Рішення № 127354804, 05.05.2025, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.05.2025Справа № 910/689/25За позовом: ЗАСТУПНИКА КЕРІВНИКА ПЕЧЕРСЬКОЇ ОКРУЖНОЇ ПРОКУРАТУРИ МІСТА КИЄВА в інтересах держави в особі:

позивача: КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ;

до відповідача-1: КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА З УТРИМАННЯ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЇ ЖИТЛОВОГО ФОНДУ СПЕЦІАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ "СПЕЦЖИТЛОФОНД";

до відповідача-2: товариства з обмеженою відповідальністю "ТАВКЛАН";

про: визнання договору недійсним.

Суддя Сергій Балац

Секретар судового засідання Катерина Вознюк

Представники:

Прокурор у справі: Мацих Д.Г.;

позивача: Горбачова І.В. (без повноважень);

відповідача - 1: Авласенко Ю.А.;

відповідача - 2: не з'явилися.

С У Т Ь С П О Р У:

Заступник керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва звернувся до господарського суду міста Києва в інтересах держави із позовом в особі Київської міської ради до комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» (далі - КП «Спецжитлофонд») та товариства з обмеженою відповідальністю «Тавклан» про визнання договору недійсним.

Позовні вимоги мотивовані тим, що укладений між відповідачами договір від 10.02.2022 № 10/02-22 не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, що враховуючи приписи частини 5 статті 203, статті 235 та ст. 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є підставою для визнання такого правочину недійсним.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/689/25 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 03.03.2025.

19.02.2025 від позивача надійшли письмові пояснення, згідно яких останній зазначив, що договір 10/02-22 від 10.02.2022 розірвано за угодою сторін, згідно додаткової угоди №1 від 17.06.2024, та просив суд здійснювати розгляд справи за відсутності представника Київської міської ради.

Відповідач - 1, скориставшись своїм правом, наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), надав суду відзив, яким позов відхилив зазначаючи, що договір 10/02-22 від 10.02.2022 було розірвано, жодні дій згідно спірного договору сторонами не вчинялися, будівельні роботи з реконструкції будівлі за адресою: м. Київ, вул. Патріса Лумумби, 9А не здійснювалися, земельна ділянка знаходиться на праві постійного користування за КП «Спецжитлофонд» та будь-яким іншим третім особам не передавалась, відповідач -1 також зазначив, що заборони щодо укладення такого правочину не існує і останній не суперечить вимогам чинного законодавства, відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

З метою повідомлення відповідача - 2 про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 28.01.2025 направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення за №0610227420289 на адресу місцезнаходження відповідача - 2, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: Україна, 03186, місто Київ, вул. Антонова Авіаконструктора, будинок 5А

Вищезазначена ухвала господарського суду м. Києва від 28.01.2025 повернута до суду у зв`язку з: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/689/25 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Проте, відповідач - 2 відзив на позов, в порядку передбаченого ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, суду не надав, а тому відповідно до положень частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Прокурор, скориставшись своїм правом, наданим ст. 166 ГПК України, надав суду відповідь на відзив, в якій зазначив зокрема, наступне:

- договір №10/02-22 від 10.02.2022 має ознаки інвестиційного договору, з об'єктом конкурсу - реставрації будівель і споруд, з передачею новостворених об'єктів у власність відповідно до умов конкурсу. Водночас, спосіб його укладання суперечить вимогам чинного законодавства, що регулює інвестиційну діяльність, а сам договір укладено без дотримання вищезазначених вимог Закону України «Про інвестиційну діяльність»;

- укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України;

- розірвання 17.06.2024 договору №10/02-22 від 10.02.2022 за згодою сторін не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним.

В підготовчому засіданні 03.03.2025 суд на місці ухвалив: продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів та встановити відповідачу строк для подання до суду заперечення на відповідь на відзив до 12.03.2025. Оголошено перерву до 31.03.2025.

В підготовчому засіданні 31.03.2025 суд на місці ухвалив: закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 21.04.2025.

