Рішення № 127336670, 13.05.2025, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 травня 2025 року м. Ужгород№ 260/3945/24 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гебеш С.А. розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова (пр. Архітектора Альошина, буд. 7, м. Харків, Харківська область, 61007), Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (просп. Архітектора Альошина, буд. 7, м. Харків, Харківська область, 61007) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, а саме:

1) Визнати протиправною бездіяльність Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористану додаткову відпустку за двох дітей до 15 років за 2020 рік - 10 днів, за 2021 рік - 10 днів, за 2022 рік - 10 днів, 2023 рік - 10 днів, 2024 рік - 10 днів, що становить 21 345,10 грн; за невикористану щорічну основну відпустку сумарно 11 календарних днів у розмірі 4581,28 грн;

2) зобов`зати нарахувати Орджонікідзевський районний суд м. Харкова, Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за: невикористану додаткову відпустку за двох дітей до 15 років за 2020 рік - 10 днів, за 2021 рік - 10 днів, за 2022 рік - 10 днів, 2023 рік - 10 днів, 2024 рік - 10 днів, що становить 21 345,10 грн; за невикористану щорічну основну відпустку сумарно 11 календарних днів у розмірі 4581,28 грн;

3) стягнути з Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області нараховану компенсацію за невикористану додаткову відпустку за особливий характер праці у період роботи на посаді помічника судді з 12.08.2019 року по 13.03.2024 року - 3 календарні дні у розмірі 1249,44 грн.

4) стягнути з Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 14.03.2024 року по день ухвалення судового рішення;

5) стягнути з Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 1211,20 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в період з 04.04.2017 року по 13.03.2024 року перебувала у трудових відносинах з Орджонікідзевським районним судом м. Харкова. З 19.11.2020 року перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в період з 13.09.2023 року - у відпустці по догляду за дитиною до 6 років. Наказом керівника апарату суду звільнена з посади помічника судді за угодою сторін. Вказує на те, що при звільненні з нею не проведено повного розрахунку, а саме не виплачено компенсацію за додаткову соціальну відпустку на дітей віком до 15 років - 50 календарних днів у розмірі 21345,10 грн; щорічну основну відпуску за 11 календарних днів у розмірі 4581,28 грн; додаткову відпустку за особлививй характер праці (за роботу з комп`ютером) 03 календарні дні у розмірі 1249,44 грн.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.06.2024 року відкрито спрощене провадження без виклику сторін.

Позивач, 03.10.2024 року подала до суду заяву з додатковими документами.

Відповідач - Орджонікідзевський районний суд міста Харкова подав до суду пояснення, в яких вказує на те, що позивачка після закінчення відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_1 не приступала до виконання своїх посадових обов`язків жодного дня.

Частиною 5 ст. 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на викладене вище справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 у період з 04.04.2017 року по 13.03.2024 року перебувала у трудових відносинах з Орджонікідзевським районним судом м. Харкова.

Як вбачається із свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , позивачка ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 матір`ю - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 30,31).

Відповідно до наказу керівника апарату Орджонікідзевського районного суду міста Харкова №1/98 від 17.07.2020 року позивачці надано відпустку у зв`язку із вагітністю та пологами тривалістю 126 календарних днів - з 16 липня по 18 листопада 2020 року (а.с. 26).

Відповідно до наказу керівника апарату Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 13.11.2020 року №1/192, позивачці з 19.11.2020 року надано відпустку для догляду за дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до досягнення нею трирічного віку.

Відповідно до наказу керівника апарату Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 22.08.2023 року №1/202 ОСОБА_1 надано відпустку по догляду за дитиною без збереження заробітної плати з 13.09.2023 року по 12.03.2024 року згідно Довідки №48 Комунального некомерційного підприємства "Міської дитячої поліклініки №16" Харківської міської ради від 15.08.2023 року.

Відповідно до наказу керівника апарату Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 21.02.2024 року №1/39 ОСОБА_1 надано відпустку по догляду за дитиною без збереження заробітної плати з 13.03.2024 року по 11.09.2024 року згідно Довідки №193/76 Комунального некомерційного підприємства "Міської дитячої поліклініки №4" Харківської міської ради від 14.02.2024 року.

Разом з тим, відповідно до наказу керівника апарату Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 13.03.2024 року №1/61 ОСОБА_1 звільнено із займаної посади помічника судді за угодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Як вбачається із вказаного наказу про звільнення, позивачці виплачено компенсацію за невикористану додаткову відпустку за особливий характер праці (за роботу за комп`ютером) за період роботи з 12.08.2019 року по 03.06.2020 року тривалістю 3 календарні дні. Разом з тим, утримано суму за надмірно використану частину щорічної відпустки за період роботи з 19.11.2020 року по 03.04.2021 року тривалістю 7 календарних днів.

