Рішення № 127336118, 12.05.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2025 року Справа№420/1/22

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Крилової М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань у місті Миколаєві Титора Дмитра Павловича, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позов поданий представником позивача адвокатом Єрмолатіним В.І.) до директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, Титор Дмитра Павловича (далі - Відповідач 1), Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві (далі Відповідач 2), в якому позивач, з урахуванням клопотання про зменшення позовних вимог, просить:

визнати протиправною бездіяльність директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві Титора Дмитра Павловича по ненаданню публічної інформації на запит на інформацію ОСОБА_1 від 08 серпня 2021 року про надання копії розпорядчого акту про призначення на посаду слідчого другого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Миколаєві Володимира Колесніка та копій документів, які стали підставою такого призначення.

зобов`язати Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Миколаєві надати копію розпорядчого акту про призначення на посаду слідчого другого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Миколаєві Володимира Колесніка та копії документів, які стали підставою такого призначення.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 08 серпня 2021 року звернувся із запитом на інформацію до ТУ ДБР у м. Миколаєві, а якому просив надати копію розпорядчого акту про призначення на посаду слідчого другого відділу ТУ ДБР у м. Миколаєві Володимира Колесніка та копій документів, які стали підставою такого призначення, проте листом від 22.08.2021 року № Т-2739/зпі/16-16/21 йому було відмовлено в наданні такої інформацію у зв`язку з тим, що такі документи є з обмеженим доступом.

Вважає протиправною відмову у наданні відповіді на запит про надання інформації та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.,

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року справі № 420/1/22 передано на розгляд Окружного адміністративного суду м. Києва (вул. Петра Болбочана, 8, корпус 1, м. Київ, 01051).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2022 року (суддя Погрібніченко І.М. ) відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Від Державного бюро розслідувань та Територіального управління Державного бюро розслідувань у місті Миколаєві надійшли відзиви на позовну заяву, зі змісту яких відповідачі просили відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На виконання вимог пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX та Порядку №399 на підставі Акту приймання-передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва від 15.01.2025, згідно супровідного листа КОАС від 15.01.2025 №01-19/474/25 до Донецького окружного адміністративного суду передано 4132 судові справи, у тому числі адміністративну справу № 640/9346/22.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 420/1/22 передано на розгляд судді Донецького окружного адміністративного суду Криловій М.М.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року прийнято до провадження адміністративну справу № 420/1/22, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року прийнято до розгляду заяву представника позивача про зменшення позовних вимог у справі № 420/1/22.\

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року вирпавлено описку допущену в резолютивній частині ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року. Резолютивну частину ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року доповнити наступними абзацами:

«Здійснювати розгляд справи № 420/1/22 з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, а саме:

Визнати протиправною бездіяльність директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві Титора Дмитра Павловича по ненаданню публічної інформації на запит на інформацію ОСОБА_1 від 08 серпня 2021 року про надання копії розпорядчого акту про призначення на посаду слідчого другого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Миколаєві Володимира Колесніка та копій документів, які стали підставою такого призначення.

Зобов`язати Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Миколаєві надати копію розпорядчого акту про призначення на посаду слідчого другого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Миколаєві Володимира Колесніка та копії документів, які стали підставою такого призначення.»

27.06.2022 року від представника позивача надійшло клопотання про стягнення з відповідача витрат, пов`язані з правничою допомогою адвоката у сумі 5434,00 грн.

12.07.2022 року від Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві до суду надійшов відзив на позовну заяву зі змісту якого Відповідач 2 відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обгрунтування своєї позиції вказує, що з урахуванням вимог положень статей 6, 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та Інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію у центральному апараті ДБР та його територіальних органах, затвердженої наказом ДБР від 20.08.2020 № 435, наказом ДБР від 29.06.2021 № 373 затверджено Перелік відомостей, що становлять службову інформацію у центральному апараті та територіальних управліннях ДБР.

Зі змісту наказів по особовому складу осіб рядового та начальницького складу ТУ ДБР у м. Миколаєві (які містять відомості щодо проходження служби особами рядового і начальницького складу), копії яких просив надати ОСОБА_1 , з урахуванням вимоги частини 2 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (щодо проведення «трискладового тесту»), встановлено, що доступ до цієї інформації слід обмежити.

