Рішення № 127304133, 13.05.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2025 року Справа № 520/35910/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , Генерального штабу Збройних сил України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору військова частина НОМЕР_2 про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити певні дії,-

у с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просить: - визнати протиправним та скасувати наказ начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 07.11.2024 №1451-PC у частині старшого солдата ОСОБА_1 призначено солдатом резерву 314 запасної роти військової частини НОМЕР_2 ; - визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.11.2024 № 446 в частині: старшого солдата ОСОБА_1 , молодшу медичну сестру операційного відділення, призначеного наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 07 листопада 2024 року №1451-PC солдатом резерву 314 запасної роти військової частини НОМЕР_2 , вважати таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби. 23 листопада 2024 року виключити зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (з продовольчого забезпечення виключити з сніданку 24 листопада 2024 року); - поновити старшого солдата ОСОБА_1 на службі у військовій частині НОМЕР_1 на посаді молодшої медичної сестри операційного відділення з 24.11.2024.

Позивач обґрунтовує вимоги тим, що його переміщення до військової частини НОМЕР_2 було здійснено без його згоди, з порушенням п. 112 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України №1153/2008, оскільки він є єдиною особою, яка здійснює догляд за своєю матір`ю, ОСОБА_2 , яка має інвалідність 2-ї групи та потребує постійного догляду. Позивач стверджує, що не подавав рапорт про згоду на переміщення, а документи, що підтверджують стан здоров`я матері, були подані до військової частини НОМЕР_1 ще 23.11.2024.

Відповідач-1 (Генеральний штаб ЗСУ) подав до суду відзив, який містить заперечення на позов. Наводить аргументи про те, що переміщення позивача було здійснено на підставі наказу №1451-РС від 07.11.2024 відповідно до п. 82, 83, 257 Положення, у зв`язку з доукомплектуванням Збройних Сил України в умовах воєнного стану. Відповідач вважає, що на момент прийняття наказу не було відомостей про обставини, передбачені п. 112 Положення, які б унеможливлювали переміщення.

Відповідач-2 (військова частина НОМЕР_1 ) подав до суду відзив, який містить заперечення на позов. Наводить аргументи про те, що виконували наказ Генерального штабу ЗСУ. Позивач не надавав документів, що підтверджують родинні стосунки чи стан здоров`я матері до 23.11.2024. Відповідач вважає позов необґрунтованим, оскільки переміщення було здій-снено в межах дискреційних повноважень.

Позивач у відповіді на відзив спростував твердження відповідачів, зазначивши, що усно повідомляв командування військової частини НОМЕР_1 про інвалідність матері, а також подав відповідні документи 23.11.2024, які не були враховані.

Третя особа (військова частина НОМЕР_2 ) не подала заперечень, ані на позов, ані на відзиви на позов.

Ухвалою суду від 07.01.2025 адміністративний позов залишено без руху для усунення недоліків викладених у мотивувальній частині ухвали без руху.

Ухвалою суду від 21.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Відтак розгляд і вирішення адміністративної справи проводиться за правилами письмового провадження на підставі матеріалів справи.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.

Суд установив, старший солдат ОСОБА_1 , з 24.02.2022 по 23.11.2024 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується інформацією з військового квитка серії НОМЕР_3 , довідкою (Форма №5) за підписом командира частини від 22.11.2024 №488 та Довідкою про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 15.11.2024 №1225.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.11.2024 № 446 «старшого солдата ОСОБА_1 , молодшу медичну сестру операційного відділення, призначено наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 07.11.2024 номер 1451-РС на посаду солдата резерву НОМЕР_4 запасної роти військової частини НОМЕР_2 вважати таким що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби.

Позивача, 23.11.2024 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (з продовольчого забезпечення виключити з сніданку 24 листопада 2024 року). Витяг з наказу начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 07.11.2024 №1451-РС (копію витягу з наказу долучаю до матеріалів справи), рапорт старшого солдата ОСОБА_1 від 23.11.2024.

Згідно з рапорту від 23.11.2024 ОСОБА_1 , є єдиною особою, яка опікується та здійснює догляд за своєю хворою матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стан її здоров`я, інвалідність 2 групи, зафіксована в документах: - довідка до акту медико-соціальної експертизи комісії від 27.11.2023, відносно ОСОБА_2 , 05.05.1947; - висновок №3 лікарсько-консультативної комісії КНП "МП" №17 ХМР від 18.10.2024, відносно ОСОБА_2 , 05.05.1947; - висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковні хворі особи не можуть самостійно пересуватись та самообслуговуватись і потребують соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі від 18.10.2023, відносно ОСОБА_2 , 05.05.1947.

На підставі вищевказаного позивач просив 23.11.2024 командира військової частини НОМЕР_1 про наступне:

- призупинення наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23.11.24 № 446 в частині, що стосується старшого солдата ОСОБА_1 ;

- за розглядом наданих підтверджуючих документів скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 23.11.24 № 466 в частині, що стосується старшого солдата ОСОБА_1 ;

- у разі скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23.11.24 № 466 ініціювати до вищого командування внесення змін до наказу начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 07.11.24 № 1451-РС.

Позивач ОСОБА_1 стверджує, що не писав рапорт про переміщення та не давав згоди на переведення до військової частини НОМЕР_2 . Позивач доводить, що накази про переміщення порушили вимоги законодавства, оскільки він є єдиним опікуном хворої матері, що підтверджується медичними довідками. Крім того, командування не надало йому необхідної інформації про переведення, що стало для нього несподіванкою.

Позивач вважає рішення відповідачів протиправними, у зв`язку із чим звернувся до суду із позовом у цій справі.

Спірним в цій справі є питання правомірності наказу по стройовій частині про зарахування позивача до особового складу військової частини із підстав порушення процедури переміщення військовослужбовців.

Загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (Закон № 2232-ХІІ), частиною першою статті 2 якого встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Частиною четвертою статті 2 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини чотирнадцятої статті 2 Закону № 2232-ХІІ виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частинами п`ятою та сьомою статті 6 Закону № 2232-ХІІ військові посади, передбачені штатами воєнного часу, при переведенні Збройних Сил України, інших військових формувань на організацію і штати воєнного часу підлягають заміщенню резервістами або іншими військовозобов`язаними в порядку, визначеному Генеральним штабом Збройних Сил України, а в Службі безпеки України та Службі зовнішньої розвідки України - в порядку, визначеному їх керівниками.

Відповідно до частини 12 статті 6 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", військові посадові особи це військовослужбовці, які обіймають штатні посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або які спеціально уповноважені на виконання таких обов`язків згідно із законодавством.

Частиною 14 ст. 2 Закону № 2232-XII передбачено, що виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулювання питань, пов`язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі регулюється визначний Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (Положення № 1153/2008).

Відповідно до п. 1 дане Положення № 1153/2008 застосовується також до відносин, що виникають у зв`язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.

Згідно з п. 12 Положення № 1153/2008, встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Відповідно до п. 82 Положення № 1153/2008, призначення військовослужбовців на посади здійснюється:

1) на вищі посади - у порядку просування по службі;

2) на рівнозначні посади: у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; у разі проведення заміни у місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами (далі - місцевості з установленим строком військової служби); для набуття практичного досвіду управлінської діяльності в органах військового управління різного рівня або для більш доцільного використання за фахом чи досвідом роботи - за рішенням відповідного командира (начальника), прийнятим у порядку, визначеному Міністерством оборони України, зокрема на особисте прохання військовослужбовця; за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії; за сімейними обставинами - на особисте прохання; з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних, ділових і моральних якостей - на підставі висновку атестування; у зв`язку з перебуванням із близькими особами у відносинах прямої організаційної та правової залежності; у разі скасування військовослужбовцю допуску до державної таємниці - на посаду, що не передбачає такого допуску, - за рішенням відповідного командира (начальника), прийнятим у порядку, визначеному Міністерством оборони України; вагітних військовослужбовців-жінок за їх клопотанням відповідно до медичного висновку - на посади з меншим обсягом роботи, а також військовослужбовців-жінок, які мають дітей віком до трьох років, за їх клопотанням у разі неможливості виконання ними обов`язків на займаних посадах; у разі проведення заміни у військових частинах (підрозділах), які виконують завдання в районах ведення воєнних (бойових) дій, у тому числі в районах проведення антитерористичних операцій; у разі відсутності можливості поновлення на попередній посаді у зв`язку з незаконним звільненням або переміщенням по службі - за рішенням відповідного командира (начальника), прийнятим у порядку, визначеному Міністерством оборони України;

3) на нижчі посади: у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів у разі неможливості призначення на рівнозначну посаду; за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії; з урахуванням професійних, ділових і моральних якостей - на підставі висновку атестування; за віком або сімейними обставинами - на особисте прохання; у зв`язку з перебуванням із близькими особами у відносинах прямої організаційної та правової залежності - у разі неможливості призначення на рівнозначну посаду; у порядку виконання накладеного дисциплінарного стягнення - відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України; у разі скасування військовослужбовцю допуску до державної таємниці - на посаду, що не передбачає такого допуску, - за рішенням відповідного командира (начальника), прийнятим у порядку, визначеному Міністерством оборони України, у разі неможливості призначення на рівнозначну посаду; вагітних військовослужбовців-жінок за їх клопотанням відповідно до медичного висновку - на посади з меншим обсягом роботи, а також військовослужбовців-жінок, які мають дітей віком до трьох років, за їх клопотанням у разі неможливості виконання ними обов`язків на займаних посадах та за відсутності рівнозначних посад; за ініціативою військовослужбовця (крім військовослужбовців, які займають посади, за якими передбачені первинні військові звання офіцерського, сержантського і старшинського складу) на нижчу на один ступінь посаду на підставі рішення посадової особи відповідно до номенклатури посад;

