 77-ма позиціями, в якій митна вартість придбаного товару була визначена за основним методом (за ціною договору).

Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації № UA100310/2021/407495 декларант додав передбачені статтею 53 МК України документи, а саме:

- контракт № CHN-MIU/137/011219 від 01.12.2019;

- специфікацію від 03.02.2021 № 21-0029-К137;

- комерційний інвойс від 03.02.2021 № 21-0029-K137;

- прайс-лист виробника товарів компанії Matrize Handels GmbH від 19.11.2020,

- коносамент (bill of lading) № WST21011013 від 14.02.2021;

- довідку транспортних витрат № 22-03/2021 від 22.03.2021, видану Тов "Мартім", згідно з якою витрати на перевезення до митного кордону склали 246 579,13 грн;

- рахунок на оплату № 1663 від 16.03.2021 за договором № 171120 від 17.11.2020;

- договір про надання транспортно-експедиторських послуг № 171120 від 17.11.2020 укладений між позивачем та ТОВ "Мартім".

В подальшому Київською митницею направлено декларанту електронне повідомлення, у якому запропоновано надати додаткову уточнюючу документацію.

У зв`язку із ненаданням позивачем необхідних документів, 24.03.2021 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA100310/2021/000024/2 вибірково щодо окремих позицій задекларованого товару, а саме за №№ 6/1, 8/1, 26/1, 30/1, 34/1, 46/1, 49/1, 50/1, 71/1 задекларованого товару.

Внаслідок збільшення митної вартості зазначених товарів сума митних платежів, які підлягали сплаті збільшилась загалом на 20 249,99 грн, з яких: мито ? 4075,54 грн та ПДВ ? 16174,45 грн.

Не погоджуючись із рішенням № UA100310/2021/000024/2 від 24.03.2021 про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та спірним правовідносинам, суд керується такими мотивами.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 34-1 ч. 1 ст. 4 МК України митні органи центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, митниці та митні пости.

Відповідно до положень статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч. 2 ст. 52 МК України).

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 ст. 52 МК України).

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей (ч.ч. 8, 9 ст. 52 МК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами першою, другою статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Положеннями ч. 5 ст. 54 МК України унормовано, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною другою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Як встановлено судом під час розгляду справи, між ТОВ "Світ Інструменту Україна" (Покупець) та компанією MATRIZE Handels GmbH, Китай (Продавець) укладено контракт № CHN-MIU/137/011219 від 01.12.2019 (далі ? контракт), за умовами якого Продавець продав, а Покупець купив на умовах FOB Ningbo згідно з Incoterms 2010 інструменти, найменування, кількість, ціна та вартість яких зазначені в Інвойсах, що є невід`ємною частиною контракту.

03.02.2021 Продавцем виставлено Commercial Invoice № 21-0029-К137, відповідно до якого фактична вартість товару склала 73074,98 дол. США. Також специфікацією від 03.02.2021 № 21-0029-К137 сторони узгодили поставку товару на суму 73074,98 дол. США.

17.11.2020 для організації перевезення товарів до України позивач уклав з ТОВ "Мартім" (експедитор) договір про надання транспортно-експедиторських послуг № 171120.

Згідно з рахунком на оплату № 1663 від 16.03.2021 між ТОВ "Мартім" та ТОВ "Світ Інструменту Україна" послуги з перевезення становлять 246 579,13 грн.

Для митного оформлення вказаного товару позивач оформив та подав митному органу ЕМД № UA100310/2021/407495, в якій визначив митну вартість задекларованого товару за основним методом з наданням усіх обов`язкових підтверджуючих документів.

Аналізуючи зміст таких документів, суд доходить висновку, що вони були достатніми для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до вимог чинного законодавства.

Натомість відповідач поставив під сумнів їх достовірність у зв`язку з виявленням певних розбіжностей, про які зазначено в оскаржуваному рішенні № UA100310/2021/000024/2 від 24.03.2021.

Так, підставою для коригування митної вартості товарів став висновок митного органу про те, що надані позивачем документи не підтверджують належним чином витрати на транспортування товарів до митного кордону України, оскільки довідка про вартість перевезення видана ТОВ "Мартім", в той час як у коносаменті вказаний інший перевізник Shenghen Wesend Global Logistics. Висновок митного органу ґрунтується на припущенні, що документи мають бути надані виключно від перевізника, який безпосередньо здійснює транспортування товару морським шляхом

Надаючи оцінку зазначеним доводам відповідача, суд враховує наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є зокрема транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Відповідно до ч.ч. 11, 12, 13 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (СІМ); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до Графи 20 Розділу III Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Тобто, за змістом наведених положень законодавства, до документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, серед інших, належить рахунок-фактура або акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг.

Виходячи з положень Графи 20 Розділу ІІІ Правил № 599, документи про вартість перевезення видаються виконавцем договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, яким у відповідності до положень Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" є експедитор. При цьому правилами не передбачено обов`язку декларанта підтверджувати вартість перевезення на підставі документів, виданих суб`єктами господарювання, які безпосередньо здійснювали перевезення, тобто від перевізників.

Як видно з матеріалів справи, між ТОВ "Світ Інструменту Україна" та ТОВ "Мартім" укладено договір транспортно-експедиторських послуг. На виконання умов цього договору ТОВ "Мартім" організувало транспортування товару, здійснило взаємодію з морським перевізником, виставило рахунок на оплату транспортних послуг та надало довідку про їх вартість. Подані позивачем документи містять усі необхідні відомості для ідентифікації перевезення, включаючи маршрут, умови поставки та вартість послуг.