Вказує, що у даному випадку ОСОБА_1 взагалі не обґрунтовано наявність підстав для віднесення спірної інформації до інформації, яка становить суспільний інтерес. Водночас, окреслена вище потенційна шкода від неконтрольованого розголошення або публікації запитуваних ОСОБА_1 документів, безумовно переважає ймовірний суспільний інтерес в її отриманні. Також у запиті ОСОБА_1 про отримання інформації, власне як і у позовній заяві, відсутнє обґрунтування з яким саме наміром позивач бажав отримати таку інформацію відносно конкретних осіб рядового або начальницького складу державного правоохоронного органу, а також яким чином він буде її використовувати. Натомість, обмеження ТУ ДБР у м. Миколаєві доступу до спірної інформації про осіб рядового і начальницького складу правоохоронного органу для захисту їх репутації та прав, підтримання авторитету та неупередженості державного органу є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки та переслідувало «легітимну мету».

12.07.2022 року від Відповідача 2 надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.

08 серпня 2021 року, ОСОБА_1 звернувся до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві з "Запитом на інформацію", у якому просив надати на адресу електронної пошти та на домашню адресу поштовим відправленням копію розпорядчого акту про призначення на посаду слідчого другого відділу ТУ ДБР у м. Миколаєві Володимира Колесніка, та копії документів, які стали підставою такого призначення.

Листом від 12.08.2021 року № Т-2739/3ПІ/16-16/21 Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Миколаєві повідомило ОСОБА_2 , що відповідно до Переліків відомостей, що становлять службову інформацію у центральному апараті та територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, затверджених наказами Державного бюро розслідувань від 20.08.2020 № 434 та вiд 29.06.2021 № 373, вiдомості щодо проходження служби особами рядового i начальницького складу органу Державного бюро розслідувань (призначення, переведення, звільнення тощо) становлять інформацію з обмеженим доступом. Слідчі органів Державного бюро розслідувань є особами рядового і начальницького складу. Таким чином, наказ про призначення ОСОБА_3 на посаду слідчого другого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Миколаєві є документом з обмеженим доступом тому надати копію зазначеного наказу не уявляється можливим.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві щодо не надання інформації на запит, звернувся до суду з даним позовом.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулюються Законом України "Про інформацію" №2657-ХІI від 02.10.1992 року (далі - Закон України "Про інформацію").

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до ч.2. ст.6 Закону України "Про інформацію", право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Частинами 1, 2 статті 7 Закону України "Про інформацію" передбачено, що право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.

При цьому ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Статтею 20 Закону України "Про інформацію" передбачено, що за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення. Предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо (стаття 29 Закону України "Про інформацію").

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, врегульовано Законом України "Про доступ до публічної інформації" №2939-VI від 13.01.2011 року (далі - Закон №2939-VI).

Відповідно до статті 1 Закону №2939-VI, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 3 Закону №2939-VI визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов`язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.

Згідно статті 5 Закону №2939-VI одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.

Згідно статті 12 Закону №2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Статтею 13 Закону №2939-VI визначено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; 4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

У відповідності до частини 1 статті 20 Закону №2939-VI, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно статті 22 Закону №2939-VI, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту у випадку, зокрема, якщо інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини 2 статті 6 цього Закону.

Статтею 6 Закону №2939-VI визначено, що інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Не може бути обмежено доступ до інформації про складання, розгляд і затвердження бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів та плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів, а також їх виконання за розписами, бюджетними програмами та видатками (крім таємних видатків відповідно до статті 31 Бюджетного кодексу України), взяття розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів бюджетних зобов`язань або здійснення розпорядження бюджетними коштами у будь-який інший спосіб, планування, формування, здійснення та виконання закупівлі товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти, у тому числі оборонних закупівель (крім випадків, якщо окрема інформація про закупівлі товарів, робіт і послуг становить державну таємницю відповідно до Закону України "Про державну таємницю"), володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. Не підлягає обмеженню також доступ до інформації про стан і результати перевірок та службових розслідувань фактів порушень, допущених у сферах діяльності, зазначених у цій частині. Доступ до зазначеної інформації забезпечується розпорядниками інформації відповідно до положень статті 5 цього Закону.

Не належать до інформації з обмеженим доступом відомості, зазначені у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданій відповідно до Закону України "Про запобігання корупції", крім випадків, визначених зазначеним Законом.

