Рішення № 127391550, 16.05.2025, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2025м. ДніпроСправа № 908/426/25

Господарський суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Перової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, матеріали справи

за позовом Солоненського ліцею "Лідер" Павлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, 70021, Запорізький район, Запорізька область, село Солоне, вул.Лесі Українки, буд.1В, код ЄДРПОУ 26337851

до Фізичної особа-підприємця Базілевича Андрія Ігоровича, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

про стягнення заборгованості за договором зберігання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Солоненський ліцей "Лідер" Павлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області звернувся до Господарського суду Запорізької області із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Базілевича Андрія Ігоровича про стягнення збитків у розмірі вартості неповернутого товару у сумі 136 693,40грн, судового збору у розмірі 3 028,00грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14 000,00грн.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2025 для розгляду даної справи визначено суддю Горохову І.С.

Позивач визначив відповідачем Фізичну особу - підприємця Базілевича Андрія Ігоровича та зазначив у позові його місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Як встановлено судом, згідно із відповіддю № 1130805 від 19.02.2025 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, наданої на запит суду, місцезнаходженням особи (відповідача) Базілевича Андрія Ігоровича є: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 24.02.2025 справу № 908/426/25 за позовом Солоненського ліцею "Лідер" Павлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, с.Солоне до Фізичної особа-підприємця Базілевича Андрія Ігоровича про стягнення суми збитків у розмірі вартості неповернутого товару в сумі 136 693,40грн, судового збору у розмірі 3 028,00грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14 000,00грн передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області (49027, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул. Володимира Винниченка, 1).

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2025 справу № 908/426/25 передано на розгляд судді Перовій О.В.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Щодо дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом.

Відповідно до частини третьої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Частиною сьомою статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Суд з`ясував, що відповідач не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, тому ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2025 була направлена відповідачу рекомендованою поштою з повідомленням.

За змістом частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

До суду повернувся поштовий конверт із копією ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2025, направлений на адресу відповідача, з відміткою Укрпошти адресат відсутній за вказаною адресою.

Зважаючи на предмет та підстави позову у даній справи, суд доходить висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини другої статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже у статті 248 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Крім того, згідно з частинами другою, третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини восьмої статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

19.10.2023 між Солоненським ліцеєм "Лідер" Павлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області (далі позивач, замовник) та Фізичною особою-підприємцем Базілевичем Андрієм Ігоровичем (далі відповідач, постачальник) був укладений договір про закупівлю № 26 (а.с.8-9).

Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник зобов`язується поставити замовникові товар за кодом ДК 021:2015-09110000-3 Тверде паливо (пелети паливні з лушпиння соняшника, 8 мм), а замовник прийняти і оплатити такий товар в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації (додаток 1), що додається до договору і є його невід`ємною частиною.

Постачальник повинен передати (поставити) передбачений цим договором товар, якість якого відповідає діючим нормам якісних показників, встановлених чинним законодавством України для даного виду товару, що підтверджується сертифікатом якості, або посвідченням про якість, який надається на кожну партію товару (пункт 2.1. договору).

Загальна сума цього договору становить 510 050,00грн без ПДВ (пункт 3.1. договору).

Замовник здійснює розрахунки шляхом оплати фактично поставлених товарів не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів після підписання сторонами накладної. що підтверджує постачання вищезазначених товарів на надання рахунку (пункт 4.1. договору).

Розрахунки проводяться шляхом оплати замовником грошових коштів після постачання товару та пред`явлення постачальником рахунку на оплату товару (далі рахунок) і підписаної сторонами накладної. Здійснення попередньої оплати не передбачається (пункт 4.2. договору).

Поставка товарів здійснюватиметься у п`ять етапів: І партія до 31.10.2023 року, ІІ партія до 15.11.2023 року, ІІІ партія до 30.11.2023 року, IV партія до 15.12.2023 року, V партія до 31.12.2023 року. Товар поставляється партіями, фасований в мішки, вміст одного мішка складає не більше 40 кг, згідно з замовленням протягом 3 робочих днів з моменту отримання заявки на постачання. Заявка подається в телефонному режимі згідно додатку № 2 до договору (пункт 5.1. договору).

Місце поставки товарів: 70021, Запорізька область, Запорізький район, с.Солоне, вул.Лесі Українки, 1В (пункт 5.3. договору).

Товар поставляється відповідно заявки замовника (пункт 5.6. договору).

Договір про закупівлю набирає чинності з дня його підписання та діє до 31 грудня 2023 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами умов договору (пункт 10.1. договору).

19.10.2023 року сторонами підписано специфікацію до договору про закупівлю № 26 від 19.10.2023 на загальну суму 510 050,00грн (додаток № 1), кількість та строки поставки товарів (додаток № 2) (а.с.10).

