Рішення № 127336065, 24.02.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2025 рокуСправа №160/32647/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Донецького державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Донецького державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 в якому позивач просить:

стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Донецького державного університету внутрішніх справ (на рахунок Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172, р/рахунок: UA128201720313261009201000675, ЄДРПОУ 08571423) вартість його утримання в Донецькому державному університеті внутрішніх справ у сумі 107482,56 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Позовна заява обґрунтована наявністю у відповідача заборгованості щодо відшкодування витрат, пов`язаних з її утриманням у позивача. Так, позивач належним чином виконав умови контракту, відповідач завершив навчання та був працевлаштований, однак в подальшому, не відпрацювавши встановлений строк, звільнився за власним бажанням.

Ухвалою суду у справі відкрито провадження, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

На адресу відповідача була направлена ухвала про відкриття провадження у справі, проте, на адресу суду 07.01.2025 року повернувся конверт з позначкою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

Таким чином, відповідач є належно повідомлений про розгляд справи у порядку спрощеного провадження.

Судом відмовлено в залученні до участі у справі Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні Позивача.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Згідно ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 здобував освіту у Донецькому державному університеті внутрішніх справ з 2020 по 2022 рік.

01.09.2020 року наказом № 287 о/с від 19.08.2020 р. ОСОБА_1 було зараховано на навчання до Донецького юридичного інституту внутрішніх справ України та з метою вдосконалення порядку підготовки здобувачів вищої освіти у вищих навчальних закладах специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських державним замовленням, між Донецьким юридичним інститутом МВС України, Головним управлінням Національної поліції Кіровоградській області та Відповідачем було укладено Контракт про здобуття освіти у Донецькому юридичному Інституті МВС України від 01.09.2020 року № 998/2020

Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 260 від 12.04.2021 року «Про зміну типу та перейменування Донецького юридичного інституту МВС України» Донецький юридичний інститут МВС України перейменовано на Донецький державний університет внутрішніх справ.

Наказом ректора від 3 грудня 2022 року № 678 о/с рядового поліції ОСОБА_1 було відраховано зі складу курсантів та звільнено зі служби національної поліції України на підставі пункту 7 частини 1 статі 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) з 03.12.2022 року.

На виконання визначеного вище зобов`язання 17.10.2024 року ОСОБА_1 Донецьким державним університетом внутрішніх справ було направлено повідомлення № 5823/7-2024 від 11.10.2024 року про зобов`язання відшкодувати протягом 30 діб з моменту отримання цього повідомлення витрати, пов`язані з його утриманням у Донецькому державному університеті внутрішніх справ у повному розмірі за весь період фактичного навчання за реквізитами вищого навчального закладу та у розмірі відповідно до довідки-розрахунку вищого навчального закладу, який здійснював підготовку поліцейського та договір про розстрочення платежу витрат на утримання, який запропоновано укласти у разі неможливості відшкодування витрат у 30-ти денний термін, що підтверджується фіскальним чеком № 13 від 17.10.2024.

Відповідно до приписів пункту 8 Порядку відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 р. № 261. у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, а також у разі порушення особою умов договору, укладеного відповідно до пункту 6 цього Порядку, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Таким чином, Відповідачу було надано строк на добровільну сплату витрат, пов`язаних з її утриманням у закладі вищої освіти до 16 листопада 2024 року, у зв`язку з чим, починаючи з 17 листопада 2024 року розпочався перебіг строку на реалізацію Позивачем свого права на звернення до суду з позовом про стягнення вказаних витрат у примусовому порядку. Тому, граничним строком звернення до суду з цим позовом є 16 грудня 2024 року.

Частиною другою статті 74 Закону №580-VIII встановлено, що підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.

Згідно з ч. 4 ст. 74 Закону №580-VIII особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною 5 ст. 74 Закону №580-VIII передбачено, що у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Відповідно до п. 2 Порядку №261 витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалася. У разі коли особа є неповнолітньою, установлення правових відносин здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України.

Згідно з п. 3 Порядку №261 відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов`язаних з:

- Грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням;

- Оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія).

Розрахунок витрат на утримання осіб (грошове, продовольче, речове та медичне забезпечення) у вищих навчальних закладах здійснюється відповідно до встановлених норм за їх фактичною вартістю

Розрахунок комунальних послуг та спожитих енергоносіїв здійснюється виходячи із середнього обсягу споживання у відповідному вищому навчальному закладі на одну особу за добу за період її фактичного перебування в такому закладі.

Під час проведення розрахунків застосовуються тарифи, що встановлені для населення і діють у місцевості, в якій розташований вищий навчальний заклад, у відповідному навчальному році.

