Рішення № 127301635, 30.04.2025, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

30 квітня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/3881/21

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Борзаниці С.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Попової Н.І.,

представника відповідача Лушер Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі також - позивач) до Офісу Генерального прокурора (далі також відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора від 11.06.2020 № 1542ц, яким внесені зміни до наказу Генерального прокурора від 05.12.20219 № 1075-вк.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що позивач не згоден із зазначеним наказом Генерального прокурора від 11.06.2020 № 1542ц, яким п. 1 наказу Генерального прокурора від 05.12.2019 № 1075-вк викладено у такій редакції: «Полковника юстиції ОСОБА_1 , якого наказом Міністра оборони України від 01.11.2019 № 606 звільнено з військової служби у запас відповідно до пп. «г» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), з 10.12.2019 звільнити з посади начальника другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, виключити зі списків особового складу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, усіх видів забезпечення та направити його особову справу до ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Позивач вважає, що відсутні правові підстави для ретроспективного внесення змін до вже прийнятих нормативних документів. Також вважає, що такими діями внесенням змін до наказу від 05.12.2019 № 1075-вк відповідач намагається виправити помилки та порушення, які були допущені при прийнятті цього наказу.

Офіс Генерального прокурора надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позовних вимог, вважає, що оскаржуваний наказ не порушує прав позивача, звільнення якого з посади прокурора та з військової служби було здійснено у відповідності до положень діючого законодавства.

З огляду на викладене, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

У судове засідання позивач не прибув, про час дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи за відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідачів у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, надав пояснення, аналогічні викладеним у відзивах на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

По справі вчинені такі процесуальні дії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.02.2021 позов залишено без руху.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.03.2021 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.07.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.08.2021 витребувано у відповідача додаткові докази у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.11.2021 зупинено провадження в адміністративній справі №640/3881/21 до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі №640/530/20.

На виконання положень Закону № 2825-IX та відповідно до Порядку № 399 справу передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 23.01.2025 прийнято адміністративну справу № 640/3881/21 до провадження. Вирішено здійснювати розгляд справи спочатку в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 23.01.2025 поновлено провадження у справі № № 640/3881/21. Вирішено повторно проводити підготовче провадження у справі № 640/3881/21 та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 у задоволені клопотання позивача про участь у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 14.02.2025 у задоволені клопотання позивача про участь у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 витребувано у відповідача додаткові докази у справі та відкладено підготовче засідання у справі.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 10.04.2025.

10.04.2025 відкладено судове засідання у справі на 30.04.2025.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, чинній станом на час спірних правовідносин між сторонами) (далі за текстом також Закон №1697-VII) визначено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Згідно статті 58 Закону №1697-VII прокурор незалежно від мотивів має право подати заяву про звільнення з посади за власним бажанням у будь-який час свого перебування на посаді (частина 1 вказаної статті).

Прокурор продовжує здійснювати свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення (частина 3 статті 58 Закону №1697-VII).

Позивач з 26.12.2001 по 10.12.2019 проходив службу в органах прокуратури України на різних посадах.

Позивачем 25.10.2019 Генеральному прокурору подано рапорт про звільнення його з військової служби у запас на підставі підпункту «г» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232-XII, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів. За результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 заступником Генерального прокурора Головним військовим прокурором Чумаком В.В. згідно з вимогами п. 245 Положення до Міністерства оборони України 28.10.2019 надіслано подання про звільнення позивача з військової служби.

Наказом Міністра оборони України від 01.11.2019 № 606 ОСОБА_1 звільнено з військової служби.

Наказом Генерального прокурора від 05.12.2019 № 1075-вк начальника другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас на підставі підпункту «г» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232-XII та виключено зі списків особового складу цієї військової прокуратури.

Наказом Генерального прокурора від 11.06.2020 № 1542ц на підставі ст. 9 Закону України «Про прокуратуру», ст. ст. 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», п. 245 Положення внесені зміни до наказу Генерального прокурора від 05.12.2019 № 1075-вк, а саме: викладено п. 1 у такій редакції: «Полковника юстиції ОСОБА_1 , якого наказом Міністра оборони України від 01.11.2019 № 606 звільнено з військової служби у запас відповідно до пп. «г» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), з 10.12.2019 звільнити з посади начальника другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, виключити зі списків особового складу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, усіх видів забезпечення та направити його особову справу до ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з іншим позовом (справа № 640/530/20), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора Рябошапки Р.Г. від 05 грудня 2019 року №1075-вк, яким начальника другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України полковника юстиції ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі Закон №2232-XII) (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) та виключено із списків особового складу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, з 10 грудня 2019 року;

