Рішення № 127398163, 16.05.2025, Менський районний суд Чернігівської області

Справа № 745/712/24

№ провадження 2-а/738/16/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М ЕН ЕМ УК РА ЇН И

16 травня 2025 року м. Мена

Менський районний суд Чернігівської області у складі:

судді -Волошиної Н.В.

з участю:

секретаря судового засідання Шугалій А.С.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Чернігівській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення

В С Т А Н О В И В:

І. Зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції України в Чернігівській області (далі по тексту відповідач, ГУ НП України в Чернігівській області), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, серії ЕНА №2565584 від 08 липня 2024 року, про притягнення його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 850 грн., відповідно до ч. 6 ст. 121 КУпАП.

В обґрунтування позову зазначив, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст. 121 КУпАП, оскільки він не керував транспортним засобом, тобто не виконував функції водія, а тому оскаржувана постанова серії ЕНА №2565584 винесена безпідставно, незаконно та з порушеннями норм матеріального та процесуального права і підлягає скасуванню. Так, 08 липня 2024 року, о 19.47 год., поліцейським (м. Мена) ВП №1 Корюківського РВП ГУНП в Чернігівській області старшим сержантом поліції Фесенком Василем Павловичем щодо нього, ОСОБА_1 , було винесено постанову серії ЕНА №2565584 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, із якої вбачається, що водій керував мотоциклом Мустанг, б/н, при цьому був без застебнутого мотошолому, та незареєстрованим у встановленому законодавством порядку,чим порушив п.30.1 ПДР, застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу 850 гривень.На думку позивача, відповідачем порушена процедура розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки після зупинки транспортного засобу поліцейський нерозбірливо представився і повідомив, що водій знаходився без мотошолому, але, так як транспортний засіб водія незареєстрований, то буде накладено штраф не 510 гривень, а 850 гривень. Після перевірки водійського посвідчення поліцейський почав відразу друкувати постанову при притягнення до відповідальності і відповідно до встановленої законом процедури не повідомив, хто розглядає справу (свою посаду, звання та інше), не оголосив, хто притягається до адміністративної відповідальності, не роз`яснив особі, яка притягується до адміністративної відповідальності його права і обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП, і не дав можливості ними скористатися, не повідомив суті і обставин правопорушення, не запропонував надати будь-які пояснення з приводу даного правопорушення, і не досліджуючи докази і не вирішуючи клопотання, прийняв відповідне рішення, чим порушив вимоги статті 279 КУпАП України.Також поліцейський Фесенко В.П., не з`ясував марку, модель, модифікацію транспортного засобу, зазначив, що транспортний засіб має назву Мустанг, що це мотоцикл, при цьому зробив висновок, що даний транспортний засіб незареєстрований у відповідних установах і в установленому законом порядку, базуючись тільки на тому, що на ньому не було номерного знаку, який, між іншим, міг загубитися, і відсутності у водія свідоцтва про реєстрацію даного транспортного засобу, яке водій міг просто забути взяти з собою (за що настає відповідальність за іншою статтею КУпАП), хоча мав можливість і повинен був здійснити перевірку по Єдиному державному реєстру транспортних засобів, за VIN-кодом транспортного засобу. Отже, той факт, що транспортний засіб не зареєстрований у встановленому законом порядку, ґрунтується на припущенні працівника поліції ОСОБА_2 .. У копії оскаржуваної постанови, яку він отримав поштою, в графі 8 стоїть відмітка, що він від підпису відмовився, але ніяких прав не було роз`яснено, і підписуватись під даним пунктом йому ніхто не пропонував.

Позивач, посилаючись на положення статей 25, 160, 161 КАС України, статей 247, 288, 289, 293 КУпАП, просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, серії ЕНА №2565584 від 08 липня 2024 року, та закрити провадження у справі.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.

Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 11 квітня 2025 року позовна заява прийнята для розгляду та відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

14 квітня 2025 року від відповідача ГУНП в Чернігівській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що доводи позивача є такими, що не відповідають дійсності та спрямовані виключно на спробу уникнути відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення. Під час оформлення матеріалів у справі про адміністративне правопорушення поліцейським було доведено до відома правопорушника підстави оформлення матеріалів, роз`яснено права та строки оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення. З відеозапису з нагрудної бодікамери поліцейського вбачається, що під час спілкування з працівниками поліції позивач жодного разу не повідомив про те, що номерний знак загублено, а транспортний засіб зареєстровано в установленому порядку, що є реєстраційний документ на вказаний транспортний засіб, який з якихось причин у нього на момент зупинки поліцейськими відсутній. При цьому до матеріалів справи позивач також не надав реєстраційного документу на транспортний засіб, що свідчить про правомірність винесеної стосовно нього постанови.

17 квітня 2025 року від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву.

