Рішення № 127301673, 13.05.2025, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

13 травня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/512/25

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду з позовом звернувся адвокат Галкін Вячеслав Леонідович (далі представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - відповідач, ГУПФУ у Волинській області) з такими позовними вимогами:

1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 29.01.2025 №046350018477 про відмову позивачу у призначенні пенсії;

2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області

розглянути повторно заяву позивача про призначення пенсії від 22.01.2025, з зарахуванням до пільгового підземного стажу, який дає право на призначення пенсії у відповідності до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», періодів з 01.09.1994 по 12.01.1998 - навчання в Професійно-технічному училищі №55 за професією «Електрослюсар підземний»; з 19.01.1998 по 31.12.1998 - електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею у ДВАТ шахта ім.Г.Г.Капустіна; з 01.01.2010 по 31.01.2010 - електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею у ВП шахта ім.Г.Г.Капустіна АТ «Лисичанськвугілля».

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 22.01.2025 позивач звернувся до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Головного управління ПФУ у Волинській області від 29.01.2025 №046350018477 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Представник позивача зазначає, що відповідачем протиправно не враховано до пільгового підземного стажу, який дає право на призначення пенсії у відповідності до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», наступні періоди: з 01.09.1994 по 12.01.1998 навчання в Професійно-технічному училищі №55 за професією «Електрослюсар підземний»; з 19.01.1998 по 31.12.1998 електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею у ДВАТ шахта ім.Г.Г.Капустіна; з 01.01.2010 по 31.01.2010 електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею у ВП шахта ім.Г.Г.Капустіна АТ «Лисичанськвугілля».

Неврахування вказаних періодів до пільгового стажу призвело до неправильного обрахунку наявного стажу позивача та прийняття оскаржуваного рішення, яке позивач вважає протиправним, тому звернувся до суду за захистом порушеного права.

Ухвалою суду від 17 березня 2025 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 25 березня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

ГУ ПФУ у Волинській області 10 квітня 2025 року подало відзив на позовну заяву, якому відповідач зазначає, що згідно наданих до заяви документів про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 страховий стаж позивача складає 29 років 5 місяців 28 днів, стаж підземної роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах складає 21 рік 1 місяць 1 день. До страхового та пільгового стажу згідно наданих документів зараховано всі періоди роботи. Уточнюючі довідки пільгового характеру за спірний період не надавались.

Таким чином, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу відповідачем прийнято рішення відмовити позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно частини 3 статті 114 Закону України № 1058 у зв`язку з відсутністю пільгового стажу.

На підставі викладеного, ГУ ПФУ у Волинській області просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали судової справи в електронній формі, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання:

АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 22 січня 2025 року звернувся до органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 29.01.2025 №046350018477 відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах через відсутність необхідного пільгового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Вказане рішення обґрунтоване тим, що згідно наданих до заяви документів про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637 страховий стаж складає 29 років 5 місяців 28 днів, стаж підземної роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах складає 21 рік 1 місяць 1 день. До страхового та пільгового стажу згідно наданих документів зараховано всі періоди роботи. Прийняте рішення: відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком згідно ч. 3 статті 114 Закону України України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

Відповідно до записів у трудовій книжці від 07.09.2001 серії НОМЕР_2 межах спірних правовідносин:

- з 01.09.1994 по 12.01.1998 - навчання в Професійно-технічному училищі №55 (запис №1); - з 19.01.1998 по 13.08.2000 - електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею у ДП ДВАТ шахта ім.Г.Г.Капустіна ДХК «Лисичанськвугулля» (записи №2, №3);

- з 13.12.2005 працює електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею у ВП шахта ім.Г.Г.Капустіна АТ «Лисичанськвугілля» (записи №12-№21).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV).

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 01 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років (абзац третій частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV).

Статтею 14 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788-XII) визначені особливості пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних і відкритих гірничих роботах та в металургії.

Так, частиною першою статті 14 Закону № 1788-XII визначено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.

Статтею 114 Закону № 1058-IV врегульовані питання щодо пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.

Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 114 Закону № 1058-IV працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

Згідно з абзацом другим частини третьої статті 114 Закону № 1058-IV за наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Згідно з абзацами чотирнадцятим, двадцять третім пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV за відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 01 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім тринадцятим цього пункту, страхового стажу з 01 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року не менше 24 років 6 місяців у чоловіків і не менше 19 років 6 місяців у жінок.

Судом установлено, що у спірні періоди позивач працював електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею у ДП ДВАТ шахта ім.Г.Г.Капустіна ДХК «Лисичанськвугулля» (після перейменування ВП шахта ім.Г.Г.Капустіна АТ «Лисичанськвугілля»).

Таким чином, для встановлення позивачу права на пенсію за віком відповідно до абзацу першого частини третьої статті 114 Закону № 1058-IV необхідно дотримання таких обов`язкових вимог як безпосередня зайнятість не менше 25 років на підземних і відкритих гірничих роботах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-IV.

З системного аналізу положень вищевказаного Порядку вбачається, що орган, що призначає пенсію, після надходження відповідної заяви (про призначення пенсії) разом з поданими документами зобов`язаний письмово повідомити особу, яка звернулась з такою заявою, про недостатність поданих документів та необхідність надання у тримісячний строк з дня прийняття заяви додаткових документів для призначення пенсії. При цьому, при поданні особою заяви в паперовій формі перелік документів, які необхідно подати додатково, а також строк для їх подання мають бути зазначені органом, що призначає пенсію, у розписці, яка видається особі, що звернулась з заявою про призначення пенсії. У разі подання заяви в електронній формі через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія.