4) у зв`язку із зарахуванням на навчання до вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти із звільненням з посади, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання;

5) у зв`язку із закінченням строку перебування на посаді;

6) у зв`язку зі звільненням або призначенням на посади, передбаченими штатами воєнного часу, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану;

7) у зв`язку зі звільненням осіб сержантського і старшинського складу, які займали посади офіцерського складу;

8) у зв`язку з призначенням на посади, що можуть бути заміщені військовослужбовцями, які під час проходження військової служби були визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби за станом здоров`я за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час виконання обов`язків військової служби, що призвело до встановлення їм інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, - на особисте прохання за рішенням посадової особи, до повноважень якої належить призначення на посади відповідно до переліку посад, що можуть бути заміщені такими військовослужбовцями, який визначається Міністерством оборони України;

9) у разі запровадження нового військового звання.

Посада вважається вищою, якщо за цією посадою штатом (штатним розписом) передбачено вище військове звання, ніж за займаною посадою, а за умови рівних військових звань - більший посадовий оклад (тарифний розряд).

Посада вважається вищою, якщо за цією посадою штатом (штатним розписом) передбачено вище військове звання, ніж за займаною посадою, а за умови рівних військових звань - більший посадовий оклад (тарифний розряд).

Призначення військовослужбовців на інші посади також здійснюється у випадках, передбачених пунктами 102 і 104 цього Положення.

В позові скаржник наголошує, що наказ № 446 від 24.11.2024 не відповідає вимогам п. 112 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України №1153/2008, оскільки він є єдиною особою, яка здійснює догляд за своєю матір`ю, ОСОБА_2 , яка має інвалідність 2-ї групи та потребує постійного догляду.

На вказане суд зауважує, що зазначений вище аргумент позивача є помилковим та не відповідає дійсності, оскільки згідно з пунктом 82 Положення № 1153/2008 призначення військовослужбовців на посади на підставі введення правового режиму воєнного стану визначено окремим шостим підпунктом 82 пункту Положення, згідно з яким призначення здійснюється у зв`язку зі звільненням або призначенням на посади, передбаченими штатами воєнного часу, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану.

В межах спірних правовідносин суд досліджує законність переміщення військовослужбовця та прийняття оскаржуваних наказів.

Відповідно до абзацу другого пункту 257 Положення, для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 цього Положення, а призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього Положення.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про оборону України", особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно з частинами 5, 7 ст. 6 Закону № 2232-XII військові посади, передбачені штатами воєнного часу, при переведенні Збройних Сил України, інших військових формувань на організацію і штати воєнного часу підлягають заміщенню резервістами або іншими військовозобов`язаними в порядку, визначеному Генеральним штабом Збройних Сил України, а в Службі безпеки України та Службі зовнішньої розвідки України - в порядку, визначеному їх керівниками.

Порядок призначення на військові посади встановлюється Конституцією України, законами України, положеннями про проходження військової служби, про проходження громадянами України служби у військовому резерві.

Вищевказаним визначено, що період дії воєнного стану або дії рішення про мобілізацію (крім цільової) є особливим періодом, який передбачає перехід Збройних Сил України та інших військових формувань на штати воєнного стану, які передбачають заміщення воєнних посад.

Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

В подальшому, дія військового стану неодноразово продовжувалась та Указом Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 06.11.2023 № 734/2023, затвердженим Законом України № № 3429-IX від 08.11.2023, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16.11.2023 строком на 90 діб.

Таким чином, починаючи з 24.02.2022 та по дату винесення спірних наказів та розгляду цієї справи в Україні триває воєнний стан, період дії якого, відповідно до Законів України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та "Про оборону України" є особливим періодом.

Відповідно до пункту 112 Положення, військовослужбовець може бути переміщений на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої у випадках, визначених пунктом 82 цього Положення.

Зазначене переміщення здійснюється без згоди військовослужбовця, крім таких випадків:

- неможливість проходження військовослужбовцем військової служби у місцевості, до якої його переміщують, відповідно до висновку (постанови) військово-лікарської комісії;

- неможливість проживання членів сім`ї військовослужбовця за станом здоров`я в місцевості, до якої його переміщують, відповідно до документів, які це підтверджують;

- потреба у догляді за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною (чоловіком) або особами, які виховували його з дитинства замість батьків і були визнані опікунами та мешкають окремо від сім`ї військовослужбовця, відповідно до документів, які це підтверджують.