ІІІ. Позиції учасників судового провадження.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, зазначені у позовній заяві, наполягав на їх задоволенні, вважає, що відповідачем не надані докази керування ним транспортним засобом, заперечує факт керування мопедом, зазначивши, що мопед був несправний, не працював двигун, він просто сидів на ньому; вважає, що поліцейським порушена процедура розгляду справ про притягнення до адміністративної відповідальності, якою серед іншого передбачено обов`язок працівника поліції роз`яснити особі його права, передбачені статтею 268 КУпАП, чого не було зроблено; про те, хто саме розглядав справу, він дізнався коли отримав поштою примірник постанови.

Представник відповідача ГУНП в Чернігівській області в судове засідання не з`явився, у відзиві на позовну зазначив про розгляд справи без участі представника відповідача.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи

Згідно з ч. 2ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно доЗакону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюютьПравила дорожнього руху, затвердженіпостановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306(із змінами та доповненнями).

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно допункту 1.9. Правил дорожнього рухуособи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 246 КУпАПпередбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Пунктами 3, 8 та 11 частини першоїстатті 23 Закону України "Про Національну поліцію"визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманнямПравил дорожнього рухуйого учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі; у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (зокрема, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 122).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07 листопада 2015 року №1395.

У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (абз.1 п.4 розділ 1 Інструкції).

Пункт 1 розділу ІІІ Інструкції визначає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно з п.2 розділу ІІІ Інструкції постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою і п`ятою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою статті 152-1 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

За визначенням статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи принцип змагальності адміністративного процесу та встановлений КАС України обов`язок відповідача щодо доказування правомірності свого рішення, суд вирішує спір на основі викладених в позові аргументів та з`ясованих в судовому засіданні обставин.

Судом встановлено, що 08 липня 2024 року поліцейським (м. Мена) ВП №1 Корюківського РВП ГУНП в Чернігівській області старшим сержантом поліції Фесенко В.П. було винесено постанову, стосовно ОСОБА_1 , серії ЕНА №2565584, про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі (далі по тексту оскаржувана постанова).

Так, в оскаржуваній постанові зазначено, що водій ОСОБА_1 керував мотоциклом Мустанг, б/н, при цьому був без застебнутого мотошолому, та незареєстрованим у встановленому законодавством порядку, чим порушив п.30.1 ПДР - керування водієм ТЗ не перереєстрованим в установленому порядку.

За результатом розгляду справи про адміністративне правопорушення, відповідно до ч. 6 ст. 121 КУпАП, до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу 850 грн.

Позивач, вважаючи оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

За змістомп.30.1 ПДРвласники механічних транспортних засобів і причепів до них повинні зареєструвати (перереєструвати) їх в уповноваженому органі МВС або провести відомчу реєстрацію в разі, якщо законом установлена обов`язковість проведення такої реєстрації, незалежно від їхнього технічного стану протягом 10 діб з моменту придбання (отримання), митного оформлення або переобладнання чи ремонту, якщо необхідно внести зміни до реєстраційних документів.

Відповідно доп.30.2 ПДРна механічних транспортних засобах (за винятком трамваїв і тролейбусів) і причепах у передбачених для цього місцях встановлюються номерні знаки відповідного зразка.

Згідно з п.2.9 (в)ПДРУкраїни водієві забороняється: керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, а також відсутності будь-яких обтяжень, у тому числі за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, присвоєнням буквено-числової комбінації номерних знаків з їх видачею або без такої, оформленням і видачею реєстраційних документів та/або їх формуванням в електронному вигляді.

Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів. У разі наявності обтяжень реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів здійснюється за наявності згоди обтяжувача (обтяжувачів), справжність підпису (підписів) якого (яких) засвідчено нотаріусом.

На зареєстровані транспортні засоби оформляються та видаються реєстраційні документи, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України, та/або електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, таким транспортним засобам присвоюються номерні знаки (їх буквено-цифрова комбінація).

Згідно ст. 37 Закону України «Про дорожній рух» забороняється експлуатація незареєстрованих (неперереєстрованих) транспортних засобів, ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах, знищені чи підроблені, без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає встановленим вимогам, або з номерними знаками, які закріплені у не встановлених для цього місцях, закриті іншими предметами чи забруднені, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 метрів, перевернуті чи не освітлені, а також транспортних засобів, що підлягають обов`язковому технічному контролю, але не пройшли його, та у випадках, передбачених законодавством, без чинного на території України поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").

Згідно з п. 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. № 1388, власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях. У разі припинення або скасування воєнного стану на всій території України або в окремих її місцевостях власники зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом дев`яноста днів.

Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) в уповноважених органах МВС та без номерних знаків, що відповідають вимогам, установленим МВС, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється.

Відповідно до частини шостої статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення за керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, передбачена адміністративна відповідальність у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, відповідачем, на підтвердження заперечеть проти позовних вимог, викладених у відзиві, було надано до суду відеозапис.

На вказаному відеозаписі зафіксовано спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 , який сидить на мопеді, мопед знаходиться на узбіччі проїзної частини дороги, не рухається, працівник поліції пред`явив ОСОБА_1 вимогу надати посвідчення водія, яку він виконав. Прицівник поліції вказує на те, що ОСОБА_1 керував незареєстрованим у встановленому законом порядку мотоциклом та без мотошолома. Після цього працівниками поліції було встановлено особу ОСОБА_1 та розпочато складання стосовно нього постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

ОСОБА_1 заперечує факт керування ним транспортним засобом, стверджуючи про його несправність.