21.04.2025, в судовому засіданні оголошено перерву до 05.05.2025.

В судовому засіданні 05.05.2025 суд перейшов до стадії ухвалення рішення та проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши уповноважених представників сторін по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» (КП «Спецжитлофонд») створено рішенням Київської міської ради від 01.03.2001 року № 217/1194 «Про створення комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд».

Рішенням Київської міської ради від 31.08.2021 №2232/2243 КП «Спецжитлофонд» надано в постійне користування земельну ділянку площею 0,2674 га (кадастровий номер 8000000000:79:046:0036) для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями, влаштування майданчиків для паркування та благоустрою території на вул. Патріса Лумумби, 9, літ. «А» у Печерському районі м. Києва.

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26.06.2015 №620 «Про реконструкцію будівлі №9 літ. А на вул. Патріса Лумумби у Печерському районі під житловий будинок» (далі - розпорядження №620) вказану будівлю закріплено на праві господарського відання за КП «Спецжитлофонд» та визначено вказане комунальне підприємство замовником реконструкції будівлі №9 літ. А на вул. Патріса Лумумби у Печерському районі під житловий будинок, на підставі якого, 05.06.2020 внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, номер запису: 36819887, щодо правокористування відповідачем - 1 нежитловою будівлею (літ. «А») загальною площею 1287,5 кв.м, за адресою: вул. Іоанна Павла II (вул. Лумумби Патріса), будинок 9.

Також, пунктом 4 вказаного розпорядження визначено, що КП «Спецжитлофонд», зокрема, необхідно забезпечити дотримання вимог чинного законодавства щодо порядку виконання будівельних робіт (п. 4.5 розпорядження №620); забезпечити прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об'єкта на вул. Патріса Лумумби, 9 літ. А у Печерському районі згідно з термінами, передбаченими проектом організації будівництва (п. 4.6 розпорядження №620); передати після прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об'єкта на вул. Патріса Лумумби, 9 літ. А у Печерському районі, балансоутримувачу, визначеному у встановленому порядку (п.4.7. розпорядження №620).

Згідно п. 5 розпорядження №620 передбачено: «взяти до відома, що фінансування реконструкції будівлі на вул. Патріса Лумумби, 9 літ. А у Печерському у районі під житловий будинок буде здійснюватись за рахунок залучених коштів у встановленому законодавством порядку».

Між відповідачем - 1, як стороною - 1 та відповідачем - 2, як стороною - 2, укладено договір від 10.02.2022 №10/02-22 (далі - Договір), предметом якого є діяльність сторін по здійсненню ними комплексу дій організаційного, оперативно-господарського, технічного та фінансового характеру, спрямованих на реалізацію проекту (п. 2.1. Договору).

У розділі 1 Договору визначено терміни, що застосовуються у ньому, зокрема:

- Земельна ділянка - земельна ділянка орієнтовною площею 0,2674 га. кадастровий номер: 8000000000:79:046:0036, на якій знаходиться будівля № 9 літ. А па вулиці Патріса Лумумби у Печерському районі м. Києва (п. 1.2. Договору);

- Об'єкт - нежитлова будівля № 9 літ. А на вул. Патріса Лумумби у Печерському районі м. Києва, яка розташована на Земельній ділянці та підлягає реконструкції під житловий будинок, згідно розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26.06.2015 №620 «Про реконструкцію будівлі №9 літ. А на вул. Патріса Лумумби у Печерському районі під житловий будинок». Назва та характеристики Об'єкта будуть визначені згідно із затвердженою відповідно до вимог чинного законодавства Проектною документацією (п. 1.3. Договору);

- Реконструкція Об'єкта - виконання всього комплексу, передбачених Проектною документацією будівельних робіт згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, а також змонтоване і випробуване обладнання з дотриманням таких особливостей: спорудження (реконструкція існуючих) мереж та комунікацій і підключення Об'єкта до всіх необхідних комунальних мереж і комунікацій та виконання всього комплексу заходів, необхідних, для прийняття Об'єкта в експлуатацію та отримання відповідного підтверджуючого документу (п. 1.5. Договору);

