Постанова № 127358515, 14.05.2025, Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/490/25

провадження № 3/631/284/25

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2025 року селище Нова Водолага

Суддя Нововодолазького районного суду Харківської області Пархоменко Ірина Олександрівна, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Нововодолазького районного суду Харківської області матеріали, які надійшли від ІНФОРМАЦІЯ_1 стосовно:

солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце служби і посада: військова частина НОМЕР_2 , стрілець-санітар 1 відділення охорони 1 взводу охорони 2 роти охорони військової частини НОМЕР_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП

В С Т А Н О В И В:

До Нововодолазького районного суду Харківської області від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов адміністративний матеріал щодо притягнення військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-11 КУпАП.

Вказаний адміністративний матеріал з єдиним унікальним № 631/490/25 (провадження № 3/631/284/25) відповідно до Контрольного журналу судових справ і матеріалів, передано на розгляд судді Пархоменко І. О.

З протоколу Серії ДНХ-2/2462 від 13 травня 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 інкримінується вчиненняадміністративного правопорушенняпередбаченого ч.3ст.172-11КУпАП.

За ч. 2 ст. 277 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 42-2, частиною першою статті 44, статтями 44-1, 106-1, 106-2, 162, 172-10 - 172-20, 173, 173-1, частинами другою і третьою статті 173-8, статтями 178, 185, частиною першою статті 185-3, статтями 185-7, 185-10, 188-22, 203 - 206-1, розглядаються протягом доби.

Положеннями ч. 1 ст. 268 КУпАП визначено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

ОСОБА_1 через канцелярію суду надав пояснення, відповідно до яких визнає провину, розкаюється у вчиненому, просив розглянути справу за його відсутності.

Суддя,дослідивши матеріалисправи проадміністративне правопорушення,вивчивши поясненняособи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дійшов наступного.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення ДНХ-2/2462, який складено 13 травня 2025 року офіцером відділення Організації охорони, патрульно-постової служби, розшуку та діяльності ІНФОРМАЦІЯ_3 лейтенантом ОСОБА_2 , вбачається що відповідно до ст. 11, 13, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України", кожен військовослужбовець зобов?язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та Законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов?язок, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), знати та виконувати свої обов?язки, а також утримуватись від шкідливих для здоров?я звичок.

Відповідно до листа Верховного Суду від 13 липня 2018 року № 60-1543/0/2-18 вбачається, що особливий період діє в Україні з 17 березня 2014 року, після оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 "Про часткову мобілізацію". Президент України рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не приймав.

Таким чином, Верховний Суд, забезпечуючи єдність правозастосовної практики, дотримується правової позиції, згідно з якою особливий період в Україні діє.

08 травня 2025 року відповідно до довідки-доповіді командира військової частини НОМЕР_2 від 08 травня 2025 року стало відомо про те, що 08 травня 2025 року о 14 годині 00 хвилин в районі зосередження в АДРЕСА_2 під час перевірки особового складу виявлено відсутність військовослужбовця солдата ОСОБА_1 , який самовільно залишив місце служби 5146 в АДРЕСА_2 .

В подальшому, 09 травня 2025 року відповідно до довідки-доповіді командира військові частини НОМЕР_2 від 09 травня 2025 року встановлено, що військовослужбовець солдат ОСОБА_1 о 09 години 00 хвилин 09 травня 2025 року повернувся до розташування підрозділу в АДРЕСА_2 для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 .

З вище вказаного, можна зробити висновок, що солдат ОСОБА_1 09 травня 2025 року з метою подальшого проходження військової служби не прибув до військової частини НОМЕР_2 за адресою АДРЕСА_2 та проводив час на власний розсуд.

Таким чином, порушуючи законодавство України, щодо встановленого порядку проходження військової служби в діях солдата ОСОБА_1 вбачаються ознаки військового адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, а саме відсутність без поважних причин на службі в умовах воєнного стану, який введено Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, який затверджено Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IХ, що підтверджується довідкою-доповіддю командира військової частини НОМЕР_2 про самовільне залишення місця служби від 08 травня 2025 року та довідкою-доповіддю командира військової частини НОМЕР_2 по факту повернення на місце служби від 09 травня 2025 року.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України № 548-ХІV від 24 березня 1999 року «Про Статут внутрішньої служби Збройних сил України». Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України.

