Вирок № 127311284, 14.05.2025, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Номер провадження 1-кп/243/716/2025

Номер справи 243/3412/25

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 14 » травня 2025 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області, у складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю:

- секретаря судового засідання ОСОБА_2

- прокурора ОСОБА_3

- обвинуваченої ОСОБА_4

- захисника обвинуваченої адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує функціонування електронного судочинства в Україні в залі № 4 Слов`янського міськрайонного суду Донецької області кримінальне провадження за № 22025050000000570, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань 14 квітня 2025 року з Обвинувальним актом та додатками, яке надійшло з Донецької обласної прокуратури 28 квітня 2025 року по обвинуваченню:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Озерянівка міста Горлівка Донецької області, українки, громадянки України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованої, не заміжньої, на утримані неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб не має, не є особою з інвалідністю, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 раніше не судимої,-

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтею 436-2 частина 2, частина 3 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Угода про визнання винуватості досягнута під час судового розгляду кримінального провадження.

Згідно з Конституцією України Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Всупереч вказаним нормам міжнародного права президент Російської Федерації ОСОБА_7 , а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади Російської Федерації (далі по тексту РФ), діючи всупереч вимогам п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05 грудня 1994 року, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01 серпня 1975 року та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09 грудня 1981 року № 36/103, від 16 грудня 1970 року №2734 (ХХV) від 21 грудня 1965 року № 2131 (ХХ), від 14 грудня 1974 року №3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів Збройних Сил Російської Федерації (далі по тексту ЗС РФ) на територію України.

Так, 24 лютого 2022 року на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці ЗС РФ шляхом збройної агресії незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частин вказаної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.

До здійснення збройної агресії РФ проти України керівництвом держави-агресора також залучено підрозділи силового блоку терористичної організації «ДНР».

Наведені вище факти розв`язання та ведення Російською Федерацією агресивної війни проти України, здійснення підривної діяльності, в тому числі, і шляхом вторгнення підрозділів ЗС РФ на територію півострова Крим, захоплення державних установ, організацій та військових частин із 27 лютого 2014 року широко висвітлювалися більшістю засобів масової інформації України та іноземних держав, у зв`язку з чим були достовірно ОСОБА_4 .

На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який у подальшому неодноразово продовжувався, та діє до теперішнього часу.

Усвідомлюючи факт наявності збройної агресії Російської Федерації проти України, будучи проросійсько-налаштованою особою, як досвідчений користувач мережі Інтернет, громадянка України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та 31 липня 2022 року, діючи умисно, знаходячись на території міста Слов`янська Донецької області (більш точне місце в ході судового розгляду кримінального провадження не встановлено), за допомогою власного комп`ютера з системним блоком «CHIEFTEC SOLID» (DC2019112908411) чорного кольору з прозорою кришкою, що мав підключення до всесвітньої мережі Інтернет, з власного акаунту в соціально-орієнтованій мережі «Одноклассники» - « ОСОБА_8 » (за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 ) неодноразово здійснювала поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України.