Відповідно до п. 4 Порядку, витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання.

Довідкою про розрахунок, витрат на утримання курсанта ОСОБА_1 за період з 01.09.2020 по 03.12.2022 року навчання у Донецькому державному університеті внутрішніх справ стверджено, що вартість фактичних витрат пов`язаних з утриманням Відповідача у навчальному закладі, становить 107482,56 грн., згідно:

1. Сумі витрат на утримання за 2020/2021 навчальний рік, що становить 32348,14 грн., в тому числі:

грошове забезпечений становить 2577,54 грн.;

речове забезпечення 10576,72 грн.;

продовольче забезпечення 13781,40 грн.;

медичне забезпечення 133,91 грн.;

оплата комунальних послуг 5278,57 грн.

2. Сума витрат на утримання за 2021/2022 навчальний рік, що становить 67 095,64 грн., в тому числі:

грошове забезпечений становить 62086,03 грн.;

речове забезпечення 3383,40 грн.

продовольче забезпечення 212,70 грн.;

медичне забезпечення 243,34 грн.;

оплата комунальних послуг 1170,17 гри.

3. Сума витрат на утримання за 2022/2023 навчальний рік, що становить 8038,78 грн., в тому числі:

грошове забезпечений становить 1526,32 грн.;

речове забезпечення 4256,83 грн.:

продовольче забезпечення 1173,90 грн.;

медичне забезпечення 0,00 грн.;

оплата комунальних послуг 1081,73 грн.

У разі звільнення особи до відпрацювання нею трьох років після закінчення вищого навчального закладу орган поліції, в якому особа проходила службу, невідкладно повідомляє про це вищому навчальному закладу, в якому особа навчалася.

Після звільнення зі служби в поліції Відповідач не відшкодував вказану суму витрат добровільно у визначений законодавством строк.

Пунктами 6, 8 Порядку №261 встановлено, що особа має право здійснити відшкодування витрат з розстроченням платежу до одного року. У такому випадку особа укладає з вищим навчальним закладом, у якому вона навчалася, договір у письмовій формі, де зазначаються строки та розміри платежів. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат, а також у разі порушення особою умов договору, укладеного відповідно до пункту 6 цього Порядку, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку. Претензійно-позовну діяльність провадить вищий навчальний заклад, у якому навчалася особа.

Застосовуючи вказані положення законодавства до обставин цієї справи суд зазначає про таке.

Достатність та належність довідок-розрахунків на підтвердження розміру заборгованості, що стягується, визнана також Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 23.06.2022 року у справі №160/14829/21.

Суд констатує, що наданими позивачем доказами підтверджується розмір витрат, пов`язаних з утриманням відповідача у позивача в період її навчання.

Щодо правомірності стягнення грошового забезпечення як складової витрат на навчання суд виходить з наступного.

Грошове забезпечення курсантам ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання виплачується за місцем проходження служби (навчання) виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання.

Тож, оскільки саме в кошторисі ВНЗ (вищого навчального закладу) МВС передбачаються кошти на виплату грошового забезпечення курсантів ВНЗ МВС, то вказане грошове забезпечення належить до категорії витрат на навчання таких курсантів.

Вказане кореспондує з пунктом 3 Порядку № 261, за змістом якого грошове забезпечення входить до складу витрат, які підлягають відшкодуванню у разі звільнення із служби в поліції за власним бажанням протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу.

Грошове забезпечення курсантів вищих навчальних закладів належить до категорії витрат на їх навчання і за наявності на те підстав підлягає компенсації.

На спірні правовідносини не поширюється дія положень пункту 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 15.06.2023 року у справі №520/6532/2020, від 13.01.2023 року у справі №440/2692/20

Згідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тотожне правозастосування здійснено і Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 11.01.2022 року у справі №160/14384/21, а також постановах Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.01.2024 року у справі №460/4684/23, від 08.11.2023 року у справі №300/2420/22, постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2023 року у справі №620/773/23, від 22.12.2023 року у справі №620/3943/22, постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2023 року у справі №540/4144/20.

Таким чином, усі без виключення витрати на утримання відповідача підлягають стягненню на користь позивача, що відповідає послідовній та актуальній судовій практиці, передусім Верховного Суду.

Суд вважає за доцільне навести практику Європейського суду з прав людини, яка є релевантною до обставин цієї справи за змістовним критерієм (суттю правовідносин між студентами вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання та подальшим працевлаштуванням в державних органах).

