Рішення № 127304049, 13.05.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

13 травня 2025 року № 520/3720/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д. розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд:

-визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо повторного взяття ОСОБА_1 , д.н. ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , на військовий облік військовозобов`язаних.

-зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити ОСОБА_1 з військового обліку з 17.11.2017 та внести такі відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

-стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі .

Дослідивши надані матеріали справи, суд встановив наступне.

Вироком Люботинського міського суду Харківської області від 18.10.2017 у справі №630/527/17 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.15 ч.3 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у виді 3 років позбавлення волі.

За змістом вказаного вироку, кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_1 є тяжким злочином.

З 12 лютого 2020 року по 09 травня 2022 року ОСОБА_1 відбував покарання у Державній установі «Диканівська виправна колонія (№12)» Харківської області, на підставі вироку Люботинського міського суду Харківської області від 18.10.2017 у справі №630/527/17.

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення військово-облікових даних та заміни військово-облікового документа старого зразка на оновлений документ.

18.07.2023 ОСОБА_1 видано тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_4 у пункті 13 графи «Військовий про військовий облік» якого вказано, що позивач «невійськовозобов`язаний».

У пункті 14 тимчасового посвідчення також вказано, що ОСОБА_1 17.11.2017 виключений з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_5 на підставі абз. 6 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

На вимогу позивача, працівником ІНФОРМАЦІЯ_6 йому видано витяг з картотеки виключених з обліку.

З метою отримання витягу про виключення з військового обліку в електронній формі, 16.01.2025 ОСОБА_1 встановив мобільний додаток «Резерв+».

Згідно з витягом з бази даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів стосовно позивача, він дізнався, що перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 та є військовозобов`язаним.

22.01.2025 ОСОБА_1 звернувся із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_8 в якій просив внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про виключення з військового обліку військовозобов`язаних з 17.11.2017 на підставі пункту 6 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» відповідно до: тимчасового посвідчення № НОМЕР_4 , виданого 18.07.2023 ІНФОРМАЦІЯ_5 , та відомостей картотеки виключених з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_8 .

12.02.2025 ОСОБА_1 отримав від відповідача лист на його заяву від 06.02.2025 №293/ВВОб в якому вказано, що враховуючи зміни до законодавчих та нормативно-правових актів, за відсутності визначених випадків, громадяни, які були раніше зняті чи виключені з військового обліку, повинні перебувати на військовому обліку.

Вказано, що на виконання вимог діючого законодавства та приведення записів у військово-обліковому документі у відповідність, ОСОБА_1 запропоновано з`явитись за місцем реєстрації до відповідного ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Отже, відповідач протиправно взяв на облік ОСОБА_1 без його особистої присутності у ІНФОРМАЦІЯ_6 та не виключив позивача з обліку військовозобов`язаних за його заявою як особу, яка вчинила тяжкий злочин та була виключеною з військового обліку у встановленому законом порядку.

ОСОБА_1 вважає дії відповідача протиправними, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку вищенаведеному, суд вказує наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також засади проходження в Україні військової служби. передбачені Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно із ч. 2 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Частиною 3 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

За змістом ч. 5 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Також, відповідно до ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (яка діяла на час виниклих відносин з позивачем) виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які: 1) призвані чи прийняті на військову службу; 2) проходять військову службу (навчання) у вищих військових закладах освіти і військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 3) визнані військово- лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку; 4) досягай граничного віку перебування в запасі; 5) припинили громадянство України; 6) були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину; 7) направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру; 8) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими.

Відповідно до вимог діючого законодавства ОСОБА_1 як раніше засуджений за вчинення тяжкого злочину підлягав військового обліку військовозобов`язаних.

У зв`язку зі змінами, що відбулися у Законі України «Про військовий обов`язок та військову службу», відповідно до статті 37 (в редакції Закону № 3633- IX від 11.04.2024) визначено, що виключенню з військового обліку у районних територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України які: - померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; - припинили громадянство України; - визнані непридатними до військової служби; - досягай граничного віку перебування в запасі.

Як вбачається, зі змісту даної статті, громадяни України які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину - виключенню з військового обліку військовозобов`язаних - не підлягають.

