Рішення № 127313394, 13.05.2025, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/689/25 Справа №447/927/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

13.05.2025 Миколаївський районний суд Львівської області в складі :

головуючого судді : Бачуна О.І.

при секретарі : Данилів О.І.

з участю представника відповідача Ратича Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання грошових коштів у кредит продукту «ФЛЕШ» № 1427747228171 від 04.10.2024 року в розмірі 33877,88 грн. та понесені судові витрати.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 04.10.2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання грошових коштів у кредит продукту «ФЛЕШ» № 1427747228171, відповідно якого відповідачці надано грошові кошти в кредит в сумі 21200 гривень на строк 270 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 0,155% в день , в обмін на зобов`язання відповідачки повернути кредит та сплатити відсотки за користування ним у відповідності до умов договору. На виконання умов договору товариство свої зобов`язання виконало належним чином, перерахувавши ОСОБА_1 грошові кошти, проте остання своїх зобов`язань належним чином не виконала, порушивши умови кредитного договору, в результаті чого виникла заборгованість за договором загальною сумою 33877,88 грн., яку позивач просить стягнути в примусовому порядку.

В судове засідання представник позивача не прибув, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задоволити.

Представник відповідача адвокат Ратич Т.М. подав до суду письмові пояснення, просив в задоволенні позову відмовити, оскільки позивачем не представлено доказів, про те, що грошові кошти були перераховані відповідачці. Крім цього, просив звернути увагу на те, що у період дії воєнного стану Україні, заборонено нараховувати неустойку за неналежне виконання договорів.

Суд, розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За загальним правилом (ч. 1ст. 13 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Судом встановлено, 04.10.2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» та ОСОБА_1 , було укладено договір про надання грошових коштів у кредит продукту «ФЛЕШ» № 1427747228171, відповідно якого відповідачці надано грошові кошти в кредит в сумі 21200 гривень на строк 270 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 0,155% в день. Відповідно до п.1.7 Договору, загальні витрати за Кредитом складають 5359,32грн.

Відповідно до п.1.8 Договору, орієнтовна загальна вартість кредиту 26559,32грн.

Відповідно до п.1.9.- 1.10 орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору становить 76,76%, а денна процентна ставка становить 0,09363%. До вказаного договору долучено Додаток №1 « Графік платежів», який являється невід`ємною частиною Договору.

На виконання умов договору товариство свої зобов`язання виконало належним чином, перерахувавши ОСОБА_1 грошові кошти, що підтверджується довідкою №7/7608 від 19.02.2025відповідно до якої, ТОВ «ФК «Контрактовий дім», згідно договору з ТОВ «ВІВА КАПІТАЛ» №М1805/1 від 18.05.2023року, перерахувало 21200 гривень, номер транзакції 1486375124, 04.10.2024року на номер карти НОМЕР_1 .

Довідкою ТОВ «ФК «Віва Капітал» про ідентифікацію відповідно до якої вбачається, що позивачем перераховано на карту № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 і яка зареєстрована в ПАт « ПРИВАТБАНК».

Відповідачка ОСОБА_1 своїх зобов`язань належним чином не виконала, порушивши умови кредитного договору, в результаті чого виникла заборгованість за договором загальною сумою 33877,88 грн., в тому числі 19249,48грн. основного боргу та 4028,40 грн. заборгованості за відсотками, 10600 грн. штрафу, що підтверджується копією розрахунку за кредитним договором 1427747228171 станом на 17.03.2025

06.03.2025 року позивачем на адресу відповідачки було направлено претензію-вимогу про виконання грошових зобов`язань за договором 1427747228171 від 04.10.2024року, проте остання так і залишилась невиконаною (а.с. 23).

Згідно з ч. 1ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За нормоюст.626ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно дост. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначеност. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч.ч.1,3,4, 7ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію`пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Із дослідженого судом договору про надання грошових коштів у кредит продукту «ФЛЕШ» № 1427747228171 від 04.10.2024 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» та ОСОБА_1 , встановлено, що останній укладений в електронній формі та зі сторони споживача підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором S3J8H5.