Частиною шостою статті 121 КУпАП передбачається адміністративна відповідальність за керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку.

Таким чином, під час розгляду справи в суді вимагається доведення того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом.

Під керуванням транспортним засобом розуміється виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Касаційний адміністративний суд в складі Верховного Суду в рішенні № 404/4467/16-а від 20.02.2019 зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

ВСКАСу справі № 216/5226/16-а в постанові від 18.07.2019 вказав, що доказом порушення ПДР не може бути відеозапис з нагрудної камери поліцейського, якщо він не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність вчинюваних процесуальних дій (винесення постанови, складання протоколу).

На наданому відповідачем відеозаписі не зафіксовано, що 08 липня 2024 року о 19-37 год. водій ОСОБА_1 керував мотоциклом Мустанг, а навпаки вбачається, що транспортний засіб знаходиться на узбіччі проїзної частини дороги, стоїть без руху, не працює.

Будь-яких інших доказів, які підтверджували б факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом матеріали справи не містять.

Наданим відеозаписом зафіксовано лише винесення поліцейським постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною шостою статті 121 КУпАП.

З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факт порушення позивачем п. 30.1 ПДР України.

Окрім того, з оскаржуваної постанови вбачається, що позивач 08 липня 2024 року вчинив кілька адміністративних правопорушень, а саме керував незареєстрованим транспортним засобом та був без застебнутого мотошолому, проте йому інкримінується порушення лише пункту 30.1 ПДР без вказівки у постанові на порушення ним вимог пункту 2.3 г) ПДР та про притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення відповідно до статті 36 КУпАП, а саме в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, а саме за частиною шостою статті 121 КУпАП.

Процес притягнення до адміністративної відповідальності передбачає дотримання прав особи, яку притягують до такої відповідальності.

Водночас з тим, наданим відеозаписом не зафіксовано процедуру розгляду справи, відеозапис містить лише фіксацію складання поліцейським стосовно ОСОБА_1 постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною шостою статті 121 КУпАП, після роздруківки якої поліцейський роз`яснює особі за порушення яких саме вимог ПДР вона складена, вказує розмір штрафу, порядок його сплати та строки оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення.

У статті 279 КУпАП визначено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокремарозгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Відповідно до пунктів 9, 10 Розділу ІІІ Інструкції, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з пунктами 1, 5 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХІV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.

Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи (стаття 285 КУпАП). Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається поштою рекомендованим листом особі, стосовно якої її винесено.

Суд дійшов висновку, що поліцейський, здійснюючи розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною шостою статті 121 КУпАП, не дотримався процедури здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення, яка передбачена в статті 279 КУпАП, а саме не представився як посадова особа, що розглядає дану справу, не оголосив, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, не роз`яснив ОСОБА_1 його права і обов`язки, не з`ясував чи бажає ОСОБА_1 надати пояснення чи заявити клопотання.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про недотримання посадовою особою відповідача процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення (вимог Інструкції № 1395 та приписів статті 279 КУпАП), що свідчить про протиправність прийнятої ним стосовно позивача постанови, оскільки принцип презумпції невинуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів, посилаючись на належні та допустимі докази.

За приписами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

Враховуючи принцип змагальності адміністративного процесу та встановлений КАС України обов`язок відповідача щодо доказування правомірності свого рішення, суд вирішує спір на основі викладених в позові аргументів та з`ясованих в судовому засіданні обставин.

Приймаючи до уваги, що всі сумніви щодо доведеності вини правопорушника слід тлумачити на його користь, а тому за відсутності належних та допустимих доказів вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст. 121 КУпАП, суд дійшов висновку, що останнього неправомірно було притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки докази протилежного суду надано не було.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до переконання, що адміністративний позов є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України,судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 6 цієї статті передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи.

Суд встановив, що позивач при подачі позовної заяви до суду сплатив судовий збір у розмірі 605,60 грн та 908,40 грн при подачі апеляційної скарги на рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 23 жовтня 2024 року, яке було скасовано постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Суд дійшов висновку, з урахуванням положень статті 139 КАС України, судові витрати, пов`язані зі сплатою позивачем судового збору у розмірі 605,60 грн за подання позовної заяви та 908,40 грн за подання апеляційної скарги стягнути з відповідача Головного управління Національної поліції в Чернігівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-6, 77, 134, 139, 241-246, 271, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Чернігівській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2565584 від 08 липня 2024 року, винесену поліцейським відділення поліції № 1 Корюківського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області Фесенком Василем Павловичем, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення,передбаченогочастиною шостою статті 121 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850,00 грн скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути з Головного управління Національної поліції (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь ОСОБА_1 1514,00 грн у відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Позивач:

Позивач:

ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач:

Головне управління Національної поліції в Чернігівській області, місцезнаходження: проспект Перемоги, 74 місто Чернігів, індекс 14000.

Суддя Н.В.Волошина