Ухвала суду № 127301669, 13.05.2025, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

13 травня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/549/25

Луганський окружний адміністративний суд у складі судді Пляшкової К.О. при розгляді за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи за позовом Дзундзи Юрія Романовича в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 17 березня 2025 року надійшла позовна заява ОСОБА_2 (далі - представника позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач) з такими позовними вимогами:

1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28 травня 2019 року по 14 лютого 2025 року, виплаченого на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року по справі № 360/1442/24 (згідно норм статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до та після 19 липня 2022 року), виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати»;

2) зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28 травня 2019 року по 14 лютого 2025 року, виплаченого на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року по справі № 360/1442/24 (згідно норм статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до та після 19 липня 2022 року), виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

Ухвалою від 26 березня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

З відзиву на позовну заяву судом з`ясовано, що ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року відкрито провадження у справі № 360/954/24 за позовом Дзундзи Ю.Р. в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) з такими позовними вимогами:

1) визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період 28 травня 2019 року по 25 липня 2024 року (згідно з нормами статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до та після 19 липня 2022 року), виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати»;

2) зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28 травня 2019 року по 25 липня 2024 року (згідно з нормами статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до та після 19 липня 2022 року), виходячи середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року у справі № 360/954/24 у задоволені позову відмовлено.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року відкрито апеляційне провадження в адміністративній справі № 360/954/24; розпочато підготовку справи до апеляційного розгляду; продовжити термін розгляду адміністративної справи.

Отже рішення суду від 25 жовтня 2024 року у справі № 360/954/24 законної сили не набрало внаслідок його оскарження в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.

Співставленням предметів та підстав позовів у справах № 360/954/24 та 360/549/25 встановлено, що в обох цих справах позивач звертається до суду за вирішенням спору щодо нарахування та виплати йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з дня звільнення з військової служби по день виплати несвоєчасно виплаченої суми грошового забезпечення. При цьому, відмінними є види несвоєчасно виплаченого позивачу грошового забезпечення, період їх погашення, а також підстави для нарахування несвоєчасно виплачених сум - рішення судів, на виконання яких нараховано такі суми.

Проте спільною у вказаних справах є вимога позивача щодо нарахування йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні згідно з нормами статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до та після 19 липня 2022 року, мотивована затримкою відповідача у виплаті належних позивачу сум грошового забезпечення, виплата яких мала бути здійснення у день звільнення позивача з військової служби 28 травня 2019 року, а відбулася тільки 25 липня 2024 року (справа № 360/954/24) та 14 лютого 2025 року (справа № 360/549/25), тобто недотриманням відповідачем положень статтей 47 та 116 КЗпП України.

Так, згідно із частиною першою статті 47 КЗпП України (в редакції, чинній на час звільнення позивача з військової служби) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України (в редакції, чинній на час звільнення позивача з військової служби) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

За змістом статті 117 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року):

в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору;

у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

За змістом статті 117 КЗпП України (в редакції, чинній з 19 липня 2022 року):

у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців;

при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Верховним Судом у постанові від 06 грудня 2024 року у справі № 440/6856/22 викладено правовий висновок щодо застосування положень статті 117 КЗпП України.

Так у пункті 41 цієї постанови вказано, що аналіз вищенаведених правових положень дає змогу дійти висновку, що з моменту набрання чинності Законом № 2352-IX 19 липня 2022 року, положення статті 117 КЗпП України, у попередній редакції Закону № 3248-IV, втратили чинність, внаслідок чого було змінено правове регулювання відносин, які підпадають під дію статті 117 КЗпП України. Так, до 19 липня 2022 року правове регулювання таких правовідносин здійснювалося відповідно до положень статті 117 КЗпП України в редакції Закону № 3248-IV, тоді як після 19 липня 2022 року підлягає застосуванню стаття 117 КЗпП України, в редакції Закону № 2352-IX.

У пункті 42 цієї постанови вказано, що Водночас, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 117 Кодексу законів про працю України, у редакції Закону № 3248-IV, та були припинені на момент чинності дії статті 117 Кодексу законів про працю України, в редакції Закону № 2352-IX, то в такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 117 Кодексу законів про працю України (у попередній редакції № 3248-IV); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 117 Кодексу законів про працю України (у новій редакції Закону № 2352-IX).

У пункті 73 зазначеної постанови Верховного Суду вказано, що Суд зауважує, що у межах цієї справи належить враховувати норми статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року із урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, які безпосередньо стосуються норм статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року, а на їх виконання підлягає встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат. Належить також враховувати приписи чинної редакції статті 117 Кодексу законів про працю України щодо періоду з 19 липня 2022 року, яким законодавець обмежив виплату 6 місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.

Отже, керуючись правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 06 грудня 2024 року у справі № 440/6856/22, суд вважає, що після 19 липня 2022 року КЗпП України для застосування такої міри відповідальності для роботодавця, як виплата працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, має значення тільки сам факт несвоєчасної виплати працівнику належної йому при звільненні заробітної плати та період її затримки, незалежно від розміру та виду такої виплати.

Тобто суд вважає, що після 19 липня 2022 року працівник має право на одноразове нарахування та виплату йому роботодавцем середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у гранично визначеному розмірі - не більш як за шість місяців, незалежно від розміру несвоєчасно здійсненої виплати.

Оскільки предметом розгляду, як у справі № 360/954/24, так і у справі № 360/549/25, є нарахування позивачу середнього заробітку за час затримки у виплаті належних йому при звільненні сум грошового забезпечення після 19 липня 2022 року в максимально можливому розмірі, суд дійшов висновку, що одночасний розгляд цих справ може призвести до нарахування позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період після 19 липня 2022 року у подвійному максимальному розмірі, тобто до покладення на роботодавця визначеної статтею 117 КЗпП України міри відповідальності у подвійному розмірі, що є неприпустимим.

За таких обставин суд вважає, що розгляд адміністративної справи № 360/549/25 в частині позовних вимог, що стосуються нарахування позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, є об`єктивно неможливим до вирішення справи № 360/954/24.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Керуючись статтями 236, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Зупинити провадження у справі за позовом Дзундзи Юрія Романовича в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, - до набрання чинності рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року у справі № 360/954/24.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяК.О. Пляшкова