Рішення № 127304735, 13.05.2025, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2025 року Чернігів Справа № 620/2231/25

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави до Борзнянської міської ради Чернігівської області, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Деснянське басейнове управління водних ресурсів про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом Керівника Ніжинської окружної прокуратури (далі також позивач) до Борзнянської міської ради Чернігівської області (далі також відповідач), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Деснянське басейнове управління водних ресурсів (далі також третя особа) про визнання протиправною бездіяльність Борзнянської міської ради Чернігівської області щодо невчинення дій з набуття права комунальної власності на безхазяйне майно, а саме: гідротехнічну споруду, розташовану на русловому ставку «Зелений Гай» на водотоці «Без назви - Борзна», на території міста Борзна, Борзнянської міської об`єднаної територіальної громади Ніжинського району Чернігівської області, зобов`язання Борзнянську міськраду Чернігівської області вчинити дії, спрямовані на набуття права комунальної власності на безхазяйне майно, а саме: гідротехнічну споруду, розташовану на русловому ставку «Зелений Гай» на водотоці «Без назви -Борзна» на території міста Борзна, Борзнянської міської об`єднаної територіальної громади Ніжинського району Чернігівської області.

Обґрунтовуючи вимоги, з покликанням на вимоги статей327,335 ЦК України, Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженогопостановою КМУ від 25 грудня 2015 року № 1127(далі також Порядок № 1127) прокурор стверджує, що саме на органи місцевого самоврядування покладено обов`язок щодо взяття на облік безхазяйного майна, розташованого на території відповідної громади. Водночас зауважує, що всупереч вимог законодавства, відповідачем не вчинено жодних заходів щодо звернення до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно із заявою про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, і оформлення права власності, а саме: на гідротехнічну споруду, розташовану на русловому ставку «Зелений Гай» на водотоці «Без назви - Борзна» на території міста Борзна, Борзнянської міської об`єднаної територіальної громади Ніжинського району Чернігівської області.

03.03.2025 ухвалою суду провадження у справі відкрито, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачем відзив на позов не подано.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами ( частина шоста статті 162 КАС України).

Відповідно до частини четвертої статті 159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

На підставі цієї норми, суд розцінює неподання відповідачем відзиву, як визнання ним позову.

Третьою особою пояснення не подані.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Ніжинською окружною прокуратурою у порядку статті 23 Закону України Про прокуратуру проведено вивчення питання додержання вимог законодавства з питань збереження майна інженерної інфраструктури водних об`єктів на території Ніжинського району.

У ході вивчення спірного питання, прокурором встановлено, що на території міста Борзна Борзнянської міської об`єднаної територіальної громади Ніжинського району Чернігівської області знаходиться гідротехнічна споруда, розташована на русловому ставку «Зелений Гай» на водотоці «Без назви - Борзна», орієнтовна площа водного об`єкта 7,1019 га, географічна прив`язка розміщення 51.21577 (координати широти), 32.37071(координати довготи), (далі-споруда).

За результатом узагальнення Деснянським басейновим управлінням водних ресурсів матеріалів інвентаризації осушувальних систем та оцінки стану використання осушувальних систем встановлено відсутність власника вказаної споруди, що свідчить про її безхазяйність. Технічний стан гідротехнічних споруд на вказаному водному об`єкту визначено, як незадовільний.

Згідно інформації Борзнянської міської ради від 20.01.2025 № 79, заходи по обстеженню та взяттю на облік, як безхазяйного нерухомого майна вказаної споруди не вживалися, відомості про власника гідротехнічної споруди відсутні ( а.с. 32).

З огляду на викладене, керівник Ніжинської окружної прокуратури, реалізуючи надані законом повноваження щодо захисту державних інтересів, звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 55 Конституції Україниправа і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Наведеним положенням частини першоїстатті 5 КАС України, якою передбачено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Завданням адміністративного судочинства, у розумінні частини першоїстатті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За визначенням пункту 8 частини восьмоїстатті 4 КАС Українипозивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначенихКонституцієюта законами України (частина четвертастатті 5 КАС України).

Зміст наведених приписів законодавства дає підстави для висновку, що завданням адміністративного судочинства є, насамперед, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб (кожної людини і громадянина), прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, тоді як самі суб`єкти владних повноважень наділені правом на звернення до адміністративного суду виключно у випадках, визначенихКонституцієюта законами України.

Отже, необхідно дослідити наявність підстав для звернення прокурора до суду, оскільки лише за наявності такого суд може вирішувати спір по суті.

