Рішення № 127333122, 13.05.2025, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/7559/24

Провадження № 2/496/1472/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2025 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Пендюри Л.О.

за участю секретаря Бєлого В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № 431978199 від 06.01.2021 року у розмірі 17970 грн 74 к. та понесені судові витрати.

Свої вимоги мотивує тим, що 06.01.2021 року ОСОБА_1 уклала із ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитний договір № 431978199 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV2F2A2. Відповідачка на офіційному сайті Товариства www.moneyveo.ua ознайомилась з правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною кредитного договору. Після чого відповідачка подала відповідну заяву, в якій вказала свої персональні дані та номер банківської картки для перерахунку коштів. Приймаючи умови кредитного договору, відповідачка підтвердила, що повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися цих правил. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало відповідачці кредит в сумі 20300,00 грн, шляхом перерахування кредитних коштів на банківську картку відповідачки. Відповідачка свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала.

28.11.2018 року ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28.11.2019 року. 28.11.2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року. 31.12.2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 26, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2021 року. В даній угоді договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року викладено в новій редакції, проте дата укладання договору залишена як 28.11.2018 року. 31.12.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 27, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2022 року. 31.12.2022 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 31, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2023 року. 31.12.2023 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 32, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2024 року.

05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04.08.2021 року. В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали додаткові угоди: № 2 від 03.08.2021 року, № 3 від 30.12.2022 року, яким продовжено строк дії договору факторингу до 30.12.2024 року.

28.10.2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено договір факторингу №28/10/24/У, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Станом на дату звернення позивача до суду та відповідно до реєстру боржників, заборгованість відповідачки по кредитному договору перед позивачем не сплачена і складає 17970 грн 74 к., з яких: 10990 грн 04 к. заборгованість по кредиту та 9680 грн 70 к. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Крім судового збору у розмірі 2422,40 грн позивач просить стягнути з відповідачки витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

У зв`язку з прийняттям прав грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 , позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, але в позовній заяві просив справу розглянути в порядку спрощеного позовного провадження за його відсутності та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачка в судове засідання не з`явилась, але надала суду заяву, в якій просила в задоволенні позову відмовити в повному обсязі та провести розгляд справи за її відсутності.

Дослідивши матеріали справи суд, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 06.01.2021 року ОСОБА_1 уклала із ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитний договір № 431978199. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора. Підписанням цього договору відповідачка підтвердила, що вона ознайомилась з усіма умовами правил надання коштів у позику, які розміщені на сайті «www.moneyveo.ua». Приймаючи умови кредитного договору, відповідачка підтвердила, що вона повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися цих правил. Відповідно до умов договору: кредит надається на суму 20300 грн на умовах строковості, зворотності, платності; кредит надається строком на 126 днів; нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в розмірі 237,25 відсотків річних, що становить 0,65 відсотків в день від суми кредиту за час користування ним; на умовах, викладених в п. 1,6 договору, до відносин між сторонами застосовуються умови нарахування процентів за ставкою 474,50 відсотків річних, що становить 1,30 відсотків в день від суми кредиту за час користування ним (а.с. 15 зв.-17).

На виконання переддоговірних обов`язків 06.01.2021 року позичальницю було ознайомлено з Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для клієнта, яка підписана відповідачем електронним підписом (а.с. 17 зв.).

Відповідно до паспорту споживчого кредиту до договору № 431978199 від 06.01.2021 року наявні наступні умови кредитування: тип кредиту кредит; сума кредиту 20300 грн; строк кредитування 126 днів; процентна ставка 237,25 процентів річних; орієнтовна реальна річна процентна ставка 237,25 процентів річних; процентна ставка, яка використовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту 474,50 процентів річних (а.с. 14-15).

На підтвердження виконання умов договору надано копію платіжної інструкції від 06.01.2021 року, відповідно до якої зазначено, що було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта 5168-74ХХ-ХХХХ-8729 (а.с. 23).

Правовідносини, що виникли між сторонами у зв`язку з укладенням кредитних договорів регламентуються положеннямиЦивільного кодексу України,Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»,Закону України «Про електронну комерцію»та інших нормативно-правових актів у сфері регулювання ринків фінансових послуг.

За правилом ч. 1ст. 205 ЦК Україниправочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно дост. 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

В ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до ст. 8 вказаного Закону юридична сила електронного документу не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відносини, пов`язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України «Про електронні довірчі послуги».

