Ухвала суду № 127303365, 12.05.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

з питання закриття провадження у справі

12.05.2025 р. справа № 520/8830/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліденка А.В.,

за участю секретаря судового засідання - Карапетян М.О.,

позивач, представник позивача - подали заяви про слухання у відсутність,

представника відповідача - Мартиненко О.С.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження адміністративну справу №520/8830/25 за позовом ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник) до Безлюдівської селищної ради в особі Виконавчого комітету Безлюдівської селищної ради (далі за текстом - відповідач, адміністративний орган, владний суб"єкт, орган публічної адміністрації) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з вимогами про: 1) визнання протиправним та нечинним рішення №84 Виконавчого комітету Безлюдівської селищної ради «Про затвердження схем (маршрутів) проїзду автотранспорту (екстрених служб) та легкових автомобілів в селищі Васищеве Харківського району Харківської області»; 2) зобов`язання Безлюдівської селищної ради Харківської області (62489, Харківська область, Харківський район, смт Безлюдівка, вул.Зміївська, 48, ЄДРПОУ 04396555) невідкладно опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання протиправними та нечинними рішення №84 Виконавчого комітету Безлюдівської селищної ради «Про затвердження схем (маршрутів) проїзду автотранспорту (екстрених служб) та легкових автомобілів в селищі Васищеве Харківського району Харківської області».

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2025р. прийнято позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Постановлено здійснювати розгляд та вирішення справи одноособовим складом суду у порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання на 10:00год. 12.05.2025р. в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду.

28.04.2025р. до суду надійшла заява представника відповідача про закриття провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, оскільки Виконавчим комітетом Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області було прийнято рішення від 24.04.2025 року № 524 «Про визначення можливим проїзд (під`їзд) автомобільного транспорту до домоволодінь по вулиці Кудрявій та провулку Студеному в селищі Васищеве Харківського району Харківської області». Пунктом 4 цього рішення передбачено, що рішення виконавчого комітету Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області № 84 від 06.03.2025 року «Про затвердження схем (маршрутів) проїзду (під`їзду) автотранспорту (екстрених служб) та легкових автомобілів в селищі Васищеве Харківського району Харківської області» втрачає чинність з дня опублікування на офіційному веб-сайті Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області рішення № 524 від 24.04.2025 року «Про визначення можливим проїзд (під`їзд) автомобільного транспорту до домоволодінь по вулиці Кудрявій та провулку Студеному в селищі Васищеве Харківського району Харківської області». Рішення Виконавчого комітету Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області від 06.03.2025 року № 84 «Про затвердження схем (маршрутів) проїзду (під`їзду) автотранспорту (екстрених служб) та легкових автомобілів в селищі Васищеве Харківського району Харківської області» втратило чинність 25.05.2025 року, а тому відсутній предмет спору у даній справі. Згідно правових висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 року у справі № 1 -7/99 та постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 09.11.2022 по справі № 640/10978/19, нормативно-правовий акт, який на момент прийняття судового рішення у судовій справі, вже був нечинним, не підлягає повторно визнанню не чинним, в порядку статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи приписи частини третьої цієї статті, оскільки нормативний акт, що є не чинним не може бути оскаржений, а отже і скасованим в судовому порядку. Тому просить закрити провадження у справі, посилаючись на пункт 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

29.04.2025р. до суду надійшла заява представника позивача про відмову від позову, у якій заявник просив суд прийняти відмову від позову та закрити провадження у справі № 520/8830/25 на підставі пункту 2 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України; стягнути витрати зі сплати судового збору та витрати на правничу допомогу в сумі 15.000,00 грн. В мотивувальній частині даної заяви позивач посилався на п. 8 ч. 1 ст. 238, ст. 140 КАС України. Зазначав, що оскаржувані позивачем порушення були виправлені відповідачем після відкриття провадження судом у справі №520/8830/25, що є підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 238 КАС України та стягнення на користь заявника судових витрат.

05.05.2025р. до суду надійшли заперечення відповідача на заяву ОСОБА_1 про закриття провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 238 КАС України, у яких зазначено, що в жодному з пунктів або в преамбулі рішення виконавчого комітету Безлюдівської селищної ради № 524 від 24.04.2025 не зазначено, що воно прийнято у зв`язку із задоволенням позовних вимог ОСОБА_1 або на задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Дане рішення прийнято у зв`язку з тим, що фактично Департамент патрульної поліції управління патрульної поліції в Харківській області у своєму листі від 14.04.2025 року № 4326/41/14/02-2025 від 10.03.2025 року не погодив Безлюдівській селищній раді схеми (маршрути) проїзду (під`їзду) автотранспорту (екстрених служб) та легкових автомобілів в селищі Васищеве Харківського району Харківської області, які були затверджені рішенням Виконавчого комітету № 84 від 06.03.2025 року, про що зазначено в преамбулі рішення Виконавчого комітету Безлюдівської селищної ради № 524 від 24.04.2025 року. Окрім того, позивач не підтвердив жодним належним та достатнім доказом понесені витрати на правничу допомогу.

05.05.2025р. до суду повторно надійшла заява позивача про відмову від позову, в якій викладені обґрунтування закриття провадження, раніше зазначені у заяві від 29.04.2025р.

Розглянувши матеріали справи і подані сторонами заяви судом встановлено, що у зв`язку зі зверненням мешканців смт. Васищеве та Народного Депутата України ОСОБА_2 щодо сприяння вирішення питання будівництва автомобільної переправи (мосту) через р. Студенок для швидкого доступу екстрених служб та проїзду легкового автотранспорту в смт Васищеве з провулку Студеного на вулицю Кудряву, відповідно до ст. 42 закону України "Про місцеве самоврядовання в Україні", розпорядженням Безлюдівського селищного голови від 20.12.2023 р. № 71 було створено комісію по розгляду питання можливості будівництва переправи (мосту) через р. Студенок для проїзду спеціального автотранспорту (екстрених служб) та легкових автомобілів з пров. Студеного на вул. Кудряву в смт. Васищеве Харківського району Харківської області (а.с. 84).

За викладеними у відзиві твердженнями, на черговому засіданні Комісії, яке відбулось 12.11.2024 року, було прийнято рішення, оформлене протоколом №6, повернутись до питання можливості будівництва переправи (мосту) через річку Студенок для проїзду спеціального автотранспорту (екстрених служб) та легкових автомобілів з провулку Студеного на вулицю Кудряву в с-щі Васищеве Харківського району Харківської області після закінчення воєнного стану, але з метою задоволення звернень мешканців вищезазначених вулиць, які стверджували про неможливість проїзду до їхніх домоволодінь екстрених служб (карети швидкої допомоги, машин ДСНС, поліції), Комісією було прийнято рішення розробити та узгодити схему можливих маршрутів під`їзду спецавтотранспорту (екстрених служб) та пожежних автомобілів до житлових будинків на вищезазначені вулиці та подати ці схеми на затвердження Виконавчому комітету Безлюдівської селищної ради. (а.с. 28-29).

06.03.2025 року було проведено комісійне обстеження території та доріг щодо можливості проїзду (під`їзду) автотранспорту (екстрених служб) та легкових автомобілів з провулку Студеного на вулицю Кудрява в с-щі Васищеве Харківського району Харківської області та складено відповідний Акт (а.с. 27).

В подальшому, 06.03.2025 року відповідачем було прийнято оскаржуване рішення № 84 «Про затвердження схем (маршрутів) проїзду (під`їзду) автотранспорту (екстрених служб) та легкових автомобілів в селищі Васищеве Харківського району Харківської області».

Листом від 13.03.2025р. №03-22/580 відповідачем було повідомлено ГУ ДСНС України у Харківській області про визначення трьох можливих маршрутів проїзду та затвердження трьох схем проїзду згідно з оскарженим рішенням від 06.03.2025р. №84.

Листом від 13.03.2025р. №03-22/581 відповідачем було повідомлено ГУНП у Харківській області про визначення трьох можливих маршрутів проїзду та затвердження трьох схем проїзду згідно з оскарженим рішенням від 06.03.2025р. №84.

Листом від 13.03.2025р. №03-22/582 відповідачем було повідомлено Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у Харківській області про визначення трьох можливих маршрутів проїзду та затвердження трьох схем проїзду згідно з оскарженим рішенням від 06.03.2025р. №84.

Відповідно до листа УПП в Харківській області Департаменту патрульної поліції від 08.04.2025р. №200аз/41/14/01-2025 (наданого за запит представника позивача) схеми за маршрутами №1, №2 та №3 з УПП в Харківській області ДПП відповідачем не погоджувались.

