Вирок № 127325146, 14.05.2025, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/444/25

1-кп/302/87/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2025 рокуселище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурорки ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, відомості про яке були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025071110000038 від 02.02.2025, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та мешканки АДРЕСА_1 , громадянки України, з загальною середньою освітою, непрацюючої, маючої на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, раніше несудимої,

в учиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 3 статті 190 Кримінального кодексу України,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_4 умисно, з метою незаконного отримання грошових коштів, ввела в оману працівників центру надання адміністративних послуг Міжгірської ОТГ та працівників управління соціального захисту населення Хустської районної державної адміністрації (на даний час Хустської районної військової адміністрації), що виразилось у такому.

Так, 21 листопада 2022 року ОСОБА_4 умисно, незаконно, з метою незаконного отримання грошових коштів звернулась до працівників центру надання адміністративних послуг Міжгірської ОТГ із заявою про призначення їй соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, де у декларації «Про доходи та майновий стан осіб, які звернулись за призначенням усіх видів соціальної допомоги», бланк якої є додатком № 9 до Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги, не вказала відомості про свого співмешканця ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як члена сім`ї та відомості про його доходи, хоча у задекларований нею період з 01.04.2022 по 01.10.2022 він був членом сім`ї ОСОБА_4 , оскільки постійно разом проживали та мали спільний побут.

На підставі цього управлінням соціального захисту населення Хустської районної державної адміністрації (на даний час Хустської районної військової адміністрації) було призначено ОСОБА_4 державну соціальну допомогу як малозабезпеченій сім`ї та виплачено грошові кошти у розмірі 77 821,17 грн, якими вона розпорядилась на власний розсуд, для свого збагачення, хоча відповідно до вимог Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» не мала право на такий вид державної соціальної допомоги взагалі.

Також 10 травня 2023 року ОСОБА_4 , умисно, незаконно, повторно, з метою незаконного отримання грошових коштів звернулась до працівників центру надання адміністративних послуг Міжгірської ОТГ із заявою про призначення їй соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, де у декларації «Про доходи та майновий стан осіб, які звернулись за призначенням усіх видів соціальної допомоги», бланк якої є додатком № 9 до Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги не вказала відомості про свого співмешканця ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як члена сім`ї та відомості про його доходи, хоча у задекларований нею період з 01.10.2022 по 01.04.2023 останній був членом сім`ї ОСОБА_4 , оскільки постійно разом проживали та мали спільний побут.

Унаслідок цього управлінням соціального захисту населення Хустської районної державної адміністрації (на даний час Хустської районної військової адміністрації) було призначено ОСОБА_4 державну соціальну допомогу як малозабезпеченій сім`ї та виплачено грошові кошти в сумі 45 177,66 грн, якими вона розпорядилась на власний розсуд і для свого збагачення, хоча згідно з Законом України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» не мала право на такий вид державної соціальної допомоги взагалі, так як не мала середньомісячного сукупного доходу сім`ї.

03 листопада 2023 року ОСОБА_4 умисно, незаконно, повторно, в умовах воєнного стану, з метою незаконного отримання грошових коштів звернулась до працівників центру надання адміністративних послуг Міжгірської ОТГ із заявою про призначення їй соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, де у декларації «Про доходи та майновий стан осіб, які звернулись за призначенням усіх видів соціальної допомоги», бланк якої є додатком № 9 до Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги не вказала відомості про свого співмешканця ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як члена сім`ї та відомості про його доходи, хоча у задекларований нею період з 01.04.2023 по 01.10.2023 останній був членом сім`ї ОСОБА_4 , так як постійно разом проживали та мали спільний побут.

На підставі цього управлінням соціального захисту населення Хустської районної державної адміністрації (на даний час Хустської районної військової адміністрації) ОСОБА_4 було призначено державну соціальну допомогу як малозабезпеченій сім`ї та виплачено грошові кошти в сумі 91 253,82 грн, якими остання розпорядилась на власний розсуд, для свого збагачення, хоча відповідно до вимог Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» не мала право на такий вид державної соціальної допомоги взагалі, оскільки не мала середньомісячного сукупного доходу сім`ї.