Отже, підписання кредитного договору про надання грошових коштів у кредит продукту «ФЛЕШ» №1427747228171 від 04.10.2024року свідчить про те, що ОСОБА_1 всі умови цілком зрозуміла та своїм підписом підтвердила та закріпила те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідност. 611 ЦК Україниу разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Разом з тим, статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною першоюстатті 1048 ЦК Українипередбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно до ч. 1ст. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2статті 77 ЦПК Українивстановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Відповідно ч. 1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З боку відповідачки надано до суду письмові пояснення, однак у відповідності до вимогст. 81 ЦПК України не надано жодного належного та допустимого доказу в спростування доводів позивача щодо нарахованих сум, зокрема не представлено власного розрахунку суми заборгованості за кредитним договором. Крім цього, суд критично оцінює покликання сторони відповідача про те, що грошові кошти не були їй перераховані. Вказане спростовується підписаним нею, за допомогою одноразового ідентифікатора, договором від 04.10.2024 та довідкою ТОВ «Контрактовий дім» про те, ним на банківську картку відкритою ОСОБА_1 в ПАТ «ПРИВАТ БАНК», перерахунок 21200гривень.

Крім цього, сторона відповідача на покликання про те, що грошові кошти не були їй перераховані, не представила будь-якої інформації про вчинення ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» відносно неї шахрайських чи інших протиправних дій.

Таким чином, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача необхідно задовольнити, оскільки відповідачкою порушено умови договору про надання грошових коштів у кредит продукту «ФЛЕШ» №1427747228171 від 04.10.2024, укладеного між нею та ТОВ «ФК «Віва Капітал», та не виконано взятих на себе зобов`язань.

Крім цього, 24.02.2022 року Російська Федерація розпочала повномасштабне військове вторгнення на територію України.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє по теперішній час.

Відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи те, що ОСОБА_1 було нараховано штраф в період дії воєнного стану, такий штраф підлягає списанню кредитодавцем, а тому суд в задоволенні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Віва Капітал» 10600 грн. штрафу відмовляє.

Крім того, відповідно до ст.264 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати. При цьому відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог,інші судовівитрати,пов`язані зрозглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як встановлено в судовому засіданні, позивач поніс судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 3028 гривень, а тому суд у відповідності ст. 141 ЦПК України стягує його з відповідачки пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто в сумі 2080,54 грн.

Крім того, згідно із ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, які відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 11.01.2023 року у справі № 479/475/21, провадження № 61-6583св22 дійшов наступного висновку.

Так, у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява №19336/04).

З огляду на зазначене положеннями ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи.

Подібні правові висновки викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

Як вбачається з копії договору про надання правової допомоги № 1 від 02.01.2025 року, укладеного між ТОВ «ФК «Віва Капітал» та адвокатським бюро «Грушевий Ю.В.», копії акту виконаних робіт відповідно договору про надання правової допомоги № 1 від 02.01.2025, копії рахунку № 24/02-2 від 24.02.2025, розмір правових послуг адвокатського бюро за надання юридичної допомоги ТОВ «ФК «Віва Капітал» за підготовку та подання позовних матеріалів відносно ОСОБА_3 та участь у судових засіданнях складає 10600 гривень, які ТОВ «ФК «Віва Капітал» оплатило, що підтверджується копією платіжної інструкції № LK422/28 від 24.02.2025 року.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування з відповідача таких витрат в заявленому розмірі, адже цей розмір має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат та є завищеним, виходячи з ринкових цін на адвокатські послуги.

Визначаючи розмір витрат, які підлягають відшкодуванню, суд враховує те, що справа про стягнення кредитної заборгованості є справою, у якій вже склалася стала судова практика та яка не потребує додаткового вивчення норм законодавства та правових позицій, характер виконаної адвокатом роботи, а саме складання позовної заяви, розгляд справи судом в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, принципи співмірності та розумності судових витрат, а також критерій їх необхідності, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатським бюро роботи.

З урахуванням наведеного суд стягує з відповідачки на користь позивача 7283,26 гривень витрат на професійну правничу допомогу, що відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру та необхідних процесуальних дій сторони, та пропорційності задоволенню позовних вимог..

Керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрованої в АДРЕСА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва Капітал», код ЄДРПОУ 40860735, юридична адреса: 20600,Черкаська область, м.Шпола, вул.Таранця,20, заборгованість за договором про надання грошових коштів у кредит продукту «ФЛЕШ» № 1427747228171 від 04.10.2024року в сумі 23277,88 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрованої в АДРЕСА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва Капітал», код ЄДРПОУ 40860735, юридична адреса: 20600,Черкаська область, м.Шпола, вул.Таранця,20 витрати на правову допомогу в сумі 7283,26 гривень та судовий збір в сумі 2080,54 гривень

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Повний текст рішення виготовлено 13.05.2025

Суддя Бачун О. І.