Рішення № 127395205, 23.04.2025, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа №: 148/526/25

Провадження № 2/148/397/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2025 року Тульчинський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Дамчука О.О

за участі секретаря Носулько К.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному порядку з повідомленням сторін в м. Тульчині цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовом посилаючись на те, що 04.02.2023 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачкою за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» укладено електронний договір № 6336803 про надання споживчого кредиту. Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», затверджених наказом № 53-ОД від 16 січня 2020 року та розміщених на їх сайті: https://creditplus.ua/ru/documents. Згідно умов кредитного договору сума кредиту (загальний розмір) складає 10000,00 грн; строк кредиту 348 днів; дата повернення кредиту (18.01.2024) вказується в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту, що є додатком № 1 до договору. ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов`язання перед відповідачкою за кредитним договором виконало та надало кредит в сумі 10000,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку останньої, яку та вказала під час оформлення договору. Однак відповідачка свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів належним чином не виконувала. У період з 04.02.2023 по 26.11.2023 відповідачкою було здійснено оплату процентів на рахунок кредитора в розмірі 1690,00 грн. У подальшому, оскільки зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувалось відповідачкою, 27.11.2023 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» укладено договір факторингу № 27.11/2023-Ф, згідно з умовами якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» право грошової вимоги за даним кредитним договором. Про відступлення права грошової вимоги відповідачку було повідомлено шляхом направлення електронного листа на зазначену у договорі електронну адресу відповідачки. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою взятих на себе зобов`язань за кредитним договором у встановленому договором порядку та строки, станом на день звернення до суду, остання має заборгованість у сумі 36568,00 грн, з яких 10000,00 грн сума кредиту; 26568,00 грн сума відсотків за користування кредитом; судові витрати в розмірі 2422,40 грн судового збору та 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

11.03.2025 поштовим зв`язком надійшов відзив (а.с.114-116), у якому відповідачка просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що вона від позивача не отримала позовної зави та розрахунків заборгованості, позивач не надав суду жодного доказу на підтвердження своїх вимог, а тому позовні вимоги позивачем не доведені, також зазначає що встановлення непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання нею зобов`язань за договором є несправедливими.

17.03.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив (а.с.119-125) у якій останній посилається на те, що електронний договір укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ЗУ «Про електронну комерцію», у судовому порядку не визнаний не чинним, а тому за правовими наслідками вважається прирівняним до договору, що укладений у письмовій формі. Зазначає, що відповідачкою були до оферти внесенні особисті дані, які не можуть бути відомими іншим особам, на підставі оферти відповідачці був згенерований одноразовий ідентифікатор та надісланий відповідачці, яка власноруч ввела його для підпису електронного договору, відповідно до вимог ч.6 та ч.8 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», крім того відповідачкою на підтвердження укладення кредитного договору було здійснено платежі в сумі 1690,00 грн, що відповідно до позиції ВС у справі № 127/23910/14-ц від 23.12.2020, свідчить про визнання відповідачкою існування кредитного зобов`язання. Зазначає що договір був складений правомірно відповідно до ч.12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» та ч.2 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та кошти передбачені договором були перераховані платіжним провайдером, який надав первісному кредитору ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» послуги з переказу грошових коштів, що не суперечить чинному законодавству. Також зазначає, що разом з поданою позовною заявою до суду також подавалось клопотання про витребування доказів, а саме інформації про належність відповідачці банківської картки № НОМЕР_1 та зарахування 04.02.2023 на неї суми кредиту. Щодо розрахунку заборгованості представник позивача зазначає таке: сума заборгованості розрахована у відповідності до картки обліку договору від ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», яке не є банківською установою, а тому позбавлене можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів, і як наслідок, формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками. Водночас представником позивача у позові зазначений механізм нарахування заборгованості відповідачки у межах строку дії договору. Зауважує, що надати реєстр боржників передбачений умовами договору факторингу позивач не може, оскільки даний реєстр містить персональні дані інших осіб боржників, розголошення яких суперечить положенням ЗУ «Про захист персональних даних», однак позивач на законних підставах отримав право вимоги до відповідача. Заперечує зменшення витрат на правову допомогу зазначаючи, що кожна кредитна справа має свої ознаки та характеристики, які відрізняють одна одну, також посилаючись на правову позицію ВС у справі № 910/12876/19 зауважив, що розмір гонорару визначається, лише за домовленістю адвоката і клієнта, просить відшкодувати судові витрати на правову допомогу, оскільки вони є співмірними із складністю справи, часом витраченим на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг, ціною позову, що документально доведено доказами долученими до позовної заяви.

Відповідь на відзив представником позивача подана вчасно через підсистему «Електронний суд» із доказами надсилання до електронної скриньки відповідачки (а.с.125 зворот), однак від останньої заперечення не надійшли.

Сторони у судове зсіданні не з`явились будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи.

