Рішення № 127388292, 16.05.2025, Яремчанський міський суд

Справа № 354/16/25

Провадження по справі № 2/354/236/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2025 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої судді Ваврійчук Т.Л.

за участю секретаря судового засідання Старунчак Н.М.

представника позивача Гайтанюк М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яремче цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області про визнання права власності на спадкове майно,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , від імені якої діє представник адвокат Гайтанюк М.М. у січні 2025 року звернувся в суд із позовом до відповідача Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області про визнання права власності на земельну ділянку, площею 0,4830 га, кадастровий номер: 2611093001:17:002:0076, яка призначена для ведення особистого селянського господарства і знаходиться за адресою: с.Яблуниця, уч.Довгий Грунь, Надвірнянського району, Івано-Франківської області в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , одружена не була, своїх дітей, рідних братів і сестер не мала, а тому належне їй майно вона заповіла позивачу, його сестрі та ОСОБА_3 , оскільки вони доглядали та опікувалися нею. Відповідно до заповіту від 11.09.2013 року, посвідченого секретарем Яблуницької сільської ради та зареєстрованого у реєстрі за № 44 ОСОБА_4 заповіла належну їй земельну ділянку площею 0,6427, кадастровий номер: 2611093001:15:006:0144, та земельну ділянку площею 0,1017 га, кадастровий номер: 2611093001:15:006:0008, в с.Яблуниця на уч. Довгий Грунь ОСОБА_2 , земельну ділянку площею 0,0459 га, кадастровий номер: 2611093001:15:006:0010 та земельну ділянку площею 0,0413 га, кадастровий номер: 2611093001:15:006:0009 в с.Яблуниця на уч. Довгий ОСОБА_5 , а земельну ділянку площею 0,6330 га кадастровий номер: 2611093001:15:006:0145, яка розташована в АДРЕСА_1 ОСОБА_1 . Після смерті ОСОБА_4 позивач та ОСОБА_2 в установлений строк звернулися до Яремчанської міської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини за заповітом. Державним нотаріусом була заведена спадкова справа №62/2018 у нотаріуса (та №62355645 в Спадковому реєстрі) та видано ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину. Проте позивачу постановою нотаріуса від 13.12.2024 року відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 0,6330 га кадастровий номер: 2611093001:15:006:0145 у зв`язку з відсутністю документів, що посвідчують право власності спадкодавця на вказане майно. Зазначене обумовлене тим, що ще за життя ОСОБА_4 поділила вказану земельну ділянку на дві окремі ділянки: площею 0,1500 га кадастровий номер 2611093001:17:002:0075, на яку був виданий державний акт серії ЯК №949415 від 30.12.2011 року та площею 0,4830 га кадастровий номер 2611093001:17:002:0076, на яку був виданий державний акт серії ЯК №940414 від 30.12.2011 року. У подальшому земельну ділянку площею 0,1500 га із кадастровим номером 2611093001:17:002:0075 відчужила, таким чином у її власності на момент смерті перебувала земельна ділянка площею 0,4830 га із кадастровим номером 2611093001:17:002:0076, яка є частиною земельної ділянки площею 0,6330 га. При посвідченні заповіту ОСОБА_4 від 11.09.2013 року секретарем сільської ради не були перевірені правовстановлюючі документи на земельні ділянки, а взято інформацію із попереднього заповіту, оскільки заповідачка кілька разів змінювала заповіт. Долученими доказами повністю підтверджується той факт, що земельна ділянка, площею 0,4830 га із кадастровим номером 2611093001:17:002:0076, яка залишалась у власності ОСОБА_4 на день її смерті, утворилась внаслідок поділу вказаної у заповіті земельної ділянки площею 0,6330 га кадастровий номер: 2611093001:15:006:0145, яку остання заповіла позивачу. Із урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 позбавлений можливості у позасудовому порядку оформити спадщину, він змушений звернутись до суду із даним позовом та просить визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0,4830 га із кадастровим номером 2611093001:17:002:0076, цільове призначення-для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на уч. Довгий Грунь у с. Яблуниця в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 .

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 13.01.2025 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження. Даною ухвалою також задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів по справі.

Ухвалою суду від 14.02.2025 року залучено до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2

18.03.2025 року представник позивача подала заяву про заміну неналежного відповідача, в якій просила замінити первісного відповідача Поляницьку сільську раду Надвірнянського району Івано-Франківської області на належного відповідача ОСОБА_2 , яка в установленому порядку прийняла спадщину за заповітом ОСОБА_4 від 11.09.2013 року.