Окрім цього, 14 травня 2024 року ОСОБА_4 умисно, незаконно, повторно, в умовах воєнного стану, з метою незаконного отримання грошових коштів звернулась до працівників центру надання адміністративних послуг Міжгірської ОТГ із заявою про призначення їй соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, де у декларації «Про доходи та майновий стан осіб, які звернулись за призначенням усіх видів соціальної допомоги», бланк якої є додатком № 9 до Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги не вказала відомості про свого співмешканця ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як члена сім`ї та відомості про його доходи, хоча у задекларований нею період з 01.10.2023 по 01.04.2024 він був членом сім`ї ОСОБА_4 , оскільки постійно разом проживали та мали спільний побут.

Унаслідок цього ОСОБА_4 управлінням соціального захисту населення Хустської районної державної адміністрації (на даний час Хустської районної військової адміністрації) було призначено державну соціальну допомогу як малозабезпеченій сім`ї та виплачено грошові кошти в сумі 112 862,51 грн, якими вона розпорядилась на власний розсуд, для свого збагачення, хоча за положеннями вимог Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» не мала право на такий вид державної соціальної допомоги взагалі.

У результаті цих дій ОСОБА_4 заволоділа грошовими коштами в загальному розмірі 249 333,99 грн, що складає більше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення, тобто, завдало значної шкоди потерпілому в особі управління соціального захисту населення Хустської районної військової адміністрації.

У підсумку своїх дій ОСОБА_4 умисно, незаконно заволоділа грошовими коштами загалом на суму 327 115,16 гривень.

Ці діяння ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковано як кримінальні правопорушення, передбачені за ч. 1 ст. 190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), та за ч. 3 ст. 190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, в умовах воєнного стану, що завдало значної шкоди потерпілому.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину в учиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 3 ст. 190 КК України, визнала повністю, надала показання та підтвердила обставини вчинення нею кримінальних правопорушень, викладених в обвинувальному акті, та щиро розкаялася в учиненому.

Показання обвинуваченої ОСОБА_4 у судовому засіданні не викликають у суду сумнівів щодо правильності розуміння нею змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності її позиції.

У судовому засіданні прокурорка ОСОБА_3 не заперечувала проти розгляду справи в порядку, установленому ч. 3 ст. 349 КПК України, та просила /з урахуванням фактичних обставин цього кримінального провадження, обставин, які пом`якшують покарання, відсутністю обставин, які б обтяжували покарання, даних про особу обвинуваченої/ призначити обвинуваченій ОСОБА_4 покарання у межах санкції ч. 1. ст. 190 КК України у виді громадських робіт на строк 200 годин, а у межах санкції ч. 3 ст. 190 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки та на підставі ст. 70 КК України призначити їй остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Водночас прокурорка просила на підставі статей 75, 76 КК України звільнити обвинувачену від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням із установленням ОСОБА_4 іспитового строку тривалістю в один рік та покладенням на неї обов`язків: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, а також просила задовольнити заявлений цивільний позов.

Представниця потерпілої особи Управління соціального захисту населення Хустської районної військової адміністрації ОСОБА_6 у судове засідання не з`явилася, однак подала до суду 30.04.2025 письмову заяву, в якій просила судовий розгляд провести за її відсутності, цивільний позов підтримала повністю і просила його задовольнити, а щодо можливої призначеної міри покарання обвинуваченій залишила це питання на розсуд суду.

Вирішуючи питання щодо обсягу дослідження доказів суд установив, що фактичні обставини справи повністю визнаються учасниками справи, відповідно до їх викладу в обвинувальному акті та не оспорюються ними.

Суд роз`яснив учасникам справи, що у випадку визнання ними обставин провадження, може бути визнано недоцільним дослідження доказів на підтвердження таких обставин, - в такому випадку сторони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

З`ясувавши думку учасників судового провадження, роз`яснивши їм зміст ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку, переконавшись, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст обставин провадження, відсутності сумнівів у добровільності їх позицій, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченої, дослідженням зібраних досудовим розслідуванням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченої, досудової доповіді органу пробації відносно неї, та визнає фактичні обставини доведеними наявними у матеріалах кримінального провадження доказами.

Суд оцінює, що показання обвинуваченої ОСОБА_4 в повній мірі узгоджуються та відповідають суті тих подій, які викладені в обвинувальному акті, а відтак об`єктивних сумнівів у доведеності її винуватості в учинені кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 3 ст. 190 КК України, у суду не має.

Суд, розглядаючи кримінальне провадження у межах пред`явленого обвинувачення, належним чином проаналізувавши та оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, доходить висновку про доведеність винуватості ОСОБА_4 в учиненні нею кримінальних правопорушень, передбачених: - за ч. 1 ст. 190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство); - за ч. 3 ст. 190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, в умовах воєнного стану, що завдало значної шкоди потерпілому.

За змістом частин 1 і 2 ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною в учиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Керуючись загальними засадами призначення покарання, принципу його законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації, то при призначенні ОСОБА_4 покарання, суд ураховує ступінь тяжкості вчинених нею кримінальних правопорушень відповідно до ст. 12 КК України, дані про її особу, яка раніше несудима, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, на «Д» обліку у лікаря-психіатра, лікаря-нарколога та фтизіатра не перебуває.

Обставинами, які пом`якшують покарання, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає її щире каяття та активне сприяння в розкритті кримінального правопорушення.

Обставини, які обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, відсутні.

З досудової доповіді Хустського районного сектору філії ДУ «Центр пробації» в Закарпатській області від 17.04.2025 відносно обвинуваченої ОСОБА_4 вбачається, що ризик учинення нею повторно кримінального правопорушення, як і ризик небезпеки обвинуваченої для суспільства чи окремих осіб, оцінюється як середній що, на думку органу пробації, свідчить про можливість виправлення ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства.

Як видно з характеристики за місцем проживання обвинуваченої, підписаної секретарем Міжгірської селищної ради ОСОБА_7 , то ОСОБА_4 характеризується позитивно, є врівноважена, комунікабельна, не схильна до створення конфліктних ситуацій та скарг до виконкому селищної ради на неї не надходило.

Обираючи обвинуваченій ОСОБА_4 вид і міру покарання в межах, установлених у санкціях частин 1, 3 ст. 190 КК України, та враховуючи: ступінь тяжкості вчинених нею кримінальних правопорушення; її особу; матеріальний стан; фактичні обставини справи, наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання і відсутність обставини, яка обтяжує покарання, а також з урахуванням загальних засад призначення покарання суд доходить висновку про необхідність призначення ОСОБА_4 покарання: - за ч. 1 ст. 190 КК України у виді громадських робіт на мінімальний строк та вважає за недоцільним призначення їй більш суворого виду покарання у межах санкції даної статті кримінального закону або менш суворого покарання у виді штрафу, так як обвинувачена постійної роботи і доходів не має, а натомість має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей; - за ч. 3 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на мінімальний строк і вважає за недоцільним призначення ОСОБА_4 менш суворого покарання у виді штрафу, оскільки, як уже зазначалося вище, вона є непрацююча і доходів не має, натомість має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей.

При призначенні обвинуваченій ОСОБА_4 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень суд визначає його за правилами ч. 1 ст. 70 КК України застосовуючи принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням.

При цьому суд доходить висновку про можливість виправлення ОСОБА_4 без реального відбування нею покарання у виді позбавлення волі, а відтак, на підставі ст. 75 КК України, суд уважає звільнити її від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з установленням їй іспитового строку мінімальною тривалістю з одночасним покладенням на неї обов`язків, визначених ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.

Водночас суд переконаний, що, відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, саме ця міра покарання буде достатньою для виправлення ОСОБА_4 та запобіганню вчинення нових кримінальних правопорушень як нею самою, так і іншими особами.

Вирішуючи питання про заявлений прокурором в інтересах держави в особі Управління соціального захисту населення Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області цивільний позов про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальними правопорушеннями, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

За приписами ч. 1 ст. 129 ч. 1, абз. 7 п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому, про що у вироку зазначаються відповідні підстави.

Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 91 КПК України передбачено, що вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

У цивільному позові прокурор вказує на те, що внаслідок приховування відомостей відповідачкою ОСОБА_4 управлінням соціального захисту населення Хустської РДА їй виплачено суму державної соціальної допомоги як малозабезпеченій сім`ї у загальному розмірі 327 115,16 грн, з яких відповідачкою добровільно жодних коштів не відшкодовано. При цьому під час досудового розслідування даного кримінального провадження ОСОБА_4 повідомлено про підозру в учиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 3 ст. 190 КК України. З огляду на це прокурор просила стягнути з ОСОБА_4 на користь Управління соціального захисту населення Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області матеріальну шкоду, завдану кримінальними правопорушеннями, у розмірі 327 115,16 гривень.

Статтею 22 ЦК України передбачено право особи на відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Під час судового розгляду кримінального провадження доведено, що протиправними діями ОСОБА_4 спричинено шкоду державі в особі Управління соціального захисту населення Хустської районної державної адміністрації на загальну суму 327 115,16 гривень. Сума заподіяної шкоди є підтвердженою, обвинуваченою ОСОБА_4 визнана у повному обсязі і не оспорюється та добровільно не відшкодована, а відтак заявлений Хустською окружною прокуратурою позов про відшкодування матеріальної шкоди суд уважає обґрунтованим і доведеним та таким, що підлягає задоволенню. За таких обставин суму завданої шкоди в розмірі 327 155,16 грн належить стягнути з обвинуваченої ОСОБА_4 на користь держави в особі Управління соціального захисту населення Хустської районної державної адміністрації, в межах заявлених позовних вимог та в рахунок відшкодування заподіяної матеріальної шкоди внаслідок вчинення кримінальних правопорушень.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 під час досудового розслідування цього кримінального провадження та судового провадження не обирався і підстав для обрання їй такого до набрання вироком законної сили, суд не вбачає.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України, а саме особову справу ОСОБА_4 з УСЗН Хустської РДА слід повернути цьому управлінню.

Процесуальні витрати є відсутніми.

З огляду на наведене вище та керуючись статтями 100, 128, 368-371, 373-376, 394, 395 та 532 КПК України, суд

у х в а л и в:

Визнати ОСОБА_4 винною в учиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 3 ст. 190 КК України, та призначити їй:

- за ч. 1 ст. 190 КК України покарання у виді громадських робіт на строк 200 (двісті) годин;

- за ч. 3 ст. 190 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з установленням їй іспитового строку тривалістю в 1 (один) рік, якщо вона протягом цього іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на неї обов`язки, передбачені ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирався і такий до неї до набрання вироком законної сили не застосовувати.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Управління соціального захисту населення Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої кримінальними правопорушеннями задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання будинок АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Управління соціального захисту населення Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області (місце знаходження вул. Поперечна, 1 м. Хуст Закарпатської області, р/р UA 498201720343110024000018401, ЄДРПОУ 03192916, МФО 820172, ГУДК в Закарпатській області) матеріальну шкоду, завдану кримінальними правопорушеннями, у розмірі 327 115 (триста двадцять сім тисяч сто п?ятнадцять) гривень 16 копійок.

Речові докази особову справу ОСОБА_4 з Управління соціального захисту населення Хустської РДА, повернути цьому управлінню.

Вирок може бути оскаржений із підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Закарпатського апеляційного суду через Міжгірський районний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів із дня його проголошення. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Головуючий суддя ОСОБА_1