Рішення № 127323364, 14.05.2025, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/2689/25

Провадження № 2/202/2649/2025

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 травня 2025 року Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі: головуючого судді Бєльченко Л.А., за участю секретаря судового засідання Десятерика Я.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

20.03.2025 року позивач звернувся до Індустріального районного суду м.Дніпропетровська з цим позовом до відповідача.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2025 року визначено суддю Бєльченко Л.А. для розгляду даної справи.

Ухвалою судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 24.03.2025 року прийнято позовну заяву ТОВ «1Безпечне агентствонеобхідних кредитів»до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено цивільну справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування позову представником ТОВ «1Безпечне агентствонеобхідних кредитів» зазначено, що 27.09.2024 року між ТОВ «1Безпечне агентствонеобхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №8558814, на виконання умов котрого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у сумі 12 000,00 грн., а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Згідно з п. 1 договору позики, за цим договором позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

Відповідно до п.п.2.1 договору кредиту, позикодавець надає позичальнику кредит (грошові кошти) в сумі 14 000,00 грн., а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми позики.

В п.п. 2.2. договору кредиту сторони визначили, що строк позики 27 днів, а відповідач зобов`язаний повернути позику та сплатити проценти та комісію у розмірі: 0,01% - процентна ставка з другого дня користування; 15,94% - комісія від суми позики; 5,00% - проценти за понадстрокове користування (за день).

Пунктом 21 договору кредиту визначено, що цей договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису позикодавця та електронного підпису одноразовим ідентифікатором позичальника згідно Закону України «Про електронну комерцію» та із додатковим накладанням кваліфікованого електронного підпису уповноваженого працівника позикодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу згідно вимог положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затвердженого постановою Національного банку України від 03.11.2021 року №113 (далі - Постанова НБУ).

Відповідно до п. 8 договору позичальник має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. Про намір відмовитися від договору, позичальник повідомляє позикодавця у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) до закінчення строку, передбаченого для відмови від договору. Протягом 7 календарних днів з дати подання письмового повідомлення про відмову від договору, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику, одержану згідно договору, та сплатити проценти за період з дня одержання коштів до дня їх повернення (включно) за ставкою, що встановлена п. 2 договору.

Позикодавець на виконання умов договору кредиту надав позичальнику грошові кошти у сумі 14 000,00 грн., строком на 27 днів, шляхом перерахування на картковий рахунок № НОМЕР_1 , котрий надано позичальником та міститься в реквізитах договору позики.

Таким чином, сторони погодили суму позики - 14 000,00 грн.; строк договору - 27 днів; дату повернення позики (останній день) 23.10.2024 року; розмір процентів: 0,01% - процентна ставка з другого дня користування; 15,94% - комісія від суми позики; 5,00% - проценти за понадстрокове користування (за день), розмір процентів на позику річний 722,99%, орієнтовну загальну вартість позики 16268,00 грн.

В свою чергу, позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав.

У зв`язку з неповерненням заборгованості та відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором №8558814 від 27.09.2024 року, станом на дату здійснення розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» становить 23268,00 грн., з котрих: 14000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 36,40 грн. - заборгованість за процентною ставкою 0,01%; 7000,00 грн. заборгованість за процентною ставкою 5,00%; 2231,60 грн. комісія від суми позики. Вказану суму заборгованості, суму сплаченого судового збору в розмірі 3028,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7100,00 грн. представник позивача просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив провести розгляд справи за відсутності представника позивача. Не заперечував проти ухвалення судом заочного рішення.

Відповідач в судове засідання двічі поспіль не з`явився, про причини неявки до суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав. На адресу суду повернувся конверт із рекомендованим повідомленням із судовою повісткою із позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою» та «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За таких обставин, враховуючи, що судом судова повістка про виклик відповідача у судове засідання направлялася за адресою зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання відповідача, однак на адресу суду повернувся поштовий конверт із відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою» та «за закінченням терміну зберігання», а іншої адреси відповідач суду не повідомив, суд вважає відповідача належним чином повідомленим та можливим, за згодою представника позивача, розглянути справу на підставі наявних доказів, заочно, відповідно до статті 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 27.09.2024 року між ТОВ «1Безпечне агентствонеобхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №8558814, відповідно до умов котрого товариство надає клієнту кредит в розмірі 14 000,00 грн. строком на 27 днів; дата повернення позики (останній день) 23.10.2024 року; розмір процентів: 0,01% - процентна ставка з другого дня користування; 15,94% - комісія від суми позики; 5,00% - проценти за понадстрокове користування (за день), розмір процентів на позику річний 722,99% (а.с.10-16).

Зазначений договір підписано у порядку електронним підписом відповідача з використанням одноразового ідентифікатора 245065.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно зі ст.3 котрого, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.ч.3, 4, 5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Згідно із ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, укладений ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем кредитний договір підписаний останнім з використанням електронного підпису відповідно до законодавства.

З довідки про укладення договору від 27.09.2024 року вбачається, що відповідач був ідентифікований в інофрмаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відповідно до вимог ч.1 ст.12 Закону України Про електронну комерцію та відповідачу направлено одноразовий ідентифікатор 242065 на зазначений у заяві на кредит номер телефону (а.с.33).

ТОВ 1 Безпечне агентство необхідних кредитів виконало взяті на себе зобов`язання, перерахувавши на картку відповідача кошти у загальній сумі 14 00,00 грн., що підтверджено довідками ТОВ ФК Фінекспрес (а.с.35,36).

Станом на 23.10.2024 року відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості розмір заборгованості відповідача за договором позики №8558814 від 27.09.2024 року становить 23268,00 грн., з котрих: 14000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 36,40 грн. - заборгованість за процентною ставкою 0,01%; 7000,00 грн. заборгованість за процентною ставкою 5,00%; 2231,00 грн. - комісія (а.с.37-38).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

На підставі ч.2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статей 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Отже, з наданих позивачем доказів вбачається, що між позивачем та відповідачем був укладений в електронній формі договір позики №8558814 від 27.09.2024 року, котрий відповідач підписав, будь-яких застережень чи зауважень не заявляв; умови договору позики позикодавцем були виконані, але відповідач у передбачений договорами строк заборгованість не повернув; заперечень проти позовних вимог та наданого позивачем розрахунку відповідач не надав та, відповідно, встановлені судом обставини не спростувала, тому суд вважає вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за основним боргом обґрунтованими.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абз.2 ч.1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку дії договору.

Згідно із ч.1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Стаття 625 ЦК України передбачає відповідальність за порушення грошового зобов`язання. У частині 2 цієї статті зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові від 04.02.2020 року у справі №912/1120/16(провадження № 12-142гс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що в межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.

У постановах Великої Палати Верховного Суду вже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч.1 ст.1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством.

У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою ст.1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст. 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за ч.2 ст.625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч.1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч.2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч.1 ст.1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ст.625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Враховуючи викладене, право позикодавця нараховувати передбачені договором відсотки припиняється після спливу визначеного договором строку дії договору чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч.2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до умов договору позики №8558814 від 27.09.2024 року, позика надавалась строком на 27 днів, дата повернення позики (останній день) 22.10.2024 року, відсотки за договором позики нараховані по вказану дату, залишок несплачених відсотків становить 36,40 грн. (а.с.35), з 24.10.2024 по 02.11.2025 року позивачем нараховувались проценти за понадстрокове користування позикою відповідно до п.2.3 Договору на загальну суму 7000,00 грн.

Тому вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за відсотками є обґрунтованими.

Крім того, п.2.4. договору позики від 27.09.2024 року визначено комісію за надання позики в розмірі 15,94% (фіксована) від суми наданої позики, що у грошовому виразі складає 2231,60 грн. Вказана сума також підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи, що з матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов`язання перед ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», яке є правонаступником кредитора, належним чином не виконує, про що свідчить наявність заборгованості, доказів на спростування доводів позивача та суми заборгованості відповідач суду не надав, у зв`язку з чим суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором позики №8558814 від 27.09.2024 року в розмірі 23268,00 грн., з котрих: 14000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 36,40 грн. - заборгованість за процентною ставкою 0,01%; 7000,00 грн. заборгованість за процентною ставкою 5,00%; 2231,60 грн. комісія від суми позики.

Стосовно стягнення про стягнення з відповідача ОСОБА_1 витрат на правову допомогу у розмірі 7100,00 грн. суд виходить з такого.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Суд також звертає увагу на те, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи вказане питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.

Відповідно статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Верховного Суду від 04 червня 2021 року по справі №380/887/20).

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У позовній заяві представник позивача просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на правничу допомогу в розмірі 7100,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивач надав суду договір про надання правової допомоги №0921-1 від 02.09.2024 року, укладений між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Адвокатським об`єднанням «Правовий Курс», згідно п.п.4.1. котрого клієнт сплачує на користь об`єднання винагороду, зокрема у розмірі 7100,00 грн. за підготовку та направлення/подачі однієї позовної заяви, апеляційної скарги, касаційної скарги, заяви про видачу судового наказу; акт №5 приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги №0924-1 від 02.09.2024 року, згідно котрого вартість послуги зі складання проекту позовної заяви та представництво в суді першої інстанції становить 7100,00 грн.; копію платіжної інструкції від 27.02.2025 року №f8fe13 щодо оплати правничої допомоги відповідно до рахунку №5 від 19.02.2025 року та згідно Дог.№0924-1 від 02.09.2024 року; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Враховуючи, що під час розгляду справи відповідачем не було заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, з останнього на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7100,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 028 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.4,5,12,81,141, 259, 263-265, 268, 281-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «1Безпечне агентствонеобхідних кредитів» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: інд. АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (код ЄДРПОУ 39861924; інд.01010, м.Київ, площа Арсенальна, буд.1Б) заборгованість за Договором позики №8558814 від 27.09.2024 року в розмірі 23268,00 (двадцять три тисячі двісті шістдесят вісім) грн., з котрих: 14000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 36,40 грн. - заборгованість за процентною ставкою 0,01%; 7000,00 грн. заборгованість за процентною ставкою 5,00%; 2231,60 грн. комісія від суми позики.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» судовий збір в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 7 100,00 (сім тисяч сто) грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч.5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення додаткового рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суддя Бєльченко Л.А.