Представником позивача у прохальній частині позовної заяви заявлено вимогу про розгляд справи за відсутності позивача (а.с.10).

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню, за таких підстав.

Відповідно до ст.ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на наведене вище, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи і вважає, що їх достатньо для розгляду цієї справи по суті.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими обставинами вони підтверджуються (п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України).

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Отже, сторони у справі на власний розсуд розпорядились своїми правами щодо предмета спору, а тому несуть ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням ними відповідних процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Із матеріалів справи вбачається, що при укладанні Договору сторони керувались статтею 3 Закону України "Про електрону комерцію" де зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України"Про електронну комерцію").

Частиною п`ятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

З урахуванням викладеного вбачається, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК).

У силу частини першої статті 638 ЦК договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Висновок щодо правомірності укладення кредитного договору шляхом підписання електронним цифровим підписом викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021, справа № 524/5556/19, провадження № 61-16243св20.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Пунктом 1.1. Договору № 6336803 про надання споживчого кредиту визначено, що укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через Веб-сайт або мобільний додаток «CreditPlus». Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет, а порядку передбаченому ЗУ «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення паролю входу до особистого кабінет. При цьому. Споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ІТС Товариства.

Також п. 1.15 зазначеного договору передбачено, що перед укладанням цього договору Товариством була здійснена електронна ідентифікація споживача для входу в особистий кабінет, відповідно до п. 1.1 Договору та був використаний наступний спосіб ідентифікації та верифікації споживача, з урахуванням вимог визначених нормативно-правовим актом НБУ з питань здійснення установами фінансового моніторингу: отримання ідентифікаційних даних через систему «BankID» НБУ.

Із п. 9.6 договору вбачається, що сторони узгодили порядок укладення договору та створення електронних підписів сторін.

Відповідно до статті 204 ЦК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Стороною відповідача доказів на вчинення даного договору третіми особами або визнання даного договору не чинним за рішенням суду до матеріалів справи не долучено.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1ст. 627 ЦК України).

Судом вбачається, що відповідачка не визнає факт укладення договору про надання споживчого кредиту та отримання кредитних коштів, однак така позиція спростовується вищезазначеним та доказами отриманими на підставі ухвали суду про витребування доказів від 20.03.2025.

Із повідомлення АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 03.04.2025 (а.с.164) встановлено, що на ім`я відповідачки, ОСОБА_1 , в банку емітовано карту № НОМЕР_2 (IBAN НОМЕР_3 ), на яку 04.02.2023 здійснено переказ коштів у розмірі 10000,00 грн, інформація про платника відсутня.

Дане повідомлення в сукупності із копією договору № 6336803 про надання споживчого кредиту від 04.02.2023 (а.с.16-20), підтвердженням ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» від 06.12.2023 № 20231206-1 (а.с.66-68) про зарахування коштів на відповідні рахунки (04.02.2023 14:27:17 на суму 10000,00 грн, номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» - 8551a20c-2e3d-419c-a74a-5c85163de4b6, номер транзакції в системі ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» - 33712144, Session ID 019033422506, призначення платежу: зарахування на карту, маска карти НОМЕР_1 ), розрахунку заборгованості (а.с.27-34) в якому зазначено, що 15.03.2023, 14.04.2023, 20.04.2023 та 24.04.2023 відповідачкою у рахунок погашення заборгованості було здійснено чотири платежі загальною сумою 1690,00 грн, що свідчить про визнання відповідачкою укладання договору № 6336803 та існування зобов`язальних відносин між нею та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА».

Враховуючи зазначене, ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов`язання перед відповідачкою за кредитним договором виконало та надало їй кредит в сумі 10000,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідачки, реквізити якої вона особисто зазначила при укладанні договору № 6336803 про надання споживчого кредиту від 04.02.2023.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1054 ЦК). Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі (ч.2 ст.1056-1ЦК).

Статтями 526, 527, 530 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом. Відповідачка порушує зобов`язання за даним договором.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Статтею 599 ЦК передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином або частково чи у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України.

Згідно положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом установлено, що 04.02.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачкою за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» укладено електронний договір № 6336803 про надання споживчого кредиту (а.с.16-21, 23-24). Кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», затверджених наказом № 53-ОД від 16 січня 2020 року та розміщених на їх сайті https://creditplus.ua/ru/documents (а.с.54-63).

Згідно умов кредитного договору: сума кредиту (загальний розмір) складає 10000,00 грн. (п.1.3. Кредитного договору); строк кредиту 348 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 29 днів, детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені у Таблиці обчислення загальної вартості кредиту, що є Додатком № 1 до цього договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування заниженої процентної ставки, виходячи з того, що споживач виконає свої зобов`язання на умовах та у строки, визначені договором (п.1.4. Кредитного договору), занижена процентна ставка 1,89 % в день, яка застосовується за умови сплати до 05.03.2023 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, у разі недотримання даних вимог договору у передбачений даним пунктом строк, діє стандартна процентна ставка у розмірі 1,99% в день (п.1.5.1, п. 1.5.2 Кредитного договору). Дата повернення кредиту 18.01.2024, що вказується в Додатку №1 до цього договору.

