Рішення № 127298318, 05.05.2025, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа №: 148/2510/24

Провадження № 2/148/101/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2025 року Тульчинський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Дамчук О.О.,

за участю секретаря Носулько К.П.

представника позивача ОСОБА_1

представників служби у справах дітей

ОСОБА_2

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в м. Тульчин цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , служба у справах дітей Тульчинської міської ради про позбавлення батьківських прав, розірвання шлюбу та стягнення аліментів.

В С Т А Н О В И В:

До суду звернулась позивач з вказаним позовом вказавши, що з відповідачем по справі вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з 29.09.2013 року. Від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Причиною розпаду шлюбу став факт втрати почуття кохання та поваги між подружжям, що призвело до розпаду сім`ї. Намагання зберегти сім`ю результату не дали. Також зазначила, що сина народжувала одна, оскільки відповідач перебував на заробітках у російській федерації. Після народження дитини позивач повідомила відповідача, що останній став батьком, але ОСОБА_4 про народження сина не відреагував, із полового будинку не забирав. З дня народження сина ОСОБА_5 , батько дитини ОСОБА_4 жодного разу не подзвонив, дитини навіть не бачив до цього часу, не займався і не займається його вихованням, не утримує його, не цікавиться його розвитком, здоров`ям, умовами проживання. Ніяких коштів на утримання дитини не надає. Син ОСОБА_6 знаходиться на повному утриманні позивача, у зв`язку з чим остання вимушена звернутися до суду з дійсним позовом, просить суд розірвати шлюб з відповідачем, стягнути з ОСОБА_4 на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку та доходів щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до повноліття дитини та позбавити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав щодо його малолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивач ОСОБА_8 у судовому засіданні підтримала позовні вимоги у повному обсязі, додатково пояснила, що після одруження разом з відповідачем почали періодично їздити на заробітки до росії. У вересні 2021 року повернулися в м. Тульчин, оскільки позивач була вагітна, а відповідач ОСОБА_4 повернувся в росію на заробітки. Телефоном ще деякий час спілкувалися, а потім відповідач припинив спілкування та розпочалася війна і шлюбні відносини було припинено. При таких обставинах збереження сім`ї неможливе, а тому позивач просить шлюб розірвати.

Також зазначила, що перебуваючи у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 народила сина ОСОБА_7 . Батьком малолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , являється ОСОБА_4 , якого через інтернет позивач повідомила про народження сина, однак, відповідач на повідомлення позивача про народження сина не відреагував, із полового будинку останніх не забрав. З дня народження сина ОСОБА_5 , ОСОБА_4 жодного разу не подзвонив, не займався і не займається його вихованням, не утримує його, не цікавиться його розвитком, здоров`ям, умовами проживання. Ніяких коштів на утримання сина не надає, не виконує своїх батьківських обов`язків, у зв`язку з чим просить позбавити останнього батьківських прав, щодо дитини та стягнути аліменти.

Представник позивача, адвокат Стоян А.С. підтримала у повному обсязі заявлені позовні вимоги та просила задовольнити у судовому порядку.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про день та час слухання справи повідомлений своєчасно та належним чином, відповідно до ч.ч. 5-6, 11 ст. 128 ЦПК України. Клопотань про відкладення слухання справи суду не надав, також не надав відзив на позов.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зі згоди позивача у відповідності до ст. ст. 223, 280 ЦПК України, суд визнав за можливе проводити заочний розгляд справи у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Представники органу опіки та піклування Тульчинської міської ради Наконечний В.В. та ОСОБА_9 у судовому засіданні підтримали висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 відносно малолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Додатково пояснили, що позивач зверталася до органу опіки з двома заявами, про визначення місця проживання дитини з нею та про позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно сина, також повторно зверталася з заявою про позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно сина, у зв`язку з чим комісією з питань захисту прав дитини при виконкомі було ухвалено два висновки про позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно сина. На комісії була присутня тільки позивач, відповідача не визивали, оскільки зі слів позивача він знаходився за межами України та встановити місце його перебування не вдалося.

Вислухавши учасників процесу, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Допитана у якості свідка ОСОБА_10 пояснила, що ОСОБА_8 працює в аптеці, зі слів позивача, свідку відомо, що позивач виховує дитину сама. Чоловіка позивача, свідок не знає та ніколи не бачила.