- Площа житла в Об'єкті - загальна площа всіх квартир в Об'єкті (п.1.8. Договору);

- Договір генерального підряду - договір укладений стороною - 2 та генеральною підрядного організацією на виконання будівельно-монтажних робіт на Об'єкті, у т.ч. по спорудженню зовнішніх інженерних мереж, окрім тих робіт, які зобов'язується виконати

Сторона-1 (п. 1.12. Договору);

- Договір підряду - договір укладений між стороною - 1 та підрядною організацією обраною за результатами проведення процедури публічної закупівлі на виконання будівельно-монтажних робіт на Об'єкті, обсяг яких передбачено у Додатку 5 до цього Договору (п. 1.13. Договору);

- Реалізація проекту - комплекс дій організаційного, оперативно-господарського, технічного та фінансового характеру, спрямованих на розробку (зміну затвердженої) містобудівної документації на місцевому рівні з урахуванням намірів щодо реконструкції об'єкта, отримання вихідних даних та дозвільних документів на реконструкцію об'єкта, а також на проектування та реконструкція об'єкта на частині земельної ділянки, прийняття його в експлуатацію, з наступним оформленням сторонами права власності на частини об'єкта на умовах та в порядку, визначених цим договором (п.1.15. Договору).

Пунктом 2.2. Договору визначено, що сторона - 1 передає, а сторона - 2 приймає частину функцій замовника реконструкції (забудовника) об'єкта, передбачених умовами даного договору.

Пунктами 4.3.1., 6.2 Договору передбачено, що ТОВ «Тавклан» здійснює фінансування реалізації проекту відповідно до умов договору, а саме, повністю фінансує всі витрати проекту, пов'язані з проектуванням, виконанням будівельно-монтажних робіт, та всі інші витрати, необхідні для реалізації проекту у т.ч. будівельні, крім тих, що покладені на сторону-1 згідно додатку № 5.

Згідно п. 7.1. Договору сторони домовились, що сторона - 1 та сторона - 2 отримують майнові права, а після завершення будівництва об'єкта право власності на частину об'єкта (частка сторони - 1 та частка сторони - 2), у розмірі, що визначені в Додатку №1 - Розподіл площ об'єкта між сторонами до цього договору. Частки сторін в об'єкті визначаються від Комерційної площі приміщень об'єкта.

Сторони набувають право власності на відповідну частину об'єкта після прийняття об'єкта в експлуатацію (п. 7.10. Договору).

Додатком 1 до Договору передбачається розподіл площ об'єктів між сторонами в наступних розмірах:

Сторона - 1 (КП «Спецжитлофонд») отримує майнові права, а після завершення будівництва об'єктів/об'єкта/кожної черги об'єкта, що буде побудований на земельній ділянці, право власності на наступну частину об'єкта (частка сторони - 1): 12 % площ житла в об'єкті (в кожній черзі об'єкта); 12% площі нежитлових приміщень в об'єкті (в кожній черзі об'єкта); 12 % машиномісць в об'єкті (в кожній черзі об'єкта) (у випадку їх будівництва згідно проектної документації на будівництво об'єкта) (п. 1 Додатку 1 до Договору);

Сторона - 2 (ТОВ «Тавклан»), отримує майнові права, а після завершення будівництва об'єктів/об'єкта/кожної черги об'єкта, що буде побудований на земельній ділянці, право власності на наступну частину об'єкта (частка сторони - 2): 88 % площ житла в об'єкті (в кожній черзі об'єкта); 88% площі нежитлових приміщень в об'єкті (в кожній черзі об'єкта); 88 % машиномісць в об'єкті (в кожній черзі об'єкта) (у випадку їх будівництва згідно проектної документації на будівництво об'єкта) (п. 2 Додатку 1 до Договору).

Відповідно до п. 4 додатку №1 до Договору, до моменту завершення будівництва Об'єктів сторони є власниками незавершеного будівництва Об'єкта в наступних частках: 12% - сторона - 1(КП «Спецжитлофонд»); 88% - сторона - 2 (ТОВ «Тавклан»).

