Рішення № 127304801, 13.05.2025, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2025 року Чернігів Справа № 620/1617/25

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді ЖитнякЛ.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просить:

- визнати неправомірним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 14.08.2024 №253150004868 щодо незарахування в його страховий стаж : - періоду проходження військової служби з 04.05.1980 по 18.05.1982, згідно військового квитка НОМЕР_1 від 04.05.1980 ; - періоду роботи з 16.08.1982 по 19.03.1985 згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 21.07.1982; - періоду здійснення підприємницької діяльності з 08.01.1992 по 31.12.1999;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу позивача : - період проходження військової служби з 04.05.1980 по 18.05.1982, згідно військового квитка НОМЕР_1 від 04.05.1980 ; - період роботи з 16.08.1982 по 19.03.1985 в Холиській базі Сахалінської області РСФСР згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 21.07.1982; - період здійснення підприємницької діяльності з 08.01.1992 по 31.12.1999 та призначити пенсію за віком з 07.08.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідач безпідставно не зараховано спірні періоди проходження військової служби, роботи та підприємницької діяльності.

Суд ухвалою від06.03.2025 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановив відповідачу строк для подачі відзиву на позов.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що для підтвердження страхового стажу позивачу необхідно надати довідку про період проходження служби та роботу на підставі первинних документів. Щодо періоду підприємницької діяльності, то інформація про сплату страхових внесків позивачем не надавалась, що свідчить про безпідставність зарахування до страхового стажу позивача спірного періоду.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

07.08.2024 позивач звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про призначення пенсії за віком

У відповідності до Порядку №22-1 підрозділом, відповідальним за розгляд заяви позивача поданої відповідно до Порядку №22-1 було визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

За результатами розгляду документів відповідачем прийнято рішення від 14.08.2024 №253150004868, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за відсутністю необхідного страхового стажу.

Згідно вказаного рішення вік заявника 62 років 05 місяців 20 днів. Страховий стаж особи становить - 15 років 08 місяців 22 дні.

За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди:

період проходження військової служби з 04.05.1980 по 18.05.1982, згідно військового квитка НОМЕР_1 від 04.05.1980, оскільки на титульній сторінці неможливо визначити рік народження власника. Для зарахування необхідно долучити довідку про період проходження військової служби, видану на підставі первинних документів;

періоди роботи з 16.08.1982 по 19.03.1985 згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 21.07.1982, оскільки в записі № 4 трудової книжки печатка підприємства при звільненні з роботи є не читабельною. Для зарахування необхідно долучити уточнюючу довідку про період роботи, видану на підставі первинних документів;

період здійснення підприємницької діяльності з 08.01.1992 по 31.12.1999, оскільки відсутня інформація про систему оподаткування та сплату внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Преамбулою Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-IV) визначено, що цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до ст. 26 Закону №1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 29 років.

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-ІV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

Частиною першоюстатті 56 Закону №1788-ХІІвизначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

За змістом положеньстатті 62 Закону України №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно зістаттею 48 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 18 Порядку №637, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Відповідно до пункту 20 вказаного Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відсутності записів у ній, наявності неправильних чи неточних записів у трудовій книжці відповідач вправі вимагати від заявника подання додаткових документів на підтвердження страхового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 по справі №234/13910/17 та від 20.01.2021 по справі №588/647/17.

За позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці; неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 11.11.2020 у справі №677/831/17 зазначив, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

А отже, посилання відповідача у спірному рішенні на те, що в записі №4 трудової книжки печатка підприємства при звільненні з роботи є не читабельною, що стало підставою для не зарахування періоду роботи позивача з 16.08.1982 по 19.03.1985 згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 21.07.1982 є протиправними.

Щодо не зарахування відповідачем періоду проходження військової служби в рядах Радянської Армії 04.05.1980 по 18.05.1982, згідно військового квитка НОМЕР_1 від 04.05.1980, оскільки на титульній сторінці неможливо визначити рік народження власника, суд зазначає таке.

Частиною другоюстатті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до пункту 6 Порядку №637 для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв`язку приймаються, військові квитки, довідки територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин і установ системи Міноборони, МВС, МНС, Мінінфраструктури, СБУ, розвідувальних органів, ДПС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, довідки архівних і військово-лікувальних установ.

До матеріалів справи додано копію військового квитка позивача, яка містить відомості про проходження позивачем військової служби у спірний період. При цьому, неможливість визначити рік народження позивача, згідно військового квитка НОМЕР_1 від 04.05.1980 на факт проходження ним військової служби, період проходження якої зараховується до страхового стажу, жодним чином не впливає. Крім того, відомості про період проходження позивачем військової служби також містяться у трудовій книжці позивача, що свідчить про безпідставність та надуманість підстав для неврахування відповідачем періоду проходження військової служби позивача у рядах Радянської Армії з 04.05.1980 по 18.05.1982.