Невиконання таких вимог органом, що призначає пенсію, призводить до позбавлення особи, яка звертається з заявою про призначення пенсії, права надати у тримісячний строк додаткові документи та унеможливлює призначення пенсії з дня прийняття заяви про призначення пенсії (перегляд розміру пенсії з дати її призначення).

Положеннями Порядку № 22-1 також встановлено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, зміст спірного рішення, яке є індивідуально-правовим актом та породжує права і обов`язки для позивача, має відповідати вимогам, визначенимстаттею 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Обґрунтованість, в силу статті 2 КАС України, є однією з обов`язкових ознак рішення суб`єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.

З метою дотримання завдань адміністративного судочинства та його основних засад суд наділений процесуальними повноваженнями встановлювати і оцінювати фактичні обставини справи, перевіряти обґрунтованість рішення.

Дослідженням змісту спірного рішення судом встановлена відсутність належного обґрунтування спірного рішення.

Так, критерій "прийняття рішень, вчинення (не вчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України" - за змістом випливає з принципу законності, що закріплений у частині 2 статті 19 Конституції України: "Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України".

"На підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: має бути утворений у порядку, визначеномуКонституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Критерій "прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії" - відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо.

Встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.

Спірним рішенням відмовлено у призначенні позивачу пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, проте рішення не містить зазначення періодів роботи позивача, які включено або не включено до пільгового стажу, не зазначено підстав для невключення таких періодів до пільгового стажу, не зазначено, яких документів в підтвердження пільгового стажу не надано позивачем.

Зазначене свідчить про недотримання відповідачем принципу обґрунтованості та добросовісності рішення суб`єкта владних повноважень, дотримання яких перевіряється адміністративним судом відповідно до вимог статті 2 КАС України, і недотримання яких є підставою для скасування такого рішення, оскільки з такого рішення неможливо визначити, які саме періоди роботи не включено до пільгового стажу.

Таким чином, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, приймаючи спірне рішення використав повноваження не з метою, з якою це повноваження надано; не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); без дотриманням принципу рівності перед законом, дискримінаційно; без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 07.02.2019 у справі №699/155/17, постанові від 26.02.2019 у справі №497/2223/16-а.

Враховуючи викладене, суд висновку, що оскаржуване рішення прийнято без врахування вищенаведених критеріїв, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню.

Оскільки в спірному рішенні відповідача взагалі не зазначено періоди роботи, які не зараховані до пільгового стажу, рішення не містить мотивів не зарахування до пільгового стажу таких періодів, тому суду неможливо перевірити, чи зарахував пенсійний орган в пільговий стаж за Списком №1 спірні періоди роботи позивача. При цьому суд зазначає, що судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях.

Щодо періоду навчання з 01.09.1994 по 12.01.1998, який позивач просить зарахувати до пільгового стажу.

Підпунктами «з», «і» та «к» частини першої, частини третьої пункту 109 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року № 590 (далі Положення № 590), визначено, що, крім роботи в якості робочого або службовця в загальний стаж роботи зараховується також період навчання в професійно-технічних училищах та служба у складі Збройних сил СРСР. При призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій по старості та інвалідності робітникам і службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці та в гарячих цехах і на інших роботах з важкими умовами праці (підпункти «а» і «б» пункту 16), і пенсій у зв`язку з втратою годувальника їх сім`ям, а також пенсій по старості робітницям підприємств текстильної промисловості (підпункт «в» пункту 16) періоди, зазначені у підпунктах «к» і «л», прирівнюються по вибору особи, що звернулась за призначенням пенсії, або до роботи, яка передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду. Період, зазначений у підпункті «з», прирівнюється до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.

Відповідно до частини першої статті 38 Закону України від 10 лютого 1998 року № 103/98-ВР «Про професійну (професійно-технічну) освіту» час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Як вже зазначено судом, згідно з записами трудової книжки позивача з 01.09.1994 по 12.01.1998 позивач навчався в Професійно-технічному училищі №55 (запис №1).

З розписки повідомлення від 22.01.2025 щодо переліку документів, доданих до заяви про призначення пенсії, диплом про здобуття освіти у вказаному навчальному закладі позивачем не наданий.

Натомість відповідачем відповідно до вимог Порядку №22-1 не повідомлено позивача про недостатність поданих документів та необхідність надання у тримісячний строк з дня прийняття заяви додаткових документів для призначення пенсії, що також свідчить про передчасність прийнятого рішення про відмову у призначенні пенсії.

Зазначене обумовлює відсутність підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача зарахувати спірний період навчання до пільгового стажу позивача до пільгового стажу позивача за Списком №1.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У урахуванням приписів частини 2 статті 9 КАС України, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог, та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву позивача від 22.01.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з врахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, що обумовлює прийняття пенсійним органом за результатом розгляду заяви позивача від 22.01.2025 обгрунтованого рішення з зазначенням періодів пільгового стажу, підстав прийняття чи неприйняття тих чи інших періодів, визначення документів яких недостатньо тощо.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на вказане позовні вимоги підлягають задоволенню з обранням способу судового захисту.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн.

З огляду на те, що спір виник внаслідок неправильних дій територіального органу Пенсійного фонду України, судовий збір у розмірі 968,96 грн належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (місцезнаходження: Волинська область, м.Луцьк, вулиця Кравчука,будинок 22В) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 29.01.2025 №046350018477 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22 січня 2025 року про призначення пенсії на пільгових умовах за віком відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень дев`яносто шість копійок).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Захарова