Не належить до інформації з обмеженим доступом інформація про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага керівника, заступника керівника юридичної особи публічного права, керівника, заступника керівника, члена наглядової ради державного чи комунального підприємства або державної чи комунальної організації, що має на меті одержання прибутку, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді.

Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Згідно статті 9 Закону №2939-VI, відповідно до вимог частини 2 статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація:

1) що міститься в документах суб`єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов`язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень;

2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.

Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф "для службового користування". Доступ до таких документів надається відповідно до частини 2 статті 6 цього Закону.

Перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб`єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі.

Як встановлено судом, 08 серпня 2021 року, ОСОБА_1 звернувся до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві з "Запитом на інформацію", у якому просив надати на адресу електронної пошти та на домашню адресу поштовим відправленням копію розпорядчого акту про призначення на посаду слідчого другого відділу ТУ ДБР у м. Миколаєві Володимира Колесніка, та копії документів, які стали підставою такого призначення.

В свою чергу Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у місті Миколаєві, відмовлено ОСОБА_4 у наданні інформації за запит про отримання публічної інформації від 08 серпня 2021 року, з посиланням на той факт, що відповідно до Переліків відомостей, що становлять службову інформацію у центральному апараті та територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, затверджених наказами Державного бюро розслідувань від 20.08.2020 № 434 та вiд 29.06.2021 № 373, відомості щодо проходження служби особами рядового i начальницького складу органу Державного бюро розслідувань (призначення, переведення, звільнення тощо) становлять інформацію з обмеженим доступом. Слідчі органів Державного бюро розслідувань є особами рядового і начальницького складу. Таким чином, наказ про призначення ОСОБА_3 на посаду слідчого другого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Миколаєві є документом з обмеженим доступом тому надати копію зазначеного наказу не уявляється можливим

Надаючи оцінку обставинам відносно правомірності у відмові Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві у задоволенні запиту ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

12 листопада 2015 року, Верховною Радою України прийнято Закон №794-VIII "Про Державне бюро розслідувань" (далі - Закон №794-VIII), який набрав чинності з 01 березня 2016 року, відповідно до статті 1 якого Державне бюро розслідувань (далі - ДБР) визначено, як центральний орган виконавчої влади, що здійснює правоохоронну діяльність з метою запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.

Нормами Закону №794-VIII, ДБР відокремлюється, як орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, структурно незалежний від існуючих правоохоронних органів.

На виконання пункту 1 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №794-VIII, Кабінет Міністрів України 29 лютого 2016 року прийняв постанову №127 "Про утворення Державного бюро розслідувань".

03 грудня 2019 року, Верховна Рада України, з метою вдосконалення правових основ організації та діяльності Державного бюро розслідувань, прийняла Закон №305-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення діяльності Державного бюро розслідувань" (далі - Закон №305-IX), який набрав чинності 27 грудня 2019 року.

Статтею 1 Закону №794-VIII (у редакції з 27.12.2019 року) визначено, що ДБР є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.

З огляду на вищенаведене суд зазначає, що з 27 грудня 2019 року, ДБР припинило своє існування, як центральний орган виконавчої влади, що здійснює правоохоронну діяльність з метою запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції та змінило статус на державний правоохоронний орган.

Наказом ДБР №323 від 08.07.2020 року, затверджено Перелік посад у територіальних управліннях ДБР, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами.

Таким чином, на реалізацію наказу ДБР були виведені зі штатних розписів територіальних управлінь ДБР посади державної служби та введено нові посади старшого та середнього начальницького складу правоохоронного органу.

У межах своєї компетенції та виходячи із покладених на нього завдань ДБР згідно з пунктом 16 статті 6 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» забезпечує відповідно до законодавства дотримання режиму захищеної законом таємниці та іншої інформації з обмеженим доступом, a також визначеного законом порядку оприлюднення та надання доступу до публічної інформації.

Директор ДБР, за змістом частини 1 статті 12 Закону України «Про Державне бюро розслідувань»: видає у межах повноважень накази i розпорядження, дає доручення, які є обов`язковими для виконання працівниками ДБР (пункт 8); вживає заходiв iз запобігання несанкціонованому доступу до інформації з обмеженим доступом, а також забезпечує додержання законодавства про доступ до публічної інформації, розпорядником якої є ДБР (пункт 12); забезпечує відкритість та прозорість діяльності ДБР відповідно до цього Закону (пункт 18).

