Ухвала суду № 127366858, 15.05.2025, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/4615/25

Провадження № 2/750/1613/25

У Х В А Л А

15 травня 2025 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

судді - Рахманкулової І.П.,

секретаря Мишастої К.Б.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2

розглянув у підготовчому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про звільнення від сплати аліментів, визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню та стягнення аліментів,

третя особа Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

в с т а н о в и в :

у квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до ОСОБА_3 про звільнення від сплати аліментів, визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню та стягнення аліментів.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 квітня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

28 квітня 2025 рокку на електронну пошту суду надійшла заява відповідача, в якій вона просила зупинити провадження у справі № 750/4615/25 на час перебування її у складі Збройних Сил України. При цьому, відповідач до заяви подала довідку військової частини НОМЕР_1 від 28.04.2025, в якій зазначено, що ОСОБА_3 перебуває на військовій службі у Збройних Силах України та проходить військову службу. Військова частина НОМЕР_1 переведена на воєнний стан, а військовослужбовець ОСОБА_3 з 19 січня 2025 року залучена до безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федереції проти України у складі військових угропувань Сил оборони.

Позивач та його представник у підготовчому засіданні заперечували проти задоволення клопотання про зупинення провадження у справі, зазначивши, що фактично відповідач проходить військову службу на території м. Чернігова, а тому взмозі прибути до суду. Позивач також зазначив, що він теж являється діючим військовослужбовцем ЗСУ, що підтверджується записами у військовому квитку. Син сторін ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з лютого 2025 року переїхав до батька і з того часу проживає з ним, а тому відповідач безпідставно отримує аліменти від позивача, які є власністю дитини, але за призначенням не використовуються. Відповідач добровільно повернула позивачу аліменти за два місяці, сплачені ним на сина, але відкликати виконавчий лист з примусового виконання не бажає. Крім того, позивач вказує, що син сторін проживає разом з ним, а тому має право на утримання від матері, у зв`язку з чим ним заявлено вимогу про стягнення аліментів з відповідача на утримання сина. Зупиненням провадження у справі будуть порушені права неповнодітньої дитини, а тому просив залишити клопотання без задоволення.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена завчасно і належним чином, судова повістка вручена за місцем проживання, зареєстрованим у встановленому законом порядку.

Згідно ч. 1,2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи судом (п.10 ч.3 ст. 2 ЦПК України).

Вимога щодо дотримання розумного строку розгляду справи спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту, а відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

Відповідно ч. 2, 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжено, що діє на даний час.

Зупинення провадження у справі це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї з передбачених у законі обставин, які перешкоджають розгляду справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії. Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв`язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об`єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду.

Обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розгляду справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Необґрунтоване зупинення провадження у справі може призвести до затягування строків її розгляду й перебування учасників справи у стані невизначеності, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов`язаній із захистом України.

Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та вирішення питань, пов`язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі, врегульовано Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008).

Згідно з пунктом 12 Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Результат аналізу пункту 12 Положення №1153/2008 дає підстави зробити висновок про те, що встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом, оформлюється письмовими наказами по особовому складу.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі №753/19628/17 (провадження № 61-9218св22), від 29 березня 2023 року у справі №756/3462/20 (провадження № 61-7918св22).

Частиною 1 ст. 251 ЦПК України передбачено перелік обов`язкових підстав для зупинення провадження, який є вичерпним.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі, перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Згідно п. 2 ч.1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п. 2 ч.1 ст. 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Отже, процесуальний закон пов`язує необхідність зупинення провадження у справі не з наявністю воєнного стану в Україні, а з фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Такі правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 09 листопада 2022 року в справі №753/19628/17, від 16 листопада 2022 року в справі №753/3880/20, від 21 грудня 2022 року в справі №456/2541/19, від 29 березня 2023 року в справі №756/3462/20, від 04 липня 2023 року в справі №359/7297/22, від 05 червня 2024 року в справі №317/3364/24, від 17 липня 2024 року в справі №439/1518/23 та від 19 грудня 2024 року в справі №484/40/21.

Згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 28.04.2025 відповідач ОСОБА_3 перебуває на військовій службі у військовій частині, яка переведена на воєнний стан.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 9 листопада 2022 року у справі № 753/19628/17 і від 29 березня 2023 року у справі № 756/3462/20 виснував, що для зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України необхідно надати докази перебування заявника у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан, і виконує бойові завдання у зоні бойових дій.

Надана довідка не містить інформації про залучення відповідача до виконання бойових завдань у зоні бойових дій.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 13 березня 2025 року у справі № 557/1226/23 акцентував увагу на тому, що, вирішуючи питання про зупинення на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України провадження у справі щодо аліментів на утримання дитини через перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, переведених на воєнний стан, суд має враховувати, зокрема, чи є належні докази того, що військова частина, в якій проходить службу відповідач, переведена на воєнний стан, і що він виконує бойові завдання, перебуваючи у зоні бойових дій, унаслідок чого не може брати участь у судових засіданнях ні особисто, ні у режимі відеоконференції, зокрема поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, чи користувався відповідач правничою допомогою під час судового провадження, чи мав можливість самостійно або з допомогою представника висловитися щодо позовних вимог. Не враховуючи ці обставини, обов`язкове зупинення провадження у справі щодо аліментів на утримання дитини, хоч і відповідатиме певним інтересам того відповідача, який перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан, але може шкодити захищеним інтересам дитини у передбаченому законом утриманні з боку такого відповідача. У справах, які стосуються аліментів на утримання дитини, суд і сторони справи повинні забезпечити реалізацію найкращих інтересів дитини. Незважаючи на те, що позивачем у такій справі є один із батьків, а відповідачем інший, інтереси дитини, яка не є стороною справи, мають домінувати над інтересами кожного з її батьків.

Згідно п. 1 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини

Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору (частина друга статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України»).

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що зупинення провадження по справі може зашкодити інтересам неповнолітньої дитини в отриманні передбаченого законом утримання з боку його матері, так як син сторін за твердженням позивача змінив місце проживання і з лютого 2025 року проживає разом з батьком. Отже, з огляду на вказане, зупинення провадження у справі суперечить найкращим інтересам дитини, а тому у задоволенні клопотання відповідача про необхідність зупинення провадження у справі слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 251, статтями 253, 353 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

відмовити ОСОБА_3 у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про звільнення від сплати аліментів, визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню та стягнення аліментів.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала суду першої інстанції може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя