Рішення № 127347685, 07.05.2025, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

___________________ Справа № 299/1428/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

07.05.2025 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі:

Головуючий суддя Кашуба А.В.,

Секретар судового засідання Чернянчук К.П.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_1 про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И В :

12.03.2025 позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Просить суд стягнути із ОСОБА_1 три проценти річних у розмірі 70736,62 грн та інфляційні втрати в розмірі 233280,71 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 08.11.2007 року між ПАТ «УкрСиббанк» та відповідачем ОСОБА_1 укладений договір №11249139000 про надання споживчого кредиту в результаті чого відповідач отримав кредит в розмірі 50000,00 (доларів США), та зобов`язався сплачувати відсотки за користування кредитом в розмірі 12,4 % відсотків на рік з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом 08.11.2028 року. У зв`язку з неналежним виконанням умов Кредитного Договору та виникненням заборгованості ПАТ «УкрСиббанк» звернувся до суду щодо примусового стягнення заборгованості. 12 жовтня 2010 року рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області по справі 2- 1027/10 позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "УкрСиббанк" суму 481 066,98 грн. (чотириста вісімдесят одна тисяча шістдесят шість гривень вісімдесят вісім копійок) боргу за договором про надання споживчого кредиту №11249139000 від 08.11.2007 року та судові витрати у розмірі 1820,00 грн. 12.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» було укладено договір факторингу №1 відповідно до якого, в тому числі, відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 11249139000, що був укладений між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , тому ТОВ «Кей Колект» належать усі права кредитора. 28.04.2014 року Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області (Справа № 2-1027/10) замінено стягувача у виконавчому провадженні ВП №38330515 з виконання виконавчого листа № 2-1027/10 від 06.06.2013, виданого Виноградівським районним судом Закарпатської області з Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на ТзОВ "Кей-Колект". На сьогоднішній день відповідачем рішення суду не виконано, залишок боргу складає 481 066,98 грн.

Відзив не подано.

В судове засідання учасники справи не з`явилися.

Позивач клопотав розглядати справу без участі його представника.

Відповідач, будучи повідомленим про дату засідання, причин неявки не повідомив, заяв не надходило.

Тому, відповідно до порядку, встановленого ст.ст. 280-282 ЦПК України, суд, приймаючи до уваги, що позивач не заперечує щодо такого вирішення справи, вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Вивчивши доводи позовної заяви, дослідивши наявні у справі письмові докази, суд вирішив наступне.

Суд встановив, що Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 12.10.2010 у справі №2-1027/10 за позовом ПАТ УкрСиббанк - позов задоволено, стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ УкрСиббанк заборгованість за Договором споживчого кредиту №11249139000 від 08.11.2007 у розмірі 481066,98 грн та судові витрати у розмірі 1820 грн.

28.03.2011 видано виконавчий лист №2-1027/10.

ПАТ УкрСиббанк ініціювало примусове виконання Рішення суду: подало до Виноградівського відділу ДВС Виконавчий лист №2-1027/10. Відкрито виконавче провадження №38330515. Постановою державного виконавця від 16.12.2013 виконавчий лист повернуто стягувачеві без виконання на підставі п.4 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження» (копія постанови надана позивачем).

12.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» було укладено договір факторингу №1, відповідно до якого, в тому числі, відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 11249139000, що був укладений між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 .

Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 28.04.2014 у справі №2-1027/10 на тій підставі, що до ТОВ Кей-Колект перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язанням, яке виникло на підставі Кредитного договору №11249139000 від 08.11.2007, - замінено стягувача у виконавчому провадженні ВП№38330515 із ПАТ УкрСиббанк на ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» (копія ухвали надана позивачем). У справі відсутній належний доказ, що це судове рішення набрало законної сили.

Зі слів позивача, боржник ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 481066,98 грн, стягнуту рішенням суду від 12.10.2010, - не погасив.

Суд констатує, що у справі відсутня інформація про вжиття новим кредитором ТОВ «Кей-Колект» активних дій щодо виконання рішення суду про стягнення заборгованості, починаючи із дати переходу права вимоги (12.12.2011) та дати заміни стягувача у виконавчому провадженні (28.04.2014), яке зі змісту наданої позивачем Постанови державного виконавця від 16.12.2013 припинено, виконавчий лист повернуто стягувачеві ПАТ УкрСиббанк без виконання на підставі п.4 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження» від 1999 N 606-XIV.