Судом встановлено, що 15.04.2024 року позивачка звернулася до Голови Орджонікідзевського районного суду міста Харкова із заявою, в якій просила нарахувати та виплати належні суми компенсації за невикористану додаткову відпустку на двох дітей до 15-ти років за 2020 рік - 10 днів, 2021 рік - 10 днів, 2022 рік - 10 днів, 2023 рік - 10 днів, 2024 рік - 10 днів, що становить 50 днів; за невикористану щорічну основну відпустку сумарно 11 календарних днів; за невикористану додаткову відпустку за особливий характер праці у період роботи на посаді помічника з 12.08.2019 року по 13.03.2024 рік - 7 календарних днів; компенацію середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, починаючи з 28.03.2024 року.

У відповідь на вказану заяву, Орджонікідзевський районний суд міста Харкова листом від 23.04.2024 року повідомив позивачку про те, що відпустка за період роботи з 04.04.2017 року по 03.04.2018 року використана в повному обсязі. За період роботи з 04.04.2019 року по 03.04.2020 року надана відпустка пропорційно відпрацьованого часу без урахування святкових і неробочих днів на посадах державної служби та патронатної служби тривалістю 24 календарні дні. Також вказаним листом зазначено, що відповідно до наказу керівника апарату №1/61 від 13.03.2024 року ОСОБА_1 підлягає виплата компенсації за невикористану додаткову відпустку за особливий характер праці за період з 12.08.2019 року по 03.06.2020 року тривалістю 03 календарні дні.

Разом з тим, зазначено, що відповідно до Листа Міністерства економіки України від 05.03.2023 року №4706-05/26141-09 зазначено про те, що законодавством про працю не передбачено надання двох соціальних відпусток, що надаються для виховання дітей, одночасно за один і той самий період. З цих підстав на адресу Міністерства економіки України та Міністерства соціальної політики України були судом додатково направлені запити про надання роз`яснень з питань виплати ОСОБА_1 компенсацій за невикористані соціальні відпустки.

06.05.2024 року Орджонікідзевський районний суд міста Харкова надіслав на адресу позивачки лист від 06.05.2024 року, в якому повідомляє, що відповідно до наданих суду роз`яснень Міністерством економіки України від 26.04.2024 року щодо набуття права на додаткову соціальну відпустку, передбачену ст. 19 Закону України «Про відпустки», під час знаходження в інших відпустках, зазначено, що закон №5047, серед іншого, визначає умови, тривалість і порядок надання відпусток працівникам, зокрема для виховання та догляду за дітьми з метою належного поєднання ними сімейних і трудових обов`язків. Також зазначено, про те, що Міністерство економіки України зауважило, що законодавством про працю не передбачено надання двох відпусток, що надаються одночасно за один і той же самий період.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Щодо стосується нарахування та виплати позивачці компенсації за невикористану додаткову відпустку за двох дітей до 15 років за 2020 рік - 10 днів, за 2021 рік - 10 днів, за 2022 рік - 10 днів, 2023 рік - 10 днів, 2024 рік - 10 днів, що становить 21 345,10 грн, то суд виходить з наступного.

Закон України «Про відпустки» встановлює державні гарантії права на відпустки працівників, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Державні гарантії та відносини, пов`язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами України.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про відпустки» право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство).

Статтею 4 Закону України «Про відпустки» визначено види відпусток. Так установлюються такі види відпусток:

1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;

2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону);

3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону);

3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону);

4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); відпустка при народженні дитини (стаття 19-1 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону).

Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

Відповідно до ст. 19 вказаного Закону одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

Як вже встановлено судом, позивачка є матір`ю двох дітей віком до 15 років, що не заперечується відповідачем.

З 19.11.2020 року позивачка перебувала у відпустці по догляду за дитиною, до досягнення нею трирічного віку, відповідно до наказу №1/192 від 13.11.2020 року.

З 13.09.2023 року по 12.03.2024 року відповідно до наказу керівника апарату Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 22.08.2023 року №1/202 ОСОБА_1 надано відпустку по догляду за дитиною без збереження заробітної плати згідно Довідки №48 Комунального некомерційного підприємства "Міської дитячої поліклініки №16" Харківської міської ради від 15.08.2023 року.

А з 13.03.2024 року по 11.09.2024 року позивачці надано відпустку по догляду за дитиною без збереження заробітної плати згідно Довідки №193/76 Комунального некомерційного підприємства "Міської дитячої поліклініки №4" Харківської міської ради від 14.02.2024 року.

