Рішення № 127301133, 13.05.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2025 року справа №320/2855/25

Суддя Київського окружного адміністративного суду Вісьтак М.Я., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Відповідач 1: Військова частина НОМЕР_1 ; Відповідач 2: Фінансове управління Генерального штабу збройних сил України; Відповідач 3: Військова частина НОМЕР_2

про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 ; відповідач 1), Фінансового управління Генерального штабу збройних сил України (далі - відповідач 2), Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач 3; в/ч НОМЕР_2 ), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення перерахунку грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) з 30.01.2020, з 01.01.2021, з 01.01.2022 та з 01.01.2023 виходячи з посадового окладу та окладу за військовим звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, 1 січня 2021 року, 1 січня 2022, 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт (згідно з додатками 1 та 14 до Постанови Кабінету Міністрів України №704);

- визнати протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо не здійснення нарахування та виплати грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення) ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) з 30.01.2020 , з 01.01.2021, з 01.01.2022 та з 01.01.2023 виходячи з посадового окладу та окладу за військовим звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, 1 січня 2021 року, 1 січня 2022, 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт (згідно з додатками 1 та 14 до Постанови Кабінету Міністрів України №704);

- визнати протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо не здійснення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 та НОМЕР_4 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення за період з початку проходження військової служби з 30.12.2013 по 28.02.2018 - січень 2008 року;

- визнати протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення із врахуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін - березень 2018 року ОСОБА_1 (РНОКП НОМЕР_3 ) за період із 01.03.2018 по грудень 2023 року включно із застосуванням абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення із врахуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін - березень 2018 року ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за період із грудня 2023 року по листопад 2024 року включно із застосуванням абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_5 здійснити перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення) ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) з 30.01.2020, з 01.01.2021, з 01.01.2022 та з 01.01.2023 виходячи з посадового окладу та окладу за військовим звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, 1 січня 2021 року, 1 січня 2022, 1 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт (згідно з додатками 1 та 14 до Постанови Кабінету Міністрів України №704);

- зобов?язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) з 30.01.2020, з 01.01.2021, з 01.01.2022 та з 01.01.2023 виходячи з посадового окладу та окладу за військовим звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, 1 січня 2021 року, 1 січня 2022, 1 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт (згідно з додатками 1 та 14 до Постанови Кабінету Міністрів України №704) з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 та НОМЕР_4 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення за період з початку проходження військової служби з 30.12.2013 по 28.02.2018 - січень 2008 року;

- зобов`язати Фінансове управління Генерального штабу 3бройних Сил України здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за період із 01.03.2018 по грудень 2023 року із врахуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін - березень 2018 року із застосуванням абзаців 3, 4,5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату індексації різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за період із грудня 2023 року по листопад 2024 року включно із врахуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін - березень 2018 року із застосуванням абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Позов мотивовано протиправністю невиплати відповідачами позивачу за час проходження ним військової служби: індексації грошового забезпечення за відповідні періоди, яка є однією з основних гарантій щодо оплати праці та є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців незалежно від форми власності та виду юридичної особи, основних та додаткових видів грошового забезпечення в належному розмірі та індексації за відповідні періоди, а також індексації-різниці та перерахунку грошового забезпечення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.

12.02.2025 відповідачем 2 подано відзив на позовну заяву, згідно якого позов не визнано. Відповідач 2 посилається на пропуск позивачем тримісячного строку на звернення до суду з даним адміністративним позовом, а також на відсутність законних підстав для зобов`язання Фінансового управління Генерального штабу збройних сил України здійснювати відповідну індексацію грошового забезпечення позивача.

13.02.2025 Відповідач 1 надав відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача 1 просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що відсутні законні підстави для проведення нарахування та виплати індексації позивачу з урахуванням базового місяця січень 2008 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 з 30.12.2013 по 24.07.2019 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_4 , на грошовому забезпеченні перебував у Фінансовому управлінні Генерального штабу Збройних Сил України. 3 24.07.2019 по 05.02.2020 зарахований у розпорядження начальника Генерального штабу-Головнокомандувача Збройних Сил України, на грошовому забезпеченні перебував у Фінансовому управлінні Генерального штабу Збройних Сил України. 3 05.02.2020 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 (правонаступник військової частини НОМЕР_4 ).