Правовідносини примусового виконання судових рішень були врегульовані нормами Закону України «Про виконавче провадження» від 1999 N 606-XIV, що діяв до жовтня 2016.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.22 ЗУ «Про виконавче провадження» від 1999 N 606-XIV, виконавчий лист міг бути пред`явлений до виконання протягом року з наступного дня після набрання рішенням законної сили. За правилами, встановленими ст.23 цього Закону, строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Проте, у справі відсутня інформація про те, що після повернення виконавчого листа стягувачеві ПАТ УкрСиббанк 16.12.2013 та поновлення за законом однорічного строку пред`явлення виконавчого документу до примусового виконання новий стягувач впродовж поновленого строку тривалістю один рік пред`явив Виконавчий лист до примусового виконання.

Отже, сукупність наданих позивачем доказів вказує на те, що однорічний строк пред`явлення до виконання рішення суду про стягнення боргу за договором кредиту закінчився. Позивач не надав суду доказів на доведення протилежного. Саме на позивача покладено обов`язок доказування існування цієї обставини, як такої, що має значення для вирішення спору.

Позивач подав позовну заяву про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання на підставі ст.625 ЦК України поза строком пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання. З дати примусового стягнення боргу судом минуло 14 років, з дати переходу права вимоги до позивача 13 років. Виконавчий лист видано 28.03.2011, пред`явлено до виконання та повернуто стягувачу 16.12.2013. Сукупність встановлених на підставі поданих позивачем доказів фактичних обставин свідчить про те, що строк пред`явлення до примусового виконання рішення суду про стягнення боргу за договором кредиту закінчився.

Суд констатує, що вимога позивача про стягнення боргу за кредитом не може бути захищена у примусовому порядку.

Конструкція ч.2 ст.625 ЦК України передбачає застосування відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання разом із стягненням суми боргу: «Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом».

Аналогічні правовідносини були предметом судового розгляду в суді касаційної інстанції та Верховний суд надав такий правовий висновок про застосування ч.2 ст.625 ЦК України у аналогічних правовідносинах.

Так, у справі 285/3536/20 (Постанова ВС від 23 листопада 2022), Верховний суд виснував, що приватне право не може допускати ситуацію, за якої кредитор, при існуванні задавненої вимоги, пред`являє тільки позов про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, без позовної вимоги про стягнення задавненої вимоги, на яку нараховуються 3 % річних та інфляційних втрат. Оскільки це позбавляє боржника можливості заявити про застосування до задавненої вимоги позовної давності, а кредитора - обійти застосування до задавненої вимоги позовної давності. Тому кредитор, для охорони інтересів боржника, може пред`явити позов про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, які нараховані на задавнену вимогу, тільки разом з пред`явленням позову про стягнення задавненої вимоги.

Такого висновку Верховний суд дійшов з наступних міркувань.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Натуральним зобов`язанням (obligatio naturalis) є зобов`язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном. Конструкція статті 625 ЦК України щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов`язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку. Кредитор в натуральному зобов`язанні не має права нараховувати 3 % річних та інфляційні втрати, оскільки вимога в такому зобов`язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 757/44680/15-ц (провадження № 61-32171сво18).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 757/44680/15-ц (провадження № 61-32171сво18) зазначено, що «в постанові Верховного Суду України від 26 квітня 2017 року у справі № 3-1522гс16 зроблено висновок, що «зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК), а тому 12 квітня 2016 року (дата здійснення розрахунку за виконані роботи) і є датою, коли зобов`язання припинилося. Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв`язку з чим таке зобов`язання є триваючим. Зважаючи на викладене, висновок суду першої інстанції про сплив позовної давності за вимогами про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних у зв`язку зі спливом строку за вимогою про стягнення основного боргу - помилковий, оскільки інфляційні та річні не є додатковими вимогами в розумінні статті 266 ЦК України». У справі № 3-1522гс16 між сторонами не існувало натурального зобов`язання і тому висновок у справі № 3-1522гс16 не може бути застосований у справі, що переглядається. У справі, що переглядається ПАТ «Родовід Банк» просило стягнути з відповідача 3 % річних від суми простроченої заборгованості за тілом кредиту за період з 04 червня 2014 року по 22 жовтня 2015 року. Оскільки рішенням Печерського районного суду міста Києва від 02 квітня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16 липня 2015 року, було відмовлено у задоволенні позову АТ «Родовід Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 25 грудня 2006 року № 15.3/СЖ-229.06.2 у зв`язку з пропуском позовної давності, то 3 % річних у справі, що переглядається, були нараховані до вимоги, яка існує в натуральному зобов`язанні».

Особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності (частина перша статті 267 ЦК України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором (стаття 625 ЦК України).

Не допускається зарахування зустрічних вимог у разі спливу позовної давності (пункт 4 частини першої статті 602 ЦК України).

