Рішення № 127387974, 16.05.2025, Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 194/71/22

Номер провадження № 2/194/40/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2025 року м.Тернівка

Тернівський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Корягіна В.О.

за участю секретаря судового засідання Коркіної Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернівка Дніпропетровської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Павлоградський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про оспорювання батьківства та виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Тернівського міського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , про оспорювання батьківства та виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини. Просить виключити відомості про батьківство ОСОБА_1 з актового запису № 110 від 25 вересня 2018 року про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та з актового запису № 754 від 25 вересня 2020 року про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як батька даних дітей.

Позивач та представник позивача у судове засідання не з`явилися, представник позивача подала заяву про розгляд справи за їх відсутності, а також просила закрити провадження у зв`язку з відмовою позивача від позову, а також відмовити у стягненні судових витрат з позивача на користь відповідача.

Відповідач та представник відповідача у судове засідання не з`явилися, представник відповідача подав заяву про розгляд справи за їх відсутності, а також просив стягнути з позивача понесенні стороною відповідача судові витрати.

Згідно вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності приходить до наступного.

Ухвалою суду від 16 травня 2025 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Павлоградський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про оспорювання батьківства та виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини у зв`язку з відмовою позивача від підтримання позовних вимог.

Згідно ч.3ст.142ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Стороною відповідача подана заява про компенсацію судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи. Просить стягнути з позивача на користь відповідача: витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн, а також витрати на проїзд у розмірі 10607,56 грн.

Отже, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується виключно ЦПК України.

Згідно ст.138ЦПК України,витрати,пов`язані зпереїздом доіншого населеногопункту сторінта їхніхпредставників,а такожнайманням житла,несуть сторони. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витратсторін та їхніх представників, що пов`язані з явкою до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно доч.6ст.139ЦПК України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" граничний розмір компенсації витрат, які пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту, стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження.

Відповідно до п. 6 "Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон", яка затверджена наказом Мінфіна України від 13.03.1998 року № 59, витрати на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад відшкодовуються в розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) з урахуванням усіх витрат, пов`язаних із придбанням проїзних квитків і користуванням постільними речами в поїздах, та страхових платежів на транспорті.

Відрядженому працівникові відшкодовуються також витрати на проїзд міським транспортом загального користування (крім таксі) відповідно до маршруту, погодженого керівником, та на орендованому транспорті за місцем відрядження (згідно з підтвердними документами).

Оскільки, позивач відмовився від позову, тому суд вважає за необхідне у відповідності до ст. 142 ЦПК України, стягнути з позивача на користь відповідача понесені нею і документально підтверджені судові витрати, пов`язані з проведенням експертизи, а саме, проїздом позивача та її дітей до місця знаходження експертної установи для забору біологічних зразків для дослідження, у сумі 6037,56 грн.

Так, відповідачем надано суду квитки на проїзд з м. Львову до м. Дніпра відносно ОСОБА_5 , та дітей: ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на суму відповідно 1046,66 грн., 812,51 грн., 812,51 грн., а також з м. Дніпра до м. Львова відносно ОСОБА_5 , та дітей: ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на суму відповідно 876,36 грн., 684,76 грн., 604,76 грн.

Також, відповідачем надано суду шість квитків на проїзд з м. Тернівки до м. Дніпра та навпаки з м. Дніпра до м. Тернівки на суму відповідно 200 грн., 200 грн., 200 грн., 200 грн., 200 грн., 200 грн.

Отже, суд вважає, що відповідачем було документально підтверджені судові витрати, пов`язані з проведенням експертизи, а саме, проїздом позивача та її дітей до місця знаходження експертної установи для забору біологічних зразків для дослідження у сумі 6037,56 грн.

Однак, суд не приймає як доказ судові витрати на проїзд з м. Брно до м. Львова та навпаки з м. Львова до м. Брно, оскільки стороною відповідача надані не квитки з зазначенням вартості проїзду або квитанції про сплату за квитки, а копії листів бронювання квитків до цих міст, що не є доказами понесених витрат на проїзд, а є підтвердженням тільки бронювання з зазначенням попередньої оплати, яка може бути згодом змінена.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу суд приходить до наступного.

08 вересня 2022 року між ОСОБА_2 та адвокатом Мерцаловим М.Ю. укладено договір про надання правової допомоги та додаткову угоду від 11 жовтня 2024 року.

Відповідно до звіту про надання правової допомоги згідно договору 08 вересня 2022 року, розмір гонорару за надання клієнту адвокатом правової допомоги по справі №194/71/22 встановлено та погоджено у фіксованому розмірі, що становить 5000,00 грн.

Згідно довідки, адвокат Мерцалов М.Ю. підтверджує отримання коштів у розмірі 5000 грн. за надання правової допомоги у справі №194/71/22.

Позивач не довів суду неспівмірність витрат на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн.

В Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 у справі №922/1964/21 викладена правова позиція, в якій зазначено, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Згідно з частиною третьоюстатті 137 ЦПК Українидля визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертоїстатті 137 ЦПК Українирозмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ятастатті 137 ЦПК України).

Відповідно до частини п`ятоїстатті 137 ЦПК Українизменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Така правова позиція узгоджується із постановою Верховного Суду від 13 січня 2021 по справі № 596/2305/18.

Відповідно до ст. 142 ЦПК України суд стягує з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу у сумі 5000 грн., оскільки судом було закрито провадження у зв`язку з відмовою позивача від позову.

Керуючись ст.ст. 19, 76, 77, 81, 131, 141, 247, 256 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номероблікової карткиплатника податків НОМЕР_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номероблікової карткиплатника податків НОМЕР_2 , місце реєстрації за адресою:: АДРЕСА_2 ), витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн. та витрати, пов`язані із проїздом для проведенням судової молекулярно-генетичної експертизи у розмірі 6037,56 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Повний текст рішення складено 16 травня 2025 року.

Головуючий суддя: В.О. Корягін