Відповідно до листа УПП в Харківській області Департаменту патрульної поліції від 14.04.2025р. №4326/41/14/02-2025 (наданого на лист відповідача з приводу погодження схем (маршрутів) проїзду (під`їзду) автотранспорту (екстрених служб) та легкових автомобілів в селищі Васищеве Харківського району Харківської області) для отримання повної та об`єктивної інформації, яка потрібна для забезпечення належної перевірки проектної документації щодо будівництва, реконструкції і ремонту автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, об`єктів дорожнього сервісу, інших дорожніх споруд; забудови окремих територій населених пунктів; проектів комплексних схем організації руху та спорудження ліній міського електричного транспорту; схем організації дорожнього руху на відповідність технічним умовам та нормативно- правовим актам з безпеки дорожнього руху з подальшим оформленням доку ментів щодо розгляду та затвердження з наданням погодження або відмови з наданні погодження, до УПП в Харківській області ДПП згідно організаційно-розпорядчих документів Департаменту патрульної поліції Національної поліції разом із зверненням (листом) подається відповідний пакет документів. На перевірку подаються схеми (проекти) організації дорожнього руху, розроблені проектувальниками - виконавцями, що згідно із законодавством одержали кваліфікаційні сертифікати, які підтверджують їхню спроможність на виконання робіт щодо об`єктів відповідного класу наслідків (відповідальності). УПП в Харківській області ДПП налаштоване па співпрацю з питань вдосконалення організації дорожнього руху та підвищення рівня його безпеки, та відповідно у встановленому законодавством порядку забезпечить перевірку схем організації дорожнього руху, розроблених згідно вимог ДСТУ 8752:2017, що будуть містити пропозиції щодо облаштування вулично-дорожньої мережі селища Васищеве Харківського району Харківської області, попередньо при веденої до вимог Національного стандарту України ДСТУ 3587:2022 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги. Вимоги до експлуатаційного стану", необхідними для забезпечення належного рівня безпеки дорожнього руху технічними засобами організації дорожнього руху.

За викладеними у відзиві твердженнями, враховуючи, що Департаментом патрульної поліції управління патрульної поліції в Харківській області не були погоджені схеми (маршрути) проїзду (під`їзду) автотранспорту (екстрених служб) та легкових автомобілів в селищі Васищеве Харківського району Харківської області, які були затверджені оскарженим рішенням Виконавчого комітету №84 від 06.03.2025 року, відповідачем було прийнято нове рішення від 24.04.2025 року № 524 «Про визначення можливим проїзд (під`їзд) автомобільного транспорту до домоволодінь по вулиці Кудрявій та провулку Студеному в селищі Васищеве Харківського району Харківської області» (а.с. 86).

Пунктом 3 рішення виконавчого комітету Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області № 524 від 24.04.2025 року передбачено, що воно набуває чинності з дня його офіційного опублікування на офіційному вебсайті Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області.

Пунктом 4 цього рішення передбачено, що рішення виконавчого комітету Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області № 84 від 06.03.2025 року «Про затвердження схем (маршрутів) проїзду (під`їзду) автотранспорту (екстрених служб) та легкових автомобілів в селищі Васищеве Харківського району Харківської області» втрачає чинність з дня опублікування на офіційному веб-сайті Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області рішення № 524 від 24.04.2025 року «Про визначення можливим проїзд (під`їзд) автомобільного транспорту до домоволодінь по вулиці Кудрявій та провулку Студеному в селищі Васищеве Харківського району Харківської області».

Зазначене рішення було опубліковано на офіційному вебсайті Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області 25.04.2025 року (а.с. 75).

Визначаючись з приводу належної норми процесуального права відносно спірних правовідносин (а саме: п.1 ч.1 ст.238 КАС України, п.2 ч.1 ст.238 КАС України, п.8 ч.1 ст.238 КАС України), з приводу існування правових підстав для прийняття відмови від позову, з приводу тлумачення змісту ст.140 КАС України (в частині застосованої законодавцем юридичної конструкції - "внаслідок задоволення його відповідачем після позовної заяви"), суд керується наступними підставами та мотивами.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Зважаючи на ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд констатує відсутність явної та очевидної відповідності змісту наведеної норми процесуального права вимозі - "якості закону" у даному конкретному випадку, позаяк станом на календарну дату подання заявником позову до суду (14.04.2025р.) оскаржене рішення суб"єкта владних повноважень у формі підзаконного локального нормативно-правового акту (від 06.03.2025р. №84) було чинним і діяло.

Лише після подання позову у справі №520/8830/25 заявником суб"єктом владних повноважень було ухвалено нове рішення від 24.04.2025р. №524, яким було припинено чинність та дію оскарженого рішення від 06.03.2025р. №84.