Відповідно до наказу керівника апарату Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 13.03.2024 року №1/61 ОСОБА_1 звільнено із займаної посади помічника судді за угодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Таким чином, судом встановлено, що позивачка в період з 19.11.2020 року по 13.03.2024 року (до дати звільнення) перебувала у відпустці по догляду за дитиною спочатку до трирічного віку, а потім по догляду за дитиною без збереження заробітної плати, тобто перебувала у соціальній відпустці.

Разом з тим, аналізуючи вказане, судом встановлено, що у вказаний період ОСОБА_1 жодного дня не працювала, що нею не заперечується.

Як вбачається із змісту позовної заяви, позивачка вважає, що має право на компенсацію за невикористану додаткову відпустку на двох дітей до 15 років за 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки, оскільки таку не використали під час перебування у трудових відносинах із відповідачем 1.

Аналізуючи норми ст.. 4 Закону України «Про відпустки», суд вказує на те, що спірна відпустка (компенсація за неї) відносить до соціальних відпусток.

У відповідності до листа Міністерства соціальної політики від 26.03.2018 року №480/0/101-18/284 «Щодо надання соціальної додаткової відпустки на дітей», жінка після народження другої дитини (набуття права на таку відпустку) не приступила до виконання своїх трудових обов`язків та не відпрацювала жодного робочого дня, а оформила щорічну відпустку, права на додаткову соціальну відпустку вона не має.

Разом з тим, Міністерством економіки України в листі від 05.06.2023 року №4706-05-26141-09 «Щодо деяких питань законодавства про працю» надано роз`яснення, що законодавством про працю не передбачено надання двох соціальних відпусток, що надаються для виховання дітей одночасно за один і той самий період.

Враховуючи те, що законодавством про працю, а саме Кодексом законів про працю України та Законом України «Про відпустки» не передбачено надання двох відпусток, що надаються одночасно за один і той самий період, а також аналізуючи листи Міністерства соціальної політики та Міністерства економіки, зокрема і лист Міністерства економіки України, який надано на звернення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова щодо питань законодавства про працю, суд приходить до висновку, що позивачка не набула права відпустку, яка передбачена ст.. 19 Закону України «Про відпустки» за періоди перебування у відпустах по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та без збереження заробітної плати в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, а відтак і компенсація за таку відпустку не нараховується.

Відтак, у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Що стосується позовних вимог в частині нарахування та виплати компенсації за невикористану щорічну основну відпустку сумарно 11 календарних днів у розмірі 4581,28 грн.

Позивач у позовній заяві вказує на те, що згідно наданих їй копій наказів щодо надання щорічних додаткових відпусток за весь період роботи у відповідача 1 їй надавалася щорічна відпустка, а саме:

За період роботи з 04.04.2017 року по 03.04.2018 року - надано 14 календарних днів (наказ №2/78 від 31.05.2018 року) (а.с. 20);

За період роботи з 04.04.2018 року по 03.04.2019 року - надано 14 календарних днів (наказ №2/135 від 30.07.2018 року) (а.с. 21);

За період роботи з 04.04.2018 року по 03.04.2019 року - надано 8 календарних днів (наказ №2/62 від 02.05.2019 року) (а.с. 22);

За період роботи з 04.04.2019 року по 03.04.2020 року - надано 19 календарних днів (наказ №2/124 від 24.06.2019 року) (а.с. 23);

За період роботи з 04.04.2018 року по 03.04.2019 року - надано 5 календарних днів (наказ №2/243 від 02.12.2019 року) (а.с. 24);

За період з 04.04.2018 року по 03.04.2019 року - 3 календарних дні, за період з 04.04.2019 року - 03.04.2020 - 5 календарних днів, за період роботи з 04.04.2020 року по 03.04.2021 року - 22 календарні дні (наказ №2/59 від 25.05.2020 року).

Отже, сумарно;

за період з 04.04.2017 року по 03.04.2018 року позивачці надано 14 календарних днів, тобто залишок становить 16 календарних днів;

за період з 04.04.2018 року по 03.04.2019 року позивачці надано 14 +8+5+3=30 календарних днів, тобто залишок - 0 днів;

за період з 04.04.2019 року по 03.04.2020 року позивачці надано 19+5=24 дні.

Разом з тим, у вказаний період, а саме 12.08.2019 року позивачка призначена на посаду помічника судді, відповідно до записів трудової книжки за №13 (а.с. 17).