У Рішенні від 05.06.2019 №4-р(II)/2019 Конституційний Суд України зазначив, щоКонституцією Українивстановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Відповідно до частини третьоїстатті 53 КАС Україниу визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 29 листопада 2022 року у справі № 240/401/19 дійшов таких висновків:

« 69. Системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, щостаття 53 КАС Українивимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.

70. Разом з тим, незгода суду з наведеним в адміністративному позові на виконання частини четвертоїстатті 53 КАС Україниобґрунтуванням прокурора щодо визначеної ним підстави представництва, як і неподання прокурором доказів відсутності органів влади, які мають повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, не є підставою для залишення позову без розгляду, як помилково вважали суди у цій справі.

71. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц.».

У постанові від 01 грудня 2022 року у справі № 340/5914/21, в якій, зокрема розглядалося питання права прокурора на звернення до суду для захисту інтересів держави у сфері збереження водних об`єктів для загального та спеціального водокористування, а також запобігання виникнення надзвичайних ситуацій, пов`язаних з неналежною експлуатацією гідротехнічної споруди, забезпечення безаварійного пропуску льодоходу, попередження повеней та паводків на водних об`єктах, Верховний Суд зазначив:

«…водні об`єкти є важливою частиною екосистеми та елементом довкілля, що забезпечує існування людей, тваринного і рослинного світу. Для належного використання і охорони водних ресурсів, а також для захисту відповідних територій від шкідливого впливу вод на водних об`єктах усіх форм власності можуть зводитися гідротехнічні споруди; забезпечення безаварійності та безперебійності експлуатації таких споруд є завданням власників або користувачів водних об`єктів, на яких розміщена гідротехнічна споруда.

68. На цій підставі колегія суддів доходить висновку про те, що не взяття на баланс гідротехнічної споруди водного об`єкта - водосховища площею 88,1212 га, розташованого на річці Мала Вись, невжиття заходів щодо охорони та збереження гідротехнічної споруди, може спричинити виникнення аварій та інших надзвичайних ситуацій, у тому числі повеней, зумовлених шкідливою дією вод. Зазначене може свідчити про наявність загрози заподіяння шкоди інтересам держави у сфері запобігання виникнення надзвичайних ситуацій, пов`язаних з неналежною експлуатацією гідротехнічної споруди, забезпечення безаварійного пропуску льодоходу, попередження повеней та паводків на водних об`єктах».

Аналогічна позиція була підтримана Верховним Судом і у постанові від 29 травня 2024 року у справі № 320/6482/21, від 21 червня 2024 року у справі № 420/19870/21.

Вищенаведені справи стосувалися представництва прокурором інтересів держави, однак ці висновки можуть бути застосовані у цій справі з огляду на те, що вони стосуються загального питання - права прокурора на звернення до суду у схожих правовідносинах.

У позові прокурором зазначено, що відповідачем не вчинено жодних дій щодо звернення до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно із заявою про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, і оформлення права комунальної власності на гідротехнічну споруду, розташовану на русловому ставку «Зелений Гай» на водотоці «Без назви - Борзна» на території міста Борзна, Борзнянської міської об`єднаної територіальної громади Ніжинського району Чернігівської області, що в свою чергу суперечить інтересам держави та згідно зістаттею 131-1 Конституції України, покладає на органи прокуратури обов`язок представництва інтересів держави в суді.

Суд вважає необхідним звернути увагу на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 01 грудня 2022 року у справі № 340/5914/21, в якій заступник керівника Новоукраїнської окружної прокуратури Кіровоградської області звернувся до суду в інтересах держави з позовом до Маловисківської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, в якій просив визнати протиправною бездіяльність Маловисківської МР щодо не звернення до органу, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, із заявою про взяття на облік безхазяйної нерухомої речі, а саме - гідротехнічної споруди, що знаходиться в м. Мала Виска Новоукраїнського району Кіровоградської області. У цій постанові Суд зазначив:

« 96.Отже, позови прокурора до органу місцевого самоврядування, за загальним правилом, подаються з такої підстави, як відсутність суб`єкта, до компетенції якого віднесені повноваження щодо здійснення контролю за правомірністю дій та рішень органів місцевого самоврядування. У такій категорії справ прокурор повинен лише довести, що оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень завдано шкоду інтересам держави.

97.При цьому інтереси держави, у тому числі, охоплюють інтереси мешканців територіальної громади, оскільки відповідно достатті 3 Конституції Українилюдина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.»