25.12.2023 року позивачем сплачено Фізичній особі-підприємцю Базілевичу Андрію Ігоровичу за пелети паливні з лушпиння соняшника у розмірі 341 733,50грн, про що свідчить платіжна інструкція № 245 (а.с.11).

15.12.2023 між Солоненським ліцеєм "Лідер" Павлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області (далі позивач, поклажодавець) та Фізичною особою-підприємцем Базілевичем Андрієм Ігоровичем (далі відповідач, зберігач) був укладений договір № 26/ВЗ/2023-3 відповідального зберігання (а.с.13-14).

Відповідно до пункту 1.1. договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, поклажодавець передає, а зберігач приймає на зберігання протягом строку цього договору товари (далі за текстом майно), в кількості та загальною вартістю, що конкретизується в акті приймання передачі (додаток № 1 до договору (пункт 1.1. договору).

За даним договором зберігач зобов`язується зберігати майно, що належить поклажодавцю та передане останнім зберігачеві, і повернути це майно в цілості на умовах даного договору шляхом підписання акту приймання-передачі (пункт 1.2. договору).

Найменування майна та його характеристика містяться в розділі 2 цього договору (пункт 1.3. договору).

Адреса зберігання майна: м.Дніпро, вул.Нахімова, буд.37 (пункт 1.4. договору).

Майном, що передається на зберігання за цим договором є паливні гранули (пелети) з агросировини (лушпіння соняшника) для Солоненського ліцею "Лідер" Павлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області (код ДК 021:2015: 09110000-3 Тверде паливо, зазначене в акті приймання-передачі (пункт 2.1. договору).

Найменування, кількість, вартість та інші відомості щодо майна містяться в акті приймання-передачі (пункт 2.2. договору).

Загальною вартістю майна. що передане поклажодавцем зберігачеві на зберігання за цим договором є загальна сума вартості всього майна, що передане на зберігання за актом приймання-передачі (пункт 2.3. договору).

Відповідно до пункту 3.1. договору зберігач зобов`язаний:

3.1.1. прийняти на зберігання майно поклажодавця відповідно до умов даного договору;

3.1.2. забезпечити зберігання майна за адресою, зазначеною в п.1.4. та у місці, узгодженому сторонами;

3.1.3. забезпечити збереження майна поклажодавця протягом терміну дії цього договору;

3.1.4. вживати всіх заходів для збереження майна поклажодавця, передбачених цим договором та/або необхідних для збереження майна;

3.1.5. повернути майно за актом приймання-передачі майна (додаток № 1 до договору), але не пізніше терміну, визначеному в п.9.1. договору;

3.1.6. за попередньою домовленістю з поклажодавцем або уповноваженим представником поклажодавця передати майно або частину майна поклажодавцю або уповноваженому представнику поклажодавця за актом приймання-передачі майна не пізніше часу, зазначеного в п.9.1. договору, за попередньо узгодженою сторонами адресою.

Згідно пункту 3.2. договору поклажодавець зобов`язується:

3.2.1. за попередньою домовленістю зі зберігачем прийняти від зберігача майно або частину майна за актом приймання-передачі майна не пізніше часу, зазначеного в п.9.1. договору, за попередньо узгодженою сторонами адресою.

Майно за цим договором передається зберігачеві поклажодавцем на термін визначений п.9.1. договору з обов`язковим складанням акту приймання-передачі. Акт приймання-передачі скріплюється підписами та печатками сторін або уповноваженими представниками сторін. Акт приймання-передачі складається у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному примірнику для кожної сторони (пункт 4.1. договору).

За втрату майна зберігач зобов`язаний сплатити поклажодавцю повну вартість майна, переданого на зберігання (пункт 5.2. договору).

Термін зберігання встановлюється з моменту підписання цього договору, акту приймання передачі, а саме: з 15 грудня 2023 року та діє до 15.04.2024 року. Якщо на дату закінчення строку дії цього договору які-небудь зобов`язання сторін не виконані, вони залишаються чинними до їх повного виконання (пункт 9.1. договору).

Даний договір набирає сили з моменту підписання обома сторонами та діє до повного виконання сторонами всіх обов`язків, що випливають з цього договору (пункт 12.1. договору).

15.12.2023 сторонами підписано акт прийманняпередачі майна до договору № 26/ВЗ/2023-3 відповідального зберігання від 15.12.2023, згідно якого позивач передав, а відповідач прийняв на відповідальне зберігання паливні гранули (пелети) з агросировини (лушпиння соняшника) в кількості 67 тон загальною вартістю 341 733,50грн.

Договір, додатки до нього та акт приймання передачі майна до договору № 26/ВЗ/2023-3 відповідального зберігання від 15.12.2023 підписані сторонами та скріплені печатками без зауважень та заперечень до нього.