Допитана у якості свідка ОСОБА_11 пояснила, що проживала по сусідству з позивачем ОСОБА_12 в с. Мазурівка, яка була одружена з ОСОБА_13 та жили в будинку, який належить батькам позивача по АДРЕСА_1 . Жили як молода сім`я, позивач працювала в аптеці, де працював ОСОБА_13 , свідку невідомо. Також свідок пояснила, що позивач близько п`яти років вже не проживає в с. Мазурівка, а свідок спідкується з матір`ю позивача та зі слів матері позивача їй відомо, що ОСОБА_14 народжувала дитину без батька.

Згідно копії паспорта громадянина України (серія НОМЕР_1 , виданого 03.10.2013 року Тульчинським PC УДМС України в Вінницькій області), ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована АДРЕСА_1 з 09.07.2019 року; (а.с. 5-6)

Згідно свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_2 від 13.05.2015 року, шлюб між громадянами ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 зареєстровано 29.09.2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Тульчинського районного управління юстиції у Вінницькій області, про що складено відповідний актовий запис № 157, після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено на « ОСОБА_16 »; (а.с.14)

Згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 , виданим 26.04.2022 року Тульчинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тульчинському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 , відомості про батьків містять: батько - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_8 ; (а.с. 13)

Згідно Витягу з реєстру територіальної громади від 30.10.2023 за № 2023/008812345, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований АДРЕСА_1 з 30.10.2023 року; (а.с. 7)

Згідно Висновку про визначення проживання малолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 біля матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 за адресою: АДРЕСА_1 , затвердженого рішенням виконавчого комітету від 19.10.2023 року за № 34, виконавчий комітет Тульчинської міської ради, як орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір`ю ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 9-11)

Відповідно до акта обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проведеного службою у справах дітей Тульчинської міської ради від 20.09.2023 року за адресою: АДРЕСА_2 , з`ясовано, що будинок належить ОСОБА_17 , в будинку наявне автономне водопостачання та водовідведення, опалення в будинку газове. Будинок забезпечений необхідними умовами для проживання дитини;(а.с. 15-16)

Відповідно довідки від 26.10.2024 року, виданої головою квартального (вуличного, будинкового) комітету Тульчинської міської ради Вінницької області ОСОБА_18 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , але на даний час проживає разом з сином ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_2 ; (а.с. 17)

Згідно довідки від 16.10.2024 року № 1445, виданої управлінням соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації Вінницької області про те, що ОСОБА_8 перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації та отримує допомогу при народженні дитини, яка складає з травня 2024 по жовтень 2024 у розмірі 5160,00 грн.;(а.с. 19)

Відповідно довідки виконкому Тульчинської міської ради Вінницької області від 25.11.2024 за № 02-22 3537, згідно обліків, інформація щодо реєстрації місця проживання: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебував зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 до 04.12.2018 року. Знятий рішенням суду 04.12.2018 року, справа №148/1637/18 від 01.11.2018, в реєстрі територіальних громад в подальшому не значиться;(а.с. 32)

Згідно Рішення виконкому Тульчинської міської ради Тульчинського району Вінницької області від 19.10.2023 за № 341 «Про затвердження висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 », виконком вирішив затвердити висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;(а.с. 12).

Згідно Висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Тульчинської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно малолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який затверджений рішенням виконавчого комітету Тульчинської міської ради від 19.10.2023 за № 341, враховуючи рекомендації комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Тульчинської міської ради (рішення № 3 до протоколу № 11 від 03.10.2023 року), з метою належного захисту інтересів дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків, виконавчий комітет Тульчинської міської ради, як орган опіки та піклування Тульчинської міської ради вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає з матір`ю - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно Висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Тульчинської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно малолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який затверджений рішенням виконавчого комітету Тульчинської міської ради від 19.02.2025 за № 59, враховуючи рішення комісії з питань захисту прав дитини № 10 до протоколу № 2 від 04.02.2025 року, з метою належного захисту інтересів дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків, виконавчий комітет Тульчинської міської ради, як орган опіки та піклування Тульчинської міської ради вважає за доцільне позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 відносно малолітньої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с. 75-78)

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та яким обставинами вони підтверджуються (п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України).

Щодо позовних вимог про розірвання шлюбу.

У відповідності до ч.1 ст. 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

За правилами ч. 2 ст. 3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Судом встановлено, що шлюб сторонами було укладено 29.09.2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Тульчинського районного управління юстиції у Вінницькій області, актовий запис № 157. Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюбні відносини сторін припинені. Причиною розпаду шлюбу став факт втрати почуття кохання та поваги між подружжям. Сторони спільне господарство не ведуть та проживають окремо.

