Рішення № 127300984, 13.05.2025, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2025 року Справа № 280/1805/25 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі (вул. Індустріальна, буд. 89, м. Мелітополь, Запорізька область, 72316) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

13.03.2025 засобами системи «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі (далі відповідач), в якій позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не зарахування позивачу до стажу служби (роботи) в Державному бюро розслідувань, що дає право на встановлення доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, стажу служби позивача в податковій міліції з 30.12.2013 по 28.07.2020;

зобов`язати відповідача зарахувати до стажу служби (роботи) позивача в Державному бюро розслідувань, що дає право на встановлення доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, стаж його служби в податковій міліції з 30.12.2013 по 28.07.2020.

Крім того, просить розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що служба позивача в органах податкової міліції з 30.12.2013 по 28.07.2020 здійснювалась в порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, тобто, має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу. Періоди служби, передбачені ч.2 ст.78 Закону України «Про Національну поліцію» зараховуються як до стажу служби (роботи) в Державному бюро розслідувань, так і до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки (ч.1 ст. 78 вказаного Закону). Враховуючи викладене служба позивача в органах податкової міліції повинна зараховуватись до стажу служби в поліції на підставі п. 3 ч. 2 ст. 78 Закону України «Про Національну поліцію». Просить позов задовольнити.

Ухвалою від 14.03.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

27.03.2025 засобами системи «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому він заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначив, що в ході розгляду рапорту позивача Протоколом від 25.02.2025 Комісія відповідача установила, що дійсно в матеріалах особової справи позивача наявні документи, які підтверджують службу в органах податкової міліції у період з 30.12.2013 по 28.07.2020. Разом з тим, Комісія констатувала, що нормами підпункту 2.2.2 пункту 2.2 Розділу 2 Інструкції №524 передбачено, що до стажу служби, зараховуються періоди, визначені частиною другою статті 78 Закону України «Про Національну поліцію», та час проходження служби в ДБР на посадах рядового та начальницького складу. Приписами частини другої статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» закріплено вичерпний перелік видів служб та часу роботи, які зараховуються до стажу служби, і служба в підрозділах податкової міліції в цьому переліку відсутня. За таких умов відсутні правові підстави для зарахування позивачу до стажу служби період проходження ним служби в органах податкової міліції. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

11.04.2025 від позивача до суду надійшла заява про уточнення предмета оскарження, відповідно до якої позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі, з установлення стажу, який дає право особам рядового та начальницького складу на отримання доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, оформлене протоколом від 26.02.2025 № 5, про відмову в зарахуванні ОСОБА_1 до служби (роботи) в Державному бюро розслідувань, що дає право на встановлення доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, стажу служби в податковій міліції з 30.12.2013 по 28.07.2020;

зобов`язати Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі (код ЄДРПОУ 42348993) зарахувати до стажу служби (роботи) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в Державному бюро розслідувань, що дає право на встановлення доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, стаж його служби в податковій міліції з 30.12.2013 по 28.07.2020.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

З 30.12.2013 по 28.07.2020 позивач служив в органах податкової міліції на посадах начальницького складу:

30.12.2013 - 23.04.2015 старший оперуповноважений в особливо важливих справах відділу моніторингу та контролю за дотриманням митного законодавства управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Головного оперативного управління Міністерства доходів і зборів України;

23.04.2015 - 29.04.2016 старший оперуповноважений з особливо важливих справ оперативного відділу управління власної безпеки Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області;

29.04.2016 - 03.10.2017 старший оперуповноважений з особливо важливих справ організаційно-аналітичного відділу управління внутрішньої безпеки Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області;

03.10.2017 - 31.08.2018 старший оперуповноважений з особливо важливих справ першого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів Державної фіскальної служби у Запорізькій області Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області;

31.08.2018 - 28.07.2020 старший оперуповноважений з особливо важливих справ відділу оперативного забезпечення територіальних органів Державної фіскальної служби східних регіонів України Головного управління внутрішньої безпеки.

Наказом ДФС України в Харківській області від 24.07.2020 №1026-о, позивач 28.07.2020 звільнений з посади та податкової міліції ДФС України за підпунктом «з» п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою КМУ УРСР від 29.07.1991 року №114.

З 04.08.2020 і по теперішній час позивач проходить службу (роботу) в Державному бюро розслідувань на посадах начальницького складу.