Таким чином, рішення відповідача в зазначених частинах є протиправним та підлягає скасуванню, а спірні періоди періоду роботи позивача з 16.08.1982 по 19.03.1985 згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 21.07.1982 та служби в рядах Радянської Армії 04.05.1980 по 18.05.1982, згідно військового квитка НОМЕР_1 від 04.05.1980, мають бути зараховані до страхового стажу позивача.

Щодо періоду здійснення підприємницької діяльності з 08.01.1992 по 31.12.1999, суд зазначає про таке.

Відповідно до частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-Х11до стажу роботи зараховується: а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Відповідно до пункту 3-1розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»(Розділ XV доповнено пунктом 3-1 згідно ізЗаконом №2148-VIII від 03.10.2017) до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно ізстаттею 26 цього Законувключаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:

з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності;

з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Аналізуючи вищенаведені норми права суд зазначає, що періоди провадження підприємницької діяльності з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності лише у разі перебування особи на спрощеній системі оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку.

Відповідно до пп.2 п.2.1 розділу П Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженогопостановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі Порядок №22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються зокрема документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року №8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності.

З огляду на вказане до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності, за певних умов, а саме:

до 01 травня 1993 року час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків;

з 01 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців при підтвердженні цього статусу довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування чи сплати фіксованого податку, або спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, або довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб`єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку; тобто особа має підтвердити статус підприємця і обрану систему обліку і звітності (через сплату єдиного податку, фіксованого податку), або сплату страхових внесків;

з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).

Для зарахування до страхового стажу періоду здійснення фізичною особою підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування необхідно підтвердити сплату страхових внесків за цей період.

Пункт 1 Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України №794 від 04 червня 1998року, передбачав, що персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов`язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Згідно з п.5 цього Положення персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (далі - уповноважений орган).

Відповідно до п.6-7 цього Положення уповноважений орган з додержанням вимогст. 23 Закону України «Про інформацію» має право своєчасно одержувати в установленому порядку від фізичних осіб та роботодавців відомості, передбачені пунктом 1 цієїПостанови. Уповноважений орган створює і забезпечує функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб та з цією метою організовує збирання, оброблення, систематизацію і зберігання відомостей про фізичних осіб.

Отже, з системного аналізу наведених вище норм можна дійти висновку, що на підставі відомостей, поданих роботодавцями і громадянами, які самостійно сплачують страхові внески, в централізованому банку даних Пенсійного фонду України на кожну застраховану особу відкривається електронна персональна облікова картка з постійним страховим номером, який відповідає персональному номеру фізичної особи з Державного реєстру фізичних осіб (ідентифікаційному номеру фізичної особи).

Персональна облікова картка застрахованої особи - документ, що централізовано зберігається у вигляді електронної таблиці Державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб у Пенсійному фонді України. Відкривається картка після реєстрації застрахованої особи в місцевому відділі Пенсійного фонду. У цій картці накопичуються та зберігаються всі відомості про доходи, перераховані внески застрахованої особи до Пенсійного фонду, а також інші відомості (про стаж, умови праці), які необхідні для правильного призначення пенсії. Зазначені відомості доповнюються щорічно відомостями від усіх роботодавців з урахуванням випадків трудової міграції та роботи за сумісництвом.

Крім того, згідно з п.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхових внесків підприємствами, установами, організаціями, громадянами до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів, затвердженоїпостановою правління Пенсійного фонду України №5-5 від 10 червня 1994 року, яка була чинною у спірний період, усі підприємства, у тому числі з іноземними інвестиціями, а також громадяни які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності та виключно їхній праці, адвокати зобов`язані зареєструватись як платники внесків в органах Пенсійного фонду в районах (містах) у 10-денний строк з дня одержання свідоцтва про реєстрацію в місцевих органах державної влади, про що отримують повідомлення Фонду (додаток №1).

Відповідно до п.18 Інструкції №5-5 для обчислення суми внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності та на виключно їхній праці, а також для адвокатів, береться оподаткований чистий доход, який вираховується як різниця між валовим доходом(виручка у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, що безпосередньо пов`язані з одержанням доходу, на підставі копій податкових декларацій. Громадянам, які займаються підприємницькою діяльністю на основі патенту, нараховуються внески з тієї суми доходу, з якої визначається плата за патент.