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» у разі звільнення Директора Державного бюро розслідувань з посади, його смерті або відсутності відомостей про місце його перебування повноваження Директора Державного бюро розслідувань протягом 60 днів виконує його перший заступник, а в подальшому - почергово кожний із заступників і знову перший заступник з ротацією кожні 60 днів до того часу, доки не буде призначено нового Директора Державного бюро розслідувань у порядку, передбаченому цим Законом. Строк виконання повноважень розпочинається відповідно з дня, наступного за днем звільнення Директора Державного бюро розслідувань, або з дня, наступного за днем його смерті, або з дня, наступного за останнім днем, коли місце перебування Директора Державного бюро розслідувань було відомо.

Суд зазначає, що запровадження обмеження доступу до конкретної інформації за результатами розгляду запиту на інформацію допускається лише за умови застосування вимог пунктів 1- 3 частини 2 статі 6 Закону України №2939-VI, що є "трискладовим тестом", через який проходить публічна інформація для визначення її відкритою чи обмеженою.

За умови додержання сукупності всіх трьох підстав може бути обмежено доступ до інформації (постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України №10 від 29 вересня 2016 року "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації").

У відзиві на позовну заяву Відповідачем 2 наголошувалося, що з проведеного "трискладового тесту" пункту 1.3 Переліку відомостей, що становлять службову інформацію у центральному апараті та територіальних управліннях Державного бюро розслідувань вбачається, що:

1)обмеження доступу до таких відомостей, які є інформацією з обмеженим доступом-конфіденційною інформацією, відповідає захищеним інтересам конкретних фізичних осіб - осіб рядового та начальницького складу ДБР щодо захисту їхньої службової репутації, а також щодо захисту їх особистого і сімейного життя (персональних даних про них).

При цьому, розголошення інформації про працівників правоохоронного органу піддає їх небезпеці з боку злочинних елементів або осіб, що займаються підривною діяльністю. Це може загрожувати не лише безпеці самих працівників, а й стабільності правоохоронних органів і громадському порядку в цілому. Розголошення навіть базових відомостей про працівників (наприклад, їх посада, місце роботи) може створити загрозу для їхньої особистої безпеки. Злочинні угруповання або терористичні організації можуть використати ці дані для тиску на працівників, їх сім`ї або для організації нападів на них

2) розголошення спірної інформації може завдати істотної шкоди захищеним інтересам, як окремо громадянина ОСОБА_5 , так і держави Україна в цілому.

Розголошення запитуваної позивачем інформації створюватиме передумови для тиску (впливу) на слідчого ТУ ДБР у м. Миколаєві, який здійснюють досудове розслідування, що у свою чергу несе суттєві ризики для об`єктивності такого досудового розслідування та ставить під сумнів його результати. Отримання відповідної інформації дозволить третім недоброчесним особам через опосередкований (через коло рідних та близьких осіб) та / або безпосередній вплив на слідчого, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні, в якому вони мають певний приватний інтерес, примусивши слідчого до утримання від вжиття певних слідчих (розшукових) дій. Також розголошення запитуваної інформації може нашкодити ОСОБА_6 , якого стосується ця інформація, адже вона може бути використана з метою фізичної розправи, помсти з боку злочинців (може призвести до фізичних нападів на нього або його родину, тобто ставить під загрозу його особисту безпеку)

3) шкода від оприлюднення спірної інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Громадськість безумовно має право на доступ до інформації про діяльність правоохоронних органів, проте таке право не переважає над необхідністю забезпечення особистої безпеки працівників таких органів і цілісності системи правопорядку. Розголошення деталей про цих осіб може суттєво нашкодити безпеці і стабільності державних інституцій, тягне за собою ризик ескалації конфліктів, зниження ефективності боротьби із злочинністю, тому шкода від такого розголошення переважає суспільний інтерес у відкритості цієї інформації. Таким чином, обмеження доступу до інформації про працівників правоохоронних органів є необхідним для забезпечення безпеки особового складу та ефективності роботи правоохоронного органу, а також для захисту національних інтересів і правопорядку в країні.