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин укладення договорів про закупівлю № 26 від 19.10.2023, № 26/ВЗ/2023-3 відповідального зберігання, строк дії договорів, умови поставки, факт поставки/непоставки товару, загальна вартість поставленого/непоставленого товару, наявність прострочення поставки товару, умови повернення товару, правомірність заявленої до стягнення основної заборгованості.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, ураховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Згідно із частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини третьої статті 147 Господарського кодексу України збитки, завдані суб`єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (частини перша, друга статті 216 ГК України).

Частинами першою, другою статті 217 ГК України визначено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (частина перша статті 218 ГК України).

Частинами першою, другою статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно із частиною третьою статті 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (частина перша статті 225 ГК України).

Отже збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

У відповідності до приписів статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина сьома статті 193 ГК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Матеріали справи не містять доказів того, що договори про закупівлю № 26 від 19.10.2023 та № 26/ВЗ/2023-3 відповідального зберігання від 15.12.2023 визнавалися недійсними у судовому порядку.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Приписом частини другої статті 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (частина перша статті 662 ЦК України).

За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (частина перша статті 936 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 938 ЦК України зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі (частина перша статті 942 ЦК України).

У відповідності до статті 944 ЦК України зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

Зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей (частини перша, друга статті 949 ЦК України).

Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості (стаття 951 ЦК України).

Зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився (статті 953 ЦК України).

На виконання умов договору про закупівлю № 26 від 19.10.2023 відповідачем 15.12.2023 поставлено товар Солоненському ліцею "Лідер" Павлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області на загальну суму 341 733,50грн, що підтверджується видатковою накладною № 11/25 (а.с.12).

Солоненським ліцеєм "Лідер" Павлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області сплачено Фізичній особі-підприємцю Базілевичу Андрію Ігоровичу за поставлений товар у розмірі 341 733,50грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 245 від 25.12.2023.

В подальшому сторони уклали договір № 26/ВЗ/2023-3 відповідального зберігання від 15.12.2023.

На виконання умов укладеного договору відповідачем було прийнято від позивача на зберігання відповідний товар, що підтверджується актом приймання-передачі майна до договору № 26/ВЗ/2023-3 відповідального зберігання від 15.12.2023 в кількості 67 тон на загальну суму 341 733,50грн (а.с.15).

Актами приймання-передачі товару (повернення товару зі зберігання поклажодавцю повне або часткове) від 19.01.2024, 14.02.2024 та 15.03.2024 відповідачем частково повернуто товар Солоненському ліцею "Лідер" Павлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області товар у загальній кількості 40,2 тон на суму 205 040,10грн (а.с.16-17).

Листом від 25.11.2024 № 01.1-01/368 позивач вимагав від Фізичної особи-підприємця Базілевича Андрія Ігоровича зробити термінову поставку оплаченої партії пелетів паливних з лушпиння соняшника у розмірі 13,4 тони та протягом 1 робочого дня повідомити точну дату поставки засобами електронної пошти або по телефону (а.с.18).

Листом від 28.01.2025 № 01.1-02/19 позивач вимагав від Фізичної особи-підприємця Базілевича Андрія Ігоровича сплатити збитки у розмірі вартості неповернутого товару переданого на відповідальне зберігання за договором № 26/ВЗ/2023-3 відповідального зберігання від 15.12.2023 у розмірі 136 693,40грн, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист та фіскального чеку від 28.01.2025 (а.с.18-20). Претензія була залишена відповідачем без відповіді.

Отже Фізичною особою-підприємцем Базілевичем Андрієм Ігоровичем не виконано обов`язку з повернення Солоненському ліцею "Лідер" Павлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області товару за договором № 26/ВЗ/2023-3 відповідального зберігання від 15.12.2023, що свідчить про протиправну поведінку відповідача, яка призвела до порушення умов договору укладеного між сторонами.

За відсутності доказів повернення товару позивачу, а також відомостей про його місцезнаходження, суд погоджується з доводом позивача про те, що йому завдано збитків у розмірі вартості втраченого майна.

Отже, внаслідок неправомірної поведінки відповідача Солоненському ліцею "Лідер" Павлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області завдано збитків у розмірі 136 693,40грн, у зв`язку із втратою майна, переданого відповідачу на відповідальне зберігання за договором.

З огляду на встановлення протиправної поведінки відповідача у вигляді порушення обов`язку із повернення товару за договором № 26/ВЗ/2023-3 відповідального зберігання від 15.12.2023, наявний й причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками, які завдані позивачу через втрату належного йому майна.

Отже, позивачем доведено та судом встановлено наявність таких обов`язкових елементів складу правопорушення: протиправної поведінки відповідача, шкідливого результату такої поведінки збитків (шкоди), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками.