07 липня 2022 року (більш точний час при судовому розгляді кримінального провадження не встановлено) громадянка України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,усвідомлюючи фактзбройної агресіїРФ протиУкраїни,діючи умисно,перебуваючи умісті Слов`янськуДонецької області,(точнемісце підчас судовогорозгляду кримінальногопровадження невстановлене) за допомогоювласного комп`ютераз системнимблоком «CHIEFTECSOLID»(DC2019112908411)чорного кольоруз прозороюкришкою,що мавпідключення довсесвітньої мережіІнтернет,використовуючи власнийакаунт всоціально-орієнтованіймережі «Одноклассники»,під псевдонімом« ОСОБА_8 »,за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснила поширенняпублікації користувача« ОСОБА_9 »,опублікованої останнім ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступного змісту: «ИДЁТ ВОЙНА, А ОНИ НЕ ПОНИМАЮТ! !!!! Идёт война, масштаб которой, очевидно, превзойдёт масштаб Великой Отечественной войны советского народа в 1941-1945 гг. Значительная часть сограждан восприняла этот простой вывод, но есть и немалая часть тех, кого до сих пор не прошибло. ОНИ НЕ ПОНИМАЮТ, что рядом с их благополучными жилищами идёт самая настоящая горячая война, решающая вопрос их жизни или смерти. ОНИ НЕ ПОНИМАЮТ, что чудом проскочили мимо разрушения этих жилищ только благодаря тому, что Армия России по приказу Верховного Главнокомандующего ударила на опережение по готовому ринуться в наступление противнику. ОНИ НЕ ПОНИМАЮТ, что первыми всуки вырезали бы за неделю весь Донбасс и все его 4 млн населения, а потом пришла бы очередь Ростовской, Воронежской, Белгородской, Курской, Брянской областей и Крыма. ОНИ НЕ ПОНИМАЮТ, что 36 бригада морской пехоты всук была подготовлена не для обороны Мариуполя, где и была уничтожена в мае, а для захвата Таганрога в феврале, и что полк "Азов" должен был зачистить и Азов, и Ростов в марте. ОНИ НЕ ПОНИМАЮТ, что снятые всуками в феврале минные поля на Перекопе и Чонгаре должны были пропустить в Крым в марте наступающие всучьи танки и моторизованную пехоту, а к середине года на территории 404 было запланировано развёртывание минимум 4-х бригад НАТО, а в дальнейшем и еe флота в Крыму. ОНИ НЕ ПОНИМАЮТ, что любая чужая ракета даже только средней дальности в 404 - это нож в сердце России и любого города вплоть до Урала. ОНИ НЕ ПОНИМАЮТ, что "грязная" ядерная бомба от 404 появилась бы на арене войны всего через неделю её ведения, случись она не по нашему сценарию. ОНИ НЕ ПОНИМАЮТ, что в течение 20 лет до СВО западоиды и их оплачиваемые адепты с российскими паспортами масштабно, вплоть до дальних чистых деревень, собирали генетический материал славян по всей России, используя его в 404 в 15 биологических лабораториях для создания отравы, убивающей именно славян и их метисов. ОНИ НЕ ПОНИМАЮТ, что никак не изменившаяся ни внешне, ни внутренне вполне благополучная их жизнь - заслуга не столько их самих, сколько руководства страны, которое они, нежась в благополучии, клянут уже с десяток лет. ОНИ НЕ ПОНИМАЮТ, что если бы было столь плохо, как они трещат в своих заклинаниях в адрес руководства, то страна пребывала бы в состоянии 90-х гг., когда припеваючи жили лишь артисты (не все), журнашлюхи и банкиры, а все остальные в поту и лишениях добывали себе чёрствый кусок хлеба на пропитание, в стране была разруха и бандитизм, а по окраинам шла гражданская война. ОНИ НЕ ПОНИМАЮТ, что за внешней улыбчивостью и вежливостью западоида скрывается зверская сущность врага, с удовольствием сжигавшего, вешавшего, стрелявшего наших соотечественников как недочеловеков и разрушившего полстраны всего 80 лет назад. ОНИ НЕ ПОНИМАЮТ, что каждый век западный мир собирается в банду для похода на Восток, где раз за разом получает по полной программе в жбан, русским оружием ссучивается и на век вновь утихомиривается. ОНИ НЕ ПОНИМАЮТ, что сейчас настало время, когда западный мир вновь собрался в банду, похожую на шайку гомосячьих дебилов, и руками русских, пока называемых украинцами, начал свой очередной поход на Восток с очевидным итогом. ОНИ НЕ ПОНИМАЮТ, что мы с западоидами - вечные антагонисты и с ними вечного мира никогда не будет, даже если договор будет закреплён на бумаге и размножен на всех языках. ОНИ НЕ ПОНИМАЮТ, что для западоидов не существует никаких рамок и препятствий для нарушения заключённых договоров и исполняемых обязательств. ОНИ НЕ ПОНИМАЮТ, что мы и западоиды - генетически разные, несмотря на внешнее человекообразное сходство, и потому непримиримые. ОНИ НЕ ПОНИМАЮТ, что главной и единственной целью жизни всех западных элит, помимо колониального ограбления планеты Земля, веками являлось и ныне является уничтожение славянской цивилизации до последнего носителя русского языка. ОНИ НЕ ПОНИМАЮТ, что для отражения нынешнего похода западоидов нужно напрячь все силы страны. И потому НАИВНО ДУМАЮТ, что уж их-то, западлюбов, точно пощадят и приголубят, если они будут внутри нашей воюющей страны протифф и не за. Если помогут западному зверю совладать с нашим наступлением и нанести нам поражение. Разочарую - НЕ ПОЩАДЯТ. Никого, кто говорит на русском языке. Всяк из нас для них лишний, прежних ошибок оставления нас в живых они себе уже не позволят. Вопрос стоит лишь один - кто кого. Война идёт не на жизнь, а на смерть. Проиграй мы - нас зачистят до единого. Простые слова, но и они не станут понятными им, пока их лично красный петух в темя не клюнет, пока не обрушатся стены именно их домов, пока из всего их имущества не останутся лишь драные штаны, рваная футболка и документы (в лучшем случае). Не хотелось бы этого. Но ведь вроде не дураки, писать-считать-водить умеют, а тупые, ибо не понимают простых вещей.», що містить виправдовування збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, 31 липня 2022 року (більш точний час в ході судового розгляду кримінального провадження не встановлено) громадянка України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , усвідомлюючи факт збройної агресії РФ проти України, діючи умисно, повторно, перебуваючи у місті Слов`янську Донецької області, (точне місце під час досудового розслідування не встановлене) за допомогою власного комп`ютера з системним блоком «CHIEFTEC SOLID» (DC2019112908411) чорного кольору з прозорою кришкою, що мав підключення до всесвітньої мережі Інтернет, використовуючи власний акаунт в соціально-орієнтованій мережі «Одноклассники», під псевдонімом « ОСОБА_8 », за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснила поширення публікації користувача « ОСОБА_10 », опублікованої останнім ІНФОРМАЦІЯ_4 , наступного змісту: «Когда уже наступит утро или ночь, когда объявят о том, что наступил мир, когда земля вздохнет от нечести, когда перестанут убивать детейукропы бегите на свой запад, вы уже достали всех, вы разрушили все города, сделали столько боли, грехи ваши все, пронисут ваши дети, подлые людишки, мы вас ненавидим, гореть вам в аду», що містить заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту.

