Рішення № 127360318, 15.05.2025, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/3255/25

Провадження № 2/466/1951/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

15 травня 2025 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

у складі : головуючого-судді Єзерського Р.Б.

при секретарі Свиті А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом адвоката Брони Мар`яни Василівни, яка представляє інтереси ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції про усунення перешкод в розпорядженні майном шляхом скасування арешту,

у с т а н о в и в :

08 квітня 2025 року адвокат Брона Мар`яна Василівна, яка представляє інтереси ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції, в якому просить суд ухвалити рішення, яким усунути перешкоди ОСОБА_1 у розпорядженні майном шляхом скасування арештів (реєстраційний номер обтяження 4341490 та 4341502), зареєстрованих 11.01.2007 року Першою львівською державною нотаріальною конторою на підставі постанови № 1131/К від 15.01.2002 року, винесеної ВДВС Шевченківського районного управління юстиції, на об`єкт квартиру АДРЕСА_1 та на все майно ОСОБА_1 .

Свої вимоги обгрунтовує тим, що ОСОБА_1 є співвласницею квартири АДРЕСА_1 . Маючи намір здійснити державну реєстрацію права власності на зазначену квартиру у встановленому законом порядку, 15.03.2025 року ОСОБА_1 звернулась з відповідною заявою до державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради.

19.03.2025 року державним реєстратором було прийнято рішення про відмову у проведенні реєстраційних дій № 77888139, у зв`язку з тим, що наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно, а саме згідно інформації Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, щодо об`єкта нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 наявні записи про обтяження, а саме арешт № 4341490. Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 420258037 від 29.03.2025 року, у відомостях з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна наявний запис про арешт (архівний запис) № 4341490 та арешт № 4341502, зареєстровані 11.01.2007 року Першою львівською державною нотаріальною конторою на підставі постанови № 1131/К від 15.01.2002 року, винесеної ВДВС Шевченківського районного управління юстиції, на об`єкт квартиру АДРЕСА_1 , власником якої зазначено ОСОБА_1 , а також на все майно, власником якого є ОСОБА_1 .

З метою отримання інформації щодо вищевказаних арештів мною, стороною позивача скеровано на адресу Шевченківського ВДВС у м. Львові адвокатський запит від 02.04.2025 року, у якому просили надати копію постанови 1131/К від 15.01.2002 року, винесеної державним виконавцем ВДВС Шевченківського РУЮ, на підставі якої було накладено арешти № 4341490 та арешт № 4341502, та надати інформацію про стадію даного виконавчого провадження.

07.04.2025 року Шевченківським відділом ДВС у м. Львові було надіслано відповідь № B-9/31809, з якої вбачається, що відповідно до вимог п. 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби № 2274/5 від 25.12.2008 року матеріали виконавчого провадження знищені за закінченням терміну зберігання, відтак надати копію постанови № 1131/К від 15.01.2002 року та інформацію щодо стадії виконавчого провадження неможливо.

З огляду на наведене, з метою захисту своїх прав та законних інтересів, ОСОБА_1 вимушена звернутись до суду з даним позовом.

У судове засідання сторона позивача не з`явилася, однак представник позивача ОСОБА_2 направила у канцелярію суду заяву, у якій просить суд розглядати дану справу у відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила позов задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечувала.

Представник відповідача Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про місце, час та дату судового засідання, відзиву на позовну заяву до суду не подавав.

Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі відповідача, представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог ст.ст. 280-282 ЦПК України вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів та ухвалити заочне рішення.

Згідно ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 02.06.2022, виданого юридичним департаментом Львівської міської ради, квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 належить на праві приватної спільної сумісної власності гр. ОСОБА_3 та членам сім`ї: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №420258037 від 29.03.2025, зазначено про наявний запис про арешт (архівний запис) № 4341490, зареєстрований 11.01.2007 року Першою львівською державною нотаріальною конторою на підставі постанови № 1131/К від 15.01.2002 року, винесеної ВДВС Шевченківського районного управління юстиції, на об`єкт квартиру АДРЕСА_1 , а власником зазначено ОСОБА_1 . Архівний номер: 3232485LVOV1, архівна дата: 31.01.2002 року, дата виникнення: 31.01.2002 року, номер реєстра: 479339-2572, а також арешт (архівний запис) № 4341502, зареєстрований 11.01.2007 року Першою львівською державною нотаріальною конторою на підставі постанови № 1131/К від 15.01.2002 року, винесеної ВДВС Шевченківського районного управління юстиції, на об`єкт невизначене майно, все майно, а власником зазначено ОСОБА_1 . Архівний номер: 3232485LVOV1, архівна дата: 31.01.2002 року, дата виникнення: 31.01.2002 року, номер реєстра: 479339-2572.