Згідно зі ст. 11 зазначеного статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, які перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини, не допускати порушень, пов`язаних із дискримінацією за ознакою статі, сексуальним домаганням, насильством за ознакою статі, правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Військовослужбовець зобов`язаний додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню, травматизму, повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватися від шкідливих для здоров`я звичок (ст. 13 Статуту).

Відповідно до ст. 16 Статуту кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Частиною 3 ст. 172-11 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов`язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.

Приписами ст. 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Юридичний склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами адміністративного права сукупність ознак, при наявності яких те чи інше протиправне діяння можна кваліфікувати як правопорушення. До цих ознак належать: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона.

Адміністративне правопорушення за ст.172-11КУпАП є військовим правопорушенням.

Об`єктом є суспільні відносини у сфері військової дисципліни, належне несення військової служби.

Об`єктивна сторона, тобто, зовнішні ознаки та обставини які характеризують адміністративне правопорушення, це самовільне залишення ОСОБА_1 військової частини.

Суб`єктом військового адміністративного правопорушення, у тому числі й за ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, є особа, яка перебуває на військовій службі.

Згідно з ч. 9 ст. 1 Закону України № 2232-ХІІ від 25 березня 1992 року «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці це особи, які проходять військову службу.

За ч. 4 ст. 24 зазначеного закону України військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби:

1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;

3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);

4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою;

5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 37 від 15 квітня 2025 року ОСОБА_1 прийнятий на посаду стрільця-санітара 1 відділення охорони 1 взводу охорони 2 роти охорони військової частини НОМЕР_2 , і приступив до виконання службових обов?язків за посадою.

Таким чином,суддя доходитьвисновку,що матеріалисправи містятьдокази напідтвердження того,що ОСОБА_1 є військовослужбовцем і перебуває на військовій службі в Збройних Силах України, а отже є суб`єктом адміністративної відповідальності за ст. 172-11 КУпАП.

Положеннями ст. 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

За ст. 251 КУпАП доказами в справі проадміністративне правопорушенняє будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюютьсяпротоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності,потерпілих,свідків, висновкомексперта, речовими доказами, показаннями технічних приладівта технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі,чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючимив автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом провилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Окрім особистого визнання вини ОСОБА_1 його вина підтверджується наступними доказами, дослідженими суддею:

-відомостями,що містятьсяу протоколіпро адміністративнеправопорушення СеріїДНХ-2/2462від 13травня 2025року,зміст якоговідповідає вимогамист.256КУпАП.Зазначений протоколмістить підписиособи,яка притягаєтьсядо адміністративноївідповідальності тауповноваженої посадовоїособи,а такожвідомості пророз`яснення ОСОБА_1 змісту ст.63Конституції Українита йогоправ,передбачених ст.268КУпАП. Жоднихзауважень чизаперечень збоку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, протокол не містить;

- поясненнями ОСОБА_1 , відібраними офіцером відділення Організації охорони, патрульно-постової служби, розшуку та діяльності ІНФОРМАЦІЯ_3 лейтенантом ОСОБА_2 ;

- доповіддю про самовільне залишення місця служби (без зброї);

- доповіддю про факт повернення на місце служби військовослужбовцем;

- службовою характеристикою ОСОБА_1 , складеною 08 травня 2025 року;

- поясненнями ОСОБА_1 , наданими судді.

Таким чином, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП.

