Рішення № 127396271, 07.04.2025, Кривоозерський районний суд Миколаївської області

484/6028/24

2/479/162/25

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

(заочне)

07 квітня 2025 року смтКриве Озеро

Кривоозерський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого судді Репушевської О.В.,

при секретарі судового засідання Рябощук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Криве Озеро в порядку спрощеного позовногопровадження цивільну справу №484/6028/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "АВАЛІСТ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

учасники справи:

позивач ТОВ "ФК "АВАЛІСТ",

представник позивача адвокат Косяк Н.В., за ордером серія АІ №1671163

від 02 серпня 2024 року,

відповідач ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и в :

ТОВ "ФК "АВАЛІСТ" в особі представника звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 45948,75 грн., мотивуючи позов тим, що 17 серпня 2019 між АТ "ОТП Банк" та відповідачем було укладено кредитний договір, згідно умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 14291 грн., строком до 17 серпня 2021 року зі сплатою щомісячної комісії за управління кредитом - 0 % від суми кредиту та сплатою фіксованої процентної ставки 0,01% річних, а повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати ануїтетних платежів, тому підписуючи вказаний договір відповідач заявив, що ознайомлений із паспортом кредиту та проінформований про умови кредитування, у тому числі, з умовами відповідальності, при цьому, надав згоду на відступлення прав вимоги за кредитним договором. 16 грудня 2021 року між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ФК "АВАЛІСТ" було укладено договір факторингу №16/12/21, що підписаний електронним підписом, на підставі якого Банк передав новому кредитору право грошової вимоги і став кредитором за кредитними договорами, укладеними між Банком та боржниками в розмірі портфеля заборгованості, на підставі чого новий кредитор одержав право вимагати від боржників належного виконання всіх зобов`язань за кредитними договорами. Таким чином, до позивача перейшли права вимоги по кредитному договору у розмірі 30612,14 грн.. Крім того, позивачем було нараховано 12744,50 грн. інфляційних втрат та 2592,11 грн.3% річних. На підставі вищевикладеного, представник позивача просив задовольнити позовні вимоги та судові витрати.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в поданому позові просив розгляд справи здійснювати за його відсутності, вказавши про відсутність заперечень щодо заочного розгляду справи.

Відповідач повторно в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином через оголошення в пресі, заяв про відкладення розгляду справи та відзиву на позов до суду не надав.

Суд визнав можливим проводити заочний розгляд справи на підставі наявних доказів, враховуючи те, що представник позивача проти цього не заперечує.

Дослідивши обставини справи, судом встановлено наступне.

17 серпня 2019 року між АТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2025424574, за яким банк надав відповідачу кредит в розмірі 14291 грн., строком до 17 серпня 2021 року, зі сплатою щомісячної комісії за управління кредитом - 0,0 % від суми кредиту та сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 0,01 % річних протягом пільгового періоду, та 5% в місяць. (а.с.7).

Згідно п.1.3 кредитного договору повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати відповідачем ануїтетних платежів, згідно Графіку платежів.

Відповідно до паспорту споживчого кредиту ОСОБА_1 надана кредитна лінія на строк 36 місяців з правом пролонгації. ( а.с.8)

Як слідує з наданої розписки ОСОБА_1 видана кредитна картка. ( а.с.17)

З наданих виписок по руху коштів та розрахунку заборгованості слідує, що ОСОБА_1 активно користувався кредитними коштами та погашав борг до 17 червня 2020 року, в подальшому утворилась заборгованість з погашення отриманих кредитних коштів та сплати відсотків.

16 грудня 2021 року між АТ "ОТП БАНК" та ТОВ "ФК "АВАЛІСТ" уклали договір факторингу №16/12/21, умовами якого встановлено, що первісний кредитор передає, новий кредитор приймає право грошової вимоги, що належить клієнту, і стає кредитором за кредитними договорами, укладеними між клієнтом і боржниками, в розмірі портфеля заборгованості (п. 1.1. договору факторингу). За договором новий кредитор одержує право (замість клієнта) вимагати від боржників належного виконання всіх зобов`язань за кредитними договорами (п. 1.3. договору факторингу) (а.с.44-48).