Зазначені періоди роботи підтверджуються копіями: послужного списку позивача та трудової книжки серії НОМЕР_2 .

При цьому період проходження позивачем служби в органах податкової міліції на посадах начальницького складу з 30.12.2013 по 28.07.2020 не є спірним та визнається відповідачем (протокол №5 від 26.02.2025, лист-відповідь від 27.02.2025 за вих.№38/17-09/25 та відзив).

25.02.2025 позивач звернувся з Рапортом (вх.№183/17-05/25 від 25.02.2025) до Голови комісії з обчислення стажу служби (роботи), який дає право особі рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань на отримання доплати за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки ТУ ДБР у м. Мелітополі щодо зарахування стажу служби в податковій міліції з 30.12.2013 по 28.07.2020 до стажу служби (роботи) в Державному бюро розслідувань, який дає право на доплату за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки працівникам Державного бюро розслідувань.

За результатом розгляду рапорту позивача за вх.№183/17-05/25 від 25.02.2025, рішенням Комісії ТУ ДБР у м. Мелітополі з установлення стажу, який дає право особам рядового та начальницького складу на отримання доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, оформленим протоколом від 26.02.2025 за №5, було відмовлено позивачу у задоволенні його вимог посилаючись на те, що в ч.2 ст.78 Закону України «Про Національну поліцію» визначено вичерпний перелік періодів служби, які зараховуються до стажу служби (роботи) в Державному бюро розслідувань, до яких служба в податковій міліції не входить.

Про зазначене рішення позивача повідомлено листом від 27.02.2025 за вих.№38/17-09/24.

Не погоджуючись з діями відповідача (відмовою) щодо не зарахування до стажу служби (роботи) в Державному бюро розслідувань, що дає право на встановлення доплати за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, стажу служби в податковій міліції, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Щодо прийняття до розгляду заяви про уточнення позовних вимог, суд зазначає, що в силу приписів ч. 1 ст. 47 КАС України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

В даному випадку уточнення позовних вимог полягає у тому, що замість оскарження бездіяльності відповідача позивачем оскаржується рішення відповідача, при цьому підстави позову не змінюються.

Враховуючи приписи ч. 1 ст. 47 КАС України суд приймає до розгляду уточнені позовні вимоги.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» №794-VIII від 12.11.2015, держава забезпечує соціальний захист працівників Державного бюро розслідувань відповідно до Конституції України, цього Закону та інших актів законодавства.

Частиною 6 статті 14 зазначеного Закону визначено, що порядок проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань визначається цим Законом, Положенням про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, що затверджується Кабінетом Міністрів України, а також іншими нормативно-правовими актами.

На осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань поширюється Дисциплінарний статут Національної поліції України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань користуються соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» та інших законів України з урахуванням положень, встановлених цим Законом.

Також, відповідно до ст.20 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» №794-VIII від 12.11.2015, на осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань поширюються умови грошового забезпечення, передбачені для працівників Національної поліції, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Умови оплати праці працівників Державного бюро розслідувань, які є державними службовцями, визначаються законодавством про державну службу з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Працівникам Державного бюро розслідувань виплачується щомісячна доплата за вислугу років у передбачених вказаним Законом розмірах, які залежать від наявного стажу служби (роботи).

Підпунктом 2.2.1 пункту 2.2 розділу 2 Інструкції про механізм реалізації норм законодавства щодо встановлення доплати за вислугу років та обчислення стажу служби (роботи), який дає ораво на доплату за вислугу років працівникам Державного бюро розслідувань, затвердженої наказом Державного бюро розслідувань від 08.10.2021 №524 (публічно доступний в мережі Інтернет за посиланням - https://dbr.gov.ua/assets/files/diyalnist/pravovi-zasadi/nakaz-n-524.PDF) (далі Інструкція №524) визначено, що для працівників Державного бюро розслідувань, що є особами рядового і начальницького складу, обчислення стажу служби (роботи) здійснюється кадровим підрозділом Державного бюро розслідувань (територіального управління Державного бюро розслідувань) за матеріалами особової справи, відповідно до Закону України «Про Державне бюро розслідувань», Закону України «Про Національну поліцію», постанов Кабінету Міністрів України від 05.08.2020 №743 «Про затвердження Положення про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань», від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та з урахуванням наказу Державного бюро розслідувань від 16.09.2021 №520дск «Про введення в дію рішення Колегії Державного бюро розслідувань від 14.09.2021 №59дск «Про встановлення доплати за вислугу років».