У зв`язку з відсутністю даної норми закону, яка визначає підстави для виключення з військового обліку військовозобов`язаним, позивач - ОСОБА_1 як громадянин України, не досягши граничного віку перебування в запасі (60 років), відповідно Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (зі змінами), Постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 «Про затвердження порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», повинен перебувати на військовому обліку військовозобов`язаних у відповідному ІНФОРМАЦІЯ_6 , за місцем реєстрації/декларування.

Щодо твердження позивачем, що зміни у Законі України «Про військовий обов`язок та військову службу» на нього не розповсюджуються, оскільки внесені зміни не підлягають зворотній силі, то суд вважає його помилковим.

Розділом II Конституції України передбачені основоположні права, свободи та обов`язки людини і громадянина, серед яких відповідно до статті 65 встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Статтею 17 Конституції України закріплено, зокрема, захист її суверенітету, територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

ІНФОРМАЦІЯ_5 вважає, що вимога законодавства про постановки на військовий облік громадян України, які не досягли граничного віку перебування в запасі, не є порушенням 58 Конституції України «закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися.законом як правопорушення».

Конституційний Суд України також висловив позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Єдиний виняток з надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено ч.І ст. 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Суд вважає, що закон, який встановлює нові обов`язки, а перебування на військовому обліку та виконувати правила військового обліку - це обов`язок громадянина України, не має зворотної дії в часі, та не вбачає, що зміни які відбулися в Законі України «Про військовий обов`язок та військову службу», а саме у статті 37, погіршують існуюче становище позивача та його Конституційні права і свободи будуть обмежені.

Суд вказує, що позивачем не надано належних та підтвердних доказів, яким чином виконання вимог законодавства погіршить його становище та яким чином діюче законодавство обмежує його права і свободи.

Пунктом 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ від 30.12.2023 №1487 визначено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням призовниками, військовозобов`язаними та резервістами, посадовими особами державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також зіпсуттям або недбалим зберіганням військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними та резервістами, які перебувають у запасі СБУ, Служби зовнішньої розвідки).

Пунктом 81 даного Порядку встановлено, зокрема, - взяття на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, здійснюється за їх особистої присутності. При цьому взяття на військовий облік здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України (паспорта громадянина України для виїзду за кордон у випадку подання заяви про взяття на військовий облік через закордонну дипломатичну установу України та військово-облікового документа у разі, якщо він видавався та не був втрачений.

Особиста присутність призовників, військовозобов`язаних та резервістів для зняття або виключення з військового обліку у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів - не обов`язкова.

Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затверджене Постановою КМУ від 23.02.2022 № 154 (зі змінами) (далі - Положення №154), затверджено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням.

Відповідно пункту 1 Положення № 154 Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Пунктом 2 абз. 2 визначено, що покладення на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки завдань, не передбачених законодавством, не допускається.

Як вбачається, відповідно до вимог діючого законодавства та нормативно- правових актів, передбачено, що постановка на військовий облік відбувається за особистої присутності громадянина України, а зняття та виключення з військового обліку не потребує присутності громадянина України.

Не передбачено здійснення постановки на військовий облік дистанційно, лише за бажанням суб`єкта владних повноважень чи окремих посадових осіб.

Матеріалами справи підтверджено, що звернення позивача від 22 січня 2025 року за порушеними питаннями стосовно виключення з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_5 розглянуто по суті та повідомлено ОСОБА_1 , що статтею 37 Затону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (зі змінами, внесеними Законом України №3633 від 11.04.2024) визначені випадки, за важності яких військовозобов`язані підлягають взяттю на військовий облік, зняттю та виключенню з нього.

Враховуючи внесені зміни до законодавчих та нормативно-правових актів, за відсутності визначених випадків, громадяни, які були раніше зняті чи виключені з військового обліку, повинні перебувати на військовому обліку.

На виконання вимог діючого законодавства та приведення записів у військово-обліковому документі у відповідність. позивачу запропоновано з`явитися за місцем: реєстрації до відповідного ІНФОРМАЦІЯ_6 , у зручний для нього час, в межах часу роботи з громадянами, -при собі мати оригінали паспорта громадяни на України та військово-облікового документа.

Вказане підтверджується листом ІНФОРМАЦІЯ_8 від 06.01.2025 № 293/ВВ08.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі вищевикладеного, розглянувши справу на підставі наданих доказів, суд висновує, що адміністративний позов позивача є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що позивачу було відмовлено у задоволені позовних вимог, а отже відповідно до ст.139 КАС України сума сплаченого судового збору останньому не повертається.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кухар М.Д.