Пунктами 2.1, 2.2 Інструкції про порядок обчислення сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами страхових внесків до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 06 вересня 1996 року, яка була чинною у спірний період, платниками обов`язкових внесків на державне соціальне страхування є суб`єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності.

Згідно з п.2.9Інструкції від 06 вересня 1996 року №11-1платники, перелічені в пп.2.2, 2.4 зобов`язані зареєструватись в органах Пенсійного фонду в районах (містах) за юридичною адресою, а платники, зазначені у п. 2.7 - за постійним місцем проживання.

Враховуючи вищевказані положення нормативно-правових актів, слід зробити висновок, що у період з 1996 року по 01 липня 2000 року на законодавчому рівні було передбачено зарахування до страхового (трудового) стажу для обчислення пенсій періоду здійснення підприємницької діяльності за умови сплати підприємцями страхових внесків до Пенсійного фонду України, які підлягали обов`язковій реєстрації як платники внесків в органах пенсійного фонду.

Таким чином, належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме: до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Враховуючи вищенаведене, сам лише факт реєстрації позивача фізичною особою-підприємцем без підтвердження сплати ним відповідних внесків не може бути достатньою підставою для зарахування до його страхового стажу періоду підприємницької діяльності.

Як вбачається зі спірного рішення, за доданими документами до страхового стажу не зараховано період здійснення підприємницької діяльності з 08.01.1992 по 31.12.1999, оскільки відсутні відомості про сплату страхових внесків у зазначений період.

Досліджуючи наявність у відповідача підстав для зарахування вказаних періодів, суд звертає увагу, що надані позивачем докази на підтвердження провадження підприємницької діяльності упродовж спірного періоду не містять інформації про сплату страхових внесків. Доданий до матеріалів позову лист Головного управління ДПС від 30.08.2024 №19/б/25-01-50 такої інформації також не містить. Крім того, такий лист відповідачу з пакетом документів для призначення пенсії не надавався.

Враховуючи наведене, суд погоджується з доводами відповідача про відсутність законних підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду здійснення підприємницької діяльності з 08.01.1992 по 31.12.1999, а отже спірне рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком, в зазначеній частині є правомірним та скасуванню не підлягає.

Таким чином, вимоги в частині зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період здійснення підприємницької діяльності з 08.01.1992 по 31.12.1999 задоволенню не підлягають, як такі, що є похідними.

При цьому, суд зауважує, що вказане судове рішення не перешкоджає позивачу повторно звернутися до органу Пенсійного фонду із заявою про зарахування періоду здійснення ним підприємницької діяльності та надати докази на підтвердження сплати ним страхових внесків.

З урахуванням наведеного, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 14.08.2024 №253150004868 підлягає скасуванню в частині не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду проходження військової служби з 04.05.1980 по 18.05.1982, згідно військового квитка НОМЕР_1 від 04.05.1980 та періоду роботи з 16.08.1982 по 19.03.1985 згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 21.07.1982.

В той же час, щодо вимог зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу позивача період проходження військової служби з 04.05.1980 по 18.05.1982, згідно військового квитка НОМЕР_1 від 04.05.1980 та період роботи з 16.08.1982 по 19.03.1985 в Холиській базі Сахалінської області РСФСР згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 21.07.1982 та призначити пенсію за віком з 07.08.2024, суд зазначає, що належним способом захисту порушених прав у межах спірних правовідносин є необхідність зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії з урахуванням висновку суду, оскільки при розгляді справи за позовом про зобов`язання органів Пенсійного фонду України призначити пенсію, суд вправі зобов`язати відповідний орган розглянути зазначене питання, а не приймати рішення про призначення такої пенсії, що не належить до компетенції суду.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч.1 ст.139 КАСУ при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати неправомірним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 14.08.2024 №253150004868 в частині незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду проходження ним військової служби з 04.05.1980 по 18.05.1982, згідно військового квитка НОМЕР_1 від 04.05.1980 та періоду роботи з 16.08.1982 по 19.03.1985, згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 21.07.1982.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.08.2024 про призначення пенсії за віком в частині, що стосується зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду проходження ним військової служби з 04.05.1980 по 18.05.1982, згідно військового квитка НОМЕР_1 від 04.05.1980 та періоду роботи з 16.08.1982 по 19.03.1985, згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 21.07.1982, з урахуванням висновків суду.

В решті позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львіській області на користь ОСОБА_1 484,48 грн (чотириста вісімдесят чотири гривні 48 коп.) судових витрат, відповідно до частини задоволених вимог.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, Львівська обл., Львівський р-н, 79016, код ЄДРПОУ 13814885).

Повний текст рішення суду складено 13.05.2025

Суддя Л.О. Житняк