Грошове забезпечення позивач отримував за період проходження військової служби у Фінансовому управлінні Генерального штабу Збройних Сил України до грудня 2023 року (ЄДРПОУ 22990368) та з грудня 2023 по день виключення зі списків військової частини НОМЕР_1 у військовій частині НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_6 ). Військова частина НОМЕР_2 перебуває у підпорядкуванні військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.11.2024 № 259 Позивача, заступника начальника Центрального управління координації військових перевезень та транспортування військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_1 , звільнено з військової служби з 06 листопада 2024 року виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів грошового забезпечення. Копія наказу міститься в матеріалах справи.

Позивачем до позовної заяви було серед іншого подано копії документів, а саме:

- довідки Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та довідкою Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсії відповідно до статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393 (зі змінами);

- довідки Військової частини НОМЕР_2 №960/10150 від 11.11.2024 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

- довідки Військової частини НОМЕР_2 №960/10151 від 11.11.2024 про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсії відповідно до статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та пункту 7 постанови Кабінету міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393 (зі змінами);

- грошового атестату позивача від 06.11.2024 №960/9942.

Ознайомившись зі змістом позовної заяви та відповідних документів судом було встановлено, що позивачу позивачу не виплачувалася індексація грошового забезпечення за період з 30.12.2013 (період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 та військовій частині НОМЕР_4 , правонаступником якої є військова частина НОМЕР_1 ) із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 30.12.2013 по 28.02.2018 рік - січня 2008 року; з 01.03.2018 - 06.11.2024 - березня 2018.

З 01.03.2018 не виплачувалась також спірна індексація-різниця.

Відповідачі 1 та 2 також не перерахували та не виплатили позивачу основні та додаткові види грошового забезпечення, перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення) з 30.01.2020, з 01.01.2021, з 01.01.2022 та з 01.01.2023 виходячи з посадового окладу та окладу за військовим звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, 1 січня 2021 року, 1 січня 2022, 1 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт (згідно з додатками 1 та 14 до Постанови Кабінету Міністрів України №704).

Зазначені відомості містяться в матеріалах справи та не оспорюються жодною зі сторін.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів, що виявилися у невиплаті позивачу індексації грошового забезпечення, невиплаті відповідачами позивачу за час проходження ним військової служби, основних та додаткових видів грошового забезпечення в належному розмірі та індексації-різниці з 01.03.2018.із застосування січня 2008 року як базового місяця, а також виплати у неповному розмірі індексації із 01.03.2018 по 27.10.2022, позивач звернувся із позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. У зв`язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.

Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання служби військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх службових прав у зв`язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.

При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців є Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон №2011-XII).

Частинами 1-4 статті 9 Закону №2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

При цьому, статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Абзацом 2 частини третьої статті 9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі Закон №1282-ХІІ).

Згідно з статтею 2 Закону №1282-ХІІ, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статей 4, 6 Закону №1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина; індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації визначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі Порядок №1078).

Згідно з пунктом 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 103 відсотка).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Згідно пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Згідно пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

З системного аналізу вказаних норм суд дійшов висновку, що місяць в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Разом з тим, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то базовий період не змінюється, а сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність 01.03.2018 (далі Постанова №1294), встановлено підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені Додатком №1 до Постанови №1294.

Підвищення тарифних ставок (окладів) після 01.01.2008, в тому числі в період перебування позивача на службі до 28.02.2018, що є підставою для встановлення іншого базового місяця при проведенні індексації, не відбувалося.

У такому порядку нарахування індексації здійснюється до наступного підвищення розміру посадового окладу військовослужбовців, яке відбулося у березні 2018 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» яка набрала чинності 01.03.2018, та наказу Міністерства оборони України від 01.03.2018 №90 «Про встановлення тарифних розрядів осіб офіцерського складу Збройних Сил України».

Таким чином, з березня 2018 року при виплаті індексації грошового забезпечення базовим місяцем є березень 2018 року. В решті періоду базовий місяць повинен був залишатись незмінним, а саме: січень 2008 року.

Відтак, базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення позивача з 30.12.2013 по 28.02.2018 включно є саме січень 2008 року, в якому Постановою №1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців.

Однак, на переконання суду, Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України у межах спірних правовідносин безпідставно оминув норми абзацу третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078 в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації його грошового забезпечення у місяці підвищення доходу, не встановив, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу позивача суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованого висновку про відсутність підстав для виплати позивачу індексації грошового забезпечення за відповідний спірний період з 01.01.2008 по 28.02.2018. Судом встановлено, що бездіяльність відповідача 2 щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення в повному обсязі за період з 01.01.2008 по 28.02.2018, є протиправною.

