Ухвала суду № 127381925, 16.05.2025, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/12197/22

Провадження № 6/161/98/25

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2025 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Смоковича М.В.,

при секретарі судового засідання Хилько О.В.

за участю:

державного виконавця Голод Н.П.

заінтересованої особи ОСОБА_1

заінтересованої особи ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визначення частки майна боржника у майні, яким він спільно володіє з іншими особами, -

ВСТАНОВИВ:

07.04.2025 року, Відділ державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції звернувся до суду з поданням про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє з іншими особами. В обґрунтування подання посилається на те, що на примусовому виконанні у відділі державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавчий лист №161/12197/22 від 15.02.2024 року, виданий Луцьким міськрайонним судом Волинської області про конфіскацію майна належного ОСОБА_3 . Відповідно до виконавчого документа боржником є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . КП «Волиньпроект» Волинської обласної ради повідомляє, що станом на 12.03.2025 року право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано на праві спільної сумісної власності за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 24.11.2005 року.

З метою проведення подальших виконавчих дій щодо реалізації даного майна, покликаючись на викладені вище обставини, просить суд вирішити питання про визнання розміру частки у спільному майні боржника, а саме частки квартири, що заходиться за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрованої на праві спільної сумісної власності за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Державний виконавець у судовому засіданні заявлені вимоги підтримала, просила подання задовольнити у повному обсязі.

Боржник ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду даного подання, в судове засідання не з`явився, оскільки відбуває покарання у ВК №76, клопотань від останнього про відкладення судового засідання або про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції до суду не надходило.

Заінтересовані особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суду пояснили, що право власності на вказану квартиру зареєстровано на трьох, однак володіють і розпоряджаються нею саме вони, у зв`язку з чим просять у задоволенні подання відмовити.

Заслухавши пояснення представника заявника та пояснення заінтересованих осіб, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести та обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, судом встановлено, що на примусовому виконанні у відділі державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавчий лист №161/12197/22 від 15.02.2024 року, виданий Луцьким міськрайонним судом Волинської області про конфіскацію майна належного ОСОБА_3 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 421253011 від 04.04.2025 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на праві приватної спільної сумісної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно статті 443 Цивільного процесуального кодексу України, питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини 6 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Згідно частини 1 та 2 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник. Разом із житловим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржнику.

Частиною першою статті 356Цивільного кодексуУкраїни передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до статті 357 Цивільного кодексу України, частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Положеннями статті 368Цивільного кодексуУкраїни визначено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Питання звернення стягнення на частку у майні, що є у спільній частковій власності, регулюється статтею 371 Цивільного кодексу України, згідно з якою кредитор співвласника майна, що є у спільній сумісній власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред`явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї, крім випадків, установлених законом. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, для звернення стягнення на неї здійснюється у порядку, встановленому статтею 366 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 370 Цивільного кодексу України, у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного з співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 85, 87 постанови від 06 жовтня 2020 року у справі № 2-24/494-2009 (провадження № 12-4гс20) сформулювала такий правовий висновок. Якщо боржнику разом з іншими особами належить майно на праві спільної власності, але частка боржника в праві власності не визначена, то наявність спору між співвласниками щодо розміру такої частки не може бути перешкодою для звернення стягнення на частку боржника, бо у світлі практики Європейського суду з прав людини це означало би порушення права на справедливий суд у розумінністатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Виконавець вправі звернутися до суду з поданням про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, незалежно від того, чи відсутній спір про право, чи він наявний. Водночас в останньому випадку виконавець звертається з таким поданням (позовною заявою) в порядку позовного провадження.

У постанові від 22 грудня 2020 року у справі № 643/16464/17 (провадження № 61-4405) Верховний Суд, виходячи із обставин справи, вважав за можливе за результатами розгляду подання державного виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, визначивши ідеальну частку боржника у спільній сумісній власності.

Велика Палата Верховного Суду 15 січня 2020 року по справі № 367/6231/16-ц відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 822/1154/16, шляхом вказівки, що частка у праві спільної часткової власності є самостійним об`єктом цивільних прав, яка може бути об`єктом продажу з публічних (електронних) торгів, передачі стягувачу в рахунок погашення боргу, без її виділу в натурі з об`єкта нерухомого майна; у разі виявлення державним виконавцем майна, яким боржник володіє спільно з іншими особами, і частка боржника у якому не визначена, для звернення стягнення на частку боржника державний виконавець звертається до суду з поданням про визначення частки боржника у такому майні.

Отже, визначення частки майна боржника у майні, що перебуває у спільній сумісній власності, є необхідним для здійснення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа про конфіскування майна, яке належить засудженому.

Визначення такої частки не призведе до звуження належних боржнику або заінтересованим особам прав на житло, оскільки предметом розгляду подання є не звернення стягнення на майно, а лише визначення частки боржника у спільній сумісній власності.

Отже, за встановлених обставини суд приходить до переконання, що державним виконавцем надані належні і достатні докази, які свідчать про належність майна на праві спільної сумісної власності боржнику, а тому у суду є правові підстави для визначення частки останнього.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 2, 12, 76-81, 83, 258-261, 263-265, 443 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Подання Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визначення частки майна боржника у майні, яким він спільно володіє з іншими особами -задовольнити.

Визначити частку боржника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,у праві власності на квартиру АДРЕСА_2 у розмірі 1/3 частини.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15-ти днів з моменту її проголошення суддею. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 16.05.2025 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області М.В. Смокович