Тлумачення вказаних норм, з урахуванням принципу розумності свідчить, що:

натуральним зобов`язання (obligatio naturalis) є зобов`язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, оскільки боржник заявив про застосування позовної давності і яка застосована судом, але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном;

задавненим зобов`язанням є зобов`язання, в якому стосовно задавненої вимоги спливла позовна давність, кредитор не пред`являє в судовому порядку позову про захист задавненої вимоги і боржник відповідно не заявив про застосування до неї позовної давності;

законодавець в пункті 4 частини першої статті 602 ЦК України передбачає заборону для зарахування зустрічних вимог у разі спливу позовної давності в задавненому зобов`язанні для охорони інтересів боржника. Сплив позовної давності при пред`явленій позовній вимозі кредитором в судовому порядку про стягнення боргу, за яким сплинула позовна даність, дозволяє боржнику заявити про застосування позовної давності. Зарахування, яке є по своїй суті замінником належного виконання зобов`язання, не має створювати механізм обходу заборони передбаченої в пункті 4 частини першої статті 602 ЦК України. Така заборона стосується випадку, коли кредитор ініціює зарахування за задавненою вимогою. У такому разі кредитор за допомогою зарахування може обійти охорону, що надається боржнику при спливі позовної давності, і досягнути результату, який недоступний кредитору в межах пред`явленої позовної вимоги кредитором в судовому порядку про стягнення боргу, за яким сплинула позовна даність, і яка дозволяє боржнику заявити про застосування позовної давності;

очевидно, що аналогічний підхід для охорони інтересів боржника при задавненому зобов`язанні має бути й стосовно 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на задавнену вимогу в задавненому зобов`язанні. Пред`явлення кредитором, при існуванні задавненої вимоги, тільки позову про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, без позовної вимоги про стягнення задавненої вимоги, на яку нараховуються 3 % річних та інфляційних втрат, дозволяє кредитору обійти охорону, що надається боржнику при спливі позовної давності, і досягнути результату, який недоступний кредитору при пред`явленні позовної вимоги про стягнення задавненої вимоги, і яка забезпечує можливість боржнику заявити про застосування до неї позовної давності. Тобто складається доволі нерозумна ситуація: зі спливом позовної давності і неможливістю захисту задавненої вимоги кредитор зберігає можливість постійно подавати вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на задавнену вимогу, що означає по суті виконання задавненої вимоги і без можливості боржнику заявити про застосування позовної давності до задавненої вимоги;

приватне право не може допускати ситуацію за якої кредитор, при існуванні задавненої вимоги, пред`являє тільки позов про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, без позовної вимоги про стягнення задавненої вимоги, на яку нараховуються 3 % річних та інфляційних втрат. Оскільки це позбавляє боржника можливості заявити про застосування до задавненої вимоги позовну давність, а кредитору надає можливість обійти застосування до задавненої вимоги позовної давності. Тому кредитор, для охорони інтересів боржника, може пред`явити позов про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, які нараховані на задавнену вимогу, тільки разом з пред`явленням позову про стягнення задавненої вимоги.

У справі, що розглядається за позовом ТОВ Кей-Колект:

позивач ТОВ Кей-Колект просить стягнути із відповідача ОСОБА_1 3% річних та інфляційні втрати на підставі статті 625 ЦК України від суми простроченої заборгованості за тілом кредиту за період з 02.04.2017 по 23.02.2022;

3% річних та інфляційні втрати нараховані на задавнену вимогу, оскільки строк виконання зобов`язань ОСОБА_1 було змінено після звернення кредитора до суду із вимогою про стягнення заборгованості за Договором кредиту, 12.10.2010 ухвалено відповідне рішення суду, 28.03.2011 видано виконавчий лист, який звернуто до примусового виконання, проте повернуто стягувачу 16.12.2013, строк пред`явлення виконавчого листа до виконання сплив, стягувач не надав відомостей про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання або про триваюче виконавче провадження, відкрите на підставі Виконавчого листа 2-1027/10;

позивач не пред`явив вимоги про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, принаймні у справі такі відомості відсутні.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог ТОВ «Кей-Колект» до ОСОБА_1 слід відмовити у зв`язку із тим, що позов про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, які нараховані на задавнену вимогу, допускається тільки у межах відкритого виконавчого провадження або у межах строку пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати, понесені позивачем, слід покласти на позивача. Позивач при поданні позову сплатив судовий збір у розмірі 3648,20 грн. Про понесення інших судових витрат не заявлено.

На підставі викладеного, згідно ст.ст.19, 27, 83, 175, 274-275 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_1 про стягнення трьох процентів річних у розмірі 70736,62 грн та інфляційних втрат в розмірі 233280,71 грн., нарахованих за прострочення виконання грошового зобов`язання за Договором про надання споживчого кредиту №11249139000 від 08.11.2007 відмовити.

Судові витрати, понесені позивачем у розмірі 3648,20 грн покласти на позивача.

Відповідач може подати заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття до Закарпатського апеляційного суду.

ГоловуючийА. В. Кашуба