Відповідно до ч. 2 ст.112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Сімейного кодексу України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 3 ст.115 Сімейного кодексу України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Відповідно до ст.113 Сімейного кодексу України, особа яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Як вбачається із п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року №11, проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

У ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-IV, зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Частина 1 ст.8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя. Поняття «приватного та сімейного життя» ЄСПЛ не є чітко визначеним, і охоплює широкий спектр питань, серед яких, зокрема, є права особи на приватний простір, право визначати своє приватне життя. Пунктом 126 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Фернандес Мартінес проти Іспанії» (заява 56030/07) від 12 червня 2014 року встановлено: «Що стосується права на приватне та сімейне життя, Суд наголошує на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя. У зв`язку з цим повторно наголошується, що відповідно до статті 8 також надається охорона прав на самореалізацію як у формі особистого розвитку, так і з точки зору права на встановлення та розвиток відносин з іншими людьми та навколишнім світом, при цьому поняття особистої автономії є важливим принципом, що береться за основу при тлумаченні гарантій, які викладені в такому положенні».

Як встановлено у судовому засіданні, спільне життя у сторін не склалось, тривалий час вони проживають окремо, не ведуть спільне господарство, не підтримують шлюбних відносин, мають окремий бюджет для кожного, стосунки між сторонами стали напружені, у сторін виявились різні погляди на життя, на сімейні відносини, таким чином враховуючи ці обставини, суд приходить до висновку про те, що позивач дійшла до стійкого переконання про необхідність розірвання шлюбу, оскільки судом встановлено, що подальше збереження шлюбу суперечило б інтересам позивача, у зв`язку з цим позовні вимоги в частині позовних вимог про розірвання шлюбу підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення аліментів.

Згідно з частиною другою статті 150 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Частинами першою, другою статті 155 СК України визначено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно із статтями 180, 191 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Частиною другою статті 182 СК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та ухвалення рішення судом першої інстанції, встановлено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до статей 181, 182 СК України, за відсутності домовленості між батьками про спосіб виконання ними обов`язку утримувати дитину розмір аліментів визначається судом з урахуванням стану здоров`я та матеріального становища дитини, стану здоров`я та матеріального становища платника аліментів, наявності у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інших обставин, що мають істотне значення.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що будь-які витрати на утримання дітей мають визначатися за домовленістю між батьками або за рішенням суду. При цьому слід ураховувати, що у разі спору суд має визначати не лише сам факт стягнення витрат, а також їхній розмір. Отже, спір щодо витрат на утримання дитини може містити незгоду між батьками, як щодо самого факту сплати аліментів, так і щодо розміру аліментів, які сплачуються добровільно. Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини.

Пунктом 17 постанови ПВСУ № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України» при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів передбачено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину, той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. При цьому аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька або в твердій грошовій сумі і виплачується щомісячно.

Відповідно до положень частина 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, що ратифікована Верховною Радою України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 pоку № 789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 pоку, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Судом встановлено, що сторони є батьками неповнолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження.(а.с. 13)

Відповідно довідки від 26.10.2024 року, виданої головою квартального (вуличного, будинкового) комітету Тульчинської міської ради Вінницької області ОСОБА_18 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , але на даний час проживає разом з сином ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_2 , (а.с. 17)

Згоди щодо утримання дитини між батьками не досягнуто.

За ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як було зазначено вище, згідно з ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

Визначаючи розмір стягуваних аліментів, суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище сторін та неповнолітньої дитини, та те що сторони не змогли добровільно досягнути згоди про розмір сплачуваних аліментів, а також, що обов`язок утримувати дітей покладається рівною мірою на матір і батька.

Враховуючи викладене, виходячи з засад справедливості, добросовісності та розумності, беручи до уваги потреби дитини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити, з відповідача підлягають до стягнення аліменти на утримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку та доходів щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову до досягнення дитиною повноліття.

Відповідності до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Щодо позовних вимог про позбавлення батьківських прав.