Тому з одного боку суд визнає слушним довід суб"єкта владних повноважень про те, що підзаконний локальний нормативно-правовий акт не може бути повторно визнаний нечинним судом вже після настання події втрати такої властивості як чинність та припинення існування у якості речі матеріального світу.

Разом із тим, суд у контексті ст.55 Конституції України, ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року не може визнати справедливим фактичне позбавлення заявника права на реальний та ефективний судовий захист у разі визнання нечинним самим же суб"єктом владних повноважень власного підзаконного локального нормативно-правового акту.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Відповідно до ч.1 ст.47 та ч.1 ст.189 КАС України позивач може відмовитися від позову, на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або окремій письмовій заяві.

За змістом приписів частини 3 статті 189 КАС України про прийняття відмови від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі. У разі часткової відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі щодо частини позовних вимог.

Наведена норма частини 3 статті 189 КАС України кореспондує приписам пункту 2 частини 1 статті 238 КАС України, згідно з якою суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Заявник у мотивувальній частині поданих до суду письмових процесуальних документів посилався на приписи п.8 ч.1 ст.238 КАС України.

Проте, у резолютивній частині цих же самих письмових процесуальних документів заявник посилався у якості підстави для закриття провадження у справі на приписи саме п.2 ч.1 ст.238 КАС України.

Тож суд не знаходить підстав для застосування у даному конкретному випадку приписів п.8 ч.1 ст.238 КАС України.

Стосовно посилань представника відповідача на постанови Верховного Суду від 09.11.2022р. у справі №640/10978/19, від 14.02.2019р. у справі №826/5493/16, 19 грудня 2022 року у справі № 816/2487/17 у контексті клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.238 Кодексу адміністративного судочинства України суд зазначає, що згідно частини 3, 8 статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності. Суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.

Згідно норм процесуального закону, викладених в частинах 1, 2 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

У разі надходження до суду справи, що підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, після закриття провадження Верховним Судом чи судом апеляційної інстанції в порядку цивільного чи господарського судочинства, провадження у справі не може бути закрите з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу.

При цьому суд наголошує, що юридичний спір має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Відповідно до усталеної судової практики обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду; порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення; вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача; під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 802/2474/17-а та постанови Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 640/14623/20, від 18 березня 2021 року у справі № 826/3932/17, від 19 травня 2021 року у справі № 826/13229/16, від 21 грудня 2021 року у справі № 370/2759/18).

Згідно пункту 5 частини 1 статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

Постановою від 09 листопада 2022 року у справі №640/10978/19 (провадження №К/990/22874/22) Верховний Суд ухвалив судове рішення по суті. Постановою від 10 вересня 2024 року по справі №160/7809/19 (адміністративне провадження №К/990/8164/24, К/990/16581/24) Верховний Суд ухвалив остаточне судове рішення, не закриваючи провадження у справі.

В постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі №826/5493/16 проаналізовано наведену процесуальну норму та зроблено висновки, що «оскаржувати можна чинні, активні нормативно-правові акти, а звідси - не підлягають оскарженню нормативно-правові акти, які втратили чинність. Суб`єкт правовідносин, до якого буде застосований чи застосується цей акт, якщо вважатиме, що цей нормативний документ порушує або порушуватиме його права чи інтереси, за наявності відповідного обґрунтування, може оскаржити нормативно-правовий акт як відразу після часу набрання ним чинності, так і будь-коли й тоді, якщо нормативно-правовий акт чинний і продовжує регулювати певні відносини, внаслідок яких, з погляду суб`єкта правовідносин, відбувається порушення його прав та/чи законних інтересів».

У постанові від 19 грудня 2022 року у справі № 816/2487/17 Верховний Суд підкреслив, що ключовим у можливості оскарження нормативно - правового акту суб`єкта владних повноважень є саме його чинність станом на момент звернення позивача до суду. Втрата чинності рішеннями свідчить про відсутність предмета спору (об`єкта спірних правовідносин), а відтак і про відсутність можливості оскаржувати такі рішення до суду.

Оскаржуване рішення №84 Виконавчого комітету Безлюдівської селищної ради «Про затвердження схем (маршрутів) проїзду автотранспорту (екстрених служб) та легкових автомобілів в селищі Васищеве Харківського району Харківської області» було прийнято відповідачем - 06.03.2025р.

Заявник звернувся з даним позовом до суду - 14.04.2025р.

Тож оскаржуване рішення №84 від 06.03.2025р. було чинне на момент звернення позивача; позов було подано в межах строку звернення до адміністративного суду.