- поновити позивача на відповідній посаді в органі прокуратури України з 10 грудня 2019 року;

- скасувати запис про звільнення від 10 грудня 2019 року у трудовій книжці;

- стягнути з Генеральної прокуратури України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 10 грудня 2019 року по дату винесення судового рішення.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 листопада 2021 року по справі № 640/530/20 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2022 року рішення суду першої інстанції визнано нечинним в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування пункт 1 наказу Генеральної прокуратури України від 05 грудня 2019 року №1075-вк, в частині звільнення з військової служби в запас начальника другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України полковника юстиції ОСОБА_1 з 10 грудня 2019 року, відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), та закрито провадження у справі в цій частині. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 23.06.2023 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2021 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2022 року скасувані.

Ухвалено у цій справі нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.

Визнаний протиправним та скасований пункт 1 наказу Генерального прокурора від 05 грудня 2019 року №1075-вк в частині звільнення ОСОБА_1 з військової служби у запас відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).

У задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, наказом Міністра оборони України від 01 листопада 2019 року №606, відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-XII, які відряджені до Генеральної прокуратури України із залишенням на військовій службі, позивача звільнено з військової служби у запас за підпунктом «г» (у зв`язку із скорочення штатів або проведенням організаційних заходів). На підставі цього наказу, Генеральним прокурором України видано спірний наказ від 05 грудня 2019 року №1075-вк.

Варто зазначити, що вказаний наказ Міністра оборони України позивачем у встановленому порядку до суду не оскаржено та судом не скасовано (пункти 48-49 Постанови) .

Верховний Суд наголосив, що позивача фактично звільнено з військової служби наказом Міністра оборони України, а спірним наказом Генерального прокурора лише продубльовано таке звільнення, що не породжує для позивача ніяких нових юридичних наслідків, тому що у відповідача не було обов`язку працевлаштовувати позивача в органах прокуратури після його звільнення з військової служби, у зв`язку з чим Суд визнає необґрунтованими доводи касаційної скарги про те, що юридичні наслідки у вигляді звільнення з військової служби у запас настали для нього саме з моменту винесення спірного наказу від 05 грудня 2019 року №1075-вк про звільнення з Генеральної прокуратури України та виключення позивача, як військовослужбовця, зі списків особового складу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України.

Зокрема, Верховний Суд зазначив, що відхиляє доводи позивача про недоведеність наявності на момент звільнення передбачених пунктом 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII підстав, зокрема ліквідації, реорганізації Генеральної прокуратури України та скорочення кількості прокурорів, оскільки, як було зазначено вище, позивача було звільнено з військової служби у запас за інших підстав.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 25 жовтня 2022 року у справі №520/1087/2020, від 27 жовтня 2022 року у справі №640/26378/19 та від 22 листопада 2022 року у справі №640/26389/19.

За таких обставин, оскільки Верховний Суд дійшов висновку про законність звільнення позивача на підставі підпункту г пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу з військової служби у запас, що має наслідком звільнення його з органів прокуратури, позовні вимоги про поновлення позивача на відповідній посаді в органі прокуратури України та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягають (пункти 63-66 Постанови).

Частиною 4 статті 78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно частини 1 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Таким чином, враховуючи обставини по даній справі та висновки Верховного Суду у справі № 640/530/20, суд першої інстанції дійшов висновку про законність звільнення позивача на підставі підпункту г пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу з військової служби у запас, що має наслідком звільнення його з органів прокуратури.

Окрім того, можливість внесення змін до наказу про звільнення підтверджується сталою практикою Верховного Суду (постанови від 06.08.2020 у справі № 826/18834/15, 29.07.2020 у справі № 305/1229/18, від 16.06.2020 у справі № 750/8456/17, від 06.10.2021 у справі № 420/5104/20).

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тобто, підставою для захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб є встановлення факту їх порушення та визначення ефективного способу їх поновлення.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що внесення змін наказом Генерального прокурора від 11.06.2020 № 1542ц до наказу Генерального прокурора від 05.12.20219 № 1075-вк не порушувало права позивача на проходження ним публічної служби в органах прокуратури, що є підставою для відмови у задоволенні заявлених позовних вимог.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та оцінка яких має безпосередній вплив на прийняття судом рішення в цій справі.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, оскільки в межах даної адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позовної заяви не знайшли свого обґрунтування, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу Генерального прокурора Венедіктової І.В. від 11 червня 2020 року №1542ц «Про внесення змін до наказу Генерального прокурора від 05 грудня 2019 року №1075-вк відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено та підписано 12 травня 2025 року.

Суддя С.В. Борзаниця