Рішення № 127302089, 12.05.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/35375/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Танцюри К.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №9557/15-320706 від 12.03.2024 року, в частині донарахування фінансових санкцій в розмірі 84 514,00 гривень.

Ухвалою суду від 04.12.2024 поновлено позивачу строк звернення до суду із цим позовом, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача у позовній заяві зазначила, що не погоджується із прийняттям оскаржуваного податкового повідомлення рішення та просить суд його скасувати в частині донарахування фінансових санкцій в розмірі 84 514,00 гривень. Так, представник вказала, що при виданні наказу на проведення фактичної перевірки, податковий орган має в обов`язковому порядку зазначити та обґрунтувати принаймні одну або декілька підстав для проведення такої перевірки. Формальне зазначення норми пункту ПКУ не допускається та наслідком відсутності у наказі на проведення фактичної перевірки конкретних підстав та їх обґрунтування - є відмова у допуску посадових осіб податкового органу до початку фактичної перевірки. При цьому, з метою якісного ведення бухгалтерського обліку, первинні документи - накладні від постачальників зберігаються за місцем ведення бухгалтерського обліку, а не за місцем реалізації товарів та відповідно факт відсутності первинних документів у місці реалізації товарів не доводить склад порушення ФОП ОСОБА_1 п. 12 ст.3 Закону №265/5, оскільки не свідчить про те, що платником податків не ведеться облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації. Поряд з цим, позивач наголосив на тому, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 веде облік товарних запасів господарської одиниці магазину, розташованого за адресою АДРЕСА_1 на підставі первинних документів, які підтверджують отримання товарів такою фізичною особою-підприємцем та первинних документів на внутрішнє переміщення товарів між ФОП та його окремими місцями продажу (господарськими об`єктами).

19.12.2024 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач вказав, що не погоджується із позовними вимогами позивача та просить суд відмовити у задоволенні позову. Так, відповідач вказав, що не зазначення конкретної підстави в наказі на проведення на перевірки не свідчить про незаконність наказу або перевірки, оскільки відповідно до п.п.81.1 ст. 81 ПК України, в наказі на перевірку достатньо зазначити підставу для проведення перевірки, визначену цим Кодексом. Поряд з цим, відповідач вказав, що згідно наданих до перевірки документів, зафіксовано порушення встановленого законодавством порядку обліку товарних запасів за місцем реалізації, встановлено реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку на загальну суму реалізованого товару 84 514 грн., а саме: до перевірки надана форма ведення обліку товарних запасів за період діяльності з 03.10.2022 року, перший запис про надходження товарів внесено 17.10.2022, в той час як через ПРРО розрахункові операції з реалізації товарів здійснювались з 04.10.2022, тобто за період з 04.10.2022 по 16.10.2022 здійснювалась реалізація товарів, які не обліковані у встановленому порядку (згідно форми № 2). Крім цього, 04.02.2024 реалізацію товарів не встановлено. Отже, як вказав відповідач, з вищевикладеного можна зробити висновок, що ФОП ОСОБА_1 було допущено порушення відповідно до п.1,2 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі Закон № 265), тобто незастосування ПРРО та невидача розрахункового документа встановленої форми і змісту (не оспорюється) та п. 12 ст. 3 Закону України № 265, а саме порушення встановленого законодавством порядку обліку товарних запасів за місцем реалізації товару. За результатами фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 складено акт від 19.02.2024, № 5518/15/33/РРО/ НОМЕР_1 , в якому викладені порушення, які зафіксовані під час проведення фактичної перевірки.

Дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено наступне.

Головним управлінням ДПС в Одеській області, на підставі пп. 80.2.4 п. 80.2 ст.80 ПК України на виконання наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 08.02.2024 № 1068-п та відповідно направлень від 08.02.2024 № 2057 та від 08.02.2024 № 2056, проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.23-26).

У ході перевірки встановлено порушення:

- розрахункова операція на суму 5 028 грн. не проведена через програмний реєстратор розрахункових операцій (далі ПРРО), розрахунковий документ не видано;

- розрахункові операції на загальну суму 6 115 грн. не проведені через ПРРО, розрахункові документи не видано (згідно денного «Х» - звіту ПРРО та опису наявних готівкових коштів, що знаходяться на місці проведення розрахунків);

- згідно наданих до перевірки документів, встановлено порушення встановленого законодавством порядку обліку товарних запасів за місцем реалізації, встановлено реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку на загальну суму реалізованого товару 84 514 грн., а саме: до перевірки надана форма ведення обліку товарних запасів за період діяльності з 03.10.2022 року, перший запис про надходження товарів внесено 17.10.2022 року, в той же час, як через ПРРО розрахункові операції з реалізації товарів здійснювались з 04.10.2022 року, тобто в період з 04.10.2022 року по 16.10.2022 року здійснювалась реалізація товарів, які не обліковані у встановленому порядку (згідно додатку №2)

Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішенням №9557/15-320706 від 12.03.2024 року, яким за встановлені порушення, накладено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 98714,50грн(а.с.48).