Лише з моменту прийняття суб"єктом владних повноважень рішення від 24.04.2025р. №524 оскаржене рішення від 06.03.2024р. №84 втратило чинність.

Отже, зазначені відповідачем постанови Верховного Суду не є релевантними до спірних правовідносин.

За таких обставин, заява відповідача про закриття провадження від 28.04.2025р. у справі №520/8830/25 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України задоволенню не підлягає.

Оскільки заявник у прохальній частині власних процесуальних документів не заявив вимогу про закриття провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України, дії позивача щодо відмови від позову не суперечать закону та не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси, то суд вважає за необхідне керуватись саме положеннями п. 2 ч. 1 ст. 238 КАС України, і, за відсутності визначених процесуальним законом перешкод у прийнятті відмови від позову - закрити провадження у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України від 08.07.2011 №3676-VІ «Про судовий збір» визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відповідно до ч.2 вказаної статті Закону №3676-VI у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Тому, зважаючи на ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд у даному конкретному випадку наразі схиляється до висновку про справедливість повернення сплаченого судового збору за звернення з позовною заявою відповідно до платіжної інструкції №0.0.4303652526.1 від 11.04.2025р.

Вирішуючи питання з приводу розподілу судових витрат в частині видатків на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що правила згаданого розподілу унормовані, насамперед, приписами ст.ст.132-143 КАС України.

Так, згідно з ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Критерії співмірності, пропорційності, обґрунтованості, вимушеності, розумності розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката сформульовані законодавцем у положеннях ч.5 ст.134 та ч.9 ст.139 КАС України.

Тому, з огляду на приписи ст.8 Конституції України, п.9 ч.3 ст.2, ч.4 ст.134, ч.5 ст.134, ч.6 ст.134, ч.9 ст.139 КАС України, на зміст складових елементів верховенства права та на неприпустимість зловживання правами суд вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони (у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи); 5) пов`язаністю витрат з розглядом справи (тобто об"єктивною і неминучою вимушеністю); 6) обґрунтованістю розміру витрат та пропорційністю розміру витрат до предмета спору з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін (у тому числі чи міг результат вирішення справи вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес); 7) поведінкою сторони під час розгляду справи; 8) причиною виникнення спору; 9) результатом розв`язання спору; 10) висловленою з даного приводу правовою позицією відповідача.

При цьому, з огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України суд вважає за необхідне взяти до уваги, що у силу правового висновку додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2022р. у справі №910/12876/19: 1) Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28.11.2002р. «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно); 2) При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Також у силу правових висновків постанови Верховного Суду від 22.06.2022р. у справі №380/3142/20: 1) в підтвердження здійсненої правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором; 2) розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо; 3) Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування зазначених витрат; 4) у силу вимог процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою; 5) Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг; 6) при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Окрім того, за правовими висновками постанови Верховного Суду від 10.06.2021 року по справі №820/479/18 (адміністративне провадження №К/9901/365/19): 1) документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, але суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним за параметрами, зокрема, складності справи, витраченого адвокатом часу, значення спору для сторони тощо; 2) Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015р. у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006р. у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004р. у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим; 3) При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін; 4) Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Вказані висновки також наведені у постановах Верховного Суду від 17 вересня 2019 року по справі 810/3806/18, по справі №1740/2428/18 від 24 березня 2020 року, по справі №320/3271/19 від 07 травня 2020 року.

Звідси слідує, що у силу п.9 ч.3 ст.2 та ч.5 ст.242 КАС України досягнення між учасниками суспільних відносин згоди з приводу будь-якого (у тому числі і фіксованого) розміру гонорару адвоката за представництво інтересів у суді або досягнення домовленості з приводу обчислення розміру гонорару за іншими складовими не призводить до безумовного правового наслідку у вигляді обтяження відповідача обов`язком відшкодування повної суми цього гонорару поза межами критеріїв ч.4 ст.134, ч.5 ст.134, ч.6 ст.134, ч.9 ст.139 КАС України.

Таке тлумачення змісту наведених норм права повністю корелюється із правовими висновками постанови Великої палати Верховного Суду від 16.11.2022р. у справі №922/1964/21.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката заявником було надано ордер на надання правничої допомоги серії АН №1648709, свідоцтво про право на заняття адвокатської діяльності серії ДН №5493, Договір №31/03/25 від 31.03.2025р. про надання правничої допомоги, рахунок для сплати правничої допомоги адвоката від 29.04.2025р., детальний опис виконаних робіт від 29.04.2025р.