У матеріалах справи відсутні додатки № 2 - 5, які, відповідно до п. 10.12. Договору, є його невід'ємною частиною.

01.07.2024, Печерською окружною прокуратурою міста Києва надіслано до Київської міської ради запит №57-5246ВИХ-24 з викладенням доводів щодо виявлених порушень при укладенні спірного договору та з вимогою надання Київською міською радою інформації про вжиття заходів з метою усунення порушень або повідомлення про причини їх невжиття.

У відповідь на вищезазначений запит Департаментом будівництва та житлового забезпечення направлено лист від 10.07.2024 № 056-3761, згідно якого вказано, що Київською міською радою не вживались заходи цивільно-правового характеру щодо порушених у листі прокуратури питань та повідомлено, що згідно інформації наданої КП «Спецжитлофонд», в рамках кримінального провадження від 22.08.2023 №42023102060000194 Печерською окружною прокуратурою міста Києва в приміщенні комунального підприємства було проведено обшук та вилучено всі наявні оригінали документів, що стосуються виконання реконструкції будівлі № 9 літ. А на вул. Патріса Лумумби у Печерському районі міста Києва.

Прокурор зазначає, що Договір №10/02-22, укладений між КП «Спецжитлофонд» та ТОВ «Тавклан» не був спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, що свідчить про умисел сторін цього правочину приховати справжні наміри - передачу ТОВ «Тавклан» комунального майна, всупереч порядку, передбаченого чинним законодавством для інвестиційних договорів, що враховуючи приписи частини 5 статті 203, статті 235 та ст. 215 ЦК України є підставою для визнання такого правочину недійсним. Також, прокурор вказав, що положення договору суперечать п. 5 та п. 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та п. 3 ст. 78 ГК України, в частині неможливості передання майна, яке перебуває в комунальній власності, а саме - приміщення комунального підприємства, у користування сторін договору, в тому числі - ТОВ «Тавклан», без згоди органу місцевого самоврядування - Київської міської ради.

Вказані обставини призвели до звернення позивача до господарського суду з вимогою про визнання Договору №10/02-22 від 10.02.2022 недійсним.

У позовній заяві прокурор вказує, що у тексті Договору №10/02-22 від 10.02.2022 відсутня типізація та віднесення його до певного виду договорів, передбачених ЦК України, водночас сторони намагались надати йому ознаки договору реконструкції (підряду) або спільної діяльності, та наголосив, що Договір є змішаним, та таким, що містить у собі елементи інвестиційного договору та договору про спільну діяльність.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з урахуванням наступного.

Статтею 11 ЦК України, зокрема, визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 202 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до приписів частини 1 статті 235 ЦК України, удаваний правочин - це правочин, вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин.

Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків, дійсним намірам сторін спору при укладенні оспорюваних договорів, встановити фактичні правовідносин, які склалися між сторонами, і застосувати до цих правовідносин відповідні норми матеріального права.

Водночас невикористання при вчиненні певного правочину термінів, які визначають притаманні такому виду правочинів поняття, із закріпленням їх натомість у завуальований спосіб, а також викладення у різних документах взаємопов`язаних між собою прав і обов`язків сторін, що в сукупності складають зміст відповідних правовідносин, можуть бути засобами, які використовуються задля приховання суті правочину, укладення якого мають на меті сторони, шляхом оформлення "про людське око" (напоказ) іншого правочину (постанови Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 915/166/17, від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 21.05.2019 у справі № 925/550/18, від 06.11.2019 у справі № 916/1424/18, від 07.07.2021 у справі № 903/601/20, від 03.11.2021 у справі № 918/1226/20, від 02.02.2022 у справі № 927/1099/20, від 29.09.2022 у справі № 918/351/21 (918/672/21), від 07.12.2022 у справі № 924/11/22).