З огляду на вищезазначене, суд погоджується з твердженнями відповідача, що обмеження доступу до публічної інформації може здійснюватися відповідно до закону для захисту, серед іншого, репутації або прав інших людей, підтримання авторитету правоохоронного органу, якщо розголошення такої інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам, і така шкода від оприлюднення відповідної інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Таким чином, обмеження надання Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань розташованим у місті Миколаєві певної інформації щодо рядового та начальницького складу правоохоронного органу для захисту їхньої репутації або прав, підтримання авторитету та неупередженості правоохоронного органу є допустимим.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові по справі №9901/235/20 від 08 липня 2021 року.

Стаття 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає фізичним особам права на доступ до інформації, яка знаходиться у розпорядженні держави. Але, таке право може виникнути, по-перше, якщо поширення інформації передбачається судовим рішенням і по-друге, коли доступ до інформації має важливе значення для реалізації права на свободу вираження поглядів і відмова в її наданні є втручанням у це право (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 8 листопада 2016 року у справі "Угорський Гельсінський Комітет проти Угорщини" (Magyar Helsinki Bizottsag v. Hungary, заява № 18030/11, § 156) і від 26 березня 2020 року у справі "Центр демократії та верховенства права проти України" (Centre for Democracy and the Rule of Law v. Ukraine, заява № 10090/16, § 96)).

Крім того, важливим питанням є те, чи виступає особа, яка прагне отримати доступ до відповідних відомостей для інформування громадськості, в ролі "громадського наглядача". Водночас, це не означає, що право на доступ до інформації стосується виключно неурядових організацій і преси. Високий рівень захисту також поширюється на наукових працівників та авторів публікацій з питань, що становлять суспільний інтерес. З огляду на важливу роль, яку відіграє мережа Інтернет у розширенні доступу громадськості до новин та у сприянні розповсюдженню інформації, функція блогерів і популярних користувачів соціальних мереж також може бути прирівняна до "громадського наглядача" у тому, що стосується захисту, передбаченого статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Центр демократії та верховенства права проти України" (пункт 87)).

Інформація, дані або документи, до яких вимагається доступ, як правило, повинні відповідати критерію суспільного інтересу, щоб призвести до необхідності їхнього поширення відповідно до Конвенції. Така необхідність може існувати, коли, inter alia, поширення інформації забезпечує прозорість у порядку ведення державних справ та у питаннях, що становлять інтерес для суспільства в цілому, і таким чином, дозволяє широкій громадськості брати участь у державному управлінні (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Центр демократії та верховенства права проти України" (пункт 84)).

Визначення того, що може становити предмет суспільного інтересу, буде залежати від обставин кожної справи. Суспільний інтерес виникає щодо питань, які впливають на громадськість настільки, що вона може на законних підставах цікавитися ними, які привертають її увагу або які значно стосуються її, особливо якщо такі питання впливають на добробут громадян чи життя громади. Це також стосується питань, здатних призвести до значних суперечок щодо важливих соціальних викликів або проблем, про які громадськість бажатиме отримати інформацію. Суспільний інтерес не може зводитися до прагнення громадськості отримати інформацію про приватне життя інших людей.

В свою чергу позивач не обґрунтовує, що інформація про ОСОБА_7 інформацією, яка становить суспільний інтерес.

Разом з цим суд зазначає, що у запиті позивача від 08 серпня 2021 року відсутнє обґрунтування з яким наміром позивач бажає отримати інформацію відносно посадової особи правоохоронного органу та яким чином він буде її використовувати.

Відсутнє таке обґрунтування і у позовній заяві.

В свою чергу, виходячи з положень частини 2 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (щодо проведення «трискладового тесту»), та беручи до уваги зміст запитуваної позивачем інформації, суд дійшов висновку, що вона підпадає під вищезазначені критерії обмеження.

З огляду на зазначене, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльність директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві Титора Дмитра Павловича по ненаданню публічної інформації на запит на інформацію ОСОБА_1 від 08 серпня 2021 року про надання копії розпорядчого акту про призначення на посаду слідчого другого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Миколаєві Володимира Колесніка та копій документів, які стали підставою такого призначення

Як наслідок не належить до задоволення і вимога про зобов`язання Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у мiстi Миколаєві надати копію розпорядчого акту про призначення на посаду слідчого другого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Миколаєві Володимира Колесніка та копії документів, які стали підставою такого призначення.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бендерський проти України" від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, відсутні підстави для стягнення на користь позивача витрат з надання професійної правничої допомоги.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань у місті Миколаєві Титора Дмитра Павловича, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя М.М. Крилова