Слід зазначити,що згідноз аб.13ст.1Закону України№ 1932-ХІІвід 06грудня 1991року «Прооборону України»особливий період- період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Водночас, відповідно до аб. 5 ст. 1 Закону України № 354-ХІІ від 21 жовтня 1993 року «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій

За ч. 8 ст. 4 Закону України № 354-ХІІ від 21 жовтня 1993 року «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Указом ПрезидентаУкраїни №64/2022від 24лютого 2022року,що затвердженийЗаконом України№ 2102-ІХвід 24лютого 2022року,у зв`язкуіз військовоюагресією РосійськоїФедерації протиУкраїни напідставі пропозиціїРади національноїбезпеки іоборони Українивведений воєннийстан з05години 30хвилин 24лютого 2022року строкомна 30діб,який булонеодноразово продовженодо тепер.

Окрім того, 24 лютого 2022 року набрав чинності Указ Президента України № 29/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію». Мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

За приписами ст. 1 Закону України № 389-VІІІ від 12 травня 2015 року «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Отже, особливий період охоплює собою мобілізацію, воєнний час та частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відтак, починаючи з 24 лютого 2022 року та по теперішній час в Україні діє режим воєнного стану.

За таких підстав дії ОСОБА_1 , а саме, самовільне залишення військової частини правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, оскільки ч. 4 ст. 172-11 КУпАП передбачає відповідальність за самовільне залишення військової частини вчинене за виключенням періоду воєнного стану.

Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Обираючи вид адміністративного стягнення, суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, який у в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зауважив, що згідно з принципом верховенства права, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та є однією з підвалин демократичного суспільства, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам, а також приписи ст. 23 КУпАП, якими визначено, що адміністративне стягнення застосовується не тільки з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами й бере до уваги характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, стан його здоров`я, наявність утриманців, майновий стан та обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Обставиною, що пом`якшує відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, відповідно до ст. 34 КУпАП, суддя визнає щире розкаяння винного. Крім того, майнової шкоди проступком не заподіяно.

Обставин,що обтяжуютьвідповідальність особи, стосовно якої ставиться питання про притягнення до адміністративної відповідальності, відповідно до приписів ст. 35 КУпАП, суддею не встановлено.

Ураховуючи викладене, з метою запобігання вчинення у подальшому нових правопорушень та досягнення мети адміністративного покарання, суддя вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції ч. 3 ст. 172-11 КУпАП.

В порядку ч. 5 ст. 283 КУпАП суд вирішує питання про стягнення судового збору з особи, на яку накладається адміністративне стягнення.

Так, відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. При цьому розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Таким законом, що встановлює правові засади справляння судового збору, є Закон України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VІ, ч. 1 та п. 5 ч. 2 ст. 4 якого передбачають, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у сумі, яка дорівнює 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому він справляється.

Статтею 7 Закону України № 3460-ІХ від 09 листопада 2023 року «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року встановлений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб в сумі 3028 гривні 00 копійок.

Отже, є необхідним стягнути з ОСОБА_1 судовий збір по справі про адміністративне правопорушення у розмірі 605 гривень 60 копійок, зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 7, 9 11, 23, 24, 25, 27, 33 35, 38, 40-1, 172-20, 245, 246, 249 252, 255, 268, 277, 280, 283 285, 287, 294, 298 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок, який стягнути на користь держави (номер рахунку (IBAN): UA 948999980313010106000020559, код класифікації доходів бюджету: 21081100, отримувач: ГУК Харків обл/СТГ Нова Вод/21081100, код отримувача (ЄДРПОУ): 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП електронне адміністрування податку).

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок (отримувач: ГУК у м. Києві/м. Київ/ 22030106, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП електронне адміністрування податку), номер рахунку (IBAN) UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Копію постанови вручити або направити ОСОБА_1 та направити до ІНФОРМАЦІЯ_1 для відома.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1КУпАП, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

В разі не сплати штрафу у строк встановлений ч. 1 ст. 307КУпАП у порядку примусового виконання постанови стягується штраф у подвійному розмірі.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до відповідальності, її законним представником, захисником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду, через Нововодолазький районний суд Харківської області. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Якщо апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку, у разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Строк пред`явлення до виконання протягом трьох місяців.

Суддя І. О. Пархоменко