Пунктом 4.4 кредитного договору передбачено, що споживач зобов`язаний у встановлений договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі передбачені договором.

Також в п.п.2 п.5.5.1 договору передбачено, що допущення прострочення платежів, вказаних в графіку платежів (новому графіку платежів відповідно до п. 5.1 договору) для споживача може мати наступні наслідки, зокрема втрата права на отримання заниженої процентної ставки.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 Цивільного кодексу України (по тексту ЦК).

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до п.9.8 Договору № 6336803 від 04.02.2023 споживач підписанням договору підтвердив, у тому числі, що перед укладенням цього договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст. 9 ЗУ «Про споживче кредитування», вказана в ч.1-2 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та розміщена на Веб-сайті; що він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», що розміщені на Веб-сайті та затверджені наказом № 19-ОД від 05.01.2022, повністю їх розуміє, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Згідно п.1.5. Кредитного договору тип процентної ставки - фіксована; п.1.5.1. стандартна процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки (1,89% в день).

Станом на 05.03.2023 відповідачка свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала, та також порушувала графік платежів в частині погашення заборгованості та сплати процентів за користування позикою відповідно до умов договору кожні 29 днів у розмірі 5771,00 грн, що призвело до утворення заборгованості за тілом кредиту та процентами.

27.11.2023 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» укладено договір факторингу №27.11/2023-Ф, згідно з умовами якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» право грошової вимоги за кредитними договорами відповідно до реєстру боржників (а.с.71-80, 41-42, 37).

Відповідно до витягу з реєстру боржників кредитний договір відповідачки ОСОБА_1 № 6336803 значиться під порядковим номером 2122 у реєстрі боржників. Загальна сума заборгованості 26021,00 грн, яка складається із основної суми боргу 10000,00 грн та заборгованості за відсотками 16021,00 грн (а.с.37).

П. 1.1 Договору факторингу № 27.11/2023-Ф від 27.11.2023 передбачено, що за цим договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно додатку № 1 та є невід`ємною. Частиною договору.

Із п. 1.2 зазначеного договору факторингу вбачається, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі Реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.п.3 п. 4.1 договору № 6336803 від 04.02.2023 передбачено, що Товариство має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди споживача, але з обов`язковим повідомленням споживача про таке відступлення протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення.

На виконання зазначеного вище пункту договору, про відступлення права грошової вимоги ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» повідомило відповідачку шляхом направлення листа на електронну адресу особисто зазначену останньою при укладенні договору про надання споживчого кредиту (а.с.25).

Суд погоджується з позицією позивача, щодо надання витягу з реєстру боржників, оскільки данні реєстру боржників містять персональні данні щодо інших осіб, які не стосуються умов даної справи, та відповідно є охоронюваною законом конфіденційною інформацією. Водночас суд зауважує, що сторона відповідача не позбавлена можливості надавати до суду докази на спростування суми заборгованості (докази щодо погашення, або часткового погашення заборгованості, чеки, квитанції, роздруківки руху коштів, тощо), що ні представницею відповідачки, а ні самою відповідачкою зроблено не було.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України). Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК).

Рішенням єдиного учасника ТОВ «ФК ФІНТРАСТ УКРАЇНА» № 251124/1 від 25.11.2024 (а.с.65) ТОВ «ФК ФІНТРАСТ УКРАЇНА» змінило назву на ТОВ «ФК ФІНТРАСТ КАПІТАЛ».

Отже позивач правомірно набув право грошової вимоги ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» до відповідачки за договором № 6336803 про надання споживчого кредиту від 04.02.2023.

Таким чином у зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою зобов`язань за кредитним договором позивач заявив до стягнення заборгованість у розмірі 36568,00 грн, з яких 10000,00 грн сума кредиту, 26568,00 грн сума відсотків за користування кредитом.

У ході судового розгляду доказів своєчасного виконання зобов`язань по поверненню кредиту судом не здобуто. Відповідно до розрахунку заборгованості вбачається, що 15.03.2023 було здійснено погашення процентів за кредитним зобов`язанням в розмірі 620,00 грн, 14.04.2023 було здійснено погашення процентів за кредитним зобов`язанням в розмірі 970,00 грн, 20.04.2023 було здійснено погашення процентів за кредитним зобов`язанням в розмірі 50,00 грн та 24.04.2023 в розмірі 50,00 грн, загальною сумою 1690,00 грн, інших доказів виконання зобов`язання матеріали справи не містять та відповідачкою не надано.