Відповідач 2 (Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України), на грошовому забезпеченні якої знаходився позивач у відповідний період (з 30.12.2013 по 28.02.2018), не надав суду доказів нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за відповідний період із застосуванням базового місяця січня 2008 року.

А отже позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо не здійснення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 та НОМЕР_4 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення за період з початку проходження військової служби з 30.12.2013 по 28.02.2018 - січень 2008 року є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Відтак, відповідач, не нараховуючи та не виплачуючи позивачу індексацію грошового забезпечення за період 01.01.2008 по 28.02.2018 врахував лише норми абзаців першого, другого пункту 5 Порядку № 1078, згідно з якими у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Саме тому, з урахуванням зазначених норм, відповідач не нараховував та не виплачував позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період.

Такий правовий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30.03.2023 про виправлення описки), від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 12.04.2023 у справі № 420/6982/21 з подібними правовідносинами, яка, є застосовною і до спірних правовідносин.

Що стосується позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення із врахуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін - березень 2018 року за період із 01.03.2018 по грудень 2023 року включно із застосуванням абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 та визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення із врахуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін - березень 2018 року за період із грудня 2023 року по листопад 2024 року включно із застосуванням абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, суд зазначає таке.

З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова №704, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Враховуючи положення Порядку №1078 місяць, в якому підвищилося грошове забезпечення з урахуванням виплат, що входять до його складу (посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення), є базовим. У разі підвищення військовослужбовцю грошового забезпечення, для визначення базового місяця при проведенні індексації здійснюється порівняння суми підвищення грошового забезпечення та суми індексації, що нараховується в місяці збільшення грошового доходу. При проведенні такого порівняння береться грошове забезпечення до підвищення у розрахунку за повний відпрацьований місяць та величина приросту індексу споживчих цін, на який нараховується індексація. Якщо відбувається підвищення грошового забезпечення на суму меншу, ніж сума індексації, має бути здійснено підвищення грошового забезпечення та додано суму індексації, визначену з урахуванням суми підвищення грошового забезпечення.

За загальним правилом, для індексації заробітної плати необхідно знати два взаємопов`язаних елемента: базовий місяць та коефіцієнт індексації.

При цьому базовий місяць - це місяць підвищення тарифних ставок (окладів), незалежно від розміру підвищення, а коефіцієнт індексації обчислюють на основі щомісячних індексів інфляції, які публікуються Держстатом. Розрахунок ведеться наростаючим підсумком до перевищення порогу індексації.

Визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу) та нарахування індексації здійснюється до наступного підвищення розміру посадового окладу військовослужбовця.

Таким чином, згідно із пунктом 5 Порядку №1078 місяць, у якому підвищено тарифну ставку (оклад) слід вважати базовим для індексації за дотриманням таких умов: заробітна плата зросла за рахунок її постійних складових; сума підвищення більша, ніж можлива індексація.

Підвищенням посадових окладів військовослужбовців відбулося 01.03.2018, зі вступом в дію постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нові схеми тарифних розрядів військовослужбовців.

Згідно з абзацом 5 пункту 5 Порядку № 1078 у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Згідно з пунктом 14 Порядку №1078 роз`яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.

Відповідно до роз`яснення Мінсоцполітики № 48/о/66-17 від 08.08.2017 на запит Департаменту фінансів Міноборони № 248/3/9/1/863 від 18.07.2017 зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на початок обчислення індексації, якщо не підвищується посадовий оклад.

У роз`ясненні Мінсоцполітики № 28/о/66-18 від 18.04.2018 вказано, що у разі зростання грошового забезпечення за рахунок інших його складових, без підвищення посадового окладу, сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового забезпечення.

Зі змісту роз`яснення Мінсоцполітики № 024-106 від 09.02.2005 встановлено, що зміна розміру премії за рахунок фінансових можливостей підприємства не є підставою вважати місяць базовим, при розрахунку індексу для проведення індексації.

Таким чином, визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу), яка вперше відбулась у січні 2008 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність 01.03.2018 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704.

Враховуючи вказане, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадових окладів військовослужбовців. Зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.

Підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців за період з січня 2008 року по березень 2018 року, що є підставою для встановлення іншого базового місяця для проведення індексації, не відбувалося.

Відтак суд погодився з доводами позивача про те, що саме січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації його грошового забезпечення за період з 01.01.2008 по 28.02.2018.