Пунктом 5.1. Договору №31/03/25 від 31.03.2025р. про надання правничої допомоги визначення розміру оплати праці (гонорару) Адвоката проводиться за попередньою домовленістю з громадянином ОСОБА_1 у фіксованому розмірі, яка дорівнює 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн 00 коп.

Згідно з детальним описом виконаних робіт від 29.04.2025р. адвокатом були надані послуги: консультування з клієнтом, попереднє вивчення матеріалів, формування позиції - 1 год; опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, та вивчення судової практики - 1 год; складання та подання адвокатського запиту до Безлюдівської селищної ради - 1 год; складання та подання адвокатського запиту до ДП "Ліси України" - 1 год; складання та подання адвокатського запиту до управління патрульної поліції в Харківській облаcті Департаменту патрульної поліції - 1 год; складання та подання позовної заяви до Харківського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та нечинним рішення №84 виконавчого комітету Безлюдівської селищної ради - 5 год; складання та подання заяви до Харківського окружного адміністративного суду про участь в судовому засіданні в режимі відео конференції - 1 год; складання та подання заяви до Харківського окружного адміністративного суду про відмову від позовних вимог та стягнення витрат на правничу допомогу - 2 год.

Відповідач заперечував щодо стягнення правничої допомоги та зазначив, що позивач не підтвердив жодним належним та достатнім доказом понесені витрати на правничу допомогу.

Суд зазначає, що сума гонорару адвоката є фіксованою, а тому не залежить від витрат часу, обсягу підготовлених та поданих документів, відтак ці обставини не впливають на вартість наданої професійної правничої допомоги та, відповідно, на розмір судових витрат.

Такий порядок визначення гонорару узгоджується з вимогами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», якою передбачено можливість встановлення фіксованої суми гонорару, що обчислюється з урахуванням складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката, фінансового стану клієнта та інших істотних обставин.

Наведений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, наведеній у постанові від 21 червня 2022 року по справі №480/828/19.

Вирішуючи питання співмірності заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд зважає, що обсяг предмету доказування об`єктивно не вимагали вжиття значних зусиль для з`ясування справжніх обставин фактичної дійсності, вивчення змісту належних норм права, спростування мотивів суб`єкта владних повноважень, оскільки до проведення першого засідання у підготовчому провадженні заявником було подано заяву про відмову від позову.

Відтак, суд доходить до переконання про те, що обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт на 15.000,00грн. є неспівмірним з обставинами даного конкретного спору.

При цьому, суд вважає, що до відносин із відшкодування у межах адміністративної справи витрат на професійну правничу допомогу адвоката слід застосовувати виключно положення ч.1 ст.77 КАС України.

Підсумовуючи викладені вище міркування, суд доходить до переконання про те, що у даному конкретному випадку справедливим і співмірним відшкодуванням витрат заявника на професійну правничу допомогу буде сума у розмірі - 3.000,00грн.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4-12, 139, 140, 238, 239, 241-243, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

1.Заяву представника Безлюдівської селищної ради про закриття провадження від 28.04.2025р. у справі №520/8830/25 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України - залишити без задоволення.

2.Заяви представника позивача від 29.04.2025р. та від 03.05.2025р. про відмову від позову та закриття провадження у справі №520/8830/25 на підставі п.2 ч.1 ст.238 КАС України - задовольнити.

Прийняти відмову ОСОБА_1 від позову та закрити провадження у справі №520/8830/25 на підставі п.2 ч.1 ст.238 КАС України.

4.Повернути з Державного бюджету України (з рахунку UA678999980313141206084020661, одержувач - ГУК Харків обл/мХар Основ"ян/22030101, код одержувача - 37874947, банк одержувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), МФО - 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101) на користь ОСОБА_1 (місцезнаходження - АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок), сплачений згідно з платіжною інструкцією №0.0.4303652526.1 від 11.04.2025р.

5.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Безлюдівської селищної ради (ідентифікаційний код - 04396555; місцезнаходження - вул. Зміївська, буд. 48, с-ще Безлюдівка, Харківський р-н, Харківська обл., 62489) на користь ОСОБА_1 (місцезнаходження - АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 3.000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок).

6. Роз"яснити, що ухвала у повному обсязі виготовлена у порядку ч.3 ст.243 КАС України - 13.05.2025р.; згідно з ч.1 ст.295 КАС України може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з дати прийняття; згідно з ч.1 ст.256 КАС України ухвала набирає законної сили негайно після проголошення.

Суддя А.В. Сліденко