Крім того,31липня 2022року (більшточний часв ходісудового розглядукримінального провадженняне встановлено),громадянка України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,усвідомлюючи фактзбройної агресіїРФ протиУкраїни,діючи умисно,повторно,перебуваючи умісті Слов`янськуДонецької області,(точнемісце підчас досудовогорозслідування невстановлене)за допомогоювласного комп`ютераз системнимблоком «CHIEFTECSOLID»(DC2019112908411)чорного кольоруз прозороюкришкою,що мавпідключення довсесвітньої мережіІнтернет,використовуючи власнийакаунт всоціально-орієнтованіймережі «Одноклассники»,під псевдонімом« ОСОБА_8 »,за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснила поширенняпублікації користувача« ОСОБА_10 »,опублікованої останнім ІНФОРМАЦІЯ_4 , наступного змісту: «МАЙ ДНР, [31.07.2022 9:30]

По поводудепортации мирнякас территорииДНР,временно оккупированнойУкраиной.1.Это неэвакуация,не путайте-эвакуация обязательнойне бывает.Это чистаядепортация. 2.Причин томунесколько,и однаиз главных-уроки Мариуполяи Волновахи:жители городови посёлковявляются живымисвидетелями того,кто жена самомделе расстреливаетгорода,убивает мирняки такдалее. 3.Уверена,после насильственнойдепортации Украинасобирается совершитьчто-тонемыслимое сэтими территориями,в любомслучае,сделать так,чтобы людямбыло некудавозвращаться впринципе 4.Учитывая опыт,людей будутявно селитьв какие-толагеря.В Россиюуехать недадут Авсего тех,кто ещёне уехал,едва лине миллион.Как выдумаете,что сними будет?Честно говоря,боюсь дажепредполагать,особенно знаякровожадность иненасытность Зеленскогои компании. 5. Зеленский просто боится уничтожить эти города вместе с людьми - перед "мировым сообществом", мать его, будет неудобно. А так людей он уничтожит потом, по одному или целыми семьями, но это уже будет просто статистика. И да, не сомневаюсь, большая часть депортируемых людей будет уничтожена ещё в пути, чтобы обвинить в этом Россию и ДНР.», що містить заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році та заперечення тимчасової окупації частини території України.

ОСОБА_4 вчинила кримінальні правопорушення, передбачені статтею 436-2 частина 2 КК України, тобто поширення матеріалів, в яких міститься виправдовування збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році; та статтею 436-2 частина 3 КК України, тобто поширення матеріалів, в яких міститься заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту та заперечення тимчасової окупації частини території України, вчиненому повторно.

08 травня 2025 року між Прокурором - начальником Мангушського відділу Маріупольської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 22025050000000570, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань 14 квітня 2025 року та обвинуваченою ОСОБА_4 , з участю її захисника адвоката ОСОБА_5 укладено Угоду про визнання винуватості у відповідності до вимог ст. 472 КПК України.

Згідно наданої суду разом з Обвинувальним актом Угоди про визнання винуватості обвинувачена ОСОБА_4 під час судового розгляду справи повністю визнала свою винуватість у зазначеному діянні і зобов`язується: а) беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні і б) сторони погоджуються на призначення покарання ОСОБА_4 за вчинення кримінальних правопорушень:

- за ч. 2 ст. 436-2 КК України - у виді позбавлення волі на строк один рік, без конфіскації усього належного їй на праві власності майна;

- за ч. 3 ст. 436-2 КК України у виді позбавлення волі на строк п`ять років, без конфіскації усього належного їй на праві власності майна.

На підставі ч. ч. 1, 2 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років, без конфіскації усього належного їй на праві власності майна.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з іспитовим строком, якщо вона протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов`язки.

Покласти на ОСОБА_4 обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Добровільно передати грошові кошти у сумі 10000 гривень ( десять тисяч), як благодійний внесок на потреби Збройних сил України, отримувач: Національний банк України, ЄДРПОУ 00032106, МФО 300001, зарахувавши їх на офіційний спеціальний рахунок:UA8430000100000000047330992708, протягом 30 днів після набуття вироком законної сили.

Згідно даної угоди Прокурор - начальник Мангушського відділу Маріупольської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 22025050000000570, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань 14 квітня 2025 року та обвинувачена ОСОБА_4 , з участю її захисника адвоката ОСОБА_5 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченої за статтею 436-2 частина 2, частина 3 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, обвинувачена визнала свою винуватість у зазначеному кримінальному правопорушенні. Також вказаною Угодою визначено покарання, яке повинна понести ОСОБА_4 за вчинення кримінальних правопорушень:

- за ч. 2 ст. 436-2 КК України - у виді позбавлення волі на строк один рік, без конфіскації усього належного їй на праві власності майна;

- за ч. 3 ст. 436-2 КК України у виді позбавлення волі на строк п`ять років, без конфіскації усього належного їй на праві власності майна.

На підставі ч. ч. 1, 2 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років, без конфіскації усього належного їй на праві власності майна.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з іспитовим строком, якщо вона протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов`язки.

Покласти на ОСОБА_4 обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

В Угоді передбачені наслідки укладення та затвердження Угоди про визнання винуватості, встановлені статтею 473 КПК України та наслідки її невиконання.

Прокурор у судовому засіданні зазначив, що при укладенні Угоди про визнання винуватості дотримані вимоги та правила КПК України і КК України, та просив суд Угоду про визнання винуватості затвердити та призначити узгоджене в Угоді про визнання винуватості покарання.