Позивач, не погоджуючись із прийняттям вказаного податкового повідомлення рішення в частині донарахування фінансових санкцій в розмірі 84 514,00 гривень, звернувся до суду із цим позовом.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до положень п.п. 20.1.4 п. 20.1 контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до вимог пп.75.1.3 п.75.3 ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Підстави призначення, обставини та порядок проведення перевірки визначено положеннями статті 80 Податкового кодексу України.

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (п.80.1 ст.80 ПК України).

Підпунктом 80.2.4 пункту 80.2 статті 80 ПК України визначено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками.

Відповідно до абз.3 п.81.1 ст.81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Отже, ПК України закріплює таку обов`язкову вимогу щодо змісту наказу про проведення перевірки як необхідність відображення підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.

За приписами п.80.2 ст.80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності визначених законом підстав, а відповідно до п.81.1 ст.81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки та службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Згідно з вимогами п.80.7 ст.80 ПК України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Тривалість перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, не повинна перевищувати 10 діб (п.82.3 ст.82 ПК України).

Відповідно до вимог п.86.1 ст.86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Пунктом 86.5 ст.86 ПК України передбачено, що акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.

Згідно з вимогами п.86.6 ст.86 ПК України відмова платника податків або його законних представників чи особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов`язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов`язання.

При цьому, суд зазначає, що підпункт 80.2.4 пункту 80.2 статті 80 ПК України містить самостійну підставу для проведення фактичної перевірки, а саме: неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками.

Як вбачається зі змісту наказу від 08.02.2024 №1068-п, Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято вказаний наказ, на підстав п.п. 19-1.1.4, п.п. 19.-1.1.8 п.19-1.1 ст.19-1, ст.20, пп. 75.1.3 п.75.1 ст.75, пп. 80.2.4 п.80.2 ст.80, пп. 69.2 п.69 підрозділу 10 розділу XX, у зв`язку з наявною податковою інформацією, отриманою в рамках проведеного аналізу, а саме неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання РРО та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх з нульовим показником(а.с.44)

Аналіз підпунктів 80.2.2 та 80.2.4 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в них достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки

Щодо встановленого контролюючим органом порушення порядку обліку товарних запасів за місцем реалізації, а саме встановлено реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку на загальну суму реалізованого товару 84 514 грн, суд зазначає наступне.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 06.07.1995 №265/95-ВР (далі - Закон №265/95-ВР). Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Пунктом 12 статті 3 Закону №265/95-ВР встановлено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Відповідальність за невиконання зазначеного вище обов`язку передбачена статтею 20 Закону №265/95-ВР, згідно з якою до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В ході перевірки перевіряючими встановлено порушення суб`єктом господарювання порядку ведення обліку товарних запасів, а саме встановлено реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку на загальну суму реалізованого товару 84 514 грн., а саме: до перевірки надана форма ведення обліку товарних запасів за період діяльності з 03.10.2022 року, перший запис про надходження товарів внесено 17.10.2022 року, в той же час, як через ПРРО розрахункові операції з реалізації товарів здійснювались з 04.10.2022 року, тобто в період з 04.10.2022 року по 16.10.2022 року здійснювалась реалізація товарів, які не обліковані у встановленому порядку (згідно додатку №2)

Суд зазначає, що не дивлячись на визначення в направленнях на перевірки та в наказі на перевірку мети фактичної перевірки, а по суті і меж такої перевірки (контролю щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами)), посадові особи податкового органу фактично вийшли за межі проведення фактичної перевірки та провели перевірку з дотримання суб`єктом господарювання порядку обліку товарних запасів.

Аналізуючи вказані норми податкового законодавства та беручи до уваги підстави притягнення позивача до відповідних санкцій, суд зазначає, що з`ясування питання щодо дотримання платником податків обліку товарних запасів не стосується здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, оформлення трудових відносин з працівниками, не пов`язане із отриманням дозвільних документів тощо.

Поряд з цим, суд враховує пояснення позивача, що інспектором 16.02.2024 було самостійно проведено зняття залишків технічно складних побутових приладів без участі підприємця чи його представників та, що Форми обліку, щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.

Суд зазначає, що у разі здійснення перевірки за іншими питаннями, ніж передбачено у пп. 75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України, така перевірка не може вважатись фактичною, а відтак, податковий орган має повідомити платника податків про проведення такої перевірки не пізніше ніж за 10 календарних днів до її початку у спосіб визначений п. 77.4 ст.77 ПК України.

Враховуючи викладене та те, що в ході проведення фактичної перевірки господарської одиниці позивача 12.02.2024 року не підлягали дослідженню питання ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації в межах саме такої перевірки, суд приходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №9557/15-320706 від 12.03.2024 року, в частині донарахування фінансових санкцій в розмірі 84 514,00 гривень.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов є таким, що підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача, суд вважає, що наявні підстави для стягнення з Головного управління ДПС в Одеській області на користь позивача 968,96 грн. сплаченого ним судового збору, з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору для подачі позову у електронній формі.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295, 382 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС в Одеській області №9557/15-320706 від 12.03.2024 року, в частині донарахування фінансових санкцій в розмірі 84 514,00 гривень.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 44069166, м.Одеса, вул. Семінарська 5) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень дев`яносто шість копійок).

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.О. Танцюра