Окрім цього, 18.03.2025 року представник позивача подала заяву про зміну підстав позову, в обґрунтування якої зазначила, що ОСОБА_2 є рідною сестрою позивача, а померла ОСОБА_4 була рідною тіткою їхнього батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується долученими доказами. Таким чином, у випадку відсутності заповіту ОСОБА_4 від 11.09.2013 року, позивач входив би до кола спадкоємців за законом п`ятої черги, так само як і його рідна сестра ОСОБА_2 , як родичі четвертого ступеня споріднення, а відтак наявні підстави для заміни відповідача у справі.

Ухвалою суду від 18.03.2025 року замінено первісного відповідача у справі Поляницьку сільську раду Надвірнянського району Івано-Франківської області на належного відповідача ОСОБА_2 , залучено до участі у даній справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 та Поляницьку сільську раду Надвірнянського району Івано-Франківської області.

Ухвалою суду від 23.04.2025 року підготовче провадження у даній справі закрито та призначено її до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Гайтанюк М.М. позовні вимоги підтримала із урахуванням поданої заяви про зміну підстав позову та просила позов задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, направила до суду заяву, в якій просила розгляд даної справи проводи у її відсутності. Вказала, що позов визнає та проти його задоволення не заперечує, на спадкове майно, яке ОСОБА_4 заповіла ОСОБА_1 не претендує. Зазначила, що вона отримала свідоцтво про право на спадщину на земельні ділянки, які ОСОБА_4 заповіла їй. Також підтвердила, що спадокодавець кілька разів змінювала свій заповіт. Незмінним залишився останній заповіт, яким ОСОБА_4 заповіла належне їй майно позивачу, ОСОБА_3 та їй. Окрім цього зазначила, що ОСОБА_4 дійсно поділила належну їй земельну ділянку площею 0,6330 га із кадастровим номером 2611093001:15:006:0145 на дві окремі ділянки-площею 0,4830 га та площею 0,15 га, яку за життя відчужила.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, не повідомивши причин неявки, хоча про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, а направлені на його адресу ухвала про залучення до участі у справі та судові повістки про виклик повернуті АТ «Укрпошта» до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області у судове засідання не з`явився, не повідомивши причин неявки, хоча про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення ухвали про залучення до участі у справі та судових повісток про виклик до електронного кабінету.

Заслухавшипредставника позивача, дослідивши матеріалисправи, суд приходитьдо висновку,що позов до задоволення не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим виконавчим комітетом Яблуницької сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області 19.01.2018 року.

Відповідно до заповіту від 11.09.2013 року, посвідченого секретарем Ябуницької сільської ради, зареєстрованого у реєстрі за №44, ОСОБА_4 заповіла належні їй земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,6427, кадастровий номер: 2611093001:15:006:0144 (Державний акт серії ЯЛ №498478 від 20.12.2010 року) та площею 0,1017 га, кадастровий номер: 2611093001:15:006:0008 (Державний акт серії ІФ №037421), які розташовані у с. Яблуниця уч. Довгий Грунь, ОСОБА_2 , земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,0459 га, кадастровий номер: 2611093001:15:006:0010 (Державний акт серії ІФ №037423 від 10.03.2005 року) та площею 0,0413 га, кадастровий номер: 2611093001:15:006:0009 (Державний акт серії ІФ №037422), які розташовані у с. Яблуниця уч. Довгий Грунь, ОСОБА_3 ; земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,6330 га, кадастровий номер: 2611093001:15:006:0145 (Державний акт серії ЯЛ №498477 від 20.12.2010 року), яка розташована в с.Яблуниця, уч.Довгий Грунь, ОСОБА_1 .

Із досліджених судом матеріалів спадкової справи вбачається, що після смерті ОСОБА_4 . Яремчанською державною нотаріальною конторою 02.05.2018 року була заведена спадкова справа №62/2018(номер у Спадковому реєстрі 62355645) за заявами про прийняття спадщини за заповітом, які надійшли 02.05.2018 року від ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується витягом про реєстрацію у Спадковому реєстрі №51762076 від 02.05.2018 року.

Третій спадкоємець за заповітом ОСОБА_4 від 11.09.2013 року ОСОБА_3 заяву про прийняття спадщини не подав.

