Рішення № 127325263, 14.05.2025, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/7522/23

Провадження № 2/643/121/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2025 м. Харків

Салтівський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Крівцова Д.А., за участю секретаря судового засідання Ісоєва К.М., представника позивача Рака Д.С., представника відповідача Зарубіна Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ

Зміст позовних вимог

АТ КБ «Приватбанк» (позивач) просить стягнути з ОСОБА_1 (відповідач) заборгованість за договором б/н від 04.07.2018 в загальному розмірі 90635,06 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2684,00 грн.

Обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги

04.07.2018 між позивачем та відповідачем укладений кредитний договір б/н, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами та інші платежі в розмірі, строки та в порядку, встановленими кредитним договором. Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим у нього станом на 22.05.2023 утворилась заборгованість в розмірі 90635,06 грн., з яких: 75098,65 грн. - заборгованість за кредитом; 15536,41 грн. заборгованість за процентами.

Основні процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Московського районного суду м. Харкова від 29.09.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 14.05.2024 викликано представника позивача для дачі особистих пояснень в судове засідання.

Ураховуючи складність справи, суд, керуючись положеннями ч. 1 ст. 244 ЦПК України, відклав ухвалення та проголошення судового рішення.

Стислий виклад позиції учасників справи в ході судового провадження

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги та доводи, викладені в позові, підтримав у повному обсязі. На уточнююче запитання суду зазначив, що не може пояснити підстави нарахування процентів у розмірі, зазначеному в розрахунку заборгованості.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Суду був наданий відзив, в якому зазначено, що відповідач не підписував та не погоджував Витяг з тарифів, Умови та Правила надання банківських послуг, у зв`язку з чим, виходячи з практики Великої Палати Верховного Суду, відсутні підстави для стягнення з нього процентів. В анкеті-заяві не вказана сума кредиту та зобов`язання щодо його повернення.

Основні фактичні обставини та докази, на підставі яких вони встановлені

Позивачем відповідно до заяви відповідача про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 04.07.2018, відповідачу наданий кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Згідно з наданою позивачем довідкою, відповідачу була видана кредитна картка «Універсальна», в подальшому «Універсальна голд». Остання кредитна картка «Універсальна голд» видана відповідачу на строк до 08/25.

Відповідно до наданої позивачем довідки, максимальний розмір встановленого відповідачу кредитного ліміту складав 75000,00 грн.

Як вбачається з наданої позивачем виписки за договором, відповідач користувався наданим кредитним лімітом, остання операція ним здійснена 12.02.2023.

Позивачем наданий розрахунок заборгованості, згідно з яким заборгованість відповідача станом на 22.05.2023 складає 90635,06 грн., з яких: 75098,65 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 15536,41 грн. заборгованість за простроченими процентами.

Застосовне законодавство та релевантна судова практика

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1054 ЦК Українипередбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу, які регулюють відносини позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає з суті кредитного договору.

Статтею 1050 ЦК Українивстановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 ЦК України. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно достатей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зст. 629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно дост. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимогЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1ст. 530 ЦК України, якщо в зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Якщо можливість стягнення процентів (плати за користування кредитом) після закінчення строку кредитування передбачено умовами кредитного договору, який укладено між сторонами, то є правильним і обґрунтованим висновок суду про наявність підстав для стягнення процентів (плати за користування кредитом) після закінчення строку кредитування (постанова Верховного Суду від 08.08.2022 у справі № 234/7298/20).

Верховний Суд наголошує на тому, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 зазначив, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем). Суд апеляційної інстанції правомірно врахував надані банком розрахунки заборгованості та наявні матеріали кредитної справи, оскільки указані документи стосуються предмета доказування у справі. Відповідач, заперечуючи проти розміру заборгованості, не спростував його (постанова Верховного Суду від 12.10.2023 у справі № 308/3956/15-ц).

Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Отже, наявний у матеріалах справи розрахунок кредитної заборгованості відповідача та виписки з його рахунків є належними доказами наявності заборгованості позичальника (постанова Верховного Суду від 25.01.2023 у справі № 209/3103/21).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.10.2023 у справі № 756/8056/19).

Стороною відповідача не спростовано розмір заборгованості, завлений стороною позивача. Враховуючи, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», висновки суду апеляційної інстанції про недоведеність вимог у частині розміру заборгованості є необґрунтованими (постанова Верховного Суду від 25.01.2023 у справі № 209/3103/21).

Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленомустаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямоївказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Велика Палата Верховного Суду вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 18 лютого 2011 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутніпідстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїз Торія проти Іспанії", від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України»).

Позиція суду

Щодо стягнення процентів

В анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 04.07.2018, підписаній відповідачем, відсутні умови щодо нарахування позивачем процентів та їх розміру.

Сплату процентів передбачено Тарифами з обслуговування кредитних карт «Універсальна» і Умовами та Правилами надання банківських послуг в Приватбанку.

Судом під час дослідження наданих позивачем Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг встановлено, що вказані документи не містять підпису відповідача та будь-яких інших даних, з яких суд мав би можливість достовірно встановити, що саме вказана редакція зазначених документів була пред`явлена відповідачу для ознайомлення під час укладення кредитного договору та погоджена ним у встановленому законом порядку.

Ознайомлення відповідача з Паспортом споживчого кредиту не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Аналогічні висновки викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, від 23 травня 2022 року, прийнятій по справі №393/126/20, провадження № 61-14545сво20.

Ба більше, Паспорт споживчого кредиту хоча і містить інформацію про підписання вказаного документу відповідачем, проте підпис останнього (фотокопія підпису) у Паспорті споживчого кредиту відсутня. Даних про те, що Паспорт споживчого кредиту підписаний відповідачем з використанням електронного цифрового підпису, вказаний документ не містить. За таких обставин суд позбавлений можливості встановити, що Паспорт споживчого кредиту дійсно підписаний відповідачем.

Більше того, зі змісту розділу 7 цього Паспорту слідує, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.

У розділі 4 вказаного Паспорту зазначено, що наведені обчислення реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача є репрезентативними та базуються на обраних споживачем умовах кредитування, викладених вище, і на припущенні, що договір про споживчий кредит залишатиметься дійсним протягом погодженого строку, а кредитодавець і споживач виконають свої зобов`язання на умовах та у строки, визначені в договорі. Реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.

Відтак, зазначений Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача.

З огляду на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, які саме із зазначених у Паспорті умов були прийняті позичальником, дана інформація не може бути взята судом до уваги як доказ підтвердження конкретних умов кредитування.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивачем всупереч вимог ст. 12, 13, 81 ЦПК України не доведено, що умовами укладеного між сторонами кредитного договору було передбачено право позивача нараховувати відповідачу проценти за користування кредитом.

За такихобставин,враховуючи вказанівище висновкищодо застосуваннянорм права,викладені впостанові ВеликоїПалати ВерховногоСуду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитом у розмірі, визначеному позивачем.

Ураховуючи наведене, суд відмовляє в позовних вимогах в частині стягнення процентів у розмірі 15536,41 грн.

Щодо заборгованості за тілом кредиту

Суд вважає доведеним, що позивачем відповідно до заяви відповідача від 04.07.2018, останньому наданий кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Вказана обставина підтверджується в тому числі даними розрахунку заборгованості та даними виписки за договором, згідно з якими відповідач користувався кредитом (оплачував продукти в магазинах, одяг, поповнював мобільний тощо).

Вказані докази, надані позивачем, а саме розрахунок заборгованості та виписка за договором, є належними доказами наявності заборгованості позичальника, що підтверджується вищезазначеними висновками щодо застосування норм права Верховного Суду.

Заперечуючи проти задоволення позову в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, представник відповідача всупереч засад змагальності та диспозитивності цивільного судочинства не надав суду власний розрахунок заборгованості за кредитом (тілом кредиту) та не спростував надані позивачем докази щодо отримання відповідачем кредиту.

З матеріалів справи та виписки вбачається, що відповідач у відділенні банку отримав кредитні картки, регулярно користувався ними, проводив ними розрахунки, знімав кошти та поповнював картки. Жодних заяв до Банку про непогодження зі зміною кредитного ліміту ним не подавалося.

За таких обставин суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту.

Водночас, оскільки позивачем не надано доказів погодження сторонами розміру процентів за користування кредитом, то внесені відповідачем кошти в якості сплати процентів за кредит повинні бути зараховані на погашення заборгованості по тілу кредиту.

З досліджених судом розрахунків заборгованості та виписки по банківському рахунку відповідача вбачається, що на момент визначення позивачем суми боргу (22.05.2023) з відповідача були неправомірно списані проценти в загальному розмірі 21068,91 грн., унаслідок чого збільшувалась сума заборгованості за тілом кредиту.

Тобто неправильність розрахунку позивача полягає не в арифметичних діях, а в принципах та підставах нарахування боргу, що безумовно впливає на його розмір, який не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, сплачені позичальником кошти зараховувалися банком у порядку черговості, передбаченому статтею 534 ЦК України, зокрема спочатку на погашення процентів, а вже потім на погашення кредиту. Проте, банк не довів належними доказами узгодження між сторонами сплату, розмір та порядок нарахування процентів, що свідчить про безпідставне направлення банком сплачених позичальником коштів на погашення процентів.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.11.2023, прийнятій у справі № 619/1384/21.

Беручи до уваги, що позивач безпідставно нараховував відсотки за користування кредитом та їх погашення відбувалося за рахунок тіла кредиту, внаслідок чого тіло кредиту безпідставно збільшено банком на суму нарахованих відсотків у розмірі 21068,91 грн., суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за тілом кредиту в сумі 54029,74 гривень (75098,65 грн. 21068,91 грн. = 54029,74 грн).

Щодо інших питань

Позивачем під час пред`явлення позову сплачений судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України пропорційно до задоволеної частини позовних вимог суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений останнім судовий збір у розмірі 1599,99 грн.

Керуючись ст. 2, 4, 10-13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрація місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (адреса: м. Дніпро, вул. набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 , МФО № 305299) грошові кошти в розмірі 54029,74 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрація місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (адреса: м. Дніпро, вул. набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 , МФО № 305299) понесені останнім судові витрати в загальному розмірі 1599,99 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.А. Крівцов