Ухвала суду № 127361559, 14.05.2025, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/12939/24

Категорія 82

2/295/492/25

УХВАЛА

Про витребування доказів

14.05.2025 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді Чішман Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Лайчук В.В.,

розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області про скасування арешту з нерухомого майна,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить скасувати та виключити є Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна Державного реєстру речових прав на нерухоме майно архівний запис про обтяження квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження 3194494.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 12.11.2024 у справі відкрито провадження.

14.05.2025 в судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про витребування доказів, а саме у приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Слівінської О.Б. та у Житомирського обласного державного нотаріального архіву документи, які стали підставою для посвідчення доручення від 22.01.2003 по реєстру №238.

Крім цього, представником відповідача заявлено клопотання про витребування у Господарського суду Житомирської області копій постанови про визнання боржника банкрутом та постанову про затвердження ліквідаційного балансу та про ліквідацію боржника у справі №4/51 «Б».

Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи та клопотання, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій (п. 3); сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (п. 4); запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (п. 5).

Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків встановлених ЦПК України. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містятьінформацію щодопредмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Частиною 6 ст. 84 ЦПК України встановлено, що будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно п. 2. ч. 1 ст. 43 ЦПК учасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв`язку з положеннями ст. 44 повинно використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства. Відповідно до п. 2 та 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Завдання законодавця при регламентації конструкції доказування полягає у забезпеченні гармонічного поєднання активності сторін та суду в цивільному судочинстві. Активність сторін відбиває приватноправові засади змагального процесу, а активність суду публічно-правовий інтерес у ефективності відправлення правосуддя. Можливість збирання доказів судом за власною ініціативою за чинним ЦПК мають обґрунтовуватися не виключно через призму змагальності, однак і з урахуванням принципу пропорційності в контексті завдань та мети цивільного судочинства. Положення процесуального законодавства щодо можливості витребування доказів за ініціативою суду у випадку недобросовісної поведінки сторони щодо доказів покликане зберегти баланс між змагальністю сторін, що забезпечує реалізацію приватноправового інтересу у цивільному судочинстві, та активністю суду в контексті принципу суддівського керівництва процесом, що відбиває публічно-правовий інтерес в ефективності цивільного судочинства. Необхідність збереження відповідного балансу прямо випливає із норми, що регулює завдання цивільного судочинства, якими є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК).

Згідно з п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово робив висновок, що принцип правової визначеності є одним з фундаментальних аспектів верховенства права (рішення у справах «Брумареску проти Румунії», «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» та ін.).Принцип правової визначеності являє собою сукупність вимог до організації та функціонування правової системи з метою забезпечення перш за все стабільного правового становища індивіда шляхом вдосконалення процесів правотворчості та правозастосування. Принцип покликаний надати можливість учасникам правовідносин передбачити результати своїх дій, набуття відповідних прав та обов`язків. Це передбачає і прогнозованість судових рішень за результатами розгляду спорів.

За таких підстав, для з`ясування усіх обставин справи, повного, всебічного та об`єктивного її розгляду, суд дійшов висновку про задоволення клопотань про витребування доказів.

Керуючись ст.ст. 84, 128, 223, 260 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Витребувати у приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Слівінської Олени Борисівни ( АДРЕСА_2 ) та у Житомирського обласного державного нотаріального архіву (10003, м. Житомир, вул. Миколи Сціборського, 6-а) документи, які стали підставою для посвідчення доручення приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Слівінською О.Б. виданого 22.01.2003 по реєстру №238 від імені ОСОБА_2 ОСОБА_3 .

Витребувати у Господарського суду Житомирської області (м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65) належним чином завірені копії постанов про визнання боржника банкрутом та постанову про затвердження ліквідаційного балансу та про ліквідацію боржника у справі №4/51 «Б» за позовом Державної податкової інспекції в м.Житомирі до ОСОБА_2 за 2006 рік.

Витребувані докази надати суду не пізніше десяти днів з дня отримання даної ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Л.М. Чішман