Відповідно до сформованої нотаріусом Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №51762007 від 02.05.2018 року ОСОБА_4 за життя були складені ряд заповітів, зокрема: заповіт від 23.01.2008 року, за реєстром №25, скасований за заявою від 05.01.2011 року; заповіт від 22.12.2010 року, за реєстром №42, скасований за заявою від 13.09.2013 року; заповіт від 11.09.2013 року, за реєстром №44, який є чинним.

Згідно наявних у матеріалах нотаріальної справи довідок виконкому Яблуницької сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області №89 від 19.01.2018 року та №685 від 02.05.2018 року ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , до дня смерті була зареєстрована та проживала за адресою: с. Яблуниця уч. Довгий Грунь, разом із нею проживала та вела спільне господарство її племінниця ОСОБА_7

30.05.2019 року державним нотаріусом Яремчанської міської державної нотаріальної контори Гладиш Г.В. видані свідоцтва про право на спадщину, зареєстровані у реєстрі за №359 та №360 на земельні ділянки площею 0,6427 га із кадастровим номером 2611093001:15:006:0144 та площею 0,1017 га із кадастровим номером 2611093001:15:006:0008, які розташовані у с. Яблуниця, уч. Довгий Грунь, в порядку спадкування за заповітом ОСОБА_4 від 11.09.2013 року, за реєстром №44.

Постановою державного нотаріуса Яремчанської міської державної нотаріальної контори Мотрук Н.Д. №631/02-31 від 13.12.2024 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_4 від 11.09.2013 року за реєстром №44 на земельну ділянку площею 0,6330 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована у с. Яблуниця уч. Довгий Грунь у зв`язку із тим, що спадкоємець не представив правовстановлюючих документів на дане майно.

Як вбачається із наявної у матеріалах справи копії Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІФ №037420 від 10.03.2005 року у власності ОСОБА_4 перебувала земельна ділянка площею 1,5753 га із кадастровим номером 2611093001:15:006:0007, цільове призначення-для ведення особистого селянського господарства, що знаходилась у с. Яблуниця уч. Довгий Грунь.

Відповідно до договору купівлі-продажу частини земельної ділянки від 29.06.2007 року, за реєстром № 1615-Д ОСОБА_4 відчужила частину належної їй земельної ділянки із кадастровим номером 2611093001:15:006:0007 площею 0,0500 га на користь ОСОБА_8 .

На підставі вказаного договору купівлі-продажу та виготовленого ПП «Геопростір» Технічного звіту по заміні державного акту та підготовки до видачі нового державного акту ОСОБА_4 був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №630036 на ділянку площею 1,5253 га, кадастровий номер 2611093001:15:006:0112, цільове призначення-для ведення особистого селянського господарства, що розташована у с. Яблуниця уч. Довгий Грунь.

16.09.2010 року ОСОБА_4 звернулася до компетентних органів із заявою, зареєстрованою в реєстрі за №1248, відповідно до якої просила здійснити поділ належної їй на праві власності земельної ділянки площею 1,5253 га із кадастровим номером 2611093001:15:006:0112 на три окремі ділянки: площею 0,2496 га, 0,6427 га та 0,6330 га.

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29.06.2007 року за реєстром №1615-Д та заяви про поділ від 16.09.2010 року за реєстром №1248 ОСОБА_4 20.12.2010 року був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №498477 на ділянку площею 0,6330 га, кадастровий номер 2611093001:15:006:0145, цільове призначення-для ведення особистого селянського господарства, що розташована на уч. Довгий Грунь у с. Яблуниця.

30.12.2011 року ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29.06.2007 року за реєстром №1615-Д та заяви про поділ від 29.11.2011 року за реєстром №547 були видані: Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №940414 на ділянку площею 0,4830 га, кадастровий номер 2611093001:17:002:0076, цільове призначення- для ведення особистого селянського господарства, що розташована на уч. Довгий Грунь у с. Яблуниця; Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №949415 на ділянку площею 0,1500 га, кадастровий номер 2611093001:17:002:0075, цільове призначення- для ведення особистого селянського господарства, що розташована на уч. Довгий Грунь у с. Яблуниця.