Позивачка вказує на те, що за вказаний період їй мала бути надана щорічна основна відпустка у сукупному розмірі 26 календарних днів, а саме: за період роботи з 04.04.2019 року по 11.08.2019 року (перебування на посаді секретаря судових засідань) та за період з 12.08.2019 року по 03.04.2020 року (перебування на посаді помічника), тобто 11 та 15 календарних днів. Таким чином залишок невикористаних календарних днів щорічної відпустки становить 2 дні.

Відтак, враховуючи, що загальний залишок невикористаної щорічної основної відпустки позивачки становить (16+2) 18 днів, однак із вказаного залишку слід відняти 7 днів, оскільки відповідно до наказу №2/59 від 25.05.2020 року позивачці надано 22 календарні дні відпустки, замість 15 календарних днів. Отже залишок невикористаної щорічної основної відпустки позивачки становить 11 календарних днів.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач на спростування вказаних доводів і рохрахунків будь яких зауважень чи своїх розрахунків не надав.

Відтак, суд приходить до переконання, що позивачка має право на компенсацію за невикористану частину щорічної основної відпустку 11 календарних днів.

Разом з тим, судом встановлено, що згідно наказу Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 13.03.2024 року за №1/61 позивачці відповідач 1 повинен був виплатити компенсацію за невикористану додаткову відпустку за особливий характер праці (за роботу за комп`ютером) за період роботи з 12.08.2019 року по 03.06.2020 року (а.с. 19).

Позивачка вказує на те, що така компенсація залишається відповідачем 1 не виплаченою і станом на момент звернення із даним позовом до суду.

Суд вказує на те, що станом на момент розгляду вказаної справи відповідач доказів виплати позивачці компенсації за невикористану додаткову відпустку за особливий характер праці відповідно до вказаного вище наказу не надав.

Відтак, суд вказує на те, що слід зобов`язати відповідача 1 виплатити позивачці і компенсацію за невикористану додаткову відпустку за особливий характер праці (за роботу за комп`ютером) за період роботи з 12.08.2019 року по 03.06.2020 року.

Що стосується позовної вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримку розрахунку при звільненні за період з 14.03.2024 року, то суд вказує на те, що така вимога позивачки є передчасною, оскільки остаточного розрахунку з позивачкою ще не проведено, а відтак суд позбавлений можливості обрахувати суму середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь позивача. Тому, у задоволенні позовної вимоги про стягнення на користь особи суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні належить відмовити у зв`язку із передчасністю такої.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та, відповідно, наявність правових підстав для задоволення позову частково, із зазначених у рішенні підстав.

За приписами ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, оскільки адміністративний позов задоволено частково, у відповідності до приписів ст. 139 КАС України, розподіл судових витрат здійснюється на користь позивача у розмірі 605,60 грн. (1211,20грн/2, де 1211,20 - ставка судового збору сплачена позивача за звернення до суду із цим позовом)

Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 78, 139, 243, 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова (пр. Архітектора Альошина, буд. 7, м. Харків, Харківська область, 61007), Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (просп. Архітектора Альошина, буд. 7, м. Харків, Харківська область, 61007) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Орджонікідзевського районного суду м. Харкова (пр. Архітектора Альошина, буд. 7, м. Харків, Харківська область, 61007, код ЄДРПОУ: 02894094) щодо не нарахування ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) компенсації за 11 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки.

Зобов`язати Орджонікідзевський районний суд м. Харкова (пр. Архітектора Альошина, буд. 7, м. Харків, Харківська область, 61007, код ЄДРПОУ: 02894094) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) компенсацію за 11 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустку.

Визнати протиправною бездіяльність Орджонікідзевського районного суду м. Харкова (пр. Архітектора Альошина, буд. 7, м. Харків, Харківська область, 61007, код ЄДРПОУ 02894094) щодо не виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) компенсації за три календарні дні невикористаної додаткової відпустки за особливий характер праці (за роботу за комп`ютером) за період роботи з 12.08.2019 року по 03.06.2020 року.

Зобов`язати Орджонікідзевський районний суд м. Харкова (пр. Архітектора Альошина, буд. 7, м. Харків, Харківська область, 61007, код ЄДРПОУ: 02894094) виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) компенсацію за 3 календарних днів невикористаної додаткової відпустки за особливий характер праці (за роботу за комп`ютером) за період роботи з 12.08.2019 року по 03.06.2020 року.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Орджонікідзевського районного суду м. Харкова (пр. Архітектора Альошина, буд. 7, м. Харків, Харківська область, 61007, код ЄДРПОУ: 02894094) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) сплачений судовий збір у сумі 605,60 грн (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяС.А. Гебеш