Сама по собі наявність коносамента, в якому зазначено іншу особу як морського перевізника, не спростовує факту того, що саме ТОВ "Мартім", діючи як експедитор, організовувало перевезення та несло відповідальність перед позивачем за його виконання. Відповідач не навів жодних доказів недостовірності поданих позивачем документів або наявності обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви щодо понесення витрат на транспортування у заявленому розмірі.

Отже, довідка про вартість перевезення, рахунок та договір транспортно-експедиторських послуг, подані позивачем, є належними й достатніми доказами для включення транспортних витрат до митної вартості товару.

Відтак твердження відповідача про відсутність належного підтвердження транспортних витрат є необґрунтованим та спростовується наданими позивачем доказами.

Щодо посилання відповідача на відсутність документів, що підтверджують витрати на страхування вантажу, то суд зазначає таке.

Пунктом 10.1 контракту від 01.12.2019 № CHN-MIU/137/011219 між ТОВ "Світ Інструменту Україна" та компанією MATRIZE Handels GmbH передбачено, що Покупець здійснює страхування кожної партії товару, відправленого згідно замовлення на свій розсуд та за власний рахунок. Тобто умовами контракту визначено право позивача як покупця здійснювати страхування, а не його обов`язок.

Водночас при декларуванні товару митний орган було повідомлено про відсутність страхування та надано довідку ТОВ "Мартім" про транспортні витрати № 22-03/2021 від 22.03.2021, з якої вбачається що транспортні витрати з перевезення вантажу морським транспортом за межами митної території України за маршрутом порт Ningbo (China) до порту Chornomorski (Україна) для вантажу згідно коносаменту WST2101013 складає 246579,13 грн; страхування вантажу не проводилось.

Суд зауважує, що за відсутності страхування, документи щодо страхування не надаються митному органу, що кореспондується з вимогами п. 3 ст. 53 МК України: декларант зобов`язаний надати для підтвердження заявленої митної вартості товарів страхові документи та документи що підтверджують вартість страхування, якщо таке здійснювалось.

Таким чином, посилання відповідача на відсутність страхового полісу є безпідставним, оскільки цей документ у даному випадку не був передбачений ані умовами договору, ані вимогами законодавства.

Щодо доводів відповідача про ненадання платіжних документів та виписки з бухгалтерської документації, то суд виходить з наступного.

Відповідно до умов контракту оплата товару передбачена протягом 180 календарних днів після відвантаження товару, що відбулося 14.02.2021. Тобто станом на дату подання митної декларації строк оплати ще не настав.

Як наслідок, відсутність на момент оформлення митної декларації документів про оплату товару є обґрунтованою і такою, що повністю відповідає як умовам договору, так і положенням статті 53 МК України, яка передбачає, що документи про оплату надаються за наявності. Вимагання від позивача документів, що на момент митного оформлення ще не існували, є неправомірним та суперечить загальноприйнятій практиці зовнішньоекономічних розрахунків.

Також суд критично оцінює доводи відповідача щодо неналежності наданого прайс-листа. Відповідно до тих же положень статті 53 МК України прайс-лист не входить до переліку обов`язкових документів, що підтверджують митну вартість товару. Такий документ є допоміжним і може бути витребуваний митним органом лише у разі наявності розбіжностей у основних документах. Втім, відповідачем не наведено жодних конкретних розбіжностей у рахунку-фактурі, специфікації або контракті, що могли б свідчити про необхідність подання прайс-листа

Крім того, законодавством не передбачено обов`язковості завірення прайс-листа Торгово-промисловою палатою країни-відправлення. Отже, ці твердження відповідача є надуманими та не можуть бути покладені в основу рішення про коригування митної вартості товарів.

Суд враховує, що митний орган, встановивши вищевказані розбіжності, жодним чином не обґрунтовує, яким чином вони позбавляють його можливості перевірити заявлену митну вартість імпортованого товару.

Натомість Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 у справі № 1140/3242/18 зазначив, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з цим саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що витребування додаткових документів у позивача не було виправданим дійсною необхідністю, адже відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах таких розбіжностей, які б впливали на можливість визначення митної вартості товару та могли бути перевірені (усунені) наданими декларантом документами. Зауваження митного органу по своїй суті носять формальний характер та окремо або у сукупності не свідчать про наявність підстав для винесення рішення про коригування митної вартості.

При цьому суд додатково звертає увагу на те, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення. Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару, висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

З огляду на наведене суд приходить до переконання, рішення про коригування митної вартості товарів № UA100310/2021/000024/2 від 24.03.2021 не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Крім того, у справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Ураховуючи викладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази наявні у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги належить задовольнити.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат у справі, суд враховує, що згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, зважаючи на задоволення позовних вимог понесені позивачем судові витрати на сплату судового збору у розмірі 2270,00 грн стягуються на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA100310/2021/000024/2 від 24.03.2021.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Світ інструменту Україна" судовий збір в сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят гривень) 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "Світ інструменту Україна" (код ЄДРПОУ 37311013, місцезнаходження: вул. Соборна 114б, корп. 3, Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область, 08131);

2) представник позивача: адвокат Порхун Сергій Валерійович (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса для листування: вул. В. Хвойки, 18/14, м. Київ, 04080);

3) відповідач: Київська митниця (код ЄДРПОУ 43997555, місцезнаходження: б-р. Вацлава Гавела, буд. 8-А, м. Київ, 03124).

Повне рішення суду складено 16.05.2025.

Суддя Сало Павло Ігорович