Обвинувачена ОСОБА_4 у судовому засіданні визнала себе винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтею 436-2 частина 2, частина 3 КК України, в обсязі підозри, та пояснила, що під час укладення угоди діяла добровільно, розуміє свої права та наслідки укладення Угоди про визнання винуватості, дала згоду на призначення узгодженого виду та міри покарання у разі затвердження Угоди про визнання винуватості та заявила, що здатна реально виконати взяті на себе відповідно Угоди про визнання винуватості зобов`язання.

Добровільно передати грошові кошти у сумі 10000 гривень ( десять тисяч), як благодійний внесок на потреби Збройних сил України, отримувач: Національний банк України, ЄДРПОУ 00032106, МФО 300001, зарахувавши їх на офіційний спеціальний рахунок:UA8430000100000000047330992708, протягом 30 днів після набуття вироком законної сили.

Розуміє, що умисне невиконання Угоди є підставою для притягнення її до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Укладаючи відповідну Угоду про визнання винуватості, вона цілком розуміла надані їй законом права, а також роз`яснені судом наслідки укладення та затвердження вказаної Угоди, визначені ст. 473 КПК України і щодо відмови від здійснення прав, передбачених п. 1ст. 474 КПК України, в тому числі і наслідки невиконання вказаної Угоди, визначені ст. 476 КПК України. Крім того, обвинувачена вказала, що вищезазначена Угода про визнання винуватості укладена нею з прокурором добровільно без застосування будь якого насильства, примусу, погроз.

Просила Угоду про визнання винуватості затвердити та призначити узгоджене покарання.

Захисник обвинуваченої адвокат ОСОБА_5 підтримав позицію своєї підзахисної, та просив призначити їй узгоджену міру покарання, зазначив, що будь-якого тиску на обвинувачену вчинено не було, всі дії є добровільними, укладення угоди відбувалося в його присутності, просив затвердити Угоду про визнання винуватості.

Розглядаючи питання про затвердження Угоди про визнання винуватості суд виходить з наступного.

У відповідності до вимог частини 5 статті 469 КПК України укладення Угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Перед ухваленням рішення про затвердження Угоди про визнання винуватості суд під час судового засідання з`ясував в обвинуваченої чи цілком вона розуміє: 1) що вона має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого її обвинувачують, а також вона має такі права:

- мовчати і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення;

- мати захисника у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом або захищатися самостійно;

- допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь.

Суд роз`яснив ОСОБА_4 наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України та характер кожного обвинувачення, щодо якого вона визнає себе винуватою, а також вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом.

Сторони просять затвердити Угоду про визнання винуватості.

Відповідно ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена Угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно частини 4 ст. 469 КПК України, Угода про визнання винуватості між прокурором, підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода, завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 обгрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 436-2 частина 2 КК України, яке згідно ст. 12 КК України є не тяжким кримінальним правопорушенням , та у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 436-2 частина 3 КК України, яке згідно статті 12 КК України є тяжким кримінальним правопорушенням, що в силу вимог частини 4 ст. 469 КПК України передбачає можливість укладення Угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачена цілком розуміє права визначені п.п. 1.4 п.1 ч.4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження Угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що укладення даної угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді і що угода відповідає вимогам закону і вважає можливим затвердити Угоду про визнання винуватості між Прокурором - начальником Мангушського відділу Маріупольської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 22025050000000570, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань 14 квітня 2025 року та обвинуваченою ОСОБА_4 , з участю її захисника адвоката ОСОБА_5 , так як дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченої за статтею 436-2 частина 2, частина 3 КК України, і призначення обвинуваченій узгодженої сторонами міри покарання.

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» від 11 грудня 2015 року № 13, сторони угоди (незалежно від її виду) зобов`язані, крім іншого, узгоджувати міру покарання.

У відповідності до вимог статті 50 КК України « Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаною винною у вчиненні кримінального правопорушення і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.»