16 грудня 2021 року був складений і підписаний акт приймання-передачі, згідно з яким АТ "ОТП БАНК" передав, а ТОВ "ФК "АВАЛІСТ" прийняло, згідно з вимогами п.8.3. договору факторингу за №16/12/21 реєстр боржників №1.

Згідно витягу з реєстру боржників №1 заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 16 грудня 2021 року становить 30612,14 грн., з яких загальна сума боргу по тілу в валюті кредиту - 18300 грн., загальна сума боргу по відсотках у валюті кредиту 12312,14 грн. (а.с.51).

Згідно ст.ст.526, 530ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно положень ст.ст.610, 611ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки.

Статтею 626ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положення ч.1 ст.1046ЦК України передбачають, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ч.1 ст.1048ЦК України зазначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст.1049ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з положеннями ст.1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до ч. 1ст.1077ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 610ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст.611ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст.625ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути суму основної заборгованості у розмірі 30612,14 грн., що складається з суми заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 18300 грн. та суми заборгованості за відсотками в розмірі 12321,14 грн..

Що стосується вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 відсотків річних, суд приходить до наступного.

Положеннями ч.2 ст.625ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно дост.625ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі №646/14523/15-ц, від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 (пункт 8.35).

Разом з тим,Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15 березня 2022 року №2120-IX(набрав чинності 17 березня 2022 року)розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу Українидоповнено пунктом 18 такого змісту: "18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)".

Таким чином, підстав для нарахування 3% річних та інфляційних втрат після 24 лютого 2022 року немає, і стягненню підлягають відповідні нарахування лише за період з 16 грудня 2021 року по 23 лютого 2022 року.

Так, у період з 16 грудня 2021 року по 23 лютого 2022 року сума інфляційних втрат від суми 30612,14 грн. становить 184,75 грн..

3 % річних від суми заборгованості в розмірі 30612,14 грн. складає 1,76 грн. 3 % річних (30612,14*3%*70днів:365:100).

Інша частина вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних задоволенню не підлягає.

Отже, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню загальна сума боргу в розмірі 30798,65 грн.

Відповідно до ч.1 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так, позивачем заявлені позовні вимоги на загальну суму 45948,75 грн. Судом стягнуто 30798,65 грн., тобто позовні вимоги задоволені на 67,02% (30798,65 х 100 : 45948,75). За таких підстав, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2029,36 грн.. (3028 х 67,02%).

Відповідно дост.133 ч.3 п.1 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно дост. 137 ч.1, ч.2 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн., суд вважає, що повноваження представника позивача у справі підтверджені належними документами: витягом з договору №07/23 про надання правової допомоги від 14 лютого 2023 року, актом №161 прийняття-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги №07/23 від 14 лютого 2023 року, платіжною інструкцією №355 від 09 жовтня 2024 року, копією ордеру та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

З відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу відповідно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 3351 грн. (5000 х 67,02%).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,13,81,141,258,259,263-265 ЦПК України, ст.ст.526,610,611,612,625,1048,1049,1050,1054 Цивільного кодексу України, суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "АВАЛІСТ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "АВАЛІСТ" (код ЄДРПОУ 39628752) заборгованість за кредитним договором №2025424574 від 17 серпня 2019 року в розмірі 30798,65 грн., що складається з: - заборгованості за основною сумою кредиту - 18300 грн. та заборгованості за відсотками - 12321,14 грн., інфляційні втрати - 184,75 грн., 3 % річних - 1,76 грн..

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "АВАЛІСТ" (код ЄДРПОУ 39628752) 2029,36 грн. судового збору та 3351 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п`ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя :