Рішення № 127319508, 08.05.2025, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/544/25

2/154/594/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2025 року Володимирський міський суд Волинської області у складі:

головуючого - судді Лутая А.М.,

за участю секретаря судового засідання Жолоб К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В

Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс»04.02.2025 звернулосядосудузпозовомдо ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що відповідно до договору № 1279025 про надання споживчого кредиту від 03.02.2024, укладеного між Товариством з обмеженоювідповідальністю«Селфі Кредит» (торгова марка «SelfieCredit») (далі Первісний Кредитор) та ОСОБА_1 (далі Відповідач/Позичальник), Відповідач отримав кредит у розмірі 12 500,00 гривень, строком на 360 днів, шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ "ТАСКОМБАНК" зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 % від суми кредиту за кожен день користування (912,5% річних). Кредитний договір був укладений в електронному вигляді за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи Первісного кредитора (далі по тексту ІТС). Кредитний договір підписаний Відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Зразок кредитного договору, Правила надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 20.11.2023 року (далі Правила), викладені для загального доступну в мережі Інтернет на сайті https://selfiecredit.com.ua/pro-nas/.

Відповідач відповідно до умов Кредитного договору, п. 7.1.16, 7.1.17, 7.1.18 Правил, в особистому кабінеті в ІТС прийняв пропозицію укласти Кредитний договір та підписав Кредитний договір 03.02.2024 о 08:15:40 годині шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором C748, надісланий на номер телефону Відповідача. Кредитні кошти були перераховані Відповідачу 03.02.2024 року на платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ "ТАСКОМБАНК".

Таким чином, між Первісним Кредитором та Відповідачем було укладено кредитний договір в електронній формі, що прирівнюється до письмової форми договору з усіма правовими наслідками невиконання зобов`язань за договором.

Вказує, що 29.07.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» (Клієнт) та ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс»(далі по тексту Фактор, Позивач), укладено Договір факторингу № 29/07/2024, відповідно до умов якого право вимоги за Договором №1279025 про надання споживчого кредиту від 03.02.2024 року перейшло до ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс».

Первісним кредитором не здійснювалося нарахування комісій, пені та інших штрафних санкцій по кредитному договору у відповідності до чинного законодавства України.

Відповідач не повернув своєчасно суму кредиту та нараховані відсотки для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, відповідно до умов кредитного договору, що має відображення у розрахунку заборгованості, що наданий первісним кредитором. Таким чином, в порушення умов кредитного договору, а також статей509,526,1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань заборгованість за кредитним договором станом на 29.07.2024 року (дата переходу права вимоги до Позивача) становить 74062,50 гривень, яка складається з: 12 500,00 грн. заборгованість за кредитом; 55 312,50 грн. заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.5. Кредитного договору за ставкою 2,5 % за кожен день користування кредитом (912,5% річних) за період з 03.02.2024 року по 29.07.2024 року (включно); 6250,00 грн. - заборгованість за штрафом відповідно до п.6.4 Кредитного договору.

Стягнення нарахованихпроцентів закористування кредитомза Кредитнимдоговором здійснюєтьсяза періодстроку діїКредитного договору,а такожштрафні санкції(уразі наявності)відповідно доумов Кредитногодоговору .

Посилаючись на викладені обставини, позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 1279025про наданняспоживчого кредитувід 03.02.2024станом на29.07.2024в розмірі74062,50гривень,яка складаєтьсяз:12500,00гривень заборгованість закредитом;-55312,50гривень заборгованість занарахованими процентамивідповідно доп.1.5.Кредитного договоруза ставкою2,5%за кожендень користуваннякредитом (912,5%річних)за періодз 03.02.2024року по29.07.2024року (включно);6250,00гривень -заборгованість заштрафом відповіднодо п.6.4Кредитного договору,а такожсудові витратиу розмірі2422гривень 40коп.та 10000,00грн.00коп.витрат направову допомогу.

Ухвалою суду від 13.02.2025 на підставі вказаної позовної заяви відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

20 лютого 2025 року від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Зачепіло З.Я. до суду надійшов відзив на позовну заяву, де представник відповідача просить повністю відмовити ТОВ «ФК «Укрглобал-фінанс» у задоволені позовних вимог та закрити провадження у справі. Свої заперечення обґрунтовує тим, що ані ТОВ «Селфі-Кредит» , ані ТОВ «ФК «Укрглобал-фінанс» не повідомили Відповідача про відступлення права вимоги за кредитним договором. Позивачем не надано пояснення щодо суми заборгованості за Договором №29/07/2024 від 29.07.2024 у сумі 74062,50 грн. Заявлені позивачем суми процентів до стягнення не гуртуються на умовах договору і наданому самим же позивачем розрахунку. Наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитом, підготовлений робітниками організації є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача. Сама позовна заява не містить таких даних, а лише констатує наявність недоказаного розміру всієї суми непогашеного кредиту. Розмір нарахованих відсотків, значно перевищує розмір заборгованості за кредитом, що не відповідає положенням чинного законодавства. Крім того вказує, що позовна заява не відповідає вимогам ЦПК України, оскільки в ній позивачем не зазначено: 1) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 2) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Матеріали справи не містять доказів направлення позивачем досудових вимог про необхідність сплати простроченої заборгованості, а тому банк не має право для звернення до суду за достроковим стягнення всієї суми заборгованості за кредитом.

04 березня 2025 року представник позивача подав до суду додаткові пояснення по справі, де підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав, які є аналогічними тим, що зазначені у позовній заяві.

Представник позивача ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності, не заперечив щодо заочного розгляду справи та ухвалення рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 в судове засідання також не з`явилися, проте від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст.223 ЦПК України).

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст.247ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов таких висновків.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом 03.02.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір №1279025 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort», який підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором С748.

За умовами договору, сума кредиту складає 12500,00грн, тип кредиту - кредит, строк кредиту (строк дії договору) - 350 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 25 днів (п.п. 1.2, 1.3, 1.4 Договору).

ТОВ «Селфі Кредит» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало кредит в сумі 12500,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 емітовану АТ "ТАСКОМБАНК", що підтверджується довідкою ТОВ «Пейтек Україна» №20240919-427 від 19.09.2024 та випискою по особовому рахунку ОСОБА_1 , наданою АТ «ТАСКОМБАНК».

Факт укладення кредитного договору та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів не заперечується стороною відповідача.

За приписами ч.1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та стороною відповідача не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору №1279025 про надання споживчого кредиту від 03.02.2024. Зазначений договір недійсним не визнано.

При цьому, встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

За встановлених обставин справи та досліджених доказів, суд приходить до висновків про укладеність договору №1279025 про надання споживчого кредиту від 03.02.2024 між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «Селфі Кредит». Між сторонами досягнуто згоду щодо всіх істотних умов договору кредиту, які оформлені сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Також судом встановлено, що 29.07.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Укрглобал-фінанс» укладено договір факторингу №29/07/2024, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Укрглобал-фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором №1279025 про надання споживчого кредиту від 03.02.2024.

Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу №29/07/2024 ТОВ «ФК «Укрглобал-фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 74062,50 гривень, яка складається з: 12 500,00 грн. заборгованість за кредитом; 55 312,50 грн. заборгованість за нарахованими процентами; 6250,00 грн. - заборгованість за штрафом відповідно.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 516 ЦК)

Частиною 1 ст. 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч.1 ст. 1078 ЦК, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Оскільки на підставі вказаного договору відбулась заміна первісного кредитора на ТОВ «ФК «Укрглобал-фінанс», тому останній вправі заявляти вимоги до відповідача про повернення кредитної заборгованості за кредитним договором.

Відповідач у справі не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, і таке виконання було б належним в розумінні вимог ст. 516 ЦК України.

Натомість, всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу прав грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив погашення кредитної заборгованості ані на рахунки ТОВ «ФК «Укрглобал-фінанс», ані на рахунки попереднього кредитора - ТОВ «Селфі Кредит». Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів поверненнявідповідачем отриманих в позику коштів зі сплатою відсотків за користування кредитом, в межах визначеного сторонами строку кредитування.

Перевіряючи розрахунок заборгованості за кредитним договором, який, на думку позивача підлягає стягненню з ОСОБА_1 , суд виходить з такого.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до статті 251 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як було зазначено вище, згідно умов договору сума кредиту складає 12500,00грн, тип кредиту - кредит, строк кредиту (строк дії договору) - 350 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 25 днів. Нарахування процентів здійснюється за стандартною процентною ставкою - 2,5% в день та зниженою процентною ставкою 2 % в день.

Матеріалами справи підтверджено факт зарахування відповідачу 12500,00 грн на його платіжну картку. Проте, відсутні докази повернення ОСОБА_1 отриманих в кредит коштів зі сплатою відсотків за користування кредитом.

Зважаючи на викладене, з ОСОБА_1 безумовно підлягає до стягнення 12500,00 грн заборгованості по тілу кредита.

Водночас, суд, перевіряючи розрахунок процентів за кредитним договором не може погодитися з його правильністю, з огляду на таке.

22.11.2023 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі по тексту Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп.6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділIV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

При цьому, згідно п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 %; - протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи: - з 24.12.2023 денна ставка має бути не більше 2,5%, - з 23.04.2024 - денна ставка не більше 1,5%, - з 21.08.2024 - денна ставка не більше 1%.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу Iцього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Керуючись вимогами Закону, суд, провівши власний розрахунок заборгованості по процентам за користування кредитом ОСОБА_1 , відмічає наступне.

З матеріалів справи слідує, що відповідач отримав кредитні кошти 03.02.2024.

Таким чином, відповідно до вимог ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» денна ставка процентів має бути не більше 2,5 %, відтак, за період з 03.02.2024 до22.04.2024 розмір процентів, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 складає 25000,00 грн = (12500,00 грн х 2,5 %/100) х 80 днів (період з 03.02.2024 до 22.04.2024).

У свою чергу, починаючи з23.04.2024, денна ставка процентів має становитине більше 1,5%. Отже, за період з 23.04.2024 по 29.07.2024 розмір процентів, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 складає 18187,50 грн = (12500,00 грн х 2,5 %/100) х 97 днів (період з 23.04.2024 до 29.07.2024).

Всього, заборгованості по відсоткам складає 43 187,50 грн.

Щодо стягнення з відповідача штрафу суд зазначає таке.

Відповідно до п.6.4 кредитного договору у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов`язаний сплатити товариству штраф: у розмірі 1975,00 грн на 4 день такого невиконання та/або неналежного виконання; та у розмірі 137,50 грн починаючи з 5 дня кожний день невиконання та/або неналежного виконання.

Статтею 549Цивільного кодексу Українипередбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, пунктом 18Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу Українивстановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні був введений воєнний стан строком на 30 діб. Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

У подальшомуУказами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», які були затвердженіЗаконами України «Про затвердження Указу Президента України»«Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжувався і він діє і на даний час.

Таким чином, враховуючи, що позивачем нараховано штраф за невиконання відповідачем зобов`язання за кредитним договором у сумі 6250,00 грн у період дії воєнного стану, що суперечить положенням пункту 18Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а тому відсутні підстави для його стягнення з відповідача.

На підставі вищенаведеного, суд дійшов остаточного висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором № 1279025 про надання споживчого кредиту від 03.02.2024 в розмірі 55 687,50 грн, яка складається з: 12 500,00 грн заборгованість за кредитом; 43 187,50 грн заборгованість за нарахованими процентами.

Доводи представника відповідача про те, що позовна заява не відповідає вимогам ЦПК України, оскільки в ній позивачем не зазначено: 1) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 2) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, суд вважає безпідставними, оскільки такі відомості містяться на аркуші десятому позовної заяви.

Не заслуговують на увагу також доводи представника відповідача про передчасність подання позовної заяви, оскільки на момент подання позову до суду закінчився строк кредитування, протягом якого Відповідач зобов`язаний був повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі передбачені Договором, а тому ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» набуло відповідного права на погашення всієї кредитної заборгованості за Кредитним договором.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, суд також вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати у розмірі, який є пропорційним розміру задоволених позовних вимог (75,19 %), а саме: 1821,40 грн - витрати по сплаті судового збору, та 7519,00 грн витрати на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 80, 81, 89, 137,141, 263-268 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

ПозовТовариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоромзадовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користьТовариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» заборгованістьза договором № 1279025 про надання споживчого кредиту від 03.02.2024 в розмірі43 187 (сорок три тисячі сто вісімдесят сім) гривень 50 копійок.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користьТовариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» судові витрати по справі, а саме: 1412 (одна тисяча чотириста дванадцять) гривень 50 копійок по сплаті судового збору та 5831 (п`ять тисяч вісімсот тридцять одна) гривень - витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо всудовому засіданнібуло проголошеноскорочене (вступнута резолютивнучастини)судове рішенняабо якщорозгляд справи(вирішенняпитання)здійснювався безповідомлення (виклику)учасників справи,зазначений строкобчислюється здня складенняповного судовогорішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 13.05.2025.

Інформація про учасників справи:

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс», адреса місцезнаходження: 03124, м. Київ, Бульвар Вацлава Гавела, буд. 4; ЄДРПОУ41915308.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий А.М.Лутай