Рішення № 127336720, 12.05.2025, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 травня 2025 рокум. Ужгород№ 260/8799/24

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилка С.Є.,

з участю секретаря судового засідання Онисько Н.В.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 не з`явився;

відповідач Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області представники Васілинець Наталія Віталіївна та Яворська Орися Костянтинівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

30 грудня 2024 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернувся з позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. П.Мирного,2а, код ЄДРПОУ 37975895), яким просить суд: "1. Прийняти позовну заяву та відкрити провадження у справі.; 2. Визнати противоправними дії Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області щодо не проведення повного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 ; 3. Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за 542 дні затримки повного розрахунку при звільненні, а саме за період з 01.07.2023 року по 23.12.2024 року включно, обчислений шляхом множення середньоденної заробітної плати у розмірі 895,45грн. на кількість днів затримки виплати розрахунку при звільненні, із утриманням обов`язкових податків та зборів. 4. Справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без його участі.".

31 грудня 2024 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження, якою розгляд справи постановлено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та (або) викликом учасників справи.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року дану справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем в день звільнення - 28 червня 2023 року позивачу не було виплачено усі належні при звільненні суми заробітної плати та інші виплати передбачені чинним законодавством України. Позивач зазначає, що у зв`язку з непроведенням повного розрахунку при його звільненні, відповідач зобов`язаний нарахувати та невиплати йому середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні. На підставі викладеного просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

До суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача, в якому заперечує проти задоволення позовних вимоги, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Згідно зі статтею 262 частиною 5 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

07 квітня 2025 року на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача, відповідно до якої просив розгляд даної справи здійснювати без його участі (а.с. 97).

У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

А відтак, оскільки позивач повідомлений про дату, час та місце розгляду даної справи, з врахуванням клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності, у відповідності до статті 205 КАС України неявка позивача не перешкоджає розгляду даної справи по суті.

В судовому засіданні представники відповідача заперечили щодо задоволення позовних вимог, просили відмовити в повному обсязі з підстав наведених у відзиві на позов.

Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 року, що ухвалене у справі № 807/1280/15, визнано протиправним та скасувано наказ Державної казначейської служби України від 05 червня 2015 року № 510-о "Про звільнення ОСОБА_1 ". Поновлено ОСОБА_1 на займаній до звільнення посаді начальника Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області з 13 червня 2015 року. Стягнуто із Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, а саме з 13 червня 2015 року по 25 травня 2020 року, із утриманням із цієї суми обов`язкових податків та зборів у розмірі 471324 (чотириста сімдесят одна тисяча триста двадцять чотири гривні) грн. Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на займаній до звільнення посаді начальника Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області з 13 червня 2015 року та в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 6841,80 гривень.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду, що ухвалене у справі № 807/1280/15, було залишено без змін.

Верховним судом Ухвалою від 23 червня 2021 року було закрито касаційне провадження у справі № 807/1280/15.

Головне управління ДКС України у Закарпатській області на виконання вказаного рішення суду виплатило позивачу заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 13 червня 2015 року по 25 травня 2020 року у розмірі 471324 грн.

Відповідно до наказу Державної казначейської служби України від 28 червня 2023 року № 311- о «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 », Головним управлінням Казначейства видано наказ від 28 червня 2023 року № 90-о «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 », згідно якого скасовано наказ Головного управління Казначейства від 12 червня 2015 року № 40-о «Про складання повноважень» та поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області з 13 червня 2015 року.

Наказом Державної казначейської служби України від 28 червня 2023 року № 312-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 » припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1 з посади начальника Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області у зв`язку з досягненням ним 65-річного віку відповідно до пункту 7 частини першої статті 83 Закону України «Про державну службу».

На підставі наказу Державної казначейської служби України від 28.06.2023 № 312-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 », наказом Головного управління Казначейства від 28 червня 2023 року № 91-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 » припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1 з посади начальника Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області у зв`язку із досягнення ним 65-річного віку відповідно до пункту 7 частини першої статті 83 Закону України «Про державну службу».

Зазначені вище обставини сторонами не оспорюються та встановлені рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року, що ухвалене у справі № 260/6196/23. Цим же рішенням зобов`язано Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за 28 червня 2023 року, із утриманням обов`язкових податків та зборів. Зобов`язано Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за всі не використані дні щорічної основної відпустки, а також щорічної додаткової відпустки за весь період вимушеного прогулу та враховуючи час затримки виконання рішення суду, за період з 13 червня 2015 по 27 червня 2023 року, із утриманням обов`язкових податків та зборів. Зобов`язано Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі середньої місячної заробітної плати, передбачену ч. 3 ст. 83 Закону України "Про державну службу".

