Рішення № 127388044, 16.05.2025, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/785/25

Провадження №: 2-а/343/18/25

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2025 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

суддi Монташевич С. М.,

з участю: секретаря судового засідання Шикор Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Долинського районного суду Івано-Франківської області адміністративну справу № 343/785/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позицій сторін:

позивач просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 4487092 від 12.04.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн, а провадження у справі закрити. Стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Позовні вимоги мотивує тим, що постанова винесена безпіставно, без чіткового викладення усіх обставин справи та не підтверджена належими, достатніми та допустимими доказами. Так, йому в провину поставлено порушення п. 9.2б ПДР, відповідно до якого водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом, розворотом. Однак він не здійснював ніякого повороту, оскільки рухався прямо. При цьому у постанові не вказано, який саме (правий чи лівий) поворот він повинен був увімкнути та на якій саме ділянці дороги він його не увімкнув. Крім того, поліцейський не надав йому можливість ознайомитися із матеріалами адміністративної справи, відмовився пред`явити докази на підтвердження того, що ним було порушено ПДР. Єдиним доказом є оскаржувана постанова.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, його представник - адвокат Комарницький Е.Г. у системі "Електронний суд" сформував заяву, в якій зазначив, що за відсутності відзиву та заперечень щодо задоволення позову зі сторони Головного управління Націльнальної поліції у Львівській області, які належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи, просить розгляд справи проводити за їхньої відсутності. Позов підтримує, просить задовольнити (а.с. 26).

Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Львівській області в судове засідання не з`явився, відзиву на позов чи інших заяв та клопотань не подавав, хоча про відкриття провадження у справі та призначення її до розгляду, зважаючи на обмежені строки розгляду, був повідомлений у встановленому законом порядку, шляхом доставки ухвали суду від 06.05.2025, де вказана дата судового засідання та надано строк для подання відзиву на позов до 15.05.2025 (а.с. 19), в його електронний кабінет 06.05.2025, на що вказує довідка про доставку електронного документа (а.с. 20). При цьому ухвалу суду від 15.05.2025, позовну заяву та додані до неї матеріали суд також направив відповідачу рекомендованим листом за місцем знаходження юридичної особи (а.с. 22), які отримані 12.05.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 25), а також шляхом направлення/доставлення таких документів 06.05.2021 відповідно на електронну адресу відповідача та до його електронного кабінету (а.с. 23, 24).

Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

22 квітня 2025 року адвокат Комарницький Е.Г. в інтересах ОСОБА_1 скерував поштовим відправленням на адресу суду позовну заяву до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. З огляду на відправлення позовної заяви та дату винесення оскаржуваної постанови, така була подана в межах визначеного ст. 268 КАС України строку.

Однак суд, згідно з ухвалою від 29.04.2025, вказану вище позовну заяву залишив без руху та надав позивачу строк на усунення її недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Адвокат Комарницький Е.Д. копію ухвали суду від 29.04.2025 отримав особисто в суді 29.04.2025.

05 травня 2025 року адвокат Комарницький Е.Г. в інтересах ОСОБА_1 скерував поштовим відправленням на адресу суду клопотання на виконання ухвали суду від 29.04.2025, до якого долучив ордер на надання правничої допомоги та підписану копію позовної заяви для відповідача.

Зважаючи на те, що вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 29.04.2025 усунуто у встановлений судом строк, позовна заява подана у межах визначеного ст. 268 КАС України десятиденного строку, тому суд відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду, про що постановив ухвалу від 06.05.2025.

Про відкриття провадження у справі відповідач був повідомлений усіма можливими засобами зв`язку, проте в судове засідання не з`явився, відзиву на позов чи інших заяв та клопотань не подавав.

Представник позивача - адвокат Комарницький Е.Г. у системі "Електронний суд" сформував заяву, в якій зазначив, що за відсутності відзиву та заперечень щодо задовлення позову зі сторони Головного управління Націльнальної поліції у Львівській області, які належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи, просить розгляд справи проводити за їхньої відсутності.

Згідно із ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин:

у постанові серії ЕНА № 4487092 від 12.04.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, яка винесена відносно ОСОБА_1 , вказано, що 12.04.2025 о 17:30 в м. Мостиська, вул. Міцкевича, 13 водій, керуючи т/з, не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті, чим порушив п. 9.2 б ПДР - порушення попереджувальних сигналів перед перестроюванням, поворотом, розворотом. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП. У Графі 7 "До постанови додаються" записи відсутні, як і відсутні відмітки про ознайомлення чи відмову від ознайомлення з правами за ст. 268, 289 КУпАП, та про отримання/відмову від отримання копії постанови (а.с. 4-5).