Згідно повідомлення ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області № 29-9-0.331-2170/0/2-24 від 22.04.2024 року за інформацією, наданою Відділом №4 управління надання адміністративних послуг встановлено, що у місцевому фонді документації із землеустрою та оцінки земель на земельну ділянку з кадастровим номером: 2611093001:15:006:0145 наявна документація із землеустрою, а саме: «Технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки при поділі земельної ділянки, громадянці ОСОБА_4 . На земельні ділянки площами 0,6330 га та 0,4830 га) у місцевому фонді документації із землеустрою та оцінки земель документації із землеустрою не обліковуються.

Із листа ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області № 29-9-0.221-5402/0/2-24 від 18.10.2024 року вбачається, що в Державному земельному кадастрі відсутні відомості про земельну ділянку площею 0,6330 га з кадастровим номером 2611093001:15:006:0145 (відповідно до даних Державного реєстру земель станом на 01.01.2013 року, щодо зазначеної земельної ділянки здійснено поділ на земельні ділянки площею 0,15 га з кадастровим номером: 2611093001:17:002:0075 (видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №949415, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 30.12.2011 року за №261100001000746) та площею 0,4830 га з кадастровим номером 2611093001:17:002:0076 (видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №949414, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 30.12.2011 року за №261100001000747).

Із копій Поземельних книг на земельну ділянку площею 0,4829 га із кадастровим номером 2611093001:17:002:0076 (власник ОСОБА_4 ) та земельну ділянку площею 0,1500 га із кадастровим номером 2611093001:17:002:0075 вбачається, що вони заведені 30.12.2011 року.

Відповідно до листа ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області №29-9-0.63-256/0/2-25 від 29.01.2025 року поземельна книга на земельну ділянку площею 0,6330 га із кадастровим номером 2611093001:15:006:0145 в управлінні відсутня.

У листі ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області № 29-9-0.221-721/0/2-25 від 25.02.2025 року зазначено, що відповідно до даних Державного земельного кадастру відомості про земельну ділянку із кадастровим номером 2611093001:15:006:0145 станом на 01.01.2013 року не були в автоматизованому порядку перенесені з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру.

Згідно звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, виконаного ТзОВ «Оціночний центр «Сквейрум» станом на 11.11.2024 року ринкова вартість земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 0,483 га, яка розташована за адресою: уч.Довгий Грунь с.Яблуниця м.Яремче, Івано-Франківської області, власником якої є ОСОБА_4 , становить 57430,00 грн.

До правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню наступні норми матеріального права.

Статтею 15 ЦК Українивизначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.1216ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (частина перша статті 1217 ЦК України).

Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1 ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Частиною першою ст.1222ЦК України визначено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу(частина перша та друга статті 1223 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю, яке здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається (частини перша та друга статті 1234 ЦК України).

Частиною першою статті 1236ЦК України визначено, що заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому.

Згідно частин першої, другої статті 1247ЦКУкраїни заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.

Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу (частина третя статті 1247 ЦК України).

Відповідно до ст.1251 ЦК України якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Частиною п`ятою статті 1254 ЦК України передбачено, що заповідач має право у будь-який час внести до заповіту зміни.

Згідно із ч.ч.3,4 ст.1257 ЦК України недійсність окремогорозпорядження,що міститьсяу заповіті,не маєнаслідком недійсностііншої йогочастини. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї( частини перша, третя статті 1268 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно із ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Частиною першою ст.1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд неодноразово підкреслював, що свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання.

Відповідно до ст.1256ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 цього Кодексу.

У постанові Верховного Суду від 23.02.2022 року у справі №474/454/18 зазначено, що «тлумачення заповіту може здійснюватися як при розгляді власне позовної вимоги про тлумачення змісту заповіту, так і, зокрема, при розгляді позовної вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини; з урахуванням того, що зміст заповіту може містити розпорядження про призначення спадкоємця (спадкоємців) і/або визначення спадкового майна (спадщини), то і тлумачення змісту заповіту може здійснюватися щодо таких розпоряджень заповідача».

Отже, тлумачення заповіту може здійснюватися як при розгляді справи з такими позовними вимогами, так і при розгляді справ щодо спадкування без заявлення таких позовних вимог, що не буде виходом судами за межі позовних вимог.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01.05.2024 року у справі №501/4300/19.

У статті 213ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні правочину, які втілюються в трьох рівнях. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України.

