Рішення № 127388211, 16.05.2025, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/363/25

Провадження № 2/347/366/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2025 року м. Косів

Косівський районний суд, Івано-Франківської області в складі:

головуючої-судді: Крилюк М.І.,

секретаря: Лазорик Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Косів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Косівської міської ради Косівського району Івано-Франківської області про визнання права власності на нерухоме майно, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом до Косівської міської ради Косівського району Івано-Франківської області про визнання права власності на нерухоме майно, мотивуючи свої вимоги тим, що 17.09.1973 року рішенням Соколівської сільської ради затверджено рішення №5 загальних зборів уповноважених колгоспу «40-річчя Жовтня» від 25.08.1973р. про надання дозволу Косівському районному відділу народної освіти будівництва 8-ми квартирного житлового будинку на виділеній земельній ділянці колгоспу, відповідно до якого колгоспу було виділено 0.30 га земельній ділянці. Рішенням №329 від 27.12.1974 року виконавчого комітету Косівської районної ради депутатів трудящих було затверджено акт державної комісії від 27.12.1974 р. про прийом в експлуатацію 8-ми квартирного житлового будинку вчителів в с. Соколівка Косівського району Івано-Франківської області.

На початку 1985 року позивач ОСОБА_3 вселилась у двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Оскільки ордеру на вселення та рішення позивачці не видавалось, тому як вчитель вона була вселена на той час з дозволу органу місцевого самоврядування та відділу освіти.

В червні 2020 року з метою оформлення права приватної власності на квартиру, позивачка звернулась до ОКП «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», проте, органов БТІ їй було відмовлено в оформленні права власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 . При цьому, ОКП «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», надано позивачці виписку з інвентаризаційних матеріалів №66489 від 09.06.2020 року, яка підтверджує що згідно архівних даних станом на 31.12.2012 року в Коломийському міжрайонному бюро технічної інвентаризації право власності не зареєстровано на квартиру АДРЕСА_2 .

При зверненні до державного реєстратора прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг Косівської міської ради Косівського району Івано-Франківської області із заявою про державну реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 21 січня 2025 року ОСОБА_4 отримала відмову.

Через відсутність документів про право власності на нерухоме майно, позивачка не може повній мірі володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, що стало приводом звернення до суду. Просить позов задоволити

Позивачка в судове засідання не з`явилась, представником позивачки адвокатом Васютин Я. До суду подано клопотання про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задоволити.

Представник відповідача про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить розписка про одержання судової повістки, причину неявки суду не повідомив.

При викладених обставинах суд прийшов до висновку, що відповідач був повідомлений про розгляд справи належним чином, а тому, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення, на підставі наявних у справі доказів, відповідно до статті 280 ЦПК України.

Відповідно до ст. 281 ЦПК України Косівський районним судом Івано-Франківської області була постановлена ухвала від 16.05.2025 року про заочний розгляд справи.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов слід задоволити з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ст.ст. 15-16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України та ст.55 Конституції України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як встановлено в судовому засіданні на початку 1985 року позивачка ОСОБА_3 вселилась у двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Оскільки ордеру на вселення та рішення позивачці не видавалось, тому як вчитель вона була вселена на той час з дозволу органу місцевого самоврядування та відділу освіти.

ОСОБА_3 зверталась до Соколівської сільської ради Косівського району із заявою про приватизацію займаного житла, проте її звернення залишались без розгляду, з тих підстав, що згідно рішення №27 Соколівської сільської ради Косівського району від 19.12.1996 року квартиру в якій проживає позивач віднесено до службового житла.

Однак, як вбачається із рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 05.04.2004 року но цивільній справі №2-123/2004 року, яке набрало законної сили 06.05.2004 року, восьмиквартирний житловий будинок для спеціалістів не відноситься до службового житла через відсутність відповідного законного рішення виконавчого комітету районної ради, до компетенції якого відноситься включення жилих приміщень до числа службового, що також встановлено Косівським районним судом Івано-Франківської області в цивільній справі №347/984/20 (а.с.14-15)

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Позивачка ОСОБА_3 , в червні 2020 року з метою оформлення права приватної власності на квартиру, звернулась до ОКП «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», проте отримала відмову в оформленні права власності на належну їй двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 .

Випискою ОКП «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» з інвентаризаційних матеріалів №66489 від 09.06.2020 року (а.с.4) підтверджено, що згідно архівних даних станом на 31.12.2012 року в Коломийському міжрайонному бюро технічної інвентаризації право власності не зареєстровано на квартиру АДРЕСА_2 .

Оскільки, оформити в органах БТІ право приватної власності на квартиру, позивачка позбавлена можливості, тому 16 грудня 2024 року вона звернулась до державного реєстратора прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг Косівської міської ради Косівського району Івано-Франківської області однак 21.01.2025 року отримала рішення №76705556 про відмову (а.с.13) з підстав, що документи подані для проведені державної реєстрації прав не дають змогу встановити набуття, зміну, або припинення речові прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Так як в інший законний спосіб позивачка ОСОБА_3 позбавлена можливості оформити за собою право приватної власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , незважаючи на те, що у вказаній квартирі проживає майже 40 років, а тому позивачка змушена звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності на це нерухоме майно.

Конституцією України задекларовано, що людина, її основні права визнаються в України найвищою соціальною цінністю. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Зокрема, статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності насувається в порядку, визначеному законом і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 380 ЦК України житловим будинком, як об`єктом права власності, є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Ст 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, законом не передбачено інший спосіб захисту майнових прав позивача крім звернення до суду, оскільки саме такий спосіб захисту порушеного права забезпечить належне його відновлення.

Відповідно до п.10 ст.27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, враховуючи вище наведене, суд вважає позовні вимоги підставними і такими, що підлягають задоволенню.

На підставі наведеного, ст. 41 Конституції України, ст.ст. 316, 317, 319, 321, 384, 392 ЦК України та керуючись ст.ст. 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на двокімнатну квартиру N 2, загальною площею 41.7 м.кв, житловою площею 27.8 м.кв., яка розташована на 1 поверсі 8-ми квартирного житлового будинку АДРЕСА_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду через Косівський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: М.І. Крилюк