Ухвала суду № 127337585, 14.05.2025, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

14 травня 2025 року м. ДніпроСправа № 360/118/24

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши у письмовому провадженні заяву Державної судової адміністрації України про зміну способу виконання судового рішення у справі за позовом адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 29.03.2024 позовні вимоги адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області задоволено частково: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, які полягають у неправильному обчисленні розміру пенсії при призначенні з 04.12.2023 ОСОБА_1 пенсії за віком за заявою від 01.01.2024; зобов`язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до його пільгового підземного стажу з повним робочим днем під землею період роботи з 01.01.2002 по 31.12.2002 гірничо-монтажником підземним з повним робочим днем під землею, з 30.12.2009 по 31.12.2009, з 31.05.2016 по 31.05.2016 та з 29.06.2016 по 30.06.2016 прохідником з повним робочим днем під землею у ВП шахта «Золоте» ДП «Первомайськвугілля», здійснивши з 04.12.2023 перерахунок і виплату пенсії за віком відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», з урахуванням фактично сплачених сум; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім 96 коп).

20.06.2024 видано виконавчий лист про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь Державного бюджету України судового збору в сумі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім 96 коп).

06.05.2025 від ДСА України надійшла заява про зміну способу виконання рішення суду від 29.03.2024 у справі № 360/118/24, в обґрунтування якого заявником зазначено таке.

ДСА України, керуючись нормами статей 5, 15 Закону, абзацами четвертим, п`ятим пункту 4 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 та розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.01.2004 № 25-р "Про визначення уповноваженого банку, який провадить розрахунково-касові операції з коштами Пенсійного фонду України", пред`явила виконавчий лист Луганського окружного адміністративного суду, виданий у справі № 360/118/24, до виконання органу державної виконавчої служби.

Однак, орган державної виконавчої служби повернув зазначений документ на підставі п.9 ч.4 ст. 4 Закону, у зв`язку з тим, що виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, оскільки виконання даного рішення суду має здійснюватися центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування.

ДСА України, керуючись нормами статті 6 Закону, пред`явила виконавчий документ до виконання органу Державної казначейської служби України. Проте, зазначений виконавчий документ був повернутий органом Казначейства без виконання у зв`язку з тим, що у Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області не має відкритих рахунків в органі Казначейства.

Таким чином, ДСА України як стягувач, в межах наданих Законом повноважень, здійснила всіх заходів, спрямованих на забезпечення виконання виконавчого листа Луганського окружного адміністративного суду, виданого 29.03.2024 у справі № 360/118/24, про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області судових витрат по сплаті судового збору в дохід держави у розмірі 968,96 грн. Однак з причин, які не залежать від стягувана, а саме у зв`язку з тим, що ані органи Казначейства, ані органи державної виконавчої служби, на яких Законом покладені обов`язки щодо примусового виконання судових рішень, не можуть виконати зазначене рішення суду, його виконання на сьогодні є ускладненим та неможливим.

Одночасно, самим боржником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області не вживається жодних заходів щодо виконання виконавчого листа Луганського окружного адміністративного суду, виданого у справі № 360/118/24.

На підставі вищенаведеного, заявник просить змінити спосіб виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29.03.2024 у справі № 360/118/24 в частині стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області судових витрат по сплаті судового збору в дохід держави у розмірі 968,96 гривень на "зобов язання Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області сплатити судовий збір у сумі 968,96 грн на користь Державного бюджету України.

Ухвалою суду від 07 травня 2025 року заяву про зміну способу виконання судового рішення призначено до розгляду в письмовому провадженні (без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи).

Розглянувши заяву про зміну способу виконання судового рішення та дослідивши матеріали судової справи, суд встановив таке.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду (частина друга статті 378 КАС України).

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Відповідно до статті 14 КАС України:

судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України (частина перша);

судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України (частина друга);

невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом (частина третя).

Згідно із частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.

Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19, від 1 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справі № 140/279/21.

Подібний підхід був застосований Верховним Судом у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, у якій суд зазначив, що обов`язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).

В адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

Зазначені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 1 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, від 7 лютого 2022 року у справі № 200/3958/19-а.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року у справі № 360/118/24, зокрема, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 968,96 грн та стягувачу 20 квітня 2024 року видано виконавчий лист у справі № 360/118/24 про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь Державного бюджету України судового збору у сумі 968,96 грн.

Частиною першою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За визначенням, наведеним у пункті 7 частини першої статті 4 КАС України, суб`єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до частини четвертої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями про стягнення судового збору, про накладення штрафу (як засобу процесуального примусу) стягувачем є Державна судова адміністрація України.

Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом (частина перша статті 151 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Частиною другою статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Згідно з пунктом 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 21.12.2022 № 28-2) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 40/26485 (далі - Положення № 28-2), Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд). Головні управління Фонду підпорядковуються Фонду та разом з управліннями Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об`єднаними управліннями (далі - управління Фонду) утворюють систему територіальних органів Фонду.

Отже, за рішенням суду про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до Державного бюджету України судового збору у розмірі 968,96 грн стягувачем та боржником є державні органи.

Оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області є державним органом, виконання рішення суду про стягнення судового збору органами державної виконавчої служби неможливо в силу приписів частини другої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження». Таке рішення має виконуватися органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Заявник в заяві про зміну способу виконання рішення посилається на те, що ДСА України, керуючись нормами статті 6 Закону, пред`явила виконавчий документ до виконання органу Державної казначейської служби України. Проте, зазначений виконавчий документ був повернутий органом Казначейства без виконання у зв`язку з тим, що у Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області не має відкритих рахунків у органі Казначейства.

Разом з тим, заявником жодним чином не підтверджено пред`явлення виконавчого документа до виконання органу Державної казначейської служби України.

Абзацом першим частини третьої статті 378 КАС України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Означена правова норма дає підстави для висновку, що суд може змінити спосіб або порядок виконання рішення лише у виняткових випадках, за наявності обставин, що ускладнюють його виконання за умови надання достатніх доказів наявності таких обставин.

Таким чином, під зміною способу і порядку виконання рішення необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленому раніше порядку і способом.

Відтак, саме поняття «спосіб» і «порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.

Отже, передумовою для прийняття судом рішення про зміну способу або порядку виконання судового рішення, є наявність обставин, які унеможливлюють або ускладнюють виконання рішення у спосіб чи порядок, які первинно визначені в рішенні суду.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заявником не доведено, що виконання рішення суду у цій справі про стягнення судового збору у спосіб, визначений частиною першою статті 139 КАС України, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області є неможливим.

Враховуючи вищенаведене та надані заявником докази, судом встановлено, що підстави для зміни способу і порядку виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року у справі № 360/118/24 відсутні, у зв`язку з чим у задоволенні заяви про зміну способу виконання судового рішення належить відмовити.

Керуючись статтями 241, 243, 248, 256, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Державної судової адміністрації України про зміну способу виконання судового рішення у справі за позовом адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.Є. Петросян