Обчислений кадровим підрозділом стаж служби (роботи) особам рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, які вперше прийняті на службу до Державного бюро розслідувань, виноситься на розгляд Комісії з обчислення стажу служби (роботи), який дає право особам рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань на отримання доплати за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки (далі - Комісія) для прийняття рішення.

Комісії утворюються в центральному апараті Державного бюро розслідувань та територіальних управліннях Державного бюро розслідувань.

Склад Комісії затверджується наказом Державного бюро розслідувань (територіального управління Державного бюро розслідувань).

Комісія утворюється у складі не менше 7 осіб, до її складу можуть входити представники кадрового, фінансового, юридичного підрозділів та внутрішнього аудиту.

Формою роботи Комісії є засідання, які проводяться за рішенням голови Комісії.

Засідання Комісії вважається правомочним за умови участі в його роботі не менше половини її складу.

У разі відсутності голови Комісії на її засіданні головує заступник голови.

У разі рівного розподілу голосів голос голови Комісії є вирішальним.

Робота Комісії проводиться у такому порядку: перевіряються особова справа, трудова книжка, довідки та інші документи (за наявності), які підтверджують стаж. Установлюється, на яких державних підприємствах, в установах, організаціях працював працівник та які посади він обіймав, визначаються періоди, що підлягають зарахуванню до стажу служби (роботи), та установлюється стаж служби (роботи) з дати призначення на службу в Державне бюро розслідувань.

Результати роботи Комісії оформлюються протоколом, який реєструється в журналі та передається для зберігання до кадрового підрозділу.

Рішення Комісії оформлюється висновком, який складається в одному примірнику та зберігається в особовій справі особи рядового чи начальницького складу.

Протокол та висновок Комісії є підставою для видання наказу про встановлення стажу служби (роботи) для виплати доплати за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки.

На підставі такого наказу в послужному списку ставиться штамп або запис такого змісту: «Стаж служби (роботи) для виплати доплати за вислугу років станом на 20 _ року становить __ років __ місяців __ днів. Наказ ДБР від ___ 20__ року № __».

Підпунктами 2.2.2-2.2.5 пункту 2.2 розділу 2 Інструкції №524 визначено, що до стажу служби (роботи), що дає право на отримання доплати за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, зараховуються періоди, які визначені частиною другою статті 78 Закону України «Про Національну поліцію», та час проходження служби в Державному бюро розслідувань на посадах рядового і начальницького складу.

Документом для визначення стажу служби (роботи) є трудова книжка, копія чи витяг з послужного списку, військовий квиток та інші документи, які відповідно до законодавства підтверджують стаж служби (роботи) (довідки, виписки з наказів тощо).

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж служби (роботи) обчислюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, а також архівними установами.

Особам рядового і начальницького складу, які прибули до нового місця проходження служби, виплата доплати здійснюється на підставі інформації про вислугу років, зазначеної в особовій справі.

У наказах про призначення, переведення (переміщення) або просування по службі осіб рядового та начальницького складу має міститися інформація про стаж служби (роботи) для виплати доплати за вислугу років у календарному обчисленні на дату відповідного призначення, переведення (переміщення) або просування по службі та розмір доплати за вислугу років у відсотковому значенні.

Особам рядового і начальницького складу, яким у встановленому законодавством порядку зараховано до вислуги років раніше не враховані періоди служби (роботи), доплата за вислугу років здійснюється з дня видання наказу Державного бюро розслідувань (територіального управління Державного бюро розслідувань) про підтвердження раніше не врахованого стажу служби (роботи), якщо інше не встановлено законом.

Частиною другою статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що до стажу служби в поліції зараховуються:

1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду;

2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту;

3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;

4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції;

5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони;

6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.

З аналізу зазначених норм вбачається, що до стажу служби (роботи) в Державному бюро розслідувань для встановлення доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.

Проти вказаної обставини відповідач не заперечує.

Спір у цій справі виник у зв`язку з не зарахуванням відповідачем стажу служби позивача в органах податкової міліції до стажу служби в Державному бюро розслідувань, що дає право на встановлення позивачеві надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі статтями 1, 2 указаного Закону Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (частина перша статті 59 Закону №580-VIII).