Позивач не погоджується з винесеною постановою, вказуючи, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, оскільки він, керуючи автомобілем, маневр повороту не виконував, рухався прямо, а відтак не міг порушити правила, які регулюють використання попереджувальних сигналів перед перестроюваням, поворотом, розворотом.

Доказів, які б спростовували твердження позивача чи обгрунтовували правомірність винесення оскаржуваної постанови, відповідач не надав.

Таким чином, між сторонами виник спір відносно підставності винесення оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення на позивача.

Оцінка суду та норми права, які застосував суд:

вивчивши матеріали справи, дослідивши докази, надані позивачем, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд дійшов такого висновку.

Як установлено зі змісту оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 поставлено у провину те, що він 12.04.2025 о 17:30 в м. Мостиська по вул. Міцкевича, 13, керуючи транспортним засобом, не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті, чим порушив п. 9.2 б ПДР, за що його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

З указаною постановою ОСОБА_1 не погоджується, вважає її незаконною, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом, що підпадає під вимоги ч. 1 ст. 5 КАС України, якою визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Право оскаржити рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень мають особи, права, свободи та інтереси яких відповідні рішення, дії чи бездіяльність порушують передбачено і правилами ч. 5 ст. 160 КАС України.

Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно із п. 9.2 б Правил дорожнього руху, водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Частиною 2 статті 122 КУпАП встановлено відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 9 КУпАП закріплено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають, зокрема справи про порушення правил дорожнього руху, у тому числі ч. 5 ст. 121 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Положеннями п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справи України від 07.11.2015 № 1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься в разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених зокрема і ч. 2 ст. 122 КУпАП.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 КУпАП, ст. 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Як установлено положеннями ч. 1, 2 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених ч. 2 ст. 283 КУпАП, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

З описаних вище вимог слідує, що притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Як указує позивач, під час притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, працівник поліції не з`ясував усіх обставин справи, не надав доказів на підтвердження його винуватості, як і не ознайомив його з ними, що вказує на недотримання процедури розгляду прави про адміністративне правопорушення, доказів ж протилежного суду не надано, хоча відповідач не був позбавлений можливості висловлювати свої заперечення щодо заявлених позовних вимог.

Не надано відповідачем доказів, якими підтверджується винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, і під час розгляду справи судом, хоча, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

Під час розгляду справи на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП, не долучено стороною відповідача й відеозаписи, хоча ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Сама ж постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення ОСОБА_1 правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення та підтвердження його наявності достовірними та належними доказами.

Більше того, у постанові суть правопорушення не конкретизована, оскільки не зазначено, який саме поворот виконував за твердженнями працівника поліції позивач та який при цьому не увімкнув покажчик повороту. Також у постанові відсутня відмітка про ознайомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, з правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, що є порушенням фундаментальних прав людини щодо реалізації у тому числі права на захист.

Таким чином, під час розгляду справи не здобуті будь-які докази факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, яке виразилось у порушенні пункту 9.2 б ПДР України, що останній заперечує, а відтак відповідач не довів правомірність винесення оскаржуваної постанови. При цьому суд звертає увагу на особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, які, відповідно до вимог ст. 286 КАС України, розглядаються протягом 10 днів з дня відкриття провадження у справі, що відповідачу, як суб`єкту владних повноважень, достеменно відомо.

За таких обставин, зважаючи на те, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на розгляд справ про адміністративні правопорушення, а, згідно із п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів, чого не було дотримано під час розгляду даної справи стороною відповідача, тому постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 4487092 від 12.04.2025 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, слід скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Таким чином, позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Львівській області про скасування постанови серії ЕНА № 4487092 від 12.04.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності підлягає до задоволення.

Розподіл судових витрат:

згідно із ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи те, що адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Львівській області на користь позивача слід стягнути документально підтверджені понесені ним судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 605,60 грн. Доказів про інші витрати, в тому числі на професійну правову допомогу, не надано.

На підставі викладеного, ст. 5, 77, 160 КАС України, ст. 7, 9, ч. 5 ст. 121, 222, 251, 280, 283 КУпАП, п. 1.3, 2.3в Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справи України від 07.11.2015 № 1395, керуючись ст. 293, 294 КУпАП, ст. 241, 246, 247, 250-251, 255, 286 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністартивне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА 4487092 від 12.04.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення на нього штрафу в сумі 510,00 грн, а провадження в даній справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Львівській області на користь ОСОБА_1 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , житель АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Львівській області, місцезнаходження: м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3, код ЄДРПОУ 40108833.

Суддя С. М. Монташевич