Зміна грошового забезпечення військовослужбовців відбулась з 01.03.2018 у зв`язку з набранням чинності постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Це стало підставою для зміни місяця підвищення (базового місяця) у цілях нарахування індексації військовослужбовцям на березень 2018 року.

Пунктом 4 цієї постанови встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Таким чином, Постановою №704 визначено інший порядок встановлення та розміру посадового окладу військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, а також змінено (підвищено) розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців.

Відповідно до абзацу першого пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Отже, враховуючи те, що підвищення посадового окладу позивача з березня 2018 року відбулося у зв`язку із прийняттям Постанови №704, якою змінено (підвищено) розміри окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців, саме березень 2018 року в контексті застосування у спірних правовідносинах норми абзацу першого пункту 5 Порядку №1078 є місяцем підвищення доходів позивача (базовим місяцем), а тому значення індексу споживчих цін у цьому місяці приймається за 1 або 100 відсотків.

Згідно із абзацом 2 пункту 5 Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Водночас, відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, з квітня 2018 року по листопад 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103%.

Разом з цим, у контексті спірних правовідносин необхідно звернути увагу на те, що питання виплати суми індексації у місяці підвищення грошових доходів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) врегульовано абзацами третім, четвертим, шостим пункту 5 Порядку №1078.

Так, відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суми індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Отже, для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) необхідно враховувати дві складові: розмір підвищення грошового доходу особи та суму індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу і встановлювати, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу особи суму індексації, що склалася у місяці його підвищення.

Так, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, то індексація не нараховується; якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. При цьому, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 Порядку №1078.

Разом з цим, суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку №1078 обов`язок визначення розміру підвищення грошового доходу працівника та суми індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, а також встановлення факту перевищення розміру підвищення грошового доходу працівника над сумою індексації, що склалася у місяці його підвищення з метою вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) покладається безпосередньо на роботодавця.

Що ж стосується індексації-різниці, то суд зауважує наступне.

Суд зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у квітні 2018 року та подальших місяцях.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити:

розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А);

суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);

чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як уже зазначалося, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації різниці у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

У березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн., величина приросту індексу споживчих цін 253,3%, який обчислений як добуток щомісячних індексів споживчих цін, визначених Держстатом з лютого 2008 року по березень 2018 року.

Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078 розмір можливої індексації грошового забезпечення позивача за березень 2018 року визначається шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.03.2018 на індекс споживчих цін, що становить 4463,15 грн.

Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації-різниці у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, але починаючи з березня 2018 року сума підвищення доходу позивача фактично перевищує розмір можливої індексації позивача, а відтак останній не може претендувати на відповідну індексацію, з огляду на положення абзацу 3 пункту 5 Порядку №1078, де прямо зазначається, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Зазначений розрахунок відповідає методиці розрахунку індексації, яка міститься у постанові Верховного Суду в справі № 400/3826/21.

Позивачем не було обгрунтовано та не було додано жодних належних доказів на підтвердження того, що розмір підвищення його грошового доходу не перевищував суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

А відтак суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у частині визнання протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення із врахуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін - березень 2018 року ОСОБА_1 (РНОКП НОМЕР_3 ) за період із 01.03.2018 по грудень 2023 року включно із застосуванням абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Те ж саме стосується і визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати індексації-різниці грошового забезпечення із врахуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін - березень 2018 року ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за період із грудня 2023 року по листопад 2024 року включно із застосуванням абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01 грудня 2015 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

У цьому контексті суд зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у грудні 2023 року та листопаді 2024 року відповідно.

І лише якщо розмір підвищення доходу у листопаді 2024 дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася в грудні 2023 року, то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 24.01.2023 у справі №200/10176/19-а, від 20.04.2023 у справі №200/11746/19-а, від 18.05.2023 у справах № 200/14129/19-а і № 200/14127/19-а.

Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки про нараховане грошове забезпечення позивача у грудні 2023 року грошове забезпечення позивача складало 12 206,00 грн., у жовтні 2024 року - 47 930,00 грн., а отже розмір підвищення розміру доходу позивача склало 47 930,00 - 12 206,00 = 35724,00 грн., що значно перевищує суму можливої індексації, а отже підстав для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці за відповідний період у Військової частини НОМЕР_2 не було, а суд вважає відповідну позовну вимогу безпідставною.