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2024 року, що ухвалена у справі № 260/6196/23 апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області та апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задоволено частково. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року в адміністративній справі № 260/6196/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області про визнання дій неправомірними та стягнення коштів змінити, а саме: в абзаці другому резолютивної частини цього рішення суду виключити формулювання «Державної казначейської служби України та»; в абзаці третьому резолютивної частини цього рішення суду формулювання «Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області» замінено формулюванням «Державної казначейської служби України». У решта частині рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року в адміністративній справі №260/6196/23 залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 10 жовтня 2024 року у справі № 260/6196/23 касаційну скаргу Державної казначейської служби України залишено без задоволення. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року у незміненій частині та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2024 року у справі № 260/6196/23 залишено без змін. Поновлено виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2024 року у справі №260/6196/23 в частині стягнення з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду від 25 травня 2020 року у справі №807/1280/15 за період з 26 травня 2020 до 27 червня 2023 у розмірі 368841,44 грн (триста шістдесят вісім тисяч вісімсот сорок одна гривня сорок чотири копійок).

27 квітня 2024 року Головним управлінням Казначейства здійснено добровільне виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2024 року по справі № 260/6196/23 за позовом ОСОБА_1 згідно платіжних інструкцій, а саме:

платіжна інструкція № 213 від 26 квітня 2024 року перераховані кошти у розмірі 23430 грн, єдиний соціальний внесок на заробітну плату за 28 червня 2023 року компенсація за невикористану основну та додаткову відпустки за час вимушеного прогулу з 13 червня 2015 року по 27 червня 2023 року, вихідна допомога на користь ОСОБА_1 (а.с. 55);

платіжна інструкція № 214 від 26 квітня 2024 року перераховані кошти ОСОБА_1 у розмірі 134144,37 грн., заробітна плата за 28 червня 2023 року, компенсації за невикористану основну та додаткову відпустку за час вимушеного прогулу з 13 червня 2015 року по 27 червня 2023 року та вихідної допомоги у зв`язку з досягненням 65-річного віку відповідно до статті 83 Закону України «Про державну службу» (а.с. 55 (на звороті));

платіжна інструкція № 215 від 26 квітня 2024 року податок з доходів фізичних осіб із заробітної плати за 28 червня 2023 року та компенсація за невикористану основну та додаткову відпустку за час вимушеного прогулу з 13 червня 2015 року по 27 червня 2023 року, вихідна допомога у зв`язку з досягненням 65-річного віку відповідно до статті 83 Закону України «Про державну службу» у розмірі 29995,02 грн (а.с. 56);

платіжна інструкція № 216 від 26 квітня 2024 року військовий збір із заробітної плати за 28 червня 2023 року, компенсація за невикористані основну та додаткову відпустку за час вимушеного прогулу з 13 червня 2015 року по 27 червня 2023 року у розмірі 2499,58 грн (а.с. 56 (на звороті)).

Вважаючи, що має право на середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний адміністративний позов по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до статті 117 частини 1 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Згідно із статтею 117 частиною 2 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Таким чином, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Зазначені правові висновки щодо застосування статті 117 КЗпП України викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року по справі №821/1083/17.

Враховуючи наведене, позивач має право на виплату йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні згідно статті 117 КЗпП України.

Як судом було встановлено, що 28 червня 2023 року позивача звільнено, проте остаточний розрахунок при звільненні зі проведений лише 23 грудня 2024 року, тобто поза межами строку, встановленого статтею 116 КЗпП України. Вказані обставини відповідачем не спростовані.

Відповідно до статті 47 частини 1 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

День звільнення є останнім робочим днем, який відповідним чином обліковується та оплачується на рівні звичайного робочого дня (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року по справі № 821/1226/16).

Саме в цей день на підставі статті 116 КЗпП України роботодавець повинен був виплатити звільненому працівнику всі суми, що належать йому від підприємства. А тому строк затримки по виплаті заробітної плати слід рахувати з 03 липня 2023 року, оскільки відповідальність за порушення зазначених норм починається з наступного дня після не проведення зазначених виплат.