19 березня 2025 за №70233399 державним реєстратором прав на нрухоме майно Віхровою О.Ю. відмовлено позивачеві ОСОБА_1 у проведенні реєстраційних дій щодо квартири АДРЕСА_1 , оскільки на таку накладено арешт.

З метою отримання інформації щодо даного арешту, адвокатом Брона М.В. було скеровано на адресу Шевченківського ВДВС у м. Львові адвокатський запит від 02.04.2025 року, у якому вона просила надати копію постанови 1131/К від 15.01.2002 року, винесеної державним виконавцем ВДВС Шевченківського РУЮ, на підставі якої було накладено арешт № 4341490 та №4341502, та надати інформацію про стадію даного виконавчого провадження.

07.04.2025 року Шевченківським відділом ДВС у м. Львові було надіслано відповідь № B-9/31809, з якої вбачається, що відповідно до вимог п. 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби № 2274/5 від 25.12.2008 року матеріали виконавчого провадження знищені за закінченням терміну зберігання, відтак надати копію постанови № 1131/К від 15.01.2002 року та інформацію щодо стадії виконавчого провадження неможливо.

З відповіді Львівського державного нотаріального архіву № 2127/01-17 від 08.11.2022 року, видно, що державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Львові Калиновською Аліцією Юріївною винесено постанову (виконавче провадження №1131/К) від 12.12.2001 про накладення арешту на майно, що належить ОСОБА_7 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 , при примусовому виконанні виконавчого листа №2-3847, виданого 15.10.2001 місцевим судом Шевченківського району м. Львова про стягнення з ОСОБА_7 в користь ОСОБА_8 12531,73 грн.

Відповідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до ст. ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За змістом ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 цього Кодексу встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року № 5 Про судову практику в справах про зняття арешту з майна позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Питання зняття арешту з майна врегульовано статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження».

Статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено наступне:

1. Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

2. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

3. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

4. У разі наявності письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов`язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

5. У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Суд приходить до висновку про наявність підстав для застосування ч.5 цієї статті.

В постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц (провадження № 61- 18160св19), від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61- 2829св21), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі № 127/1547/14-ц (провадження № 61-12997св21), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2023 року у справі № 2-3600/09 (провадження № 61-12406св21) викладено правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 10 січня 2024 року у справі № 569 6234 (провадження № 61-2690св23) дійшов висновку, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови повернення виконавчого документа стягувачу до 8 березня 2011 року (дата набрання чинності новою редакцією Закону № 606-XIV), знищення виконавчого провадження за закінченням строку його зберігання та відсутність майнових претензій з боку стягувача є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Враховуючи вищевикладене, та те, що жодних виконавчих проваджень відносно ОСОБА_1 судом не встановлено, а також те, що позивач ОСОБА_1 разом з іншими членами сім`ї отримали Свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 02 червня 2022 року, а арешт на вказану квартиру з незрозумілих причин було накладено у 2001 року на невідому особу ОСОБА_7 , яка власником такої квартири, з матеріалів справи не була, особу якої також судом не встановлено, крім того, виконавче провадження №1131/К є знищене за закінченням строку його зберігання, та судом не встановлено майнові претензії з боку стягувача до боржника, відтак, оскільки наявність арешту на належну позивачу на праві приватної спільної сумісної власності квартири АДРЕСА_1 порушує її права як співвласника щодо володіння, користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд, тому позовні вимоги підставні та підлягають до задоволення.

Керуючись ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 10 Загальної декларації прав людини, ст. 41 Конституції України, ст. ст.16, 316-317, 321, 391 Цивільного кодексу України, ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 4, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

позовні вимоги адвоката Брони Мар`яни Василівни, яка представляє інтереси ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції, ЄДРПОУ: 35009321, місцезнаходження: м. Львів, вул. Котлярська, 6 про усунення перешкод в розпорядженні майном шляхом скасування арешту - задовольнити повністю.

Усунути перешкоди ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 у розпорядженні майном шляхом скасування арештів (реєстраційний номер обтяження 4341490 та 4341502), зареєстрованих 11.01.2007 року Першою львівською державною нотаріальною конторою на підставі постанови № 1131/К від 15.01.2002 року, винесеної ВДВС Шевченківського районного управління юстиції, на об`єкт квартиру АДРЕСА_1 та не все майно ОСОБА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Р. Б. Єзерський