Домовленості сторін угоди при узгодженні покарання не мають виходити за межі загальних та спеціальних засад призначення покарання, встановлених законом України про кримінальну відповідальність. Зокрема, сторони мають узгоджувати покарання, враховуючи: - положення пунктів 1 - 2 ч. 1 ст. 65 КК, тобто 1) у межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 КК, та 2) відповідно до положень Загальної частини КК. Зокрема, у випадку, коли в санкції статті (санкції частини статті), що передбачає відповідальність за вчинений злочин, не встановлено мінімальної межі покарання, сторони мають виходити із положень розділу X Загальної частини КК; - ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного і обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання (п. 3 ч. 1 ст. 65 КК). За наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного сторони угоди з огляду на положення статей 65, 75 КК мають право, використовуючи положення ст. 69 КК, узгоджувати: а) основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК, або б) інше основне покарання, більш м`який його вид, не зазначений у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК за цей злочин; в) не визначати додаткове покарання, передбачене у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК як обов`язкове, за винятком випадків, встановлених ч. 2 ст. 69 КК України.

Врахування зазначених вимог кримінального закону має бути відображено у змісті угоди, а узгоджена міра покарання повинна мати конкретний вираз.

Із Постанови Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 23 січня 2014 року (справа № 5-48 кс13) вбачається, що загальні засади призначення покарання (ст.65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування статті 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Суд виходить із фактичної тяжкості вчинених ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, зокрема, характеру діяння, обстановки, способу і місця їх вчинення, з урахуванням форми, виду, ступеня вини, обставин, що характеризують поведінку обвинуваченої до вчинення кримінальних правопорушень, обставин, що безпосередньо пов`язані із вчиненням кримінальних правопорушень, та характеризують поведінку останньої після вчинення кримінальних правопорушень, та індивідуальних особливостей обвинуваченої, зокрема способу життя, характеризуючих її даних, її вік, стан здоров`я.

Приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини по справі, ступень тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, характер та мотиви протиправних дій, враховуючи вищенаведені дані характеристики особи обвинуваченої і попередню позитивну соціальну поведінку, які знижують ступінь тяжкості скоєних кримінальних правопорушень і ступінь небезпеки особи обвинуваченої для суспільства, суд, всебічно оцінюючи викладені обставини, приходить до переконання про можливість виправлення ОСОБА_4 без реального виконання покарання у виді позбавлення волі, без ізоляції від суспільства, безпосередньо під наглядом державних органів влади і вважає можливим звільнити обвинувачену від відбуття покарання з випробуванням у відповідності до положень ст. 75 КК України.

На підставі ст. 76 КК України покласти на засуджену ОСОБА_4 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі Ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 08 квітня 2025 року відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання ( том 1 а.к.п 154-159).

Судом встановлено, що ризики передбаченістаттею 177 КПК Українина даний час не відпали, враховуючи, що особа засуджується і їй призначається покарання, з метою запобігти ризикам ухилитись від суду та відбування покарання, суд приходить до висновку, що до вступу вироку в законну силу запобіжний захід у виді особистого зобов`язання ОСОБА_4 слід залишити без змін, оскільки існує ризик перешкоджання кримінальному провадженню шляхом ухилення від виконання судового рішення.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 118 КПК України витрати на залучення експертів є процесуальними витратами.

Відповідно до ч.2 ст. 122 КПК України «Залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.

У відповідності з вимогами ч.2 ст. 124, п.2 ч.4 ст. 374 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, рішення про відшкодування процесуальних витрат у разі визнання особи винуватою зазначається у резолютивній частині вироку.

Згідно Довідки Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім.. Засл. проф.. М.М. Бокаріуса» Міністерства юстиції України витрати на проведення судової лінгвістичної семантико текстуальної експертизи за Висновком № 4750 від 20 червня 2024 року проведеної в кримінальному провадженні №22022050000001659 відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 червня 2022 року складають 17417 грн 44 коп ( том 1 а.к.п 101).

У відповідності до вимог частини 4 статті 174 КПК України «Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові».