Відповідно до частини першої статті 78 Закону №580-VIII стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 78 Закону №580-VIII до стажу служби в поліції зараховуються служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв`язку з проведенням адміністративної реформи в Україні» від 5 липня 2012 року №5083-VI, який набрав чинності з 12 серпня 2012 року, серед іншого, доповнено Податковий кодекс України розділом XVIII-2 (Податкова міліція).

Так, пунктом 348.1 статті 348 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних контролюючих органів, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.

Завданнями податкової міліції є: запобігання кримінальним та іншим правопорушенням у сфері оподаткування та бюджетній сфері, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення; розшук осіб, які переховуються від слідства та суду за кримінальні та інші правопорушення у сфері оподаткування та бюджетній сфері; забезпечення безпеки діяльності працівників контролюючих органів, захисту їх від протиправних посягань, пов`язаних з виконанням службових обов`язків (пункт 348.2 статті 348 ПК України).

Згідно з пунктом 353.1 статті 353 ПК України особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Відповідно до пункту 356.1 статті 356 ПК України держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України «Про Національну поліцію» та Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

Відповідно до статті 19 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року №509-XII (далі - Закон №509-XII), який був чинний у період служби позивача у податковій міліції, податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. Завданнями податкової міліції є: запобігання злочинам та іншим правопорушенням у сфері оподаткування, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення; розшук платників, які ухиляються від сплати податків, інших платежів; запобігання корупції в органах державної податкової служби та виявлення її фактів; забезпечення безпеки діяльності працівників органів державної податкової служби, захисту їх від протиправних посягань, пов`язаних з виконанням службових обов`язків.

У статті 21 Закону №509-XII, яка визначала повноваження податкової міліції, зазначено, що податкова міліція відповідно до покладених на неї завдань: приймає і реєструє заяви, повідомлення та іншу інформацію про злочини і правопорушення, віднесені до її компетенції, здійснює в установленому порядку їх перевірку і приймає щодо них передбачені законом рішення; здійснює відповідно до закону оперативно-розшукову діяльність, досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, а також проводить дізнання та досудове (попереднє) слідство в межах своєї компетенції, вживає заходів до відшкодування заподіяних державі збитків; виявляє причини і умови, що сприяли вчиненню злочинів та інших правопорушень у сфері оподаткування, вживає заходів до їх усунення; забезпечує безпеку діяльності органів державної податкової служби та їх працівників, а також захист працівників від протиправних посягань, пов`язаних з виконанням ними службових обов`язків; запобігає корупції та іншим службовим порушенням серед працівників державної податкової служби; збирає, аналізує, узагальнює інформацію щодо порушень податкового законодавства, прогнозує тенденції розвитку негативних процесів кримінального характеру, пов`язаних з оподаткуванням.

Частина перша статті 24 Закону №509-XII визначала, що особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ.

Держава гарантує правовий і соціальний захист осіб начальницького складу податкової міліції та членів їх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20 - 23 Закону України «Про міліцію» (стаття 26 Закону №509-XII).

За змістом частини першої у взаємозв`язку з пунктом 3 частини другої статті 78 Закону №580-VIII до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу.

Водночас статями 353, 356 ПК України визначено, що особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ; на них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України «Про Національну поліцію» та Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

Проходження служби особами начальницького складу податкової міліції у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, передбачалося також частиною першою статті 24 Закону №509-XII.

Питання наявності правових підстав для зарахування поліцейському стажу служби в органах податкової міліції до стажу служби в поліції вже досліджувалося Верховним Судом.

Так, 07 жовтня 2020 року Верховний Суд ухвалив постанову в справі №826/16143/18 за схожих фактичних обставин справи і правового регулювання спірних відносин.

У наведеній постанові, проаналізувавши повноваження, завдання та функції податкової міліції та відповідних підрозділів поліції, Верховний Суд дійшов висновку, що ці органи здійснюють оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. Враховуючи зазначене, Суд погодився із висновком судів попередніх інстанцій щодо тотожності правового статусу служби в органах внутрішніх справ і служби в органах податкової міліції, вказавши, що визначаючи наявність чи відсутність права на зарахування спірного стажу служби необхідно враховувати не підпорядкування органів державної влади, а суть діяльності особи, функції, які нею виконувалися та визначення чинним на момент проходження служби, статусу такої служби.