У справі Chitos проти Греції (рішення від 04 червня 2015 року, заява № 51637/12) Європейський суд з прав людини зазначав: заявник не може правомірно стверджувати, що не знав принципу і обсягу зобов`язання, яке він взяв на себе, обравши кар`єру офіцера і військового лікаря. Однією з головних переваг вступу до армії було безкоштовне навчання. Дійсно, збройні сили беруть на себе вартість усього навчання такої особи, сплачують їй платню і надають соціальне забезпечення як кадровому офіцеру. Натомість від офіцера після отримання диплома вимагається взяти на себе зобов`язання служити у відповідному званні певну кількість років.

Європейський суд з прав людини уважає, що накладене на кадрових офіцерів зобов`язання після завершення навчання нести службу протягом певного строку є невід`ємним від покладеного на них завдання. Обчислення строку дії контрактів офіцерів, які отримали освіту коштом армії, і умови розірвання таких контрактів належать до розсуду держави

Вимога держави повернути кошти, витрачені на навчання офіцерів і військових медиків, а також на їх забезпечення відповідно до потреб, виправдовують заборону розривати контракт протягом певного строку і встановлення відшкодування витрат, яких зазнала держава протягом років навчання. Зобов`язання військових лікарів, які бажають піти у відставку до завершення контракту, сплатити державі певну суму на відшкодування витрат, понесених на їх навчання, цілком виправдовується перевагами, яких не мають цивільні студенти у сфері медицини, зокрема забезпеченим працевлаштуванням, отриманням платні тощо. Сам принцип відкупу років, які залишається відслужити, не становить порушення принципу пропорційності.

У справі Lazaridis проти Греції (рішення від 12 січня 2016 року, заява № 61838/14) заявник (лікар, підполковник армії) подав клопотання про його дострокове відрахування з армії. Генеральний штаб армії зобов`язав заявника виплатити державі відшкодування у сумі 121 321,72 Євро як компенсацію за дострокове звільнення. Заявник оскаржив таке рішення до суду. Суд відхилив його скаргу, у зв`язку із тим, що заявник, отримавши відповідну освіту, зобов`язався відслужити в армії дев`ятнадцять років і вісімнадцять днів, але він прослужив лише чотирнадцять років, два місяці та шість днів. Заявник оскаржив це рішення національного суду.

Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що зобов`язання військових лікарів, які бажали залишити армію до закінчення строку виконання обов`язку, відшкодувати державі витрати, понесені на їх навчання, було цілком виправданим з огляду на привілеї, якими вони користувалися порівняно із цивільними студентами-медиками. Особа, яка вступає на навчання до Військової академії, усвідомлює, що аналогом безкоштовної освіти, винагороди та соціальних переваг, якими користується така особа в силу свого військового статусу, є зобов`язання служити в рядах армії протягом визначеного періоду після закінчення навчання.

Обов`язок офіцерів армії нести службу протягом визначеного періоду після завершення їх підготовки відповідає встановленій меті, а тривалість цього періоду визначається на розсуд держав. Саме за допомогою військових установ особи отримують загальну медичну освіту, відповідну спеціалізацію, а також мають можливість займатися приватною медициною в неробочий час. Таким чином, сам принцип викупу решти років служби не порушує принцип пропорційності.

У справі Yanask проти Туреччини (рішення від 06 січня 1993 року заява № 14524/89) щодо права на освіту Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантування права на освіту не виключає застосування дисциплінарних стягнень; встановлені обмеження у справі заявника щодо права на освіту у Військовій академії не обмежують його право на освіту у цивільних навчальних закладах.

Щодо захисту права власності у рішенні Європейського суду з прав людини вказано, що у заявника виник борг перед державою щодо відшкодування плати за навчання, харчування, проживання у разі невиконання обов`язку стосовно проходження військової служби в армії у встановлений законодавством період. Комісія вважає, що обов`язок здійснити такі відшкодування після відрахування з навчального закладу не порушує права заявника відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції.

Отже, практика відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі особи, яка не виконала свій обов`язок щодо відпрацювання в державних органах визначеного строку, є належним способом реалізації державної політики та відповідає вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Спосіб реалізації такої політики шляхом подання позову до суду забезпечує особі можливість належним чином представляти свою позицію та користуватися усім можливим обсягом прав, в свою чергу суд забезпечує дотримання законності та верховенства права під час здійснення відповідної процедури.

У відповідності до ч. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

У зв`язку із відсутністю таких витрат, питання щодо повернення судових витрат судом не вирішується.

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 49, 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Донецького державного університету внутрішніх справ (на рахунок: Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172, р/рахунок: UA128201720313261009201000675, ЄДРПОУ 08571423) вартість його утримання в Донецькому державному університеті внутрішніх справ у сумі 107482,56 грн (сто сім тисяч чотириста вісімдесят дві гривні 56 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова