Рішення № 127325351, 14.05.2025, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/1539/25

Провадження № 2-а/307/37/25

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14 травня 2025 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого - судді Ніточко В.В.,

з участю секретаря судового засідання Заяць Т.П., представника позивача Рішка П.М. та представника відповідача Фекете Й.Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тячів адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В :

І. Виклад позиції сторін.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Позовні вимоги мотивує тим, що постановою виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) ОСОБА_2 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення № 1043 від 22 квітня 2025 року на нього накладено штраф у сумі 17000 грн. Зазначеною постановою його визнано винним у тому, що він не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно до повістки №1855562 від 10 січня 2025 року, за якою мав належними чином з`явитись до 26 січня 2025 року для уточнення даних до ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим порушив абз. 1 ч.1 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та в особливий період вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП. Дата вчинення адміністративного правопорушення 26 січня 2025 року, дата виявлення порушення 26 січня 2025 року. 22 квітня 2025 року щодо нього старшим офіцером адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 було складено протокол про адміністративне правопорушення № 1043, відповідно до змісту якого була визначена суть адміністративного правопорушення, а саме: 26 січня 2025 встановлено, що він не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно до повістки № 1855562 від 10 січня 2025 року, за якою мав належними чином з`явитись до 26 січня 2025 року для уточнення даних до ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим порушив абз. 1 ч.1 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", та в особливий період вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП. Дата вчинення адміністративного правопорушення 26 січня 2025 року, дата виявлення порушення 26 січня 2025 року.

Вважає, що постанова виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення № 1043 від 22 квітня 2025 року, якою на нього накладено штраф у сумі 17000 грн., винесена всупереч вимогам законодавства, а тому підлягає визнанню протиправною та скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Стаття 210-1 КУпАПпередбачає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Зазначена норма є бланкетною та має формальний склад. Частиною 3 статті 210-1 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період. Диспозиція статті ст.210-1 КУпАП, як бланкетної норми, не встановлює певних правил поведінки, а передбачає існування інших норм, розміщених навіть в інших нормативних актах, у яких сформульовані конкретні правила поведінки. В даному випадку об`єктивна сторона статті 210-1 виражається у порушенні законодавства України про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Згідно зі змістом постанови по справі про адміністративне правопорушення №1043 від 22 квітня 2025 року та протоколу про адміністративне правопорушення № 1043 від 22 квітня 2025 року ним допущено порушення вимог абз. 1 ч.1 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". У відповідності до абз.1ч.1ст.22Закону України "Промобілізаційну підготовкута мобілізацію"громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду. Зазначені вимоги були ним дотримані у повній мірі. А саме, він, як військовозобов`язаний, перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 з 28 вересня 2022 року. Після взяття на облік він був у встановленому порядку направлений для проходження військово-лікарської комісії, за результатами якої був визнаний придатним до військової служби за станом здоров`я, підлягає повторному медичному пересвідченню 29 вересня 2027 року. Зазначені обставини стверджуються тимчасовим посвідченням військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 28 вересня 2022 року. Під час постановки на військовий облік він надав до ІНФОРМАЦІЯ_3 документи, що підтверджують неможливість виконання військового обов`язку через належність до релігійної організації "Релігійна громада Церкви Адвентистів Сьомого Дня у м. Тячів", код ЄДРПОУ 20453005, основні положення віровчення якої не допускають використання зброї, і яка входить до "Переліку релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 2066 від 10 листопада 1999 року. У зв`язку з цим, він, регулярно, як правило, щомісяця, за визначеною ІНФОРМАЦІЯ_3 періодичністю, з`являвся на виклики на підставі виданих повісток. За весь період перебування на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 він жодного разу не допускав порушень правил військового обліку, за викликами з`являвся своєчасно.

Так, під час чергового відвідання ІНФОРМАЦІЯ_3 за викликом 26 грудня 2024 року він отримав повістку про необхідність з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 31 січня 2025 року, о 16 годині, з метою уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів територіального центру комплектування та соціальної підтримки. 31 січня 2025 року він з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 та отримав наступу повістку про необхідність з`явитися у березні 2025 року. У березні 2025 року він з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 та отримав наступу повістку про необхідність з`явитися 08 квітня 2025 року. 08 квітня 2025 року він з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 та отримав наступу повістку про необхідність з`явитися 22 квітня 2025 року. Причому, під час його явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 31 січня 2025 року, а також у березні 2025 року та 08 квітня 2025 року йому не було жодним чином повідомлено про порушення ним правил військового обліку, а саме про те, що він мав з`явитися 26 січня 2025 року та не з`явився, хоча зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення та постанови у справі про адміністративне правопорушення вбачається, що таке порушення було виявлено 26 січня 2025 року.

Лише під час явки у ІНФОРМАЦІЯ_3 22 квітня 2025 року йому було повідомлено про те, що він порушив правила військового обліку, а саме не з`явився 26 січня 2025 року за повісткою № 1855562 від 10 січня 2025 року, після чого старшим офіцером адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 щодо позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення № 1043 від 22 квітня 2025 року, та постановою виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 № 1043 від 22 квітня 2025 року його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.201-1 КУпАП.

Зазначає, що жодних повісток про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 26 січня 2025 року, на 9 год. 00 хв., в тому числі повістки № 1855562 від 10 січня 2025 року, як це зазначено у протоколі та постанові, він, ні шляхом особистого вручення представником ТЦК, ні через підприємство поштового зв`язку Укрпошта, ні будь-яким іншим способом не отримував. Відповідні письмові пояснення про факт неотримання повістки ним були зазначені власноручно у тексті протоколу про адміністративне правопорушення № 1043 від 22 квітня 2025 року, однак такі пояснення не були взяті до уваги при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Вказує на те, що ним не отримувалася через підприємство поштового зв`язку за адресою зареєстрованого місця проживання повістка №1855562 від 10 січня 2025 року про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 26 січня 2025 року, він не відмовлявся від отримання цієї повістки, та він постійно проживає за адресою свого зареєстрованого місця проживання, повідомленого ІНФОРМАЦІЯ_3 і фактів його відсутності за місцем проживання також не було.

Тому, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, беззаперечно не доведено, що він був завчасно належним чином повідомлений повісткою про необхідність явки 26 січня 2025 року та не з`явився без поважних причин.

Таким чином, висновки посадових осіб відповідача, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення та у постанові по справі про адміністративне правопорушення, про порушення ним правил військового обліку є безпідставними і не ґрунтуються на дійсних обставинах справи.

Просить ухвалити рішення суду, яким визнати протиправною та скасувати постанову виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення №1043 від 22 квітня 2025 року, згідно з якою накладено на ОСОБА_1 штраф у сумі 17000 грн., а провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача ОСОБА_1 , понесені у зв`язку з розглядом адміністративної справи судові витрати по сплаті судового збору у сумі 605 грн. 60 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4000 грн.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому, посилаючись на нормативні акти, що зазначені у постанові № 1043 від 22 квітня 2025 року, проти позову заперечив.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, дав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 02 травня 2025 року дану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що згідно протоколу № 1043 про адміністративне правопорушення від 22 квітня 2025 року, складеного офіцером адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , ОСОБА_1 не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно повістки № 1855562 від 10 січня 2025 року, за якою мав належним чином з`явитися до 26 січня 2025 року для уточнення даних до ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим порушив абз. 1 ч.1 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Дата вчинення адміністративного правопорушення 26 січня 2025 року, день виявлення порушення 26 січня 2025 року.

Згідно постанови № 1043 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 22 квітня 2025 року, ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно повістки № 1855562 від 10 січня 2025 року, за якою мав належним чином з`явитись до 26 січня 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим порушив абз. 1 ч.1 ст.22 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", та вчинив в особливий період правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Дата вчинення адміністративного правопорушення 26 січня 2025 року, день виявлення порушення 26 січня 2025 року.

Із тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 28 вересня 2022 року відомо, що ОСОБА_1 придатний до військової служби, і підлягає повторному медичному пересвідченню 29 вересня 2027 року.

Згідно повістки від 26 грудня 2024 року, ОСОБА_1 викликався до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 31 січня 2025 року, згідно повістки від 09 квітня 2025 року, ОСОБА_1 викликався до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 22 квітня 2025 року, а гідно повістки від 22 квітня 2025 року, ОСОБА_1 викликається до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 07 травня 2025 року.

Із довідки про причини/досилання від 07 березня 2025 року (дата проставлення відмітки), поштове повідомлення (0610221826291) для ОСОБА_1 повернене у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою ( АДРЕСА_1 ).

Згідно трекінгу відправлення 0610221826291, останнє прибуло до відділення в с. Лази 17 січня 2025 року, а повернуто відправнику (одержувач відсутній за вказаною адресою) 08 березня 2025 року.

V. Оцінка Суду.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади, їх посадові особи зобов`язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частина 2 цієї статті встановлює, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Відповідно до ст. 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст.283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи, а також вказівку про порядок і строк її оскарження.

Частина 3 ст. 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період.

Відповідно зі ст. 1 Закону України "Про оборону України" особливим періодом є період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оборону України" визначено, що оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх складових сектору безпеки і оборони України, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту, національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту також готовності населення і території держави до оборони.

З моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій (ч. 8 ст. 4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію").

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року "Про введення воєнного стану в Україні" з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався, та діє на час розгляду даної справи.

Згідно зі ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності і територіальної цілісності України, шанування її державних символів - є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно ч.10 ст.1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: між іншого: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського), Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу СЗР України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або ж вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до ч. 5 ст. 33 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних тарезервістів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487.

Підпунктом 2 пунктом 1 додатку 2 вказаного порядку встановлено, що призовники і військовозобов`язані повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ,відповідних підрозділів розвідувальних органівна збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ,відповідних підрозділів розвідувальних органіву строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ,відповідних підрозділів розвідувальних органівдля взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні зборивійськовозобов`язанихта резервістів.

Відповідно до ч.1 ст. 39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Згідно ч.1 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Відповідно ч. 9 ст. 29 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" поважними причинами неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов`язаного чи резервіста до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України,відповідних підрозділів розвідувальних органів України) для призову на збори в пункт і в строк, установлені його керівником, які підтверджені відповідними документами, визнаються перешкоди стихійного характеру, сімейні обставини та інші поважні причини, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України. Після закінчення події, яка стала поважною причиною неприбуття військовозобов`язаного чи резервіста у строк, визначений у повістці, військовозобов`язаний чи резервіст зобов`язаний протягом трьох діб прибути до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України).

Згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 2010 № 673 "Про затвердження переліку поважних причин неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов`язаного до військового комісаріату для призову на збори" поважними причинами неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов`язаного до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для призову на збори у строк, установлений територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, які підтверджені відповідними документами (довідками) визнаються: смерть близького родича (батьків, дружини, дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича дружини (чоловіка), яка сталася пізніше ніж за сім діб до дати початку зборів; хвороба або необхідність догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які проживають разом із військовозобов`язаним, у разі неможливості догляду за хворим іншим близьким родичем; здійснення стосовно військовозобов`язаного кримінального провадження, а також застосування до нього адміністративного стягнення або кримінального покарання, яке робить неможливим його прибуття; потрапляння під вплив надзвичайної ситуації, яка виникла під час призову на збори і стала перешкодою своєчасному прибуттю; складання державних іспитів у вищих навчальних закладах.

Відповідно до п.п.21-24 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16 травня 2024 року, за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. Резервісти та військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані (адресу місця проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані) через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або місце знаходження чи відповідному підрозділі розвідувальних органів України, Центральному управлінні або регіональному органі СБУ. Резервісти та військовозобов`язані, у яких відсутній (які втратили) військово-обліковий документ, уточнюють свої облікові дані (адресу місця проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані) у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або місце знаходження чи відповідному підрозділі розвідувальних органів, Центральному управлінні або регіональному органі СБУ, де вони перебувають на військовому обліку. У такому разі під час уточнення облікових даних їм оформляється військово-обліковий документ. Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форми власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка). У разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ), повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ) або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Відповідно до п.п. 2 п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ , у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Позивач викликався до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 26 січня 2025 року, шляхом направлення повістки № 1855562 від 10 січня 2025 року, яка повернулася до відповідача з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою". Дата проставлення відмітки 07 березня 2025 року.

Тобто, позивач, відповідно до вимог п.п. 2 п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року, був оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 26 січня 2025 року лише 07 березня 2025 року (день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних).

Отже, станом на 26 січня 2025 року, позивач не був належним чином оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 26 січня 2025 року.

Статтею 286 КАС України передбачені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

У зв`язку з викладеним, суд вважає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП підлягає закриттю.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат, понесених позивачем на оплату правничої допомоги слід зазначити наступне.

Стаття 132 КАС України встановлює, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з положеннями статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України, від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Суд встановив, що між позивачем та адвокатом Рішком П.М. 25 квітня 2025 року укладено договір про надання правової допомоги.

Згідно з актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) та розрахунку суми гонорару за надані юридичні послуги, адвокат в інтересах клієнта виконав такі зобов`язання: надання консультацій; складання позовної заяви; підготовка письмових доказів, участь в судових засіданнях.

При цьому суд зазначає, що представник позивача брав участь у розгляді даної справи в Тячівському районному суді.

У частині шостій статті 134 КАС України встановлено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи незначну складність категорії справи, виходячи з усталеної правової позиції у таких справах, суд вважає, що надання консультацій, складання позовної заяви та підготовка письмових доказів (4 000 грн. 00 коп.), не відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Суд також зазначає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а ухвалив постанову від 26. червня 2019 року, в якій сформував правову позицію, згідно з якою, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.

Вказаний висновок Верховного Суду у відповідності до приписів частини п`ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд враховує під час вирішення такого питання.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі East/WestAllianceLimited проти України, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України.

Таким чином, заявлені позивачем до відшкодування 4 000 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаним адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

Відтак, з огляду на незначну складність справи та обсяг наданих послуг, суд, виходячи з критерію пропорційності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, повинен становити 2 000 грн. 00 коп.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що на користь позивача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2 000 грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 19, 62 Конституції України, ст.ст.9, 210, 245, 247, 251, 252, 255, 256, 280, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 5-11, 13-15, 72-79, 90, 268-271, 286 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги задовольнити.

Постанову № 1043 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 22 квітня 2025 року, винесену тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. 00 коп. скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_1 в користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_1 в користь ОСОБА_1 витрати за надання правничої допомоги в розмірі 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп.

Копії рішення суду негайно вручити особам, які брали участь у справі.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а в разі його оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 ,адреса: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 .

Суддя В.В. Ніточко