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 Цивільного кодексу України має визначити, який правочин насправді вчинили сторони, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення нікчемності правочину або про визнання його недійсним (постанови Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 522/14890/16-ц, від 15.06.2018 у справі № 916/933/17, від 26.06.2019 у справі № 910/12454/17, від 08.09.2021 у справі № 915/857/20, від 05.12.2018 у справі № 466/6298/16-ц).

Загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України визначаються Законом України «Про інвестиційну діяльність».

Відповідно до статті 1 вказаного Закону (тут і далі - в редакції, чинній на момент укладення спірного договору від 10.02.2022) інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Відповідно до статті 5 Закону, суб`єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави. Інвестори - суб`єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об`єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності. Учасниками інвестиційної діяльності можуть бути громадяни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на підставі доручення інвестора.

Згідно з частиною 5 статті 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода) або проспект цінних паперів (рішення про емісію цінних паперів) (ст. 9 ЗУ «Про інвестиційну діяльність»).

Аналіз наведених норм законодавства свідчить, що інвестиційний договір - це господарсько-правова угода, яка укладається між суб`єктами інвестиційної діяльності (замовником та інвестором), у якій фіксується факт вкладання коштів або інших матеріальних чи інтелектуальних цінностей в об`єкт інвестування та у якій визначається мета (отримання прибутку та/або соціального ефекту), регламентуються права та обов`язки сторін.

З огляду на викладене інвестиційна діяльність (у широкому сенсі) може здійснюватися на підставі договору і може бути кваліфікована як спільна господарська діяльність, яка здійснюється шляхом об`єднання вкладів (інвестицій) та зусиль учасників задля досягнення визначеної ними мети діяльності (створення прибутку та/або досягнення соціального ефекту).

Оскільки, як уже зазначалося, інвестиційна діяльність здійснюється не за галузевим принципом, а може стосуватися будь-якої галузі та сфери економіки, договір, який опосередковує інвестиційну діяльність, може бути змішаним, тобто містити положення різних видів господарських договорів залежно від предмета й цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном тощо).

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29.01.2019 у справі № 916/4644/15 та від 18.05.2023 у справі №910/7975/21.

Укладення змішаного договору передбачено частиною 2 статті 628 ЦК України, відповідно до положень якої сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Законодавець не виокремлює у змішаному договорі "основні" ("домінантні") та другорядні елементи, тому до змішаних договорів не може застосовуватися критерій істотності або пріоритетності окремих його елементів (прав та обов`язків) над іншими.

Якщо укладений договір опосередковує різнорідні відносини (два або більше їх різновидів) та об`єднує умови, об`єктивно необхідні для формування єдиного зобов`язання за рахунок різних типів зобов`язань, такий договір є змішаним.

Якщо із змісту конкретного договору (незалежно від того, як він поіменований сторонами) вбачається, що він містить ознаки договору про спільну діяльність, на відносини сторін поширюються загальні норми ЦК України про спільну діяльність та інших актів законодавства, якими встановлено спеціальні норми про спільну діяльність, розраховані на певне коло суб`єктів господарювання. Отже, суттєвою для змішаного договору є також єдність мети, що досягається шляхом врегулювання різних правовідносин.

У свою чергу, загальні положення про спільну діяльність викладено у статтях 1130 та 1131 ЦК України.

Відповідно до статті 1130 цього Кодексу за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Статтею 1131 ЦК України передбачено, що договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Отже, зі змісту наведених положень законодавства вбачається, що за своєю суттю спільна діяльність є договірною формою об`єднання осіб для досягнення спільної мети.

Договір про спільну діяльність за визначенням завжди охоплює ознаку інвестиції в широкому сенсі. Об`єднання вкладів означає формування майнового субстрату простого товариства на момент його виникнення, без якого (об`єднання) ведення спільної діяльності відповідно до цілей договору та його предмета неможливе. Іншими словами, фактичне об`єднання учасниками вкладів повинно слугувати матеріальною основою їх спільної діяльності та забезпечувати досягнення її мети.

Залежно від цілей, визначених учасниками спільної діяльності, така діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників або без об`єднання їх вкладів.