А відтак, наявний повний склад елементів господарського (цивільного) правопорушення, що є підставою для настання відповідальності відповідача у вигляді відшкодування завданих збитків.

Станом на день прийняття рішення у справі заборгованість за договором № 26/ВЗ/2023-3 відповідального зберігання від 15.12.2023 складає 136 693,40грн, що підтверджується матеріалами справи, тому підлягає до стягнення.

Щодо судових витрат.

Витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14 000,00грн.

Приписами пункту 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частиною першою статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною третьою статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За приписами частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно із пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже з положень наведених норм випливає, що визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14 000,00грн позивач надав суду:

- договір № 28-01 про надання професійної правничої допомоги від 28.01.2025, укладену між адвокатом Сєдовим Михайлом Володимировичем (далі адвокат) та Солоненським ліцеєм "Лідер" Павлівської сільської ради Запорізького району (далі клієнт);

- перелік та вартість послуг за договором від 28.01.2025;

- акт № 1 від 06.02.2025 надання послуг до договору № 28-01 від 28.01.2025 про надання правової допомоги;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП 001436 від 30.10.2017;

- ордер серії АР № 1223573 від 18.02.2025.

Так, за умовами пункту 1.1 договору клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати правничу допомогу клієнту усіма законними методами та способами для захисту та відновлення порушених, оспорюваних та/або невизнаних прав і законних інтересів клієнта, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правничу допомогу та компенсувати фактичні витрати адвоката.

Доручення клієнта і обсяг правничої допомоги (перелік робіт і послуг), що надається адвокатом визначається в укладених між сторонами додатках до цього договору (пункт 2.1. договору).

Розмір гонорару адвокату, а також умови і порядок його сплати визначається у додатках до цього договору (пункт 5.1. договору).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до його повного виконання (пункт 10.1. договору).

З акту № 1 від 06.02.2025 надання послуг до договору № 28-01 від 28.01.2025 про надання правової допомоги убачається, що адвокат надав, а клієнт прийняв правову допомогу, вартість якої становить 14 000,00грн, а саме:

- консультація щодо можливості та доцільності вирішення справи у судовому порядку, витрачений час 5 годин, ціна послуг 2 000,00грн;

- складання позовної заяви, витрачений час 5 годин, ціна послуг 6 000,00грн;

- підготовка до подачі до канцелярії суду позовної заяви (через підсистему ЄСІТС електронний суд), витрачений час 3 години, ціна послуг 6 000,00грн.

Правова допомога надана якісно та в повному обсязі, сторони взаємних претензій не мають.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, коли на її думку, недотримано вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказаний правовий висновок наведений у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19.

У даному випадку витрати позивача на правничу допомогу були неминучі та понесені ним у зв`язку із порушенням відповідачем умов договору та вимог закону, а також його недобросовісною поведінкою.

За висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, наведеними у додатковій постанові від 16.06.2022 року у справі № 873/244/21, втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам, в іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору.

Отже витрати позивача на професійну правничу допомогу є такими, що реально понесені та обґрунтовані.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку про наявність підстав для покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 14 000,00 грн.

Судовий збір.

Згідно із частиною першою статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із частиною третьою статті 4 Закону України Про судовий збір при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 зазначено про те, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір" (пункт 8.23).

Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (стаття 9 Закону України "Про судовий збір").

Оскільки при зверненні до Господарського суду Дніпропетровської області заявлено вимогу майнового характеру (136 693,40грн), то позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 2 422,40грн.

За подання позовної заяви через систему Електронний суд позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 028,00грн, про що свідчить платіжна інструкція № 237 від 26.12.2024. Тому поверненню з Державного бюджету України підлягає 605,60грн.

Отже позивачем під час звернення з позовом до суду сплачена сума судового збору у більшому розмірі, яка повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду (пункт 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір").

Суд не вирішує питання повернення судового збору, оскільки клопотання про його повернення позивачем не надавалось.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у справі покладається на відповідача у розмірі 2 422,40грн.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Солоненського ліцею "Лідер" Павлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області до Фізичної особа-підприємця Базілевича Андрія Ігоровича про стягнення заборгованості за договором зберігання задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Фізичної особа-підприємця Базілевича Андрія Ігоровича, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Солоненського ліцею "Лідер" Павлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, 70021, Запорізький район, Запорізька область, село Солоне, вул.Лесі Українки, буд.1В, код ЄДРПОУ 26337851 збитки у розмірі вартості неповернутого товару у сумі 136 693,40грн (сто тридцять шість тисяч шістсот дев`яносто три гривні 40 копійок), судового збору у розмірі 2 422,40грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14 000,00грн (чотирнадцять тисяч гривень 00 копійок).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 16.05.2025

Суддя О.В. Перова