Ухвала суду № 127366451, 08.05.2025, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/18776/25

Провадження № 1-кс/761/12814/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2025 року м. Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваної ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого 1 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБ України ОСОБА_6 , яке погоджене з прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Олексіївка Куйбишевського р-ну Запорізької обл., громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 332 КК України, в рамках кримінального провадження № 22024000000000772 від 30.08.2024, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий за погодженням з прокурором звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування клопотання зазначено, що Головним слідчим управлінням Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024000000000772 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 332 КК України.

07.05.2025 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 615 КПК України та повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 332 КК України.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_4 покладених на неї процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення з метою уникнення кримінальної відповідальності, слідчий просив застосувати до підозрюваної запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розмір застави.

На думку органу досудового розслідування відносно підозрюваної ОСОБА_4 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки інші більш м`які запобіжні заходи не призведуть до нормальної процесуальної поведінки та можуть перешкодити розслідуванню кримінального провадження.

Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання за вищевказаними підставами та просив його задовольнити.

Захисник у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність.

Підозрювана підтримала позицію свого захисника.

Слідчий суддя, заслухавши сторони кримінального провадження, дослідивши надані матеріали, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що Головним слідчим управлінням Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024000000000772 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 332 КК України.

07.05.2025 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 615 КПК України та повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 332 КК України.

Частиною 1 ст. 194 КПК України встановлено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Щодо обґрунтованості підозри.

Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді на даному етапі кримінального провадження доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.

У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

Слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є її причетність до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування запобіжного заходу.

Обґрунтованість підозри підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами в їх сукупності, а саме:

? повідомленням про виявлення кримінального правопорушення №68/5952 від 18.08.2024;

? повідомленням про виявлення кримінального правопорушення №68/7379 від 28.10.2024;

? повідомленням про виявлення кримінального правопорушення №68/1/1/4-180 від 18.03.2025;

? повідомленням про виявлення кримінального правопорушення №68/1/1/4-175 від 18.03.2025;

? повідомленням про виявлення кримінального правопорушення №68/1/1/4-181 від 18.03.2025;

? повідомленням про виявлення кримінального правопорушення №68/1/1/4-174 від 18.03.2025;

? повідомленням про виявлення кримінального правопорушення №68/1/1/4-551 від 02.05.2025;

? повідомленням про виявлення кримінального правопорушення № 9/10-631 від 02.05.2025;

? відповіддю оперативного підрозділу щодо виконання доручення № 68/6079 від 04.09.2024;

? відповіддю оперативного підрозділу щодо виконання доручення № 68/6960 від 08.10.2024;

? протоколом обшуку від 07.05.2025;

? протоколом затримання від 07.05.2025.

? даними, отриманими в ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які зафіксовано у розсекречених протоколах;

? іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Враховуючи вищезазначені загальні підходи до обґрунтованості підозри, а також встановлені згідно з матеріалами судового провадження обставини, слідчий суддя вважає, що наявна інформація, яка може переконати об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_4 своїми діями, про які йдеться у повідомленні про підозру від 07.05.2025, вчинила зазначені кримінальні правопорушення та на даному етапі досудового розслідування є достатні підстави, які поза розумним сумнівом свідчать про обґрунтованість пред`явленої підозри, оскільки в розпорядженні органу досудового розслідування є зібрані у встановленому законом порядку достатні фактичні данні, які свідчать про наявність ознак кримінального правопорушення, що інкримінується підозрюваному органом досудового розслідування.

Разом з тим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявності в діях ОСОБА_4 вини у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 332 КК України.

Так, на цій стадії слідчий суддя не вправі наперед вирішувати питання про фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій підозрюваного, доведеність чи недоведеність винуватості підозрюваного, давати оцінку доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, оскільки ці питання вирішуються судом при ухваленні судового рішення по суті обвинувачення на підставі обвинувального акту, а не під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу щодо особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину, що свідчать про вірогідність причетності особи до вчинення інкримінованого злочину та необхідність застосування щодо такої особи обмежувального заходу.

Щодо наявності ризиків та їх обґрунтованість.

Так, наявність ризику переховуватися від органів досудового слідства та/або суду обґрунтовується тим, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні двох злочинів, серед яких тяжке кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки України, за яке відповідною санкцією статті КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, тяжке кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки України, за яке відповідною санкцією статті КК України передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна. Ураховуючи тяжкість та характер інкримінованого кримінального правопорушення, суворість покарання, яке загрожує підозрюваній у разі визнання її винною, і неможливість застосування у цьому випадку ст. ст. 69, 75 КК України, існує обґрунтований та вагомий ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду для уникнення кримінальної відповідальності.

Так Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів».

Вказаний ризик варто оцінювати з урахуванням інших факторів, які підтверджують існування ризику переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Той факт, що підозрювана може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, обґрунтовується тим, ОСОБА_4 , володіючи відомостями щодо місцезнаходження відповідних речей та документів, може безпосередньо або через інших зацікавлених осіб негативно впливати на хід досудового слідства та судового розгляду через прохання, погрози або іншим шляхом знищити, приховати або спотворити докази, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також речі та документи, які містять інформацію щодо вчинення ним кримінального правопорушення.