Таким чином, аналізуючи положення Договору №10/02-22 від 10.02.2022, суд дійшов висновку, що він містить елементи інвестиційного договору, зокрема: повне фінансування реконструкції об'єкта стороною-2, передача 88% об'єкта стороні - 2 у власність після завершення будівництва, розподіл майнових прав, делегування функцій замовника, а також елементи договору про спільну діяльність, зокрема: об'єднання зусиль сторін для досягнення спільної мети, сприяння сторін один одному в усіх діях, пов'язаних із реалізацією проекту на всіх його стадіях, спільна координація дій сторін передбачених пунктом 4.1 Договору.

З огляду на встановлені обставини, договір №10/02-22 від 10.02.2022 є удаваним, оскільки за зовнішньою формою договору про реалізацію проекту реконструкції насправді приховується змішаний договір, який містить істотні ознаки інвестиційного договору та договору про спільну діяльність. За таких обставин правовідносини сторін за ним регулюються, зокрема, спеціальним Законом України «Про інвестиційну діяльність», Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, а також відповідними підзаконними нормативно-правовими актами.

Щодо визнання договору недійсним суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина п`ята статті 203 ЦК України).

За змістом статті 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» об`єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об`єкти власності, а також майнові права.

Забороняється інвестування в об`єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом. Інвестування та фінансування будівництва об`єктів житлового будівництва з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, а також шляхом емісії цільових облігацій підприємств, виконання зобов`язань за якими здійснюється шляхом передачі об`єкта (частини об`єкта) житлового будівництва.

Інші способи фінансування будівництва таких об`єктів визначаються виключно законами. Наведена норма свідчить про наявність спеціальних умов (у виді імперативної норми) для будівництва об`єктів житлового будівництва у разі інвестування у будівництво за рахунок власних або залучених коштів фізичних та юридичних осіб.

Статтею 6 Закону України «Про інвестиційну діяльність» встановлено, відносини, що виникають при здійсненні інвестиційної діяльності на Україні, регулюються цим Законом, іншими законодавчими актами України.

У відповідності до статті 16 Закону України «Про інвестиційну діяльність» Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування у межах своїх повноважень здійснюють регулювання інвестиційної діяльності на своїй території, в тому числі шляхом погодження питань про створення виробничих і соціальних об`єктів, використання природних ресурсів суб`єктами інвестиційної діяльності.

З метою створення сприятливих умов для впровадження інвестиційної діяльності та забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку міста Києва, запровадження відкритих економічних методів залучення додаткових коштів для виконання програм соціально-економічного розвитку міста рішенням Київської міської ради від 24.05.2007 №528/1189 затверджено Положення про порядок проведення інвестиційних конкурсів для будівництва, реконструкції, реставрації тощо об`єктів житлового та нежитлового призначення, незавершеного будівництва, інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва згідно з додатком 1 до цього рішення (діючий на момент укладення спірного Договору 10.02.2022) (далі - Положення №528/1189).

Пунктом 1.6 Положення №528/1189 передбачено, що об'єктом конкурсу може бути у тому числі реставрація будівель і споруд, їх комплексів та забудова земельних ділянок, на яких вони розташовані, з подальшим вирішенням майново-правових питань та передачею новостворених об'єктів у власність відповідно до умов конкурсу.

Інвестиційний конкурс проводиться з метою створення сприятливих умов для провадження інвестиційної діяльності та забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку міста Києва та поповнення бюджету міста Києва (п. 1.2 Положення №528/1189).

Завданням інвестиційного конкурсу є визначення на конкурсних засадах юридичної чи фізичної особи, яка забезпечить найкращі умови здійснення інвестиційної діяльності по будівництву, реконструкції, реставрації тощо об'єктів житлового та нежитлового призначення, у тому числі соціальної інфраструктури міста, об'єктів незавершеного будівництва, станцій метрополітену, підземних переходів, автошляхів, площ та інших об'єктів, на умовах проведення інвестиційного конкурсу (п. 1.3. Положення №528/1189).