Із картки обліку Договору (розрахунку заборгованості) встановлено, що проценти відповідно до п. 1.5.2 договору були нараховані відповідачці за 90 днів у розмірі 16021,00 грн за стандартною процентною ставкою з урахуванням сплати відповідачкою процентів в сумі 1690,00 грн. Оскільки відповідачкою після 24.04.2023 не сплачувались кошти на погашення кредитної заборгованості Товариством було прийнято рішення про відступлення прав вимоги. Станом на 27.11.2023 (дату укладення договору факторингу) борг відповідачки за кредитним зобов`язанням складав загальною сумою 26021,00 грн. Після того як позивач отримав право вимоги до відповідачки, в межах дії договору № 6336803 від 04.02.2023 про надання споживчого кредиту, яка станом на 27.11.2023 не закінчилася (останній день строку кредитування 18.01.2024), позивач на підставі п. 1.1 Договору факторингу №27.11./23-Ф від 27.11.2023, у межах строку дії договору, тобто з 27.11.2023 по 18.01.2024 (53 дні) відновив нарахування процентів, відповідно до умов Договору № 6336803 про надання споживчого кредиту від 04.02.2023.

Суд погоджується з позицією позивача, щодо нарахування процентів після отримання права вимоги до відповідачки у розмірі 10547,00 грн, оскільки вона нарахована у межах строку дії договору про надання споживчого кредиту, узгоджується з умовами зазначених вище договорів та не суперечить чинному законодавству.

Відтак, на користь позивача підлягають стягненню підтверджені боргові зобов`язання в сумі 36568,00 грн.

Із встановлених судом обставин убачається, що не виконання відповідачкою належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту між нею та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» в обумовлені договором строки, призвело до порушення прав позивача, та підлягає задоволенню в сумі 36568,00 грн, що складається з 10000,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 26568,00 грн заборгованості за відсотками за користування кредитом.

Заперечення відповідачки щодо встановлення непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання нею зобов`язань за договором, суд до уваги не бере, оскільки вони не підтвердились у судовому засіданні. Позивачем не нараховувалось жодних стягнень за прострочення виконання або за невиконання зобов`язання, а тому такі заперечення є безпідставними. Відповідачка помилково виснувала, що відсотки за користування кредитними коштами, передбачені договором є компенсацією за невиконання кредитного зобов`язання.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Зокрема, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений статтею 141 ЦПК України. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує вимоги, викладені в частині 3 цієї статті.

Визначаючись з розподілом витрат позивача на правничу допомогу, суд враховує, що ТОВ ФК «Фінтраст Капітал» скористалося правовою допомогою адвоката Столітнього М.М. по вказаній справі, про що свідчить договір про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10.12.2024 (а.с.69-70)

Так із копії акту приймання передачі виконаних робіт (наданих послуг) (а.с.36) вбачається, що сторонами узгоджено перелік видів правової допомоги наданої адвокатом Столітнім М.М. на підставі заявки № 1220 (а.с.12-13) ТОВ «ФК ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» по справі про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором № 6336803 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 та визначено суму гонорару за кожний вид наданих послуг окремо. Загальна вартість виконаних послуг становить 10000,00 грн

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність понесених витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору. Крім того, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд виходить з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Оцінюючи розмір витрат позивача на правничу допомогу адвоката (10000 грн.) по цій справі на предмет їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору по малозначній справі, а також з огляду на розумну необхідність судових витрат позивача для цієї конкретної справи, суд вважає неспівмірним та завищеним розмір витрат позивача на оплату правничої допомоги в суді першої інстанції у розмірі 10000 грн. з урахуванням незначної складності справи; часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягу наданих адвокатом послуг; ціни позову, тому вважає, що необхідно заяву про стягнення витрат позивача на правничу допомогу адвоката задовольнити частково і стягнути з відповідача на користь позивача 4000,00 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката. У стягненні решти суми витрат на професійну правничу допомогу адвоката - відмовити.

Згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на відповідача у разі задоволення позовних вимог, таким чином сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2422,40 грн, що підтверджується копією електронної платіжної інструкції № 944 від 25.02.2025 (а.с.1), підлягає стягненню з відповідачки на його користь.

Керуючись ст. ст. 525-527, 530, 598-599, 610, 615, 625, 629, 634, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 211, 247, 258, 259, 263, 265, 268, 280, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , (РНОКПП - НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2), заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 6336803 від 04.02.2023 в розмірі 36568,00 (Тридцять шість тисяч п`ятсот шістдесят вісім) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , (РНОКПП - НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2) у рахунок відшкодування судових витрат: 2422,40 (Дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп. зі сплати судового збору та 4000,00 (чотирьох тисяч) гривень 00 коп. витрат на професійну правничу (правову) допомогу.

У стягненні решти суми витрат на професійну правничу допомогу адвоката - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Дамчук О.О.