При цьому суд враховує правові висновки Верховного Суду (зокрема, які викладені у постанові від 06 серпня 2020 року у справі № 813/851/16), відповідно до яких суд, що приймає рішення про стягнення на користь особи суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, має вказати не лише період, а і конкретну суму, яка підлягає стягненню.

Обчислення середнього заробітку за період затримки розрахунку проводиться із застосуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.

Пунктом 2 абзацом 3 Порядку №100 передбачено, що у всіх інших випадках (крім випадків обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки) збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

За правилами пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Визначаючи розмір середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, встановлений у рішенні Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.05.2020 у справі №807/1280/15.

Відповідно до довідки Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області від 13 травня 2020 року №11-15/7 заробітна плата позивача за квітень 2015 року складала 6289,97 грн. та за травень 2015 року 7393,59 грн. Середньомісячна заробітна плата становить 6841,78 грн., середньоденна заробітна плата 380,10 грн.

Відповідно до статті 78 частини 4 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Водночас, суд враховує, що з 19 липня 2022 року набрав чинності Закон України від 01.07.2022 № 2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", яким викладено в новій редакції норму статті 117 КЗпП України, а саме встановлено обмеження, згідно з яким виплата працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку здійснюється не більш як за шість місяців.

З огляду на дату проведення остаточного розрахунку з позивачем (23 грудня 2024 року) до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма статті 117 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин".

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 28 червня 2023 року у справі №560/11489/22 (абз.5 п.12) та від 30 листопада 2023 року у справі №380/19103/22 (п.50).

Зміни у статтях 116 та 117 КЗпП України підкреслюють намір законодавця не допустити випадків, за яких порушення прав працівника на своєчасний розрахунок при звільненні триває впродовж значного періоду часу. З урахуванням цих змін працівник повинен бути зацікавленим у швидкому ініціюванню та вирішенню спору, оскільки зволікання з тих чи інших причин у зверненні до суду не даватиме підстави в подальшому претендувати на виплату суми середнього заробітку за весь період, впродовж якого триває порушення його права на своєчасне отримання грошового забезпечення.

Позивача звільнено зі служби з 28 червня 2023 року (день звільнення є останнім робочим днем), а остаточний розрахунок проведено 23 грудня 2024 року (на виконання рішення суду, що ухвалене у справі № 260/6196/23), однак виходячи із норм статті 117 КЗпП України середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, підлягає виплаті позивачу за шість місяців з дня допущення протиправної поведінки щодо не здійснення розрахунку при звільненні.

Згідно із статтею 1 частинами 2, 3 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", від 15 березня 2022 року № 2136-IX, який набрав чинності 24 березня 2022 року, на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Кількість робочих днів за період вимушеного прогулу з 03 липня 2023 року (перший робочий день після дати з якої позивач просить стягнути спірні кошти) по 03 січня 2024 року складає 133 робочих днів відповідно до розрахунку за нормами тривалості робочого часу за п`ятиденного робочого тижня із двома вихідними в суботу та неділю, з урахуванням приписів статті 6 частини 6 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" від 15.03.2022 № 2136- IX щодо не застосування на час дії воєнного стану норм трудового законодавства, що встановлюють святкові і неробочі дні, а саме: 03 липня 2023 року - 21 робочих днів, за серпень 2023 року - 23 робочих днів, за вересень 2023 року- 21 робочих днів, за жовтень 2023 року- 22 робочих днів, за листопад 2023 року- 22 робочих днів, за грудень 2023 року - 21 робочих днів, за січень 2024 року - 3 робочих днів.

Таким чином, загальна кількість робочих днів за період з 03 липня 2023 року по 03 січня 2024 року складає 133 робочих днів.

Отже, за період з 03 липня 2023 року по 03 січня 2024 року середній заробіток за час затримки виплати грошового забезпечення у належному розмірі, який підлягає стягненню на користь позивача складає 50553,30 грн (середньоденна заробітна плата 380,10 грн х 133 кількість робочих днів затримки розрахунку).

Разом з тим, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимога в частині визнання противоправними дії відповідача щодо не проведення повного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 , оскільки із цього приводу вже ухвалене рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року по справі № 260/6196/23, яке набрало законної сили.

За правилами встановленими статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до статті 77 частини 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.

Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. П.Мирного,2а, код ЄДРПОУ 37975895) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 03 липня 2023 року по 03 січня 2024 року але не більше як за шість місяців, в розмірі 50553,30 грн.

У задоволенні позову у частині інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 12 травня 2025 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було складено 14 травня 2025 року.

СуддяС.Є. Гаврилко