Статтею 11 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ «Про охорону дитинства» передбачено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно з частиною 1 статті 3 Конвенції про права дитини (далі - Конвенція) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

За змістом частини 1 статті 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини 1 статті 18 Конвенції батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Статтею 150 СК України встановлено обов`язок батьків щодо виховання та розвитку дитини.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, зокрема, ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

Позбавлення батьківських прав тягне за собою правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Відповідно до пунктів 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Отже, ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини повинно бути навмисним, коли особа повністю розуміє наслідки своєї винної поведінки, змінити її в кращу сторону не бажає, нехтуючи при цьому найкращими інтересами дитини, внаслідок чого її фізичний, психічний і моральний розвиток піддаються небезпеці.

ОСОБА_3 не аргументувала, яким чином позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 сприятиме захисту інтересів дитини, а ті обставини, що він можливо перебуває за межами країни та не бере участі у вихованні дитини, не можуть вважатись достатніми підставами для позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 , оскільки належними та допустимими доказами не підтверджені. Позбавлення батька батьківських прав не змінить життя дитини на краще.

Так, в матеріалах справи міститься два висновки органу опіки та піклування від 19.10.2023 року за № 341 та від 19.02.2025 за № 59 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно малолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Суд не приймає дані висновки до уваги, оскільки останні є не обґрунтованими та вмотивованими, в них відсутня інформація, яка підтверджує винну поведінку батька, свідоме та систематичне нехтування батьківськими обов`язками, ухилення від виховання і утримання дитини, попередження його про відповідальність за неналежне виконання батьківських обов`язків. Не надано підтвердження того, що відповідач є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дитину. Відсутнє підтвердження, що позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав змінить життя дитини на краще.

Крім того у справі немає належних та допустимих доказів, щодо жорстокого поводження батька із дитиною, а також щодо попередження ОСОБА_4 про необхідність змінити поведінку, документів про доведену вину в його діях, притягнення до відповідальності за невиконання батьківських обов`язків.

Так, принцип змагальності (передбачений ч. 3 ст. 12 ЦПК України) забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (висновок ВС у постанові від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17).

Згідно з ч.1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Ці норми процесуального права дають підстави для висновку, що визнання обставин, які не підлягають доказуванню можливе, зокрема, за умов: визнання їх всіма учасниками справи та відсутності у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин.

За встановлених у справі обставин, за відсутності належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження свідомого нехтування ОСОБА_4 своїми обов`язками щодо виховання дитини, суд приходить до висновку, що позивач не довела існування достатніх підстав для застосування до відповідача такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав, який допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо і лише при наявності вини у діях батьків, у зв`язку із наведеним суд не вбачає законних підстав для позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав.

За таких обставин по справі, на підставі викладеного, суд вважає, що позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , служба у справах дітей Тульчинської міської ради в частині позбавлення батьківських прав, слід залишити без задоволення, оскільки викладені у ньому обставини не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Відповідно до п. 6 ст. 264 ЦПК України - під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.

Частиною 1 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 141 ЦПК України та з урахуванням положень закону України «Про судовий збір».

При вирішенні питання розподілу між сторонами судових витрат, суд враховує, що відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України у разі задоволення позову, судові витрати покладаються на відповідача.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн. за позовну вимогу про розірвання шлюбу.

Так, відповідно до ст. 5 ч. 1 п. 3 закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору у справі про стягнення аліментів, тому під час подання позову судовий збір не сплачувався.

Враховуючи наведене, з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави у розмірі 1211,20 грн. за позовну вимогу про стягнення аліментів.

Керуючись ст. ст. 110, 112, 150, 152, 155, 164-166, 180-183, 191 СК України, ст. ст.12, 13, 89, 141, 259, 263-265, 273,279,280, 354 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , служба у справах дітей Тульчинської міської ради про позбавлення батьківських прав, розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити частково.

Розірвати шлюб між ОСОБА_12 та ОСОБА_4 , який зареєстрований 29.09.2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Тульчинського районного управління юстиції у Вінницькій області, актовий запис № 157.

При розірванні шлюбу прізвища сторін залишити без змін.

Стягувати з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Тульчин Вінницької області, остання відома адреса проживання: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_4 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) батька, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову - 01.11.2024 до повноліття дитини.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Тульчин Вінницької області, остання відома адреса проживання: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_4 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Тульчин Вінницької області, остання відома адреса проживання: АДРЕСА_3 , в дохід держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Копію рішення направити до ДРАЦС для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

В іншій частині позову, відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Вінницької області, протягом тридцяти днів, починаючи з дня проголошення, чи отримання копії рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя О.О.Дамчук