Системний аналіз положень статей 213, 1256 ЦК України діє підстави для висновку, що при тлумаченні змісту заповіту не допускається пошук волі заповідача, яка не знайшла відображення у тексті самого заповіту, а також не допускається внесення змін у зміст заповіту, який є особистим розпорядженням фізичної особи щодо належного їй майна, яким вона відповідно до законодавства має право розпоряджатися на момент укладення заповіту. На це вказано в постанові Верховного Суду від 22.03.2023 року у справі №595/731/21.

У постановах Верховного Суду від 23.09.2019 року у справі №335/4131/18, від 23.02.2022 року у справі №474/454/18 та від 30.07.2020 року у справі №378/1160/15-ц зазначено, що суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, що може спотворити волю заповідача. Метою тлумачення заповіту є з`ясування того, що в ньому дійсно виражено.

Таким чином, оскільки до предмету доказування по цій справі відноситься визначення обсягу майна, що підлягає спадкуванню позивачем за заповітом ОСОБА_4 від 11.09.2013 року, зареєстрованим у реєстрі за №44, суд вважає необхідним здійснити тлумачення вказаного заповіту та визначити спадкову масу.

Як встановлено судом і підтверджується дослідженими доказами, у власності спадкодавця ОСОБА_4 перебувала земельна ділянка площею 0,6330 га для ведення особистого селянського господарства із кадастровим номером 2611093001:15:006:0145, розташована у с. Яблуниця уч. Довгий Грунь, право власності на яку посвідчувалось Державним актом серії ЯЛ №498477 від 20.12.2010 року.

Відповідно до заповіту від 11.09.2013 року, посвідченого секретарем Яблуницької сільської ради, за реєстром №44 ОСОБА_4 заповіла належну їй земельну ділянку площею 0,6330 га із кадастровим номером 2611093001:15:006:0145 позивачу у даній справі ОСОБА_1 .

Водночас, у ході розгляду даної справи встановлено, що на момент посвідчення заповіту ОСОБА_4 від 11.09.2013 року, земельна ділянка із кадастровим номером 2611093001:15:006:0145 припинила своє існування як об`єкт цивільних прав, оскільки у 2011 році була розділена власницею на дві окремі ділянки- земельну ділянку площею 0,1500 га із кадастровим номером: 2611093001:17:002:0075, на яку був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №949415 від 30.12.2011 року, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №261100001000746 та яка за твердженням позивача була відчужена та земельну ділянку площею 0,4830 га із кадастровим номером 2611093001:17:002:0076, на яку був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №949414 від 30.12.2011 року, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №261100001000747.

У той же час, відповідно до ч.1 ст.1236 ЦК України спадкодавець не може заповідати майно, власником якого він не є.

Згідно з ч.1 ст.1257ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже заповіт визнається нікчемним в частині заповідання майна, власником якого заповідач не був і не мав права охопити заповітом права, які йому не належать.

Схожий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.05.2020 року у справі №758/384/17 та від 01.05.2024 року у справі №501/4300/19.

Із урахуванням вищенаведеного, зважаючи на те, що у заповіті ОСОБА_4 від 11.09.2013 року розпорядження щодо належної їй земельної ділянки площею 0,4830 га із кадастровим номером 2611093001:17:002:0076 відсутнє, а земельна ділянка площею 0,6330 га із кадастровим номером 2611093001:15:006:0145 на момент посвідчення даного заповіту вже припинила своє існування як об`єкт цивільних прав та у власності заповідача не перебувала, а отже остання не мала право на розпорядження нею, суд приходить до висновку, що у тій частині, яка стосується заповідання на користь ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,6330 га із кадастровим номером 2611093001:15:006:0145, вказаний заповіт є нікчемним, що виключає можливість задоволення позовних вимог у даній справі, а тому суд не приймає визнання позову відповідачкою.

Однією з засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.1 ст. 81ЦПКУкраїни кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 89ЦПКУкраїни передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, суд на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього з`ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, приходить до переконання, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку площею 0,4830 га із кадастровим номером 2611093001:17:002:0076 в порядку спадкування за заповітом від 11.09.2013 року, за реєстром №44 після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 слід відмовити.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України у зв`язку із відмовою у позові понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 289, 293, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області про визнання права власності на спадкове майно відмовити.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживає: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Третя особа: Поляницька сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області, місцезнаходження: 78593, вул. Карпатська, 1 с. Поляниця, Надвірнянський район Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ: 25596005.

Повне судове рішення складено 16 травня 2025 року.

Головуючий суддя: Тетяна ВАВРІЙЧУК