Також суд враховує, що у постанові від 29 листопада 2022 року у справі № 240/401/19 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду сформулював висновки про те, що положеннястатті 53 КАС Україниу системному зв`язку з положеннямистатті 23 Закону України «Про прокуратуру»щодо права прокурора на звернення до адміністративного суду з метою захисту інтересів держави в особі територіальної громади необхідно розуміти так:

- прокурор, звертаючись до суду з метою захисту інтересів держави, що охоплюють собою й інтереси певної територіальної громади, фактично діє в інтересах держави; оскільки відсутні чіткі критерії визначення поняття інтереси держави, яке є оціночним, суди під час розгляду кожної конкретної справи повинні встановлювати наявність/відсутність інтересів держави та необхідність їх захисту у судовому порядку;

- прокурор має право самостійно звертатися до адміністративного суду із позовом у разі відсутності органу, який має повноваження на звернення до суду з таким самим позовом; передбачене законами загальне повноваження державного органу на звернення до суду або можливість бути позивачем чи відповідачем у справі, не свідчить про право такого органу на звернення з адміністративним позовом в конкретних правовідносинах, оскільки Законом має бути прямо визначено, у яких випадках та який орган може/повинен звернутися до суду;

- у разі, якщо адміністративні суди доходять висновку про відсутність у прокурора права на звернення з позовом до суду в інтересах держави з підстави наявності органу, що має повноваження на звернення з таким позовом до суду, суди повинні чітко вказати, до компетенції якого саме органу належить повноваження на звернення до суду та яким Законом це право передбачено».

Водночас суд звертає увагу, що звернення прокурора до суду у порядку адміністративного судочинства у цій справі слугує меті захисту суспільного інтересу у такій важливій сфері, як забезпечення екологічної безпеки та безпеки життя та здоров`я людей, а тому прокурор, звертаючись до суду з цим позовом, діяв відповідно до вимогстатті 53 КАС Українита частини третьоїстатті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Враховуючи вищезазначені законодавчі приписи та практику Верховного Суду, предмет та підстави позову, суд дійшов висновку, що прокурор у цій справі має право на звернення до суду.

Відповідностатті 19 Конституції Україниправовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі також № 280/97-ВР).

Частиною другоюстатті 2 зазначеного Законувизначено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Частиною першоюстатті 10 Закону № 280/97-ВРвстановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначеніКонституцією України, цим та іншими законами.

Згідно приписівстатті 25 Закону № 280/97-ВРсільські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесеніКонституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

За змістомстатті 60 Закону № 280/97-ВРтериторіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме та нерухоме майно.

Підставою набуття права комунальної власності є передача майна комунальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом (частина друга).

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування, та розпорядження об`єктами права комунальної власності (частина п`ята).

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад, передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (частина восьма).

З огляду на системний зміст вищенаведених норм, орган місцевого самоврядування наділений повноваженнями щодо вирішення питань у сфері управління майном, яке перебуває у комунальній власності відповідних територіальних громад.

З покликанням на вимоги статей327,335 ЦК України, Порядок № 1127 позивач стверджує, що саме на органи місцевого самоврядування покладено обов`язок щодо взяття на облік безхазяйного майна, розташованого на території відповідної громади.

Відповідно достатті 14 Конституції Україниземля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, а устатті 13 Конституції Українисеред іншого визначено, що земля та водні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу, від імені якого відповідні права здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у визначених межах.

Статтею 2 Водного кодексу України(далі такожВК України) визначено, що завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об`єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування.

Водні відносини в Україні регулюютьсяВодним кодексом,Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища»та іншими актами законодавства.

Земельні, гірничі, лісові відносини, а також відносини щодо використання та охорони рослинного і тваринного світу, територій та об`єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу України, що виникають під час користування водними об`єктами, регулюються відповідним законодавством України.

Згідно зістаттею 6 ВК Україниводи (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Український народ здійснює право власності на води (водні об`єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об`єктами) можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим.

До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів (частина першастатті 58 Земельного кодексу України(далі такожЗК України,стаття 4 ВК України).

Земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться (частини перша, другастатті 79 ЗК України).

Відповідно достатті 85 ВК Українипорядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.

Згідно із частиною четвертоюстатті 59 ЗК Українигромадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

За приписамистатті 93 ЗК Україниправо оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно із частиною першоюстатті 124 ЗК Українипередача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначенимистаттею 122 цього Кодексу.

Відповідно до статей125,126 ЗК Україниправо власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно доЗакону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Зміст наведених норм права дає підстави дійти висновку, що право користування землями водного фонду здійснюється у відповідності до вимог водного та земельного законодавства на умовах договору оренди.