Крім того, зважаючи на те, що місцезнаходження всіх знарядь злочину, на даний час органу досудового розслідування невідоме, наявні підстави вважати, що ОСОБА_4 може вживати всіх заходів для приховування, спотворення, обміну цих предметів з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності та здобуття доказів органом досудового розслідування, а також про достатню вірогідність вчинення підозрюваною дій, що будуть спрямовані на їх знищення, приховання.

Наявність ризику незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні обґрунтовується тим, що на цей час в кримінальному проваджені, встановлюються особи, які причетні до вчинення кримінального правопорушення, а також яким можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Перебуваючи на волі ОСОБА_4 зможе спілкуватись та координувати дії інших можливих співучасників злочину щодо приховування слідів, а також вчинення незаконного впливу на свідків для схиляння їх до відмови від дачі правдивих показань.

Також, слід враховувати встановлену кримінальним процесуальним законодавством України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Крім того, для здійснення тиску на учасників кримінально провадження, не обов`язково знати їх особисто. Для цього достатньо того, що підозрюваному після ознайомлення з матеріалами справи, стануть відомі анкетні дані свідків, спеціалістів, які можуть залучатися для надання консультацій та пояснень, експертів. У зв`язку з цим, ОСОБА_7 з метою уникнення покарання може вчиняти дії, покликані на примушення їх до зміни показань чи до відмови від їх надання.

Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, обґрунтовується тим, що оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні двох злочинів проти основ національної безпеки України, за який відповідною санкцією статті КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, в разі застосування більш м`якого запобіжного заходу існує ризик вжиття ним заходів щодо перешкоджання кримінальному провадженню іншим способом, зокрема, вжиття заходів до формального відчуження або приховання належного йому майна на користь інших осіб, приховування доходів від злочинної діяльності, майна, здобутого злочинним шляхом.

При цьому, суд вважає недоведеним існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_4 , оскільки у клопотанні зроблено тільки загальне посилання на нього, без підтвердження відповідним вмотивуванням.

Таким чином, в судовому засіданні підтверджується наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3 та 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Щодо наявності підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Метою застосування на стадії досудового розслідування запобіжного заходу відповідно до положень ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити дії, про які зазначав прокурор у клопотанні.

Підозрювана відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України відноситься до осіб, до яких можливо бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 , обставини вчинення злочину та його наслідки і суспільну небезпеку, особу підозрюваної, а також те, що докази та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати про наявність ризиків, зазначених у клопотанні, для запобігання яких слідчий суддя вважає недостатнім застосування до підозрюваної більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Крім того, слідчий суддя вважає, що обставина, яка виправдовує тримання особи під вартою, належить введений в країні з 24.02.2022 воєнний стан в зв`язку із військовою агресією рф проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.

У зв`язку з наведеним, клопотання в частині застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованим, прокурором в судовому засіданні доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 ЦПК України, наявність яких встановлена в судовому засіданні.

Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку про задоволення клопотання про застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Щодо розміру застави.

Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначає розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

Вирішуючи питання про визначення розміру застави, слідчий суддя виходить з того, що відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого (підозрюваного) на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

У клопотанні слідчий, посилаючись на положення ч. 4 ст. 183 КПК України, просив не визначати розмір застави.

Однак, суд зазначає, що ч. 4 ст. 183 КПК України визначає право, а не обов`язок суду не визначити розмір застави під час дії воєнного стану у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 КК України.

Таким чином, дослідивши матеріали клопотання, оскільки слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні не обґрунтовано неможливість визначення застави, суд вважає за необхідне, враховуючи тяжкість злочинів, в яких підозрюється ОСОБА_4 , особу підозрюваної та її майновий стан, обставини вчинення злочинів, суд вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави у 160 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який буде достатнім та таким, що забезпечить виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

Керуючись ст. ст. 131, 132, 176, 177, 178, 182-184, 193, 194, 196, 309 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання - задовольнити.

Застосувати до підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання, а саме з 10 год. 46 хв. 07.05.2025, тобто по 05 липня 2025 року.

Визначити підозрюваній ОСОБА_4 заставу у межах 160 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 484 480 (чотириста вісімдесят чотири тисячі чотириста вісімдесят) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: UA128201720355259002001012089, отримувач - ТУ ДСАУ в м. Києві, код ЄДРПОУ - 26268059, банк отримувача - Державна казначейська служба України в м. Києві, МФО - 820172, призначення платежу: застава, № ухвали суду, прізвище, ім`я, по батькові підозрюваного.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави покласти на підозрювану ОСОБА_4 обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

1) прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора чи суду;

2) не відлучатися із міста Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;

4) заборонити спілкуватися з іншими підозрюваними в рамках кримінального провадження № 22024000000000772 від 30.08.2024;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну

У разі внесенні застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, а також строк дії ухвали визначити по 05 липня 2025 року включно.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора, який призначений старшим прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні № 22024000000000772 від 30.08.2024.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1