У відповідності до положення ч.4 ст.174 КПК України та для можливості вирішення питання по речовим доказам, скасувати арешт майна, накладений ухвалами слідчого судді.

Скасувати арешт майна, накладений Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 04 квітня 2025 року на: системний блок комп`ютера «CHIEFTEC SOLID» (DC2019112908411) чорного кольору з прозорою кришкою; мобільний телефон марки «Lenovo» моделі «K10а40» s\n:8S2662210909GH1068W04TO, imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , sim-картка НОМЕР_3 .

Цивільний позов по справі не заявлено.

Питання про речові докази слід вирішити в порядкуст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314, 369-370, 373, 374, 475 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Затвердити Угоду про визнання винуватості від 08 травня 2025 року між Прокурором - начальником Мангушського відділу Маріупольської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 22025050000000570, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань 14 квітня 2025 року та обвинуваченою ОСОБА_4 , з участю її захисника адвоката ОСОБА_5 .

Визнати ОСОБА_11 винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтею 436-2 частина 2, частина 3 КК України.

Призначити ОСОБА_12 узгоджене сторонами покарання:

- за частиною 2 статті 436-2 КК України - у виді позбавлення волі на строк один рік, без конфіскації усього належного їй на праві власності майна;

- за частиною 3 статті 436-2 КК України у виді позбавлення волі на строк п`ять років, без конфіскації усього належного їй на праві власності майна.

За сукупністю вчинених кримінальних правопорушень, у відповідності до статті 70 частина 1 КК України остаточне покарання ОСОБА_12 призначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - позбавлення волі на строк п`ять років без конфіскації усього належного їй на праві власності майна.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_11 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю один рік, якщо вона протягом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на неї обов`язки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_11 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Відповідно до частини 1 статті 165 КВК України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку.

Виконання Вироку доручити Відділу № 12 філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях.

Запобіжний захід, обраний на підставі Ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 08 квітня 2025 року відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у виді особистого зобов`язання до набрання вироком законної сили залишити без змін « особисте зобов`язання».

Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Озерянівка міста Горлівка Донецької області, РНОКПП: невідомий, офіційно не працевлаштованої, не є особою з інвалідністю, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 на користь держави за проведення судової лінгвістичної семантико текстуальної експертизи за Висновком № 4750 від 20 червня 2024 року проведеної по кримінальному провадженні №22022050000001659 відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 червня 2022 року у розмірі 17417 грн 44 коп ( сімнадцять тисяч чотириста сімнадцять грн. 44 коп).

Скасувати арешт майна, накладений Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 04 квітня 2025 року на: системний блок комп`ютера «CHIEFTEC SOLID» (DC2019112908411) чорного кольору з прозорою кришкою; мобільний телефон марки «Lenovo» моделі «K10а40» s\n:8S2662210909GH1068W04TO, imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , sim-картка НОМЕР_3 .

Речові докази по справі: системний блок комп`ютера «CHIEFTEC SOLID» (DC2019112908411) чорного кольору з прозорою кришкою; мобільний телефон марки «Lenovo» моделі «K10а40» s\n:8S2662210909GH1068W04TO, imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , sim-картка НОМЕР_3 , які долучено до матеріалів кримінального провадження № 22022050000001659, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 червня 2022 року у якості речових доказів на підставі Постанови слідчого від 02 квітня 2025 року, що зберігаються у Камері речових доказів СВ 2 Управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях за Квитанцією № 282 - у відповідності до ч. 9 ст. 100 КПК України повернути власнику ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Роз`яснити, що у разі невиконання Угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з Клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Дніпровського апеляційного суду через Слов`янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції на підставі Угоди про визнання винуватості може бути оскаржений в апеляційному порядку:

-обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначеного судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою ст. 474 КПК України, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди.

-прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди, затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 КПК України Угода не може бути укладена.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Вирок, який набрав законної сили, обов`язковий для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Вирок постановлено, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Головуючий суддя ОСОБА_1