Тотожна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 червня 2024 у справі № 560/1452/20.

За змістом частини першоїстатті 181 ЦК Українидо нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

За змістомстатті 1 Закону України від 18 вересня 2012 року № 5293-VI «Про аквакультуру»(далі такожЗакон № 5293-VI) гідротехнічні споруди - це об`єкти нерухомого майна (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірноосушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами, а також для запобігання шкідливій дії вод;

земляна гребля - земляна споруда, що побудована для створення штучної водойми шляхом ділення водотоку на верхній та нижній б`єфи та зосередження води у верхньому б`єфі;

Підпунктом14.1.238 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу Українипередбачено, що споруди - це земельні поліпшення, що не належать до будівель і призначені для виконання спеціальних технічних функцій.

Згідно із пунктом 1.9.18 Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів, затвердженого наказом Державного комітету у справах містобудування і архітектури від 19.12.1995 № 252, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.12.1995 за №466/1002, гідротехнічні споруди це споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тонелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.

Відповідно до пункту 2.7 Методичних рекомендаціях стосовно об`єктів нерухомого майна, права на які підлягають державній реєстрації, затверджених протоколом колегії Державної реєстраційної служби України за № 3 від 11.12.2012, до об`єктів нерухомого майна, права на які підлягають державній реєстрації, належать споруди (інженерні, гідротехнічні тощо) - земельні поліпшення, що не належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій.

До гідротехнічних споруд відносяться: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.

За такого правого регулювання та встановлених обставин, суд погоджується з позицією позивача, що такий об`єкт як гідротехнічна споруда є нерухомим майном.

Згідно із частиною першоюстатті 182 ЦК Україниправо власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Частиною першоюстатті 5 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(далі такожЗакон № 1952-IV) визначається необхідність державної реєстрації споруд, а також їх окремих частин.

Отже, спірна споруда належить до нерухомого майна, щодо якого має проводитися державна реєстрація прав.

У постанові від 21 червня 2024 року у справі №420/19870/21 Верховний Суд дійшов таких висновків про застосуваннястатті 355 ЦК Україниу питанні взяття на облік безхазяйних нерухомих речей:

«(1) безхазяйною нерухомою річчю є нерухоме майно, яке відповідає двом умовам:

- відомості про це майно відсутні у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- власник цього майна невідомий органу місцевого самоврядування, на території якого воно розміщене;

(2) орган місцевого самоврядування, на території якого розміщено безхазяйну нерухому річ, зобов`язаний звернутися із заявою до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, для взяття безхазяйної нерухомої речі на облік.

Оскільки частиною другоюстатті 355 ЦК Українисформульовано імперативно, звернення з відповідною заявою є обов`язком, а не правом органу місцевого самоврядування.».

Власники на земельну ділянку та спірну гідротехнічну споруду відсутні, що підтверджується листом Ніжинської окружної прокуратури від 03.01.2025 №52-77-94 ВИХ-25 (а.с. 13-15).

Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на виконання ухвали суду від 29.04.2025, прокурор не надав.

Тобто на час розгляду справи, за наявності наведених обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивачасуб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно достатті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Борзнянської міської ради Чернігівської області щодо невчинення дій з набуття права комунальної власності на безхазяйне майно, а саме: гідротехнічну споруду, розташовану на русловому ставку «Зелений Гай» на водотоці «Без назви - Борзна», на території міста Борзна, Борзнянської міської об`єднаної територіальної громади Ніжинського району Чернігівської області.

Зобов`язати Борзнянську міськраду Чернігівської області вчинити дії, спрямовані на набуття права комунальної власності на безхазяйне майно, а саме: гідротехнічну споруду, розташовану на русловому ставку «Зелений Гай» на водотоці «Без назви -Борзна» на території міста Борзна, Борзнянської міської об`єднаної територіальної громади Ніжинського району Чернігівської області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Позивач: Керівник Ніжинської окружної прокуратури вул.Овдіївська, 2,м.Ніжин,Чернігівська область,16600 код ЄДРПОУ 02910114

Відповідач: Борзнянська міська рада Чернігівської області вул. Пантелеймона Куліша, 104,м. Борзна,Чернігівська обл., Ніжинський р-н,16400 код ЄДРПОУ 04061725.

Третя особа: Деснянське басейнове управління водних ресурсів, проспект Перемоги,39-А, м. Чернігівв,14017, код ЄДРПОУ 34654458.

Повний текст рішення виготовлено 13 травня 2025 року.

Суддя І.І. Соломко