Щодо позовних вимог в частині здійснення перерахунку грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення) позивача з 30.01.2020, з 01.01.2021, з 01.01.2022 та з 01.01.2023 виходячи з посадового окладу та окладу за військовим звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, 1 січня 2021 року, 1 січня 2022, 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт (згідно з додатками 1 та 14 до Постанови Кабінету Міністрів України №704), суд зазначає таке.

30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704.

Пунктом 2 постанови КМУ № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до постанови КМУ № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців із числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 постанови КМУ № 704 (у первинній редакції) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - постанова КМУ № 103), внесено зміни до постанови КМУ № 704, внаслідок яких пункт 4 Постанови № 704 викладено у новій редакції, а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

При цьому зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.

Отже, станом на 1 січня 2018 року та 1 січня 2019 року пункт 4 постанови КМУ № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року».

Водночас Суд зазначає, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови КМУ № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови КМУ № 704.

Указаною постановою скасовано зміни, зокрема, до пункту 4 Постанови КМУ № 704 та відновлено його попередню редакцію (станом на 30 липня 2018 року), згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Тобто оскільки зміни, внесені постановою КМУ № 103, зокрема, до пункту 4 постанови КМУ № 704, визнані у судовому порядку нечинними, то з 29 січня 2020 року діє редакція пункту 4 постанови КМУ № 704, яка діяла до зазначених змін і в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, а не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року.

Отже, суд зазначає, що через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом України про Державний бюджет на певний рік, на 1 січня календарного року в осіб із числа військовослужбовців виникли підстави для перерахунку розміру грошового забезпечення.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 2 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21 та постанові від 30.04.2025 по справі № 620/12317/24.

Відтак суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог в цій частині.

Суд критично оцінює зауваження відповідачів з приводу пропуску позивачем строку на звернення до суду з даним адміністративним позовом з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас норми КАС України передбачають можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Водночас у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю.

Разом із цим, частиною другою статті 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). На порушення цього припису і посилаються відповідачі у своїх відзивах.

Проте суд наголошує, що до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Вже після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Водночас, позивач додав до позовної заяви відповідні довідки та грошовий атестат, що були виготовлені в листопаді 2024 року, а отже є належні підстави вважати, що про порушення своїх прав позивач дізнався лише в листопаді 2024 після ознайомлення з відповідними документами, до суду ж він звернувся 07 січня 2025 року, тому суд не має підстав вважати, що позивачем було пропущено відповідний строк.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21, від 28 серпня 2024 року у справі № 580/9690/23 та від 27 грудня 2024 року у справі № 420/15311/23.

Відповідно до статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до абзацу 2 частини п`ятої статті 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Під час звернення з даним позовом до суду позивач судовий збір не сплачував на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», тому підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення перерахунку грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) з 30.01.2020, з 01.01.2021, з 01.01.2022 та з 01.01.2023 виходячи з посадового окладу та окладу за військовим звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, 1 січня 2021 року, 1 січня 2022, 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт (згідно з додатками 1 та 14 до Постанови Кабінету Міністрів України №704).

3. Визнати протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо не здійснення нарахування та виплати грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення) ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) з 30.01.2020 , з 01.01.2021, з 01.01.2022 та з 01.01.2023 виходячи з посадового окладу та окладу за військовим звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, 1 січня 2021 року, 1 січня 2022, 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт (згідно з додатками 1 та 14 до Постанови Кабінету Міністрів України №704).

4. Визнати протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо не здійснення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 та НОМЕР_4 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення за період з початку проходження військової служби з 30.12.2013 по 28.02.2018 - січень 2008 року.

5. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_5 здійснити перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення) ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) з 30.01.2020, з 01.01.2021, з 01.01.2022 та з 01.01.2023 виходячи з посадового окладу та окладу за військовим звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, 1 січня 2021 року, 1 січня 2022, 1 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт (згідно з додатками 1 та 14 до Постанови Кабінету Міністрів України №704).

6. Зобов?язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) з 30.01.2020, з 01.01.2021, з 01.01.2022 та з 01.01.2023 виходячи з посадового окладу та окладу за військовим звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, 1 січня 2021 року, 1 січня 2022, 1 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт (згідно з додатками 1 та 14 до Постанови Кабінету Міністрів України №704) з урахуванням раніше виплачених сум.

7. зобов`язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 та НОМЕР_4 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення за період з початку проходження військової служби з 30.12.2013 по 28.02.2018 - січень 2008 року

8. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.