Згідно п. 4.1. Положення №528/1189, при проведенні інвестиційного конкурсу питання набуття права власності на майно (будинки, споруди, приміщення, горища тощо), що належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва (у т. ч. району) може вирішуватись шляхом надання цього майна у власність або довгострокову оренду переможцеві інвестиційного конкурсу у відповідності до даного Положення після реалізації інвестиційного проекту та прийняття об'єкта інвестування в експлуатацію у встановленому порядку. Підставою оформлення права власності або довгострокової оренди на майно є акт державної комісії щодо прийняття об'єкта в експлуатацію. При цьому переможець конкурсу відповідно до рішення Комісії та умов інвестиційного конкурсу зобов'язаний, після введення об'єкта в експлуатацію, повернути до комунальної власності територіальної громади м. Києва (та/або району) частину об'єкта інвестування площею не меншою за існуючу на початок передінвестиційної роботи, або здійснити грошову компенсацію цієї частки відповідно до грошової оцінки її вартості відповідно до умов інвестиційного конкурсу.

Отже, спосіб укладення між відповідачами спірного Договору (без проведення конкурсу) суперечить вимогам Положення №528/1189 (чинного на момент укладання спірного Договору), а сам Договір укладено без дотримання вищезазначених вимог Закону України «Про інвестиційну діяльність».

Водночас, статтею 1133 ЦК України встановлено, що вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі, грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками.

Згідно з ч. 2 ст. 327 ЦК України управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об'єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 78 Господарського кодексу України (далі - ГК України) комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Частинами 1 та 2 статті 136 ГК України визначено, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Частиною 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

З умов договору вбачається, що КП «Спецжитлофонд» фактично передало об'єкт комунальної власності ТОВ «Тавклан» у користування та управління, з подальшим переходом значної частки у приватну власність.

Враховуючи викладене, положення Договору суперечать п. 5 та п. 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та п. 3 ст. 78 ГК України.

Відтак, враховуючи положення статті 235 ЦК України та оскільки відповідачами не було дотримано вимог частини 1 та 5 статті 203 ЦК України при укладенні спірного Договору, суд дійшов висновку про визнання Договору №10/02-22 від 10.02.2022 недійсним з підстав передбачених частиною 1 статті 215 ЦК України.

Твердження прокурора, позивача та відповідача - 1, щодо розірвання 17.06.2024 договору №10/02-22 від 10.02.2022 судом відхиляється, оскільки матеріали справи не містять доказів такого розірвання.

Заперечення відповідача - 1, викладені в поданому до суду відзиві судом відхилені, оскільки не містять жодної обставини, яка може спростувати обґрунтованість поданого до суду позову.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів вчинення сторонами дії щодо спірного Договору, зокрема, щодо будівельних робіт з реконструкції будівлі за адресою: м. Київ, вул. Патріса Лумумби, 9А. Доказів передавання будь-яким третім особам земельної ділянки матеріали справи не містять.

Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір №10/02-22 від 10.02.2022, укладений між комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «СПЕЦЖИТЛОФОНД» та товариством з обмеженою відповідальністю «ТАВКЛАН»;

3. Стягнути з комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «СПЕЦЖИТЛОФОНД» (Україна, 04071, місто Київ, ВУЛИЦЯ ОБОЛОНСЬКА, будинок 34, ідентифікаційний код: 31454734) на користь Київської міської прокуратури (Україна, 03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ПРЕДСЛАВИНСЬКА, будинок 45/9, ідентифікаційний код: 02910019) витрати по сплаті судового збору в сумі 1.211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ТАВКЛАН» (Україна, 03186, місто Київ, вул. Антонова Авіаконструктора, будинок 5 А, ідентифікаційний код: 42301819) на користь Київської міської прокуратури (Україна, 03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ПРЕДСЛАВИНСЬКА, будинок 45/9, ідентифікаційний код: 02910019) витрати по сплаті судового збору в сумі 1.211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили та може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 241, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України

Повний текст складено протягом 15 травня 2025 року.

Cуддя Сергій Балац