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документу з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документу.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частина перша стаття З Закону України «Про електронну комерцію»).

Також, приписами ст. 12 цього Закону передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Наведене вище, у свою чергу, свідчить про належне укладення кредитних договорів, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.

Аналогічна правова позиція сформована у ряді постанов Верховного Суду. Так, у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України "Про електронну комерцію", містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі N 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18).

Аналізуючи положення вищевказаного законодавства, вбачається, що з урахуванням особливостей кредитного договору № 431978199 від 06.01.2021 року, його було укладено в електронному вигляді через інформаційно-телекомунікаційну систему позивача за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначенимЗаконом України «Про електронну комерцію».

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2ст. 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2статті 639 ЦК Українипередбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, належить зробити висновок, що будь-який вид договору, який укладається на підставіЦивільного кодексу Україниможе мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі205,207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 року у справі № 127/33824/19.

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638ЦК Українипередбачено,що договірє укладеним,якщо сторонидосягли згодиз усіхістотних умовдоговору. Істотнимиумовами договорує умовипро предметдоговору,умови,що визначенізаконом якістотні абоє необхіднимидля договорівданого виду,а такожусі тіумови,щодо якихза заявоюхоча боднієї ізсторін маєбути досягнутозгоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно положень ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1, 2ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

На підставі ч. 1ст. 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З розрахунку заборгованості за договором № 431978199 від 06.01.2021 року, вбачається, що заборгованість, станом на 08.11.2024 року складає 17970 грн 74 к., в тому числі 10990 грн 04 к. прострочена заборгованість за сумою кредиту; 6980 грн 70 к. прострочена заборгованість за процентами (а.с. 48-50).

28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28.11.2019 року. Відповідно до п. 2.1 договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 26-27).

28.11.2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року (а.с. 29).

31.12.2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 26, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2021 року (а.с. 30-31).

31.12.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 27, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2022 року (а.с. 33).

31.12.2022 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 31, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2023 року (а.с. 34).

31.12.2023 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 32, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2024 року (а.с. 35).

05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» (Клієнт) та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (Фактор) укладено договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04.08.2021 року. Відповідно до п. 2.1 договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 37-38).

ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали додаткові угоди: № 2 від 03.08.2021 року, № 3 від 30.12.2022 року, яким продовжено строк дії договору факторингу до 30.12.2024 року (а.с. 40, 41).

28.10.2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (Клієнт) та ТОВ «Юніт Капітал» (Фактор) укладено договір факторингу № 28/10/24-У, відповідно до умов якого, Клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги, зазначені в відповідних реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 43-44).

Згідно п. 1 ч. 1ст. 512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно дост. 514 ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ст. 1077 ЦК Українивстановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до Договорів Факторингу, Клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги у відповідних реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Позивачем не надано доказів виконання зобов`язання передачі грошових коштів в розпорядження клієнтів (ціни продажу), а тому суд вважає, що позивачем не доведено, що він є правонаступником за вказаним кредитним договором до відповідачки.

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17зазначив, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Так, Верховний Суд у постановах від 20 лютого 2019 року у справі №910/16109/14та від 17 січня 2020 року у справі №916/2286/16зробив висновок, що відсутність доказів на підтвердження обставин здійснення повної оплати за договором відступлення на час або після його укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання заявником своїх зобов`язань за договором, є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження правонаступником у цій справі, з огляду на положення договору відступлення права вимоги.

На необхідність перевірки доводів перерахування коштів на виконання умов договору про відступлення права вимоги також посилався Верховний Суд у постановах від 29 вересня 2021 року у справі № 2-879/11, (провадження№ 61-10005св21), від 03 листопада 2021 року у справі №301/2368/14-ц (провадження № 61-11546св21) з огляду на умови такого договору, зокрема щодо набуття новим кредитором права вимоги до боржника після здійснення оплати за вказаним договором.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Про те, що сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме такі належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову йдеться у Постанові ВСУ від 27.05.2020 року у справі № 2-879/13. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах зазначає Суд. Окрім цього Суд зауважив, що сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що в позовних вимогах ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на те, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал» про стягнення заборгованості, судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 512, 514, 526, 626, 628, 639, 1049, 1054, 1077 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України,суд,

УХВАЛИВ:

Товариству з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту.

Повний текст рішення складено 13.05.2025 року.

Суддя Л.О. Пендюра