Військовослужбовець, який проходить військову службу за призовом, переміщується у зв`язку із службовою необхідністю та за станом здоров`я на нове місце військової служби без його згоди.

Відповідно до пункту 257 Положення №1153/2008, для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 цього Положення, призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього Положення.

Отже, враховуючи наведені положення, військовослужбовці можуть бути направлені для по дальшого проходження військової служби з одного військового формування до іншого з виключенням із списків особового складу формування, з якого вибули, та включенням до списків особового складу формування, до якого прибули, виключно у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби.

Відповідно до п.109 Положення №1153/2008 вибуття до нового місця служби військовослужбовця здійснюється після надходження витягу з наказу відповідного командира (начальника) військової частини про призначення, в тому числі доведеного технічними засобами передачі документованої інформації. Виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини має відбутися після здавання посади, але не пізніше ніж через місяць від дня одержання військовою частиною зазначеного витягу з наказу або іншого письмового повідомлення про переміщення по службі військовослужбовця.

Відповідно до абзацу 6 п. 112 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», військовослужбовець, який проходить військову службу за призовом, переміщується у зв`язку із службовою необхідністю та за станом здоров`я на нове місце військової служби без його згоди.

Таким чином, на виконання вказаної норми положення до абзацу 6 п. 112 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», на підставі кадрового рішення наказу командира військової частини НОМЕР_1 №446 від 23.11.2024 (по стройовій частині), який фактично є технічною реалізацією наказу начальника Генерального штабу ЗСУ №1451-РС від 07.11.2024 (по особовому складу), військовослужбовця було переміщено у зв`язку із службовою необхідністю на нове місце військової служби без його згоди.

Щодо доводів позивача, що накази начальника Генерального штабу ЗСУ №1451- РС від 07.11.2024 та командира військової частини НОМЕР_1 №446 від 23.11.2024 були видані без урахування обставин, передбачених абз 5 п. 112 Положення, суд відмічає таке.

Позивачем дійсно надано документи, що підтверджують стан здоров`я матері позивача, ОСОБА_2 : -довідка до акту медико-соціальної експертизи від 27.11.2023, яка встановлює інвалідність 2-ї групи;- висновок №3 лікарсько-консультативної комісії КНП «МП» №17 XMP від 18.10.2024 про потребу в постійному догляді;- висновок про порушення функцій організму від 18.10.2024, що підтверджує неможливість самостійного пересування та самообслуговування.Ці документи були подані до військової частини НОМЕР_1 23.11.2024, що підтверджується вхідним номером 11192.

Суд встановив, що оскільки документи про необхідність догляду за хворою матір`ю були надані лише 23.11.2024, а наказ начальника Генерального штабу ЗСУ №1451-РС від 07.11.2024, суд зазначає, що немає підстав для скасування наказу про переміщення. До того ж до повноважень суду не належить надання оцінки доцільності переміщення військовослужбовців, тим більше під час воєнного стану в Україні.

Суд також відмічає, що обґрунтовуючи протиправність наказу, який є предметом оскарження за даним позовом, позивач просить поновити старшого солдата ОСОБА_1 на службі у військовій частині НОМЕР_1 на посаді молодшої медичної сестри операційного відділення з 24.11.2024, покликаючись на стан здоров`я матері ОСОБА_2 , при цьому позивач не подавав рапорт про звільнення, позивач не наводить жодних обставин, яким саме чином переміщення позивача з військовій частині НОМЕР_1 (місцезнаходження - АДРЕСА_1 ) до військова частина НОМЕР_2 (місцезнаходження - АДРЕСА_2 ), тобто у межах одного населеного пункту вплинули чи/або порушили права позивача та його матері.

Зміст позову та підстави звернення ОСОБА_1 до суду фактично зводяться до незгоди позивача із наказом, за яким позивача перевели до іншої військової частини.

Суд також враховує інші аргументи та доводи позивача, зазначені у позові, однак зауважує, що вони не мають визначального впливу на правильне вирішення судом позовних вимог у спірних правовідносинах, оскільки встановлені судом обставини є самостійними та достатніми підставами для прийняття рішення по суті спору про відмову у задоволенні позову.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

З огляду на вказане вище та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

У відповідності до ст. 139 КАС України судові витрати понесені позивачем покласти на останнього.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд

у х в а л и в :

у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , Генерального штабу Збройних сил України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору військова частина НОМЕР_2 про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Судові витрати понесені позивачем ОСОБА_1 покласти на позивача.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ;

відповідач військова частина НОМЕР_1 , місцезнаходження АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ;

відповідач Генеральний штаб Збройних сил України, місцезнаходження місто Київ, проспект Повітряних Сил, будинок № 6, код ЄДРПОУ 22991050;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору військова частина НОМЕР_2 , місцезнаходження АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ;

Повне судове рішення складено та підписано суддею 13.05.2025.

Суддя М. І. Садова