Зрештою у контексті спірних правовідносин Верховний Суд виснував, що чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством статус осіб, які проходили службу в органах податкової міліції прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ України.

Така правова позиція надалі підтримана Верховним Судом у постановах від 13 серпня 2021 року у справі №440/1564/20, від 11 листопада 2021 року у справі №280/1546/21, від 02 червня 2022 у справі №280/8419/20, від 22 грудня 2022 року у справі №380/8659/20 та інших, і враховується судом при розгляді даної справи.

З урахування викладеного, суд констатує, що стаж служби позивача в податковій міліції з 30.12.2013 по 28.07.2020 прирівнюється до стажу служби в поліції, а отже має зараховуватись до стажу служби (роботи) в Державному бюро розслідувань, що дає право на встановлення доплати за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки.

Суд зазначає, що в силу приписів частин 2, 5-7 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch v. the United Kingdom №44277/98).

У межах вироблених Європейським Судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (пункт 74 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Фон Мальтцан та інші проти Німеччини). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність (Maltzan (Freiherr Von) and others v. Germany №71916/01, №71917/01 та №10260/02).

Також, суд вважає за потрібне наголосити, що на сьогодні у праві існують три основні стандарти доказування (standards of proof): «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence), «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence) та «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).

У справах, де суб`єкт владних повноважень доводить правомірність своїх рішень щодо відмови фізичній особі у реалізації її права на соціальний захист, гарантованого, зокрема, статтею 46 Конституції України, за загальним правилом, повинні відповідати критерію «поза розумним сумнівом».

Це, зокрема, зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України».

Також, аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 14 листопада 2019 року у справі №822/863/16, від 21 листопада 2019 року у справі №826/5857/16, від 11 лютого 2020 року у справі №816/502/16, від 16 червня 2020 року у справі №756/6984/16-а, від 18 листопада 2022 року у справі №560/3734/22 та інших.

З урахуванням викладеного суд вважає, відмову комісії відповідача в зарахуванні позивачу до служби (роботи) в Державному бюро розслідувань, що дає право на встановлення доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, стажу служби позивача в податковій міліції з 30.12.2013 по 28.07.2020 протиправною.

Щодо вимог зобов`язального характеру, то Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13). При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Аналіз положень Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що ефективність судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві включає ефективність розгляду та вирішення справи, ефективність способу захисту, ефективність судового рішення та ефективність його виконання. Всі ці складові можна охопити єдиним терміном «ефективне правосуддя», що виступає еталоном для оцінки судової гілки влади та є запорукою довіри до неї з боку громадян, а також інших суб`єктів.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Вищезазначені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 18 жовтня 2018 року у справах №822/584/18, №806/1316/18, від 23 листопада 2018 року у справі №826/8844/16, від 20 грудня 2018 року у справі №524/3878/16-а, від 22 вересня 2022 року у справі №380/12913/21 та інших.

Для належного захисту прав позивача суд вважає за необхідне, зобов`язати відповідача зарахувати до стажу служби (роботи) позивача в Державному бюро розслідувань, що дає право на встановлення доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, стажу служби позивача в податковій міліції з 30.12.2013 по 28.07.2020.

Щодо інших тверджень відповідача викладених у відзиві, то суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58), відповідно до якої: принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

В даному випадку інші твердження відповідача не впливають на правильність вирішенні спору по суті.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням з`ясованих обставин та досліджених доказів суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

В зв`язку з задоволенням позовних вимог, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 968,96 грн., за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Інші судові витрати позивачем до стягнення не заявлялись.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі (вул. Індустріальна, буд. 89, м. Мелітополь, Запорізька область, 72316) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі, з установлення стажу, який дає право особам рядового та начальницького складу на отримання доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, оформлене протоколом від 26.02.2025 №5, про відмову в зарахуванні ОСОБА_1 до служби (роботи) в Державному бюро розслідувань, що дає право на встановлення доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, стажу служби в податковій міліції з 30.12.2013 по 28.07.2020.

Зобов`язати Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у м. Мелітополі, зарахувати до стажу служби (роботи) ОСОБА_1 в Державному бюро розслідувань, що дає право на встановлення доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, стаж його служби в податковій міліції з 30.12.2013 по 28.07.2